Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Залізний тил. На Закарпатті художники створюють «пташок» для окупантів та пічки для ЗСУ

Опубліковано

Кувати залізо, доки гаряче. Аби пронизувати гострим коліса ворога та огортати теплом своїх. Закарпатські художники хотіли піти в тероборону, але, пооббивавши пороги, вирішили повернутися в майстерню та робити те, що вміють найкраще, – творчо працювати із залізом. 

Закарпатські художники по металу, котрі до великої війни створювали скульптури та інші арт-об’єкти – Ян Потрогош, Андрій Стегура, Олег Путрашик та Анатолій Криванич – об’єдналися з друзями і створюють «пташки» та грубки для фронту в цеху-майстерні неподалік Ужгорода.

Про мистецтво нагадують твори та їхні деталі, яких чимало поміж куп та стосів металу. А зараз вмілі руки беруться до звичайних металопрофілів, труб, ланцюгів і сталевих пластин. Утім без творчості тут аж ніяк: хлопці модернізували технологію виготовлення пристосувань для проштрикування ворожих коліс та розробили власну модель пічки, зручної для фронту та наших людей на постраждалих територіях. Митець і майстер Ян Потрогош розповідає, як художники творять залізний тил.

У теробороні нас відклали «на потім»

Як це почалося, два дні ми ходили і питали, що треба для фронту, пішли записуватися в тероборону. Але, оскільки ми художники, нас «відклали на потім». А сидіти в спокої ми не могли. Переглядали багато новин, багато відео, і так в мережі натрапили на «пташки». Тобто, «їжачки», але нам вони більш схожі на пташок.

Ян Потрогош.

Це такі колючі засоби, які проштрикують колеса, і дієві для спеціалізованих військових авто, що мають підкачку коліс. Спитали в знайомих вояків, чи треба – авжеж треба! І взялися робити. Використали весь матеріал, що мали, вдосконалили технологію (вирішили робити не з арматури, а з профілю, це більш ергономічно й ефективно).

Тепер можемо робити більшу кількість щодня. Й долучилися наші друзі-художники – Володимир Колесников, Олексій Покотило, Костянтин Хивренко. Вони приїхали, щоби відправити дружин і дітей за кордон, і залишилися у нас. То ми тепер тут живемо й працюємо.

Тут – це в майстерні кілометрів за 30 від Ужгорода, яка діє з 2007-го року. На цій базі робили симпозіуми художників по металу, створювали арт-проєкти, витвори на замовлення. І саме тут, як виявилося, є певне обладнання. А головне, вдосталь небайдужих творчих голів та вмілих рук, щоб допомогти фронту.

«Пташки», «Намисто для рашиста» та пічки для військових

Чи багато зробили? На позавчора вже нарахували три тисячі «пташок», нового взірця. А до того на спеціальне прохання хлопців робили з арматури на ланцюгах, ми їх називаємо «намисто для рашиста». 

Після перших партій знайшлися люди, які вирішили підтримати коштами на матеріал. І ми вже почали думати про станки, що дозволять зробити більше… 

«Пташки» для російських окупантів.

А за пару днів виникла ідея робити грубки – раптово в березні міцно похолоднішало, і люди просили щось, чим зігрітися. Ми розробили пічку, яка, як думаємо, найзручніша. Така невеличка, наче похідна, наметова, і водночас ефективна. 

Пічка для українських захисників.

Відверто: взяли за основу піч відомого європейського бренду, яка стояла в майстерні. Нема сенсу витрачати час і вигадувати: ця модель ідеальна, працює більше ста років, і мета виправдовує. Використали найкращі технологічні ідеї, зменшили в масштабах, адаптували під нашу ціль. 

Вогонь і тепло – це те, що гуртує людей

Он дивіться: ця грубка важить 9 кілограмів 700 грамів плюс труби, а ніжки – це й ручки для транспортування. Подбали про зручний і гарний засув, ми ж художники. Розробили коліна з такими кутами для з’єднання, що повинні дозволити грубці працювати в різних місцях. Їх можна під’єднати так, щоб вивести в кватирку, просто вікно, отвір у бліндажі тощо. Тестували, в холоді кухоль води закипів за 7 хвилин. Влаштували так, аби потоки тепла закручувалися і було місце, де гріє найбільше. Ось воно – саме для кип’ятіння води, приготування їжі.

Ганс (Андрій Стегура) намалював і лого для грубок. Вогонь, який нагадує тризуб. Назвали «Шпор». Так на Закарпатті кажуть на поверхню печі, де готують їжу. Це знайоме слово краянам, а загалом коротке й енергійне. Передаємо через нього частку своєї енергії на фронт. Он як Ганс каже: вогонь і тепло – це надія, це те, що гуртує людей. Власне, ці пічки можна використовувати і в укриттях.

Готові робити хоч арбалети, аби було дієво

Зараз закінчуємо партію із 40 грубок, уже під замовлення в гарячі точки. Створюючи, ще вдосконалюємо технологію. Основу печі ми вирішили зробити з готового профілю, це швидко й практично. На деталі замовляємо лазерну порізку металу, а далі, звісно, працюємо вручну.

Підлаштували своє обладнання під ці задачі, й продовжуємо. Є креслення, готові ділитися. Зараз намагаємося систематизувати всю роботу та логістику. Он, бачите, поки вся наша бухгалтерія крейдою на стінках шафи. Дуже чекаємо зворотного зв’язку від військових – най скажуть, що найбільш дієве, а що необхідно вдосконалити.

Окрім пташок і грубок готові виготовляти різне! Наприклад, для постраждалих територій можна робити так звані «ракетні печі», котрі зручні для приготування їжі просто неба, що особливо на часі в умовах, коли знищене газо- та електропостачання. Там високий ККД, можна палити просто очеретом, соломою… 

Хочемо робити більше, багато і максимально корисне. Авжеж, найкраще – те, що літає та те, що стріляє! Думали вже і про плити для броні і навіть про арбалети. Аби було дієве!

Як допомогти художникам?

Хлопці відкриті до ідей, пропозицій і співпраці. Охоче поділяться напрацюваннями та навіть кресленнями. І, авжеж, завжди раді допомозі на матеріали для потрібних на фронті «пташок» і грубок.

Картка для допомоги на метал: 5168 7456 0927 8038 , переказуйте і позначайте: «на пташок»/«на грубки».

Контакт для всіх питань – за електронною поштою: natalya_voloshyn@ukr.net.

Тримаймо стрій! Героїчному українському фронту на підмозі тил, зокрема мистецько-залізний. Най ворогу буде гостро, а нашим – тепло!

Текст – Алла Хаятова, фото – Сергій Гудак

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі