Суспільство
Замки Закарпаття та рафтинг у Мигії. Кращі місця відпочинку від тревел-блогера Антона Тараненка
Травень — прекрасний час для відпочинку. Це той ідеальний період, коли зазвичай вже не холодно, але ще й не спека. Полюбляє цей місяць і тревел-блогер Антон Тараненко. Він вважає його одним із найпрекрасніших місяців у році. Радить кожному наситити його незабутніми враженнями від мандрівок Україною. Неймовірний замок на Закарпатті та екзотичні тварини на Херсонщині — блогер поділився ідеями та перевіреними особисто локаціями для цікавих подорожей у травні.
Завітати на тюльпанові поля
Саме у травні розпускаються ці квіти в Україні. Час їх цвітіння — всього 2-3 тижні, тому варто поквапитися, щоб застати цю ароматну красу. Раджу обирати ландшафтний парк «Добропарк», що у селі Мотижин на Київщині. Дорослий квиток коштує 150 гривень, дітям від 5 до 14 років — 80 грн, а до 5 років — безкоштовно). Там на вас чекають понад 300 гектарів неймовірної квітучої території. Адміністрація парку анонсувала у цьому році приблизно чотири мільйони ранніх та пізніх тюльпанів 130 сортів різноманітних кольорів та видів. Це ідеальне місце для побачень, сімейних прогулянок та яскравих фотосесій.
Відпочити з близькими у парку «Софіївка»
Цей парк розташованому на околиці старовинного міста Умань Черкаської області. Це також «must do» цього травня. Парк вважається одним із семи чудес України, і не дарма. Тут можна побачити екзотичні рослини, античні скульптури, водойми, каскади, фонтани, затишні альтанки, кам’яні гроти. Звільняйте цілий день для «Софіївки», бо нею неможливо намилуватися.
Вартість вхідного квитка для дорослих — 100 гривень, для дітей шкільного віку — 50. Можна просто прогулятись або замовити екскурсію. Її вартість для дорослих становить 40 грн, для дітей шкільного віку — 25. До речі, екскурсії тут проводять українською, російською, англійською, польською, французькою та німецькою мовами.
Зайнятися рафтингом у Мигії на Миколаївщині
Мигію ще нерідко називають «Маленькою Швейцарією». І саме з нею асоціюється рафтинг в Україні, бо каньйон річки Південний Буг утворює тут аж 12 порогів. Це екстремальний, драйвовий, захопливий та справді незабутній відпочинок. Сплави по річці влаштовують декілька компаній, замовити можна як одноразовий, так і справжній рафтинг-тур на дві-три доби із ночівлею в наметі та піснями під гітару біля вогнища, харчуванням та екскурсією.
Привітати екзотичних тварин у заповіднику «Асканія-Нова»
На Херсонщині є біосферний заповідник, колекція тварин якого є національним надбанням України. Побачити тут можна зебр, антилоп, гаялів, ватуссі, кафрських буйволів, сайгаків, бізонів, оленів, куланів, коней Пржевальського та різновидних страусів. Для їх утримання відвели 2320 гектарів, а для безпеки туристів зону обмежили металевою сіткою. Для тих, хто бажає долучитися до екзотики та зустріти саме цих тварин, влаштовують екскурсії автомобілем по типу сафарі. Вартість квитка для відвідувачів віком від семи років — 250 гривень.
Завітати до Корсунь-Шевченківського парку
У парку на Черкащині цікаво у будь-яку пору року, бо на власні очі варто побачити ті дива первісного ландшафту, створеного самою природою. Дивовижні скелясті береги річки Рось утворюють мальовничі пейзажі. Але я раджу обрати саме травень, бо є в Корсуні гора Янталка, яка повністю засаджена бузком. У травні він утворює неперевершений суцільний ліловий килим. А його аромат — це щось неймовірне.
Політати на повітряній кулі у Кам’янці-Подільському
Це місто на Хмельниччині, напевне, не потребує представлення. Але окрім неймовірної фортеці, прекрасних храмів та диво краєвидів, щороку тут відбувається вже традиційний фестиваль повітряних куль. Цього року він запланований на 21-23 травня. Це дійсно незабутня подія — ви летите над старовинним містом і мальовничим каньйоном річки Смотрич.
Вартість цього магічного дійства — польоту на кулі — становить 3200-3500 гривень для дорослого, а для дитини 7-10 років — половина від повної вартості. Після приземлення всім учасникам вручають пам’ятні Повітроплавні Грамоти. Я вже неодноразово літав на кулі, тому з впевненістю кажу, що навіть якщо ви боїтеся висоти — воно того варте.
Читайте також: Крокодили, страуси та буйволи: топ незвичайних українських ферм, які варто відвідати кожному
Влаштувати тематичну екскурсію замками та палацами Закарпаття
Обов’язково звільніть собі вихідні для подорожі величними замками Закарпаття, адже кожен справжній українець мусить там побувати. Отже, маршрут такий — спершу Мукачево та величний замок «Паланок», де можна провести цілий день, роздивляючись старовинні мури, гуляючи підземеллями з цікавими екскурсіями та куштуючи смаколики. Потім варто зустріти дивовижний захід сонця.
За 10-12 кілометрів від згаданого замку є містечко Чинадійово та фортеця кохання — романтичний замок «Сент-Міклош», де нерідко відбуваються весільні церемонії. Ще приблизно у 6-7 кілометрах розташоване село Капати та знаменитий палац графів Шенборнів із 365 вікнами, 52 кімнатами та 12 входами. Всередині замку зараз розташований санаторій, проте є доступ до замкової території — там можна вмити обличчя у Джерелі Краси. Для екскурсій також відкрита бібліотека та камінний зал.
Насолодитися чарівним палацом східної України
Якщо ви не були на Харківщині у вишуканому Шарівському палаці, саме час завітати. Цю білосніжну будівлю неоготичного стилю кінця ХІХ століття називають «Цукровий замок» або «Шарівська перлина». Розташований він у селищі міського типу Шарівка, Богодухівського району. Замок оточує дивовижна краса — парк із мальовничими ставками та старовинними дубами.
За 45-50 хвилин їзди від Шарівки біля селища Городнє розташоване справжнє диво природи — «Співочі тераси». Там можна почути казковий співочий дует вітру та птахів. Це незвичайний фруктовий сад, розбитий у вигляді великого амфітеатру. Локація відома своїми унікальними акустичними властивостями — шепіт можна почути навіть за 50 метрів від вас.
Влаштувати пікнік на Чорноморському узбережжі
Там ви можете не просто придбати рибу та морепродукти, а власноруч виловити їх. За цим смачним відпочинком збирайтесь у село Миколаївка, Білгород-Дністровського району, Одеської області. Саме тут розташована «Чорноморка» — моє відкриття 2021 року. Спочатку це була просто рибна лавка, а сьогодні тут можна не тільки купити свіжу рибу або насолодитися ресторанними смаколиками, а й замовити ексклюзивну екскурсію і майстер-клас.
Разом із рибалками Чорноморки ви вийдете в море на світанку ловити рибу, потім повернетеся і самостійно приготуєте свій улов під чуйним керівництвом шеф-кухаря. А далі — насолоджуйтеся трапезою біля причалу з келихом прохолодного пива або Просекко. Тут також розкажуть все про чорноморську рибу, тонкощі її ловлі, як правильно чистити й обробляти, цікаві й унікальні рецепти приготування. Це такий собі рибний рай, не інакше. Деталі про цю та решту подорожей — на моєму Youtube-каналі. А ще минулого року ми з колегами розробили інформаційний ресурс VisitUkraine.today — там можна отримати 24/7 відповідь на будь-які запитання стосовно перетину державного кордону.
Учасники «Підпільного стендапу» 1 квітня провели благодійний стрим, який тривав понад три з половиною години. Під час трансляції коміки збирали гроші на пікапи для спецпідрозділу НГУ «Атей».
Стрим відбувся на ютуб-каналі «Підпільного стендапу».
Як пройшов стрим
На трансляції виступили відомі українські коміки та знаменитості, зокрема Василь Байдак, Дядя Жора, Ницо Потворно, Саша Гонтар, Роман Міщеряков, Ганна Кочегура, Юрій Коломієць та інші. Під час стриму гості жартували, виконували завдання та розігрували мініатюри.
Мета благодійної трансляції
Під час благодійного стриму українці задонатили на пікапи для військових понад 250 тисяч гривень. Загальна мета збору — 500 тисяч гривень. Долучитися до нього можна за посиланням.
Підрозділ спеціального призначення «Атей» сформували два роки тому під командуванням Євгена Безсмертного. Бійці «Атей» брали участь у бойових діях на Донеччині, Харківщині, Запоріжжі та інших ділянках фронту. Наразі підрозділ проходить перепідготовку та комплектування задля розширення до роти спецпризначення.
Читайте також: Перо з фільмів Антоніо Лукіча продали за півмільйона гривень: кошти передали на ППО (ФОТО)
Про «Підпільний Стендап»
«Підпільний Стендап» — одне з найбільших об’єднань стендап-коміків в Україні, яке почали формувати у 2015 році. Щомісяця стендапери проводять близько ста концертів. Обʼєднання створює такі проєкти:
- «Майже Інтелектуальне Шоу»;
- «Підпільні Розгони»;
- «Підпільний Кіноклуб»;
- «Підпільний подскаст» та інші.
Нагадаємо, що «Підпільний Стендап» запустив нове шоу про книжки: першим гостем став Макс Кідрук.
Фото обкладинки: ютуб-канал «Підпільного стендапу»
На території Чорнобильського заповідника розквітнув рідкісний білоцвіт весняний. Через знищення природних середовищ квітку внесли до Червоної книги.
Про це повідомили в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
На Київщині цю квітку можна зустрітися хіба що в присадибних ділянках як декоративну рослину. Білоцвіт весняний росте переважно у Карпатах та на Поліссі.
У заповіднику вказали, що в Чорнобилі ці квітки колись висадили господарі однієї з осель міста. Рослина має потужну кореневу систему, а тому вона швидко розростається та розквітає білими дзвіночками із фіалковим ароматом.
Читайте також: Майстриня з Харкова допомогла покинутим котам на понад 250 тисяч гривень
«У народі вважається, що білоцвіт приносить удачу та є символом оновлення, а той факт, що він зберігся в зоні відчуження, надає йому ще більшої значущості: немов природа повертає собі життя у місцях, колись залишених людьми»‚ — написали у заповіднику.
Нагадаємо, що на місці лісової пожежі на Київщині висадили шість тисяч нових дерев.
Фото обкладинки ілюстративне: «Вікімедіа»
Валентин з містечка Курахове працює енергетиком уже понад 20 років. Курахівська ТЕС була у місті центральним підприємством, тому він навіть не вагався, який фах обере для себе:
«Я інженер-механік, завжди жартую, що руки ростуть з правильного місця, тому вдома ремонтував велосипеди чи машини. А згодом на роботі — обертові механізми. Та найважливіше — ми знали, що наша робота є критично важливою, бо ми давали людям світло і тепло».
Улюблену роботу довелось покинути, коли росіяни наблизилися до міста та почали кілька разів на день обстрілювати станцію.
Росіяни обстрілювали ТЕС щодня
У рідному місті Курахове я збудував свій будинок, зробив парник, де вирощував лимони, ходив на риболовлю. Згодом почав будівництво — змайстрував лазню та літню кухню біля будинку. Проте все змінилося у 2022 році.
Моя сім’я виїхала на Закарпаття уже 8 березня, а я ж залишився на роботі. Ми з колегами працювали щодня і часто відновлювали техніку на станції після російських обстрілів.
Перші пів року нас атакували переважно вночі, а коли росіяни підійшли ближче, то обстрілювали ТЕС з артилерії майже щодня. Часто стріляли на світанку — перед тим, як люди мали вийти на роботу. Потім як за розкладом наступна атака була в обід, а далі — ввечері. І це ще не враховуючи ракет, які також часто прилітали і по місту, і по станції.
Курахівська ТЕС до повномасштабного вторгнення. Фото: ДТЕК Курахівська ТЕС у фейсбуці
Я залишився жити у власному будинку, де ще у 2014 році облаштував гарний просторий підвал. Після початку повномасштабного вторгнення туди до мене переїхав брат і так ми разом жили понад два роки. Принесли туди деякі меблі, поставили буржуйку, провели електрику. А ще я зробив удома свердловину, тому ми постійно мали свіжу воду.
Останні дні на станції не працювали, а просто виживали
Переважно по Курахівській ТЕС прилітало ще до оголошення тривоги. Тому ми постійно прислухалися і коли вже чули гучні вибухи неподалік, то ховалися. Росіяни з артилерії влучали і в паркувальні майданчики, тому наші авто були побиті. А коли обстрілювали ракетами, то навіть бомбосховище здригалося.
Під час одного з обстрілів постраждала автівка Валентина. Фото надав Валентин
Тому останні місяці на роботі ми вже не працювали, а просто сподівалися вижити. У касках та бронежилетах переміщувалися різними коридорами та старались менше виходити на вулицю.
Проте влітку минулого року після чергового обстрілу керівники отримали наказ, що запуску блоку не буде і потрібно розбирати наше обладнання.
Ми так довго ремонтували станцію, а тепер мусили її залишити. З рідної станції я забрав з собою лише системний блок власного комп’ютера.
На новій роботі ділюся досвідом з колегами
Я дуже просився на роботу саме на Бурштинську ТЕС, адже хотів бути ближче до сім’ї, яка жила на Закарпатті. І зараз живу у невеличкому селі біля Бурштина. Ми часто зідзвонюємося з курахівськими колегами, адже багатьом з них компанія запропонувала роботу на інших своїх ТЕС. Декілька з них навіть жили у мене деякий час, поки не знайшли власне житло. А ще ми хочемо зустрітися всі разом під час відпустки десь в Карпатах.
Часом колеги з Бурштинської ТЕС запитують мене про обладнання, з яким я працював удома. Я показую свої фото, схеми та креслення, ми часто порівнюємо механізми, хоча тут станція більш сучасна за нашу.
Валентин перевіряє техніку на новій роботі. Фото надав Валентин
Єдине, що для мене не змінилося, то це кількість роботи — її було багато вдома, а тепер і тут, проте я швидко до всього звикаю. Тут я також працюю зі схожими обертовими механізмами.
І знову ремонти через ворожі обстріли
Кожен мій день починається з наради та ранкового обходу. Протягом дня я відповідаю на листи від підрядників, перевіряю техніку та планую ремонти. Коли починається повітряна тривога, то ми спускаємося в укриття або ж покидаємо територію. Деякі колеги мусять залишатися на своєму робочому місці та рятувати обладнання після прильотів, якщо це необхідно.
Курахівська ТЕС після чергового російського обстрілу. Фото надав Валентин
Ця проблема скрізь мене переслідує. В Кураховому ми з колегами лише змогли відремонтувати обладнання, тільки запустили димарі, все почало диміти як знову новий обстріл.
Так само і тут — дуже багато пошкоджень, деяке обладнання вже не підлягає ремонту, а щось потребує багато коштів і часу. Ми не маємо таких можливостей та й бракує енергетиків, які б могли цим займатися, бо молодь не поспішає йти в цю сферу. Тому працюємо ми.
Все одно люблю свою роботу
Я сумую за домом та рідною ТЕС, але вже й не знаю, чи буде до чого повертатися, адже минулоріч росіяни окупували Курахове.
Я бачив фото, як зараз виглядає станція. Там зруйнували майже всі труби, пошкодили багато приміщень, цехів, немає вікон та даху. Зараз це місце зовсім не впізнати.
Професія енергетика досить складна, та навіть якби я знав, що нас чекає в майбутньому, то все одно б пішов працювати в цю сферу.
Валентин під час роботи. Фото надав Валентин
Зараз кожен має допомагати країні на своєму місці. Я не можу долучитися до війська через проблеми з хребтом. Тому продовжую працювати та станції та робити те, що вмію найкраще — давати людям світло. Бо якщо тут нікого не буде, то що ж тоді — все зануриться в темряву?
