«Забрав у дітей котлети й дав нагетси». Як Євген Клопотенко замінює радянське меню у школах

Міністроне замість розсольника, а нагетси замість котлет — нещодавно в Україні представили оновлене рекомендоване меню для шкіл, автором якого став відомий шеф-кухар Євген Клопотенко. З 1 вересня дітей радять годувати як традиційними українськими, так і популярними стравами різних кухонь світу. А вже з початку наступного року нові норми стануть обов’язковими для всіх навчальних закладів. Ми поспілкувалися з Євгеном про те, які недоліки має старе меню, що цікавенького незабаром діти побачать у своїх тарілках та що стане фінішем цієї реформи.

Харчування у школі ненавидів усім серцем

Я пам’ятаю своє шкільне харчування — це було жахливо. Звісно, мені доводилося їсти те, що давали, бо змушувала мама, яка була завідувачкою школи. Їв гуляш із пшеничною кашею, яка застрягала в мене в зубах, печінку з нестерпним ароматом. Я тоді так не хотів ходити до тієї їдальні. Тепер я подорослішав, і хоча в мене немає дітей, мені не байдужа доля школярів і їхнього харчування. Я маю двох племінників, і мені зовсім не все одно, чим їх годують у школах. У навчальних закладах діти проводять значну частину свого життя, і надзвичайно важливо, щоб вони харчувалися смачно і корисно.

Я не хотів жити в країні, в якій жив. В Україні часто трапляються випадки, коли нам хамлять, ми отримуємо не те, на що розраховуємо. Але ж це моя батьківщина, де я народився, мені тут кожна квіточка прекрасна. І от я думав над тим, як одна людина може змінити країну. І зрозумів, що ніяк. Культурний код України лежить у різних просторах. Не хочу я змінювати суспільство через якісь там міністерства. Насправді є дуже багато речей, які люди можуть робити самі, без політиків. От як волонтери у 2014 році стримали війну, так само й зараз є багато сфер, де потрібні лідери. Я обрав для себе кулінарію, а згодом започаткував соціальний проєкт Cult Food. Я не хочу, щоб люди їли мертву їжу. Я прагну змінити націю, а почати можу з півтора мільйона дітей у школах.

Мінестроне замість «розсольника по-ленінградськи»

Є кілька факторів, через які я чотири роки тому почав розробляти власне шкільне меню. По-перше, я бачу, що школярам дають непривабливу їжу. Діти не хочуть харчуватися тим, від чого тхне і що не має яскравих кольорів. Часто страви, як би мали смакувати гарячими, їм доводиться їсти холодні й без красивих форм.

Ще один момент — їжа у школах абсолютно непатріотична. Найголовніша фішка у тому, що ми не їмо страви нашої країни, і це відкладається у нашій пам’яті ще з дитинства. У років дев’ять школяр ще не розуміє, чим він харчується — він просто йде в їдальню і бере, що дають. Навіть через їжу він отримує певну інформацію. Але ж ще багато де в школах є меню, яке готують за технологічними картками СРСР. І це ж очевидно, що, куштуючи «розсольник по-ленінградськи», діти дізнаються про страву з міста, якого вже навіть не існує. Замість цього вони можуть скуштувати суп мінестроне і доторкнутися трохи ближче до італійської культури. А поряд із цим глибше дізнатися, що таке українська їжа і чим вона відрізняється від решти кухонь світу. В цьому я й бачу свою місію — розвернути цей важіль від «радянського» до «сучасного».

Читайте також: «У моєму класі — міжнародний призер». Історії трьох учителів, яких визнали найкращими

Але є й дещо позитивне — їжа у школах таки безпечна, й була такою завжди. Якщо подивитися статистику захворювань у дітей, причина яких пов’язана з харчуванням у навчальних закладах, можна побачити 2-3 випадки на рік по Україні. І це просто через неякісну продукцію. Тому питань до безпеки в мене не було. Хоча ж їжа має бути не лише безпечною, але й смачною та корисною.

Страшно хвилювався, чи їстимуть діти мої страви

Нещодавно робоча група з реформи шкільного харчування презентувала нове шкільне чотиритижневе меню. Складається воно зі 160 страв, що увійшли до оновленого рецептурного збірника. Найближчим часом його затвердять у МОЗ і Міносвіти, після чого його розмістять на сайтах міністерств та CutFood. Під час презентації ми запропонували дітям скуштувати салат із морквою, сиром та сметаною, шпундру (м’ясо, тушковане із буряками), булгур, львівський сирник тощо.

Вперше з моїм меню діти почали знайомитися ще три роки тому. У 2018 році я створив та узгодив на офіційному рівні рецептурний збірник зі 110 новими стравами для шкільних їдалень. Зараз вже 4 тисячі освітніх та оздоровчих закладів перейшли на нове шкільне харчування. Пам’ятаю перший навчальний заклад, де ми запускали меню. Це була школа на Русанівській набережній у Києві. Ми впровадили меню, я прийшов у їдальню і чекав. У мене тряслися руки, бо я не знав, чи будуть діти це їсти. Стояв просто в куточку біля вікна і дивився на школярів. І коли діти з таким апетитом почали все куштувати, тоді я повірив у те, що роблю. Зрозумів, що це потрібно продовжувати далі.

Довелося відібрати у дітей котлети та сосиски

Звісно, були випадки, коли кухарі саботували, бо не до кінця розуміли, як потрібно готувати. Вони не додавали розмарин до страв, переварювали картоплю, і смак повністю змінювався. Тому я почав проводити для кухарів майстер-класи. Але попит був настільки великим, що я не міг розірватися. Я ж не можу один навчити готувати кухарів у 15 тисяч шкіл в Україні. Щоб розв’язати цю проблему, я записав безкоштовний онлайн-курс про те, як потрібно готувати кожну з моїх страв зі збірника. Усі охочі можуть відкрити відео, подивитися і повторити. Тому тепер немає проблем із приготуванням.

Нове шкільне меню, яке ми презентували нещодавно, створене виходячи із норм шкільного харчування, розроблених МОЗ. За сучасними світовими вимогами, які наводить Всесвітня організація охорони здоров’я, у школах та садочках потрібно зменшити кількість цукру, солі та жирів. І це врахували також у цих нормах. Щоб цей перехід був не таким різким, зменшувати кількість солі й цукру в стравах будуть поступово, протягом 2,5 років. Тобто, зараз у школах даватимуть солодку булочку, а через три роки вона буде не солодка, і діти до цього звикнуть.

Насправді якщо людина в один день відмовляється від цукру, то через тиждень вона вже цього не відчуває. Але що стало болючим для школярів, то це те, що з тарілок у їдальнях у них зникли сосиски та смажені котлети, адже це абсолютно не корисно. Натомість ми запропонували дітям нагетси — це ті ж котлети, але вони запечені, а не смажені. Та ще й смачніші за своїх попередників, адже до них додають спеції та соус.

Новим стравам підкоряються і радянські печі

Шкільне меню я розробляв для звичайних українських шкільних кухонь. Тобто, з розрахунком на те, що його зможуть готувати на старих радянських пічках, яких ще багато у різних школах. Хоча тим навчальним закладам, у яких є більш сучасне обладнання, легше готувати мої страви. Просто у звичайних духовках може бути замало місця, тож довше часу треба щось запікати, по черзі запихати кожне деко. Також у них часто щось горить або не та, що потрібна, температура. Це як, приміром, дати людині «кнопковий» телефон, вона ж також зможе дзвонити, але ж на смартфоні це значно простіше.

Дійсно, простіше тим закладам, де вже все обладнання сучасне. Наприклад, у бориспільському ліцеї є пароконвектомат — це професійна піч, яка використовує різні режими поєднання пара і примусової конвекції для приготування їжі. У 2020 році вперше за кошти державної субвенції закупили нове обладнання для харчоблоків — школам для цього виділили 400 мільйонів гривень. Завдяки цьому модернізацію провели у 1809 закладах освіти. Цього та наступного року школи також отримають гроші на переоснащення. У майбутньому всі заклади освіти точно матимуть сучасне кухонне обладнання.

Загалом мої страви готувати нічим не довше ніж ті, які були у їдальнях раніше. Найдовше готується, напевно, страва, де треба взяти вермішель, зварити, натерти сир, зробити бешамель і залити. Мені особисто з меню найбільше подобається чай масала (готується з пряними спеціями), коул слоу (салат із подрібненої сирої капусти та моркви), шпундра, гамула (печиво із запечених яблук) — це дійсно неймовірно смачно.

Меню готове, а далі — диджиталізація

Нові норми харчування запрацюють у закладах освіти з 1 вересня. Для плавності переходу передбачили перехідний період до 1 серпня 2022 року. Меню — це допоміжний інструмент для шкіл у впровадженні цих вимог. До чотиритижневих меню додадуться технічні картки, де зібріна вся інформація та рецепт кожної зі страв. Тепер школам не треба буде складати своє окреме меню, робити до них техкартки та затверджувати все це у Держспоживслужбі. 

Чотиритижневе меню, яке я створив, я вважаю найзбалансованішим за всю історію існування шкільного харчування в Україні. Нічого кращого українське суспільство ще не бачило. Якщо діти будуть за ним харчуватися, вони стануть чи не найздоровішими у світі. Але це ще не фінальний етап реформи. Зараз ми створили рецепти, норми й певний порядок харчування, але ще немає правил організації. Тобто, ми змінили багато елементів, а тепер ще потрібно об’єднати їх разом.

За допомогою діджиталу ми хочемо створити сучасний підхід до організації харчування. Я б хотів бачити одну централізовану систему, в якій буде інформація про закупівлі продуктів, тендери, ціни тощо. Щоб кожен міг зайти на вкладку будь-якої школи й переглянути, яке там зараз харчування. Ось це — сучасність. Ми зможемо, перебуваючи, умовно, в Києві, контролювати, чим зараз годують дітей у Тернополі. Цим робоча група зараз і займається. В ідеалі — запустимо цю систему через рік.