Суспільство
Залізний тил. На Закарпатті художники створюють «пташок» для окупантів та пічки для ЗСУ
Кувати залізо, доки гаряче. Аби пронизувати гострим коліса ворога та огортати теплом своїх. Закарпатські художники хотіли піти в тероборону, але, пооббивавши пороги, вирішили повернутися в майстерню та робити те, що вміють найкраще, – творчо працювати із залізом.
Закарпатські художники по металу, котрі до великої війни створювали скульптури та інші арт-об’єкти – Ян Потрогош, Андрій Стегура, Олег Путрашик та Анатолій Криванич – об’єдналися з друзями і створюють «пташки» та грубки для фронту в цеху-майстерні неподалік Ужгорода.
Про мистецтво нагадують твори та їхні деталі, яких чимало поміж куп та стосів металу. А зараз вмілі руки беруться до звичайних металопрофілів, труб, ланцюгів і сталевих пластин. Утім без творчості тут аж ніяк: хлопці модернізували технологію виготовлення пристосувань для проштрикування ворожих коліс та розробили власну модель пічки, зручної для фронту та наших людей на постраждалих територіях. Митець і майстер Ян Потрогош розповідає, як художники творять залізний тил.
У теробороні нас відклали «на потім»
Як це почалося, два дні ми ходили і питали, що треба для фронту, пішли записуватися в тероборону. Але, оскільки ми художники, нас «відклали на потім». А сидіти в спокої ми не могли. Переглядали багато новин, багато відео, і так в мережі натрапили на «пташки». Тобто, «їжачки», але нам вони більш схожі на пташок.
Це такі колючі засоби, які проштрикують колеса, і дієві для спеціалізованих військових авто, що мають підкачку коліс. Спитали в знайомих вояків, чи треба – авжеж треба! І взялися робити. Використали весь матеріал, що мали, вдосконалили технологію (вирішили робити не з арматури, а з профілю, це більш ергономічно й ефективно).
Тепер можемо робити більшу кількість щодня. Й долучилися наші друзі-художники – Володимир Колесников, Олексій Покотило, Костянтин Хивренко. Вони приїхали, щоби відправити дружин і дітей за кордон, і залишилися у нас. То ми тепер тут живемо й працюємо.
Тут – це в майстерні кілометрів за 30 від Ужгорода, яка діє з 2007-го року. На цій базі робили симпозіуми художників по металу, створювали арт-проєкти, витвори на замовлення. І саме тут, як виявилося, є певне обладнання. А головне, вдосталь небайдужих творчих голів та вмілих рук, щоб допомогти фронту.
«Пташки», «Намисто для рашиста» та пічки для військових
Чи багато зробили? На позавчора вже нарахували три тисячі «пташок», нового взірця. А до того на спеціальне прохання хлопців робили з арматури на ланцюгах, ми їх називаємо «намисто для рашиста».
Після перших партій знайшлися люди, які вирішили підтримати коштами на матеріал. І ми вже почали думати про станки, що дозволять зробити більше…
А за пару днів виникла ідея робити грубки – раптово в березні міцно похолоднішало, і люди просили щось, чим зігрітися. Ми розробили пічку, яка, як думаємо, найзручніша. Така невеличка, наче похідна, наметова, і водночас ефективна.
Відверто: взяли за основу піч відомого європейського бренду, яка стояла в майстерні. Нема сенсу витрачати час і вигадувати: ця модель ідеальна, працює більше ста років, і мета виправдовує. Використали найкращі технологічні ідеї, зменшили в масштабах, адаптували під нашу ціль.
Вогонь і тепло – це те, що гуртує людей
Он дивіться: ця грубка важить 9 кілограмів 700 грамів плюс труби, а ніжки – це й ручки для транспортування. Подбали про зручний і гарний засув, ми ж художники. Розробили коліна з такими кутами для з’єднання, що повинні дозволити грубці працювати в різних місцях. Їх можна під’єднати так, щоб вивести в кватирку, просто вікно, отвір у бліндажі тощо. Тестували, в холоді кухоль води закипів за 7 хвилин. Влаштували так, аби потоки тепла закручувалися і було місце, де гріє найбільше. Ось воно – саме для кип’ятіння води, приготування їжі.
Ганс (Андрій Стегура) намалював і лого для грубок. Вогонь, який нагадує тризуб. Назвали «Шпор». Так на Закарпатті кажуть на поверхню печі, де готують їжу. Це знайоме слово краянам, а загалом коротке й енергійне. Передаємо через нього частку своєї енергії на фронт. Он як Ганс каже: вогонь і тепло – це надія, це те, що гуртує людей. Власне, ці пічки можна використовувати і в укриттях.
Готові робити хоч арбалети, аби було дієво
Зараз закінчуємо партію із 40 грубок, уже під замовлення в гарячі точки. Створюючи, ще вдосконалюємо технологію. Основу печі ми вирішили зробити з готового профілю, це швидко й практично. На деталі замовляємо лазерну порізку металу, а далі, звісно, працюємо вручну.
Підлаштували своє обладнання під ці задачі, й продовжуємо. Є креслення, готові ділитися. Зараз намагаємося систематизувати всю роботу та логістику. Он, бачите, поки вся наша бухгалтерія крейдою на стінках шафи. Дуже чекаємо зворотного зв’язку від військових – най скажуть, що найбільш дієве, а що необхідно вдосконалити.
Окрім пташок і грубок готові виготовляти різне! Наприклад, для постраждалих територій можна робити так звані «ракетні печі», котрі зручні для приготування їжі просто неба, що особливо на часі в умовах, коли знищене газо- та електропостачання. Там високий ККД, можна палити просто очеретом, соломою…
Хочемо робити більше, багато і максимально корисне. Авжеж, найкраще – те, що літає та те, що стріляє! Думали вже і про плити для броні і навіть про арбалети. Аби було дієве!
Як допомогти художникам?
Хлопці відкриті до ідей, пропозицій і співпраці. Охоче поділяться напрацюваннями та навіть кресленнями. І, авжеж, завжди раді допомозі на матеріали для потрібних на фронті «пташок» і грубок.
Картка для допомоги на метал: 5168 7456 0927 8038 , переказуйте і позначайте: «на пташок»/«на грубки».
Контакт для всіх питань – за електронною поштою: [email protected].
Тримаймо стрій! Героїчному українському фронту на підмозі тил, зокрема мистецько-залізний. Най ворогу буде гостро, а нашим – тепло!
Текст – Алла Хаятова, фото – Сергій Гудак
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
