“З України: Сміливі мріяти”: 22 митця представлять виставку на Венеційській бієнале

В рамках офіційної програми 60-ї Венеційської бієнале Фонд Віктора Пінчука та PinchukArtCentre представляють виставку творів 22 художників, художниць та мистецьких колективів під назвою “З України: Сміливі мріяти”.

Про це повідомляє Суспільне.Культура.

Про виставку

Організатори повідомляють, що ця виставка – не лише спільна платформа, яку Україна розділяє з митцями із різних континентів: Африки, Південної Америки та Азії. Команда також активно намагається уявити краще майбутнє, добре розуміючи та завжди усвідомлюючи жорстоку реальність, в якій ми проживаємо зараз.

Проєкти виставки

Катерина Алійник, “Коли сонце сідає на сході”. 

Мисткиня працює із суперечністю, яку викликає зображення недоступного нині через російську окупацію пейзажу сходу України.

Аллора та Кальсаділья презентують серію інсталяцій під назвою “Прищепа”.

Вона відтворює цвітіння баобаба – святого дерева, що символізує “дерево життя” та асоціюється з безмежною міцністю та витривалістю предків. Ця серія натякає на глобальні екологічні зміни.

Алекс Бачинський-Дженкінс презентує хореографічну роботу під назвою “Федеріко”.

У цій виставі тривалістю 8 хвилин два виконавці доторкаються один до одного кінчиками пальців. Шляхом дослідження квір-ідентичності та політики чуттєвості, художник фокусується на емоційності, тілесності та колективній взаємодії.

Фатма Буджак представляє інсталяції “Дамаська троянда” і “Чорне чорнило”.

У першій роботі курдсько-турецької художниці проростають паростки дамаської троянди, яка колись символізувала місто Дамаск, але тепер знаходиться під загрозою зникнення через тривалу війну в Сирії. Ця робота розповідає про втрату рідної землі та важкий шлях міграції.

У другій інсталяції відтворено текст, який нагадує про спалене у липні 2016 року найбільше видавництво Туреччини, що випускало книги курдською мовою. Ця робота демонструє, як мистецтво може виступати як свідоцтво злочину та довготривалого політичного насильства проти піддаваного пригнічення народу.

Читати також: “Свято Музики”: в червні у Львові пройде вуличний музичний фестиваль

Вільфредо Прієто,”Без назви (Глобус світу)”. 

Кубинський художник підкреслює важливість ресурсів, що дає нам Земля — вся планета насправді тримається на маленьких зернинах. Робота перегукується з інсталяцією Анни Звягінцевої, що також розкриває зв’язок людини із землею.

Шилпа Гупта представляє інсталяції “Слухаючи повітря” та “ІВсеЖВониНеЗнаютьПроЩоЯМрію”.

У першій роботі індійської художниці звучать пісні з різних країн, що переплітаються та створюють цілісний мистецький твір, який відзначає силу опору та міжнародного спілкування.

У другій інсталяції “ІВсеЖВониНеЗнаютьПроЩоЯМрію” використовуються два табло, які утворюють рухому поему про кохання, страх, зв’язок та його втрату. Ця робота відображає складність та вразливість людських зв’язків, що особливо актуально у місцях транзиту, де відбуваються прощання та зустрічі.

Олег Голосій, “Ті, що тікають від грози”. 

Картина одного з ключових митців українського трансавангарду, створена у 1989 році, за два роки до розпаду СРСР. Вона передає тривогу, що накопичувалась у суспільстві напередодні докорінних історико-політичних змін.

Анна Звягінцева презентує інсталяцію “Посадити палицю” та “Недоречні доторки”.

Вона складається з фотографії вербової палиці на аналогову камеру та знайденої записки її дідуся, Ростислава Звягінцева, який також був художником.

У скульптурі “Недоречні доторки” представлені білосніжні гіпсові витвори, які втілюють спогади художниці про інтимне відчуття доторку між близькими людьми, а також тепло, що відчувається після такого контакту.

Нікіта Кадан представляє ряд робіт:

1. “Силует”: на цій роботі зображено пошрамований обстрілами пам’ятник радянському солдату. Фотографія монумента була зроблена у Гостомелі (Київська область).
2. “Селянка (за мотивами Жозефіни Діндо)”: ця робота написана за мотивами фотографії скульптури української художниці польсько-єврейського походження Жозефіни Діндо.
3. “Прапор І”: основою цієї роботи є фотографія зруйнованого будинку, зроблена Каданом у Бородянці (Київська область) у 2023 році.

Жанна Кадирова, “Російське сучасне бароко”. 

У роботі труби органу сполучені з відстріляними ракетами, якими Росія бомбить Україну. Художниця зібрала снаряди у Київській області та приєднала до музичного інструменту, на якому протягом виставки музиканти будуть грати імпровізовані композиції.

Дана Кавеліна, відео “Не може бути такого, щоб нічого не можна було повернути”. 

Це науково-фантастичне відео, що візуалізує утопічний світ майбутнього, де історична справедливість відновлюється, а померлі у війнах повертаються до життя.

Ніколай Карабінович презентує два відео:

1. “Якнайдалі”: у цій роботі митець досліджує історію своєї родини з грецьким та єврейським корінням.
2. “Історія про місто, де зникли два кольори”: через це відео художник привертає увагу до постійного зменшення видимості України в європейському контексті.

Давід Клербоут представляє два відео:

1. “Пташка, що дихає”: у цьому відео акцентується на мотиві вразливості життя. Розташовані впритул одна до одної канарки нагадують симетричне відображення.
2. “Пташина клітка”: в зацикленому відео зображення залитого сонцем, квітучого саду переходить у довгу глуху сцену вибуху будинку, а потім знову повертається.

Яна Кононова, “Ізюмський ліс”. 

Тут зафіксована процедура ексгумації в Ізюмі, показано скрупульозний та виснажливий процес, що передував розслідуванню.

Катерина Лисовенко, “Переписуючи Біблію” із серії “Пропаганда світу моєї мрії”. 

У роботі мисткиня переосмислює Біблію та створює світ, заснований на ненасильстві й свободі.

Отобонг Нканга Інсталяція “Вистелене брижами, що проростають зі скелі”. 

У роботі килими, які зображують пейзажі, своєю формою нагадують мінерали, зокрема кварц чи малахіт. Водночас килими відсилають до старої фламандської традиції ткацтва. Гобелен “Сонячне світло” із серії “Розкопане”. Тут митець простежує зв’язок між океаном та землею й акцентує на експлуатації природи людиною.

Олексій Сай, із серії “Розбомблені”. 

Роботазображує уражений війною український ландшафт, що оприявнює насилля над країною та природою.

Антон Саєнко представляє різноманітні твори:

1. Фотографії із серії “Грязне”: ці знімки зафіксовані у його рідному селі Грязне у 2020 році. Вони передають відчуття загрози, що проникає у здавалося б мирний пейзаж, який застиг у часі.
2. Картина “За горизонтом”: ця робота є продовженням дослідження горизонту як лінії розчинення.
3. Аудіо “Краєобраз”: у цій аудіороботі Саєнко виконує вірш репресованого поета Василя Стуса “Нехай горить трава по осені…”.

Федір Тетянич, із серії “Біотехносфери. Міста майбутнього” та “Дивна гра”. 

Роботи втілюють візію нескінченності людського буття у сплетінні з космосом. Митець є представником українського космізму та був піонером перформансу в СРСР.

Леся Хоменко, “Після кінця”. 

У роботі зображення повсякденного життя, поміщені під молочне скло, неможливо розгледіти, а отже, й описати. Цим мисткиня підкреслює принципову неможливість побачити та спланувати майбутнє, а також передати досвід буденності у часи війни.

Роман Хімей та Ярема Малащук презентують дві відеоінсталяції:

1. “Ви не маєте цього бачити”: у цій роботі зафільмовані українські діти, які були депортовані в Росію, а потім повернулися в Україну. Це свідчення злочину, що відображає реальну подію і лише потенційно може вважатися мистецьким твором (який, фактично, ніколи не мав бути створений).
2. “Додаткові сцени”: це відео привертає увагу до досвіду військового та розкриває конфлікт ідентичностей. Фільм актуалізує питання “Що таке нормальність сьогодні?” та “Як два різних світи можуть співіснувати?”.

Даніїл Ревковський і Андрій Рачинський, відео “Брязкання, стукіт, суперечка та булькання”. 

У відеороботі митці грають двох чоловіків посеред антропогенних шлакових пейзажів, що спілкуються за допомогою дивних звуків та жестів. Відео є частиною робіт про “Музей людської цивілізації” та зняте на хвостосховищі в Кривому Розі.

Виставку можна відвідати у Palazzo Contarini Polignac у Венеції з 20 квітня до 1 серпня 2024 року.

Нагадаємо, що в Україні можна зробити безоплатну планову операцію.

Фото: надано кураторами Суспільному.Культура