Суспільство
Запустили проєкт-антизраду про Закарпаття
В Ужгороді започаткували проєкт-антизраду “Б’ютифул Карпати”, який презентуватиме на однойменному каналі в YouTube атракції регіону, як-от центр реабілітації ведмедів на Синевирі, а також історії успіху місцевих жителів. Про це повідомляє Укрінформ.
“З колегами в Ужгороді ми започаткували проєкт-антизраду по-закарпатськи, створили ГО “Б’ютифул Карпати” та на однойменному каналі в YouTube розповідатимемо історії про успішних горян-закарпатців, щоб зруйнувати шкідливі стереотипи про “депресивний регіон”, – розповів співзасновник ГО “Б’ютифул Карпати” Ярослав Світлик.
У чому “зрада”
Як розповів Ярослав Світлик, часто високопосадовці (від нардепів до міністрів), говорячи про Закарпаття і Карпати загалом, подають регіон стереотипно, до примітиву спрощено і дискримінаційно. Мовляв, тут одні заробітчани, лісоруби, вівчарі й контрабандисти.
“Насправді, це не так. У горах легко дихати і важко жити — але люди живуть. І працюють, зберігають та розвивають традиції, займаються улюбленою справою, створюють бізнес і дають роботу іншим. У Карпатах є чимало успішних людей і успішних історій. Це – наші теми”, – зауважив співзасновник ГО “Б’ютифул Карпати”.
Читайте також: ЄС виділив близько 260 тисяч євро на популяризацію вікенду в Карпатах
Про ведмедів і бриндзю
На каналі вже вийшов перший відеоблог про Реабілітаційний центр бурого ведмедя у Синевирі й про те, як ідея рятувати ведмедів допомогла людям, давши поштовх до розвитку туризму в гірському районі.
Надалі планують створити влог про гуцульську бриндзю – перший український продукт із географічним зазначенням. Потім – про село Колочаву й креативні ідеї в туризмі. Згодом – про підприємство у Великому Бичкові, яке робить меблі для IKEA, та про форелеве господарство, яке на Міжгірщині створили вінничани. Загалом заплановано до двох десятків історій у першій фазі проєкту, яку підтримало Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).
“Головне для нас – щоб люди, які хочуть жити і працювати вдома, але сумніваються і думають про заробітки за кордоном, побачили приклади своїх земляків. Вони також сумнівалися і вагалися, але спробували, і в них усе вийшло. Бо, як каже один із наших героїв, молодий рахівський вівчар Олексій Молдавчук: “Рідний край – то є рідний край”, – розповів Світлик.
У ГО “Б’ютифул Карпати” сподіваються, що позитивні мотивувальні історії у перспективі зацікавлять й українські телеканали.
Суспільство
Нові рейси до Карпат
- поїзд № 33/34 Кривий Ріг — Ясіня: це нове додатково сполучення між Кривим Рогом, Львовом та популярними туристичними напрямками в Карпатах;
- поїзд № 61/62 Дніпро — Рахів (через день): нове сполучення для людей, які подорожують із Придніпров’я до Львова та Карпат;
- поїзд № 83/84 Київ — Солотвино (через день): на цьому напрямку збільшать кількість квитків на 50%;
- поїзд № 125/126-129/130 Полтава, Кременчук — Ужгород (через день): рейс поєднає Полтавщину зі Славськом та Закарпаттям.
- поїзд № 85/86 Запоріжжя — Львів — Рахів: маршрут продовжили до станції Рахів.
- поїзд № 145/146 Харків — Чернівці (через день): це сполучення дозволить жителям Слобожанщини дістатися Буковини.
Потяги до Харкова
Покращення маршрутів
Скорочення рейсів
- Поїзд №13/14 Київ — Солотвино на 1 годину 9 хвилин;
- Поїзд №55/56 Київ — Рахів на 57 хвилин з Києва до Рахова;
- Поїзд №45/46 Ужгород — Харків на 51 хвилин із Ужгородадо Харкова;
- Поїзд №39/40 Запоріжжя — Солотвино на 45 хвилин із Запоріжжя до Солотвина та на 42 хвилин із Солотвина до Запоріжжя;
- Поїзд № 3/4 Запоріжжя — Ужгород на 41 хвилин із Ужгорода до Запоріжжя.
Коментарі
Суспільство
- Запорізької;
- Дніпропетровської;
- Донецької;
- Сумської;
- Херсонської.
Підтримка ВПО на Київщині
Коментарі
Суспільство
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Коментарі