Суспільство
Заряджає 25 телефонів та Starlink. 15-річний винахідник зі Львова створює унікальні повербанки для ЗСУ
15-річний Захар зі Львова збирав гроші на ноутбук та велосипед. Однак на тлі вторгнення вирішив, що бійці більше потребують цих коштів. І ні, хлопець не просто переказав 16 тисяч грн на армію, а витратив їх на розробку надпотужного пристрою – створив павербанк для ЗСУ.
Зарядна станція юного винахідника здатна обслуговувати 25 телефонів, заряджати дрони, рації та підтримувати роботу Starlink. Крім того, розробка підлітка може живитися не лише від електроструму, а й від сонячних променів.
Захар Щурко
10-класник Львівської гімназії «Престиж», львівʼянин
Створив павербанк для роботи ЗСУ в польових умовах
Мрію стати пілотом військової авіації
До повномасштабного вторгнення я жив стандартним життям. Не було особливих подій, які могли б перевернути життя, крім коронавірусу у 2020 році. Я навчався у 9 класі, займався народними танцями, цікавився комп’ютерами та мріяв стати пілотом цивільної авіації. Після вторгнення наміри дещо змінилися: так само хочу стати пілотом, але вже військової авіації.
Я ще з дитинства любив бавитися різними переносками, розетками, перемикачами. Коли в мене з’явився телефон, почав дивитися у YouTube багато корисних відео. На одному з них хлопець самостійно збирав комп’ютер. Мене це зацікавило, почав більше про це читати. Зрештою вирішив, що теж можу спробувати щось зібрати.
Думаю, це частково передалося мені від прадідуся. Він також любить щось конструювати та майструвати. Зараз, думаю, він би мені допомагав, якби не його вік.
Батьки повністю розділяли моє захоплення конструюванням пристроїв. Це щось новітнє, чим можна заробляти гроші. А ще їм зручно, бо коли мають якість проблеми з телефоном чи ноутбуком – звертаються до мене.
Вторгнення здавалося казкою в еру технологій
У мене є ще молодші брат і дві сестри. Вони не вірили у можливість повномасштабного вторгнення, бо відносно маленькі й не дуже розуміли, що це. Батьки теж сумнівалися. Загалом це звучало як щось нереальне, коли у 21 столітті всі користуються сенсорними телефонами, комп’ютерами, люди літають у космос, а тут може таке початися.
Але потім по телевізору почали показувати, як правильно збирати тривожний рюкзак, що слід покласти в аптечку. Ми з однокласниками ходили у Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, де нам розказували про правила поводження з вибуховими пристроями. Інформації про можливу велику війну більшало, і я починав вірити, що щось може статися. Буквально в останні два тижні у мене було чітке розуміння, що вторгнення буде, але не знав, наскільки це буде масштабно.
Початок великої війни припав на кінець зими. Зрозуміло, що в мене були плани швиденько закінчити школу, щоб почалися літні канікули. Думав, може, поїдемо кудись на море.
Оскільки я мешкаю у Львові, то зранку 24 лютого у нас нічого не відбувалося. Я спокійно спав і не знав, що щось почалося. Але потім почув увімкнений телевізор. У кімнату зайшла мама і сказала, що почалася війна.
Згадав про давні плани створити повербанк
Я довго думав, чим можу бути корисним бійцям на фронті. Приблизно на початку літа згадав про свою ідею, яка зародилася задовго до великої війни. Бувало, що вдома зникало світло. І я планував створити щось на кшталт потужного павербанка, аби в разі чого у мене працював компʼютер. На тлі вторгнення я подумав, що така річ може знадобитися нашим військовим.
У нас із братом були спільні заощадження, 16 тисяч гривень, які ми збирали на ноутбук і велосипед. Я запропонував йому витратити їх на спробу створити прототип портативної станції зарядки пристроїв. Брат хвилювався, що гроші просто пропадуть. Але ми вирішили, що якщо не спробуємо, то нічого й не вийде.
Створити перший пристрій мені допоміг батько. Він стоматолог, але трохи вміє конструювати всякі речі. Я подивився, як взагалі повербанк має працювати, яким має бути його вигляд. І вже наступні станції здебільшого робив сам. Зрозуміло, за потреби просив про допомогу, аби пришвидшити процес.
Про винахід розповів підписникам
Ми зробили перший пристрій, який працював саме так, як я це уявляв. Я назвав його ZS POWER(Zakhar Shchurko POWER). Оскільки коштів на інші у мене, школяра, не було, то вирішив, що потрібно поширити інформацію у соцмережах. Думав, можливо, хтось відгукнеться. Соцмережі – це один із найзручніших форматів, де нині люди отримують інформацію. Вони просто заходять, гортають стрічку та читають.
Я опублікував дописи у фейсбуці та інстаграмі. Спочатку пояснив людям, що не просто збираю кошти на морозиво. Розказав про свій винахід і попросив за можливості задонатити. Спочатку це поширили мої батьки, потім – друзі та знайомі. Так воно і розійшлося. Люди почали надсилати кошти. І потроху ми почали це робити.
Надалі я також збираю кошти, щоб забезпечити військових цими зарядними пристроями. Буду дуже вдячний за підтримку. Всі звіти можна побачити у моїх соцмережах.
Мій пристрій зручніший за аналоги
Також існують дизельні та бензинові генератори. Але вони працюють шумно та випускають гази. На фронті їх треба ставити далі від позицій, аби бійці не задихнулися. А це, зрозуміло, означає зайві переміщення та видання позицій. Переваги мого повербанка у тому, що він працює безшумно, не виділяє газів, не нагрівається, й через тепловізор його майже не видно. Пристрій можна поставити в окопах, користуватися ним і нікуди не відходити.
Читайте також: «Ми витримали пекло Луганщини». Як 22-річний випускник військової академії командує ротою 24 ОМБр
Готові повербанки відрізняються за функціональністю. Я можу змінювати її залежно від потреб військових. Оскільки пристрій створюю сам, то можу модифікувати його під запити, з якими до мене звертаються. Наприклад, поставити більше USB-портів, щоб можна було одночасно заряджати більше телефонів, чи потужніший акумулятор тощо.
Станція дозволяє бійцям заряджати рації, телефони та коптери. Зараз я почав переробляти ще й кип’ятильники, аби вони також працювали від станції. Це дозволить військовим зручно готувати гарячі напої.
Вага павербанка становить близько 10 кілограмів, сонячна панель – ще приблизно півтора. Стандартно там є 4 USB-порти, щонайменше два з яких – із функцією швидкої зарядки. Зараз уже намагаюся на всі порти ставити quick charge, щоб телефони, які її підтримують, могли швидко заряджатися.
Повербанк здатен заряджати щонайменше 25 телефонів. Також у пристрої є автомобільна розетка на 12 вольтів та ще одна на 220. Це дозволяє заряджати різну техніку. Наприклад, система Starlink від станції може працювати більш як 5 годин.
Собівартість повербанка – понад 20 тисяч грн
Військові отримують повербанки з повною комплектацією, у яку входить сонячна панель. Їх потрібно просто поставити та користуватися ними. Наразі собівартість одного повербанка – приблизно 25 тисяч гривень. Кінцева вартість залежить від курсу долара. Ціни, на жаль, зростають. Ніби один компонент подорожчав на 100 гривень, але в підсумку пристрій – на 3 тисячі.
На фронт уже поїхали девʼять повербанків, ще один готовий й один – у процесі. Переважно я працюю напряму з військовими. Вони звертаються до мене через соцмережі, ми все обговорюємо. Я відправляю їм пристрої через волонтерів та службами доставлення.
Звичайні генератори – небезпека для бійців
Заряджати станцію можна від генератора або звичайної розетки 220В, прикурювача чи сонячної панелі. В останніх двох наразі замало потужностей, щоб повністю зарядити повербанк за декілька годин. Тоді вже треба ставити більше сонячних панелей, але це не дуже зручно. Військові кажуть, що їм достатньо трохи підзарядитися, щоб надовше вистачило.
Бійці, які вже випробували пристрої, діляться, що все добре працює, і повербанки їм дуже допомагають. Військові, які були один тиждень «на виході», розповідали, що генератор із собою взяти не було як, бо якщо у полі його завести, то моментально «прилетить». А так вони собі взяли зарядну станцію та сонячну панель, розклали її та заряджали свої пристрої. Тому дуже прошу всіх допомогти військовим отримати ці зарядні станції.
Мрію перетворити волонтерство на стартап
Після кожної виготовленої станції я бачу, що й де можна покращити, аби повербанк був ще зручнішим у користуванні. Нині думаю над варіантами співпраці з якимись фондами чи інвесторами, можливо, навіть з-за кордону. Ще сам до кінця не знаю, як це правильно організувати.
Думаю, люди в майбутньому зможуть використовувати мій винахід для того, аби при відсутності світла заряджати техніку чи вмикати лампочку. Також він буде корисним, наприклад, десь у кемпінгах, коли люди виїжджають відпочити в ліс чи на пікнік. Можна й просто поставити собі в машину, щоб мати потужну зарядку.
Вірю, що цей досвід допоможе мені в майбутньому. У мене будуть знання, як можна робити круті пристрої. Наразі для мене це волонтерська діяльність на потреби військових. Але після війни це можна буде вивести на якийсь проєкт або міністартап, і тоді ця справа приноситиме не лише задоволення, але й кошти.
Суспільство
Львівʼянка Єлизавета Адамська здобула перемогу в номінації «Найкращий екокостюм» на Miss Eco International. Завдяки цьому вона вийшла до фіналу престижного міжнародного конкурсу, який відбудеться 19 квітня в єгипетській Александрії.
Про це повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.
Про костюм
Костюм Єлизавети має назву «Пам’ять у пелюстках». Його присвятили темі збереження природи під час війни. Образ символізує 20 рідкісних видів українських рослин, які опинилися під загрозою зникнення внаслідок агресії росії. Усі квіти та ефектні рукави сукні виготовлені з переробленого пластику.
Єлизавета Адамська — активна громадська діячка та учасниця Young European Ambassadors. Вона реалізувала кілька соціальних ініціатив: проєкти на тему екофемінізму, сталого способу життя, а також розробила навчальну екологічну гру для дітей з порушенням зору.
Читайте також: У культовому ресторані українських емігрантів у Нью-Йорку зготували символічні паски (ФОТО)
Довідка про конкурс
Miss Eco International — це міжнародна платформа, що об’єднує представниць з різних країн навколо тем екологічної свідомості та сталого розвитку. Переможниця отримує статус Посланниці доброї волі ООН з питань довкілля. У 2024 році конкурс виграла українка Ангеліна Усанова.
Нагадаємо, що українка Адріана Пущак здобула титул Miss Petite USA Universe 2025.
Фото: фейсбук-сторінка Максима Козицького
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища або спалюють, забруднюючи повітря. Однак їх можна переробляти, зокрема компостувати, що є екологічним і дешевим способом утилізації.
Проєкт «Кращі практики управління біовідходами в малих громадах України» допомагає 63 громадам розробити плани поводження з відходами та перетворити їх на добриво для місцевих парків і садів.
Громади, що взялися за компостування
Керівництво Білогородської громади (Київська область) до дій спонукали самі жителі: чимало людей виносили гілля й траву в яри та лісосмуги, перетворюючи їх на стихійні звалища. Це додавало навантаження комунальникам.
Послуги з подрібнення гілок і збору ялинок полегшили ситуацію, але потрібен був системний підхід. Тепер у планах громади — встановити великі компостери й навчити людей користуватися ними замість того, щоб викидати органіку абикуди.
«Ми рішуче налаштовані впоратися з цією проблемою», — каже завідувачка сектору екології Білогородської сільради Ольга Леонова.
Фото: Білогородська громада
Дехто ж вирішив почати з просвітництва. Наприклад, у Гірській громаді, що теж на Київщині, проводять лекції, тренінги та практичні заняття для учнів шкіл, вихованців дитячих садочків і жителів громади, на яких роз’яснюють переваги екологічних методів управління органічними відходами.
«Хочемо збільшити компостування біовідходів у громаді. Для цього плануємо встановити компостери в школах, соціальних закладах і багатоповерхівках, а також заохочувати жителів до компостування. Організуємо майстер-класи, екозаняття й інформаційні кампанії. Проте для успіху потрібен чіткий план на рівні громади, і спеціалісти вже працюють над його розробкою. Тренінги проєкту допомогли структурувати процес і врахувати важливі нюанси», — розповідає завідувачка сектору екології та охорони природних ресурсів виконкому Гірської сільської ради Олеся Карпенко.
На Одещині про проблему органічних відходів задумались у Красносільській громаді. Вона розташована в передмісті Одеси на березі унікального Куяльницького лиману, тож збереження довкілля тут особливо пріоритетне. Уже зараз комунальні служби централізовано збирають і вивозять опале листя й інші зелені рештки окремо від побутового сміття. Наступний крок — облаштувати повноцінний майданчик для компостування всіх біовідходів.
«Прагнемо не просто створити систему управління біовідходами, а інтегрувати її в екологічну політику громади», — пояснює головна спеціалістка відділу ЖКГ Красносільської сільради Юлія Волочан.
Фото: Красносільська громада
Беруть участь у проєкті й громади, що раніше не мали жодної практики збирання органіки. До прикладу, в Болехівській міській громаді на Івано-Франківщині до цього часу всі відходи возили на полігон в урочище «Криве» — тепер же там планують створити систему роздільного збору, аби зменшити навантаження на сміттєзвалище.
Як проєкт допомагає громадам
Уже цього року в проєкті планують навчальний візит до громад, які вже успішно впровадили роздільний збір відходів, аби перейняти досвід і надихнутися реальними прикладами.
П’ять найвмотивованіших громад-учасниць отримають сучасні компостери: грантові кошти покриють 70% вартості десяти секцій (контейнерів) для компостування в кожній з них, а решту дофінансують місцеві бюджети.
Їх планують встановити переважно біля об’єктів, де накопичується багато органіки: шкіл, лікарень, парків чи ринків. Там жителі зможуть залишати, наприклад, опале листя, харчові рештки або скошену траву, а комунальники контролюватимуть процес компостування.
Першу партію компосту громади використають для власних потреб — щоб підживити ґрунт у парках, скверах, на клумбах, — а наступні, можливо, роздаватимуть людям для приватних господарств.
Перші результати
У соцмережах Білогородської громади з’явилися поради, як облаштувати домашній компостер на подвір’ї. А в Гірській громаді на офіційному сайті регулярно повідомляють про екологічні заходи й закликають всіх охочих долучатися.
Майже 200 громад по всій Україні поширили на своїх сторінках матеріал про шкоду від спалювання органічних залишків «Не пали — компостуй!», який у межах проєкту підготував «Український альянс “Нуль відходів”». Людей поступово готують до змін: пояснюють, чому важливо відокремлювати органіку від іншого сміття, як правильно її складати для компостування, скільки часу та які умови потрібні, щоб отримати готове добриво.
Жителі й самі починають цікавитися: запитують, коли та куди можна буде здати відходи для компостування, пропонують свої ідеї. У деяких громадах вони організувалися на суботники — окремо зібрали торішнє листя, щоб не вивозити на смітник. Усе це — маленькі, але важливі кроки до великої мети.
Фото: Гірська громада
Можливості для всіх: долучайтеся та дійте
Історії цих громад доводять: навіть невелике місто чи село може впровадити європейські практики поводження з відходами. Компостування — це просто й недорого, треба лише згуртованість і план дій.
Якщо ви хочете, щоб і ваша громада перестала відправляти тонни органіки на звалище, варто діяти вже зараз. Для початку можна провести аудит відходів: скільки з них біо- і де їх утворюється найбільше (дворогосподарства, ринок, парк тощо). Далі — обрати доступний варіант компостування: можливо, це будуть індивідуальні компостери для кожного двору або ж один спільний майданчик з контейнерами для цілої вулиці чи кварталу. Важливо залучити людей: пояснити, навчити, показати приклади успіху.
Організатори проєкту готові ділитися напрацюваннями. На фінальному етапі планують створити відео про найкращі практики учасників і провести відкритий вебінар — за анонсами слідкуйте в спільноті Zero Waste Alliance Ukraine. А вже зараз по пораду можна звернутися до експертів ГО «Екологічні новини» ([email protected]), які координують проєкт.
Компостуючи біовідходи, громада вирішує одразу кілька проблем: зменшує навантаження на полігони, поліпшує екологію, економить кошти на вивезення сміття. Натомість отримує цінний ресурс — добриво, яке повертає поживні речовини в ґрунт. Так замість сміття з’являється нове життя.
У Києві почали квітнути тюльпани, зокрема ті, що столиця отримала безоплатно від Нідерландів. Загалом восени 2024 року у місті висадили понад 380 тисяч квітів, з яких Нідерланди передали 116 тисяч.
Про це повідомили в КМДА.
Цьогоріч кияни можуть побачити яскраве різнобарв’я тюльпанів у центрі міста та зелених зонах усіх районів. Загалом висади п’ять сортів квітів: Charade, Verona, Golden Apeldoorn, Powerpoint та Ben Van Zanten.
Де квітнуть тюльпани
Голосіївський район:
- сквер Миру;
- сквер Героїв Маріуполя;
- сквер на вулиці Івана Федорова;
- Голосіївський парк культури та відпочинку імені Максима Рильського;
- Голосіївська площа;
- вулиця Василя Касіяна.
Читайте також: Навколо — вибухи, а вдома — весна: подружжя з Сумщини вирощує тюльпани на другому поверсі будинку
Дарницький район:
- проспект Миколи Бажана;
- сквер імені Олександра Кошиця;
- парк Партизанської слави.
Деснянський район:
- парк «Кіото»;
- парк «Фестивальний»;
- проспект Романа Шухевича;
- сквер імені В’ячеслава Веремія;
- парк з водними об’єктами вздовж проспекту Романа Шухевича;
- Деснянський парк;
- парк «Молодіжний»;
- сквер на площі Анкари;
- вулиця Братиславська;
- транспортна розв’язка біля станції метро «Чернігівська».
Дніпровський район:
- бульвар Верховної Ради;
- Дарницька площа;
- парк «Перемога»;
- транспортна розв’язка біля станції метро «Лівобережна»;
- сквер біля будівлі Дніпровської РДА.
Оболонський район:
- парк відпочинку «Наталка»;
- парк «Пуща-Водиця»;
- парк відпочинку на проспекті Литовському;
- сквер на вулиці Федора Максименка;
- сквер на вулиці Олександра Архипенка;
- сквер на Оболонській площі;
- парк культури та відпочинку навколо озера Йорданське;
- сквер на розі проспекту Оболонського та вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на вулиці Прирічній;
- сквер на вулиці Вишгородській;
- сквер на вулиці Зої Гайдай;
- сквер на перетині вулиці Левка Лук’яненка та вулиці Героїв полку «Азов»;
- транспортна розв’язка на перетині проспектів Степана Бандери та Володимира Івасюка;
- транспортна розв’язка на вулиці Ярослава Івашкевича;
- бульварна зона на вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на проспекті Степана Бандери;
- вулиця Міська.
Читайте також: Київ цвіте! Де погуляти та зробити весняні фото: ботсад імені Гришка
Печерський район:
- Наводницький парк;
- вулиця Банкова;
- бульвар Миколи Міхновського;
- сквер імені Марії Заньковецької.
Подільський район:
- сквер на площі Щекавицькій;
- Куренівський парк;
- сквер № 1 на Контрактовій площі;
- сквер № 2 на Контрактовій площі;
- сквер на вулиці Вишгородська;
- парк «Березовий Гай»;
- вулиця Івана Виговського;
- сквер на проспекті Георгія Гонгадзе;
- сквер імені Кузьми Скрябіна.
Святошинський район:
- сквер на розі вулиць Григоровича-Барського та Симиренка;
- парк «Інтернаціональний»;
- парк «Гамбурзький»;
- парк «Совки»;
- вулиця Зодчих;
- парк імені генерала Потапова;
- сквер імені Михайла Реуцького;
- сквер біля Святошинської РДА на просп. Берестейському;
- вулиця Жмеринська;
- транспортна розв’язка між бульваром Жуля Верна та вулиці Якуба Коласа.
Солом’янський район:
- парк «Відрадний»;
- сквер імені Максима Шаповала;
- сквер біля Солом’янської РДА на проспекті Повітряних Сил.
Шевченківський район:
- Майдан Незалежності;
- поруч із Міністерством закордонних справ України;
- парк «Володимирська гірка»;
- парк імені Тараса Шевченка;
- сквер Анни Київської;
- сквер на вулиці Прорізній;
- парк «Веселка».
Нагадаємо, що у Києві на ВДНГ створюють терапевтичний сад: що в ньому буде.
Фото: Любов Голуб’ятнікова, КМДА
