Суспільство
Залізний тил. На Закарпатті художники створюють «пташок» для окупантів та пічки для ЗСУ
Кувати залізо, доки гаряче. Аби пронизувати гострим коліса ворога та огортати теплом своїх. Закарпатські художники хотіли піти в тероборону, але, пооббивавши пороги, вирішили повернутися в майстерню та робити те, що вміють найкраще, – творчо працювати із залізом.
Закарпатські художники по металу, котрі до великої війни створювали скульптури та інші арт-об’єкти – Ян Потрогош, Андрій Стегура, Олег Путрашик та Анатолій Криванич – об’єдналися з друзями і створюють «пташки» та грубки для фронту в цеху-майстерні неподалік Ужгорода.
Про мистецтво нагадують твори та їхні деталі, яких чимало поміж куп та стосів металу. А зараз вмілі руки беруться до звичайних металопрофілів, труб, ланцюгів і сталевих пластин. Утім без творчості тут аж ніяк: хлопці модернізували технологію виготовлення пристосувань для проштрикування ворожих коліс та розробили власну модель пічки, зручної для фронту та наших людей на постраждалих територіях. Митець і майстер Ян Потрогош розповідає, як художники творять залізний тил.
У теробороні нас відклали «на потім»
Як це почалося, два дні ми ходили і питали, що треба для фронту, пішли записуватися в тероборону. Але, оскільки ми художники, нас «відклали на потім». А сидіти в спокої ми не могли. Переглядали багато новин, багато відео, і так в мережі натрапили на «пташки». Тобто, «їжачки», але нам вони більш схожі на пташок.
Це такі колючі засоби, які проштрикують колеса, і дієві для спеціалізованих військових авто, що мають підкачку коліс. Спитали в знайомих вояків, чи треба – авжеж треба! І взялися робити. Використали весь матеріал, що мали, вдосконалили технологію (вирішили робити не з арматури, а з профілю, це більш ергономічно й ефективно).
Тепер можемо робити більшу кількість щодня. Й долучилися наші друзі-художники – Володимир Колесников, Олексій Покотило, Костянтин Хивренко. Вони приїхали, щоби відправити дружин і дітей за кордон, і залишилися у нас. То ми тепер тут живемо й працюємо.
Тут – це в майстерні кілометрів за 30 від Ужгорода, яка діє з 2007-го року. На цій базі робили симпозіуми художників по металу, створювали арт-проєкти, витвори на замовлення. І саме тут, як виявилося, є певне обладнання. А головне, вдосталь небайдужих творчих голів та вмілих рук, щоб допомогти фронту.
«Пташки», «Намисто для рашиста» та пічки для військових
Чи багато зробили? На позавчора вже нарахували три тисячі «пташок», нового взірця. А до того на спеціальне прохання хлопців робили з арматури на ланцюгах, ми їх називаємо «намисто для рашиста».
Після перших партій знайшлися люди, які вирішили підтримати коштами на матеріал. І ми вже почали думати про станки, що дозволять зробити більше…
А за пару днів виникла ідея робити грубки – раптово в березні міцно похолоднішало, і люди просили щось, чим зігрітися. Ми розробили пічку, яка, як думаємо, найзручніша. Така невеличка, наче похідна, наметова, і водночас ефективна.
Відверто: взяли за основу піч відомого європейського бренду, яка стояла в майстерні. Нема сенсу витрачати час і вигадувати: ця модель ідеальна, працює більше ста років, і мета виправдовує. Використали найкращі технологічні ідеї, зменшили в масштабах, адаптували під нашу ціль.
Вогонь і тепло – це те, що гуртує людей
Он дивіться: ця грубка важить 9 кілограмів 700 грамів плюс труби, а ніжки – це й ручки для транспортування. Подбали про зручний і гарний засув, ми ж художники. Розробили коліна з такими кутами для з’єднання, що повинні дозволити грубці працювати в різних місцях. Їх можна під’єднати так, щоб вивести в кватирку, просто вікно, отвір у бліндажі тощо. Тестували, в холоді кухоль води закипів за 7 хвилин. Влаштували так, аби потоки тепла закручувалися і було місце, де гріє найбільше. Ось воно – саме для кип’ятіння води, приготування їжі.
Ганс (Андрій Стегура) намалював і лого для грубок. Вогонь, який нагадує тризуб. Назвали «Шпор». Так на Закарпатті кажуть на поверхню печі, де готують їжу. Це знайоме слово краянам, а загалом коротке й енергійне. Передаємо через нього частку своєї енергії на фронт. Он як Ганс каже: вогонь і тепло – це надія, це те, що гуртує людей. Власне, ці пічки можна використовувати і в укриттях.
Готові робити хоч арбалети, аби було дієво
Зараз закінчуємо партію із 40 грубок, уже під замовлення в гарячі точки. Створюючи, ще вдосконалюємо технологію. Основу печі ми вирішили зробити з готового профілю, це швидко й практично. На деталі замовляємо лазерну порізку металу, а далі, звісно, працюємо вручну.
Підлаштували своє обладнання під ці задачі, й продовжуємо. Є креслення, готові ділитися. Зараз намагаємося систематизувати всю роботу та логістику. Он, бачите, поки вся наша бухгалтерія крейдою на стінках шафи. Дуже чекаємо зворотного зв’язку від військових – най скажуть, що найбільш дієве, а що необхідно вдосконалити.
Окрім пташок і грубок готові виготовляти різне! Наприклад, для постраждалих територій можна робити так звані «ракетні печі», котрі зручні для приготування їжі просто неба, що особливо на часі в умовах, коли знищене газо- та електропостачання. Там високий ККД, можна палити просто очеретом, соломою…
Хочемо робити більше, багато і максимально корисне. Авжеж, найкраще – те, що літає та те, що стріляє! Думали вже і про плити для броні і навіть про арбалети. Аби було дієве!
Як допомогти художникам?
Хлопці відкриті до ідей, пропозицій і співпраці. Охоче поділяться напрацюваннями та навіть кресленнями. І, авжеж, завжди раді допомозі на матеріали для потрібних на фронті «пташок» і грубок.
Картка для допомоги на метал: 5168 7456 0927 8038 , переказуйте і позначайте: «на пташок»/«на грубки».
Контакт для всіх питань – за електронною поштою: natalya_voloshyn@ukr.net.
Тримаймо стрій! Героїчному українському фронту на підмозі тил, зокрема мистецько-залізний. Най ворогу буде гостро, а нашим – тепло!
Текст – Алла Хаятова, фото – Сергій Гудак
Суспільство
- Запорізької;
- Дніпропетровської;
- Донецької;
- Сумської;
- Херсонської.
Підтримка ВПО на Київщині
Коментарі
Суспільство
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Суспільство
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Коментарі