Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Одна лікарня на три громади — так працює медзаклад у Лохвиці, що на Полтавщині. Грошей для лікування близько 30 тисяч жителів не вистачало, тому сама лікарня могла зовсім припинити своє існування. Для громад це стало стимулом, аби об’єднатися.
Як лікарні на Полтавщині вдалося подолати фінансові труднощі та стати медичним хабом, читайте в ШоТам.
Потрібно зберегти лікарню
Коли після децентралізації Лохвицький район розділився на три громади, місцева лікарня опинилася під управлінням Лохвицької. Проте медзаклад продовжував обслуговувати жителів усіх трьох громад — Лохвицької, Сенчанської та Заводської.
Для шпиталю така кількість пацієнтів без фінансування стала викликом. Грошей з державного бюджету не вистачало не лише на сучасну техніку, а й навіть на зарплати медикам
«У громадах розуміли, що потрібно зберегти лікарню. До найближчих таких закладів у Полтаві доводиться далеко їхати, до Миргорода — погані дороги. Ми б не могли подолати фінансові труднощі без коштів міських рад», — пригадує головний лікар Лохвицької лікарні Віктор Бурлей.
Начальник відділу економіки та інвестицій Лохвицької міської ради Олег Карабка пояснює:
«Наша громада почала шукати партнерів серед тих громад, які користуються послугами лікарні. Так почали вести перемовини з сусідньою, Сенчанською громадою».
У перші роки після децентралізації Сенчанська громада надавала субвенції Лохвицькій міській раді на утримання лікарні. Зрештою, шість місяців перемовин завершилися успіхом — у червні 2023 року Лохвицька та Сенчанська громади підписали договір про співпрацю та почали разом фінансувати медичний заклад.
«Ми працювали над тим, щоб не лише виділити кошти на зарплати працівникам, але й на покупку нового обладнання для розвитку лікарні. У 2022 році наша міська рада виділила близько 12 мільйонів гривень на шпиталь. Минулого року — це було близько 6 мільйонів гривень», — підрахувала голова Сенчаської ОТГ Наталя Сліпухова.
Підтримали ініціативу співробітництва і в Проєкті USAID «ГОВЕРЛА». Така співпраця допомагає громадам оптимізувати використання ресурсів, економічно зростати та розв’язувати екологічні проблеми. А ще допомагає створювати масштабні проєкти.
«Експерти Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» дуже нас підтримали й допомогли з оформленням документів, супроводжували впродовж усього процесу підписання договору про співпрацю», — додає Олег Карабка.
Голова Лохвицької громади Віктор Радько та голова Сенчанської громади Наталія Сліпухова. Фото: decentralization.ua
«Лікують не лише лікарі, але й технології»
Завдяки співпраці, місцева лікарня змогла придбати нове обладнання. Тепер жителі обидвох громад більше не мусять їздити до сусідніх міст для складних хірургічних операцій.
«Ми придбали лапароскопічну стійку завдяки коштам із Сенчанського бюджету. Це обладнання, яке допомагає робити малоінвазійні операції в гінекології чи урології — раніше нам доводилось оперувати зі звичайним розрізом черевної стінки. Тож можу сказати, що лікують не лише лікарі, але й технології», — ділиться головний лікар Віктор Бурлей.
За словами медика, значно скоротилася тривалість таких операцій. Також після такого втручання хворі одужують швидше.
«Після лапароскопічної операції ми можемо виписати пацієнта додому вже на наступний день. Людина має менші больові відчуття та швидше повертається до нормального життя», — пояснює головний лікар.
Головний лікар Лохвицької лікарні Віктор Бурлей показує лапароскопічну стійку. Фото: ШоТам
Окрім того, міській раді вдалося відремонтувати деякі приміщення медзакладу та придбати ендоскопічне обладнання, щоб робити гастроскопію.
«У середньому ми лікуємо 5 тисяч пацієнтів на рік. Пишаємося нашим пологовим відділенням, куди приїжджають народжувати навіть з інших міст України», — додає Віктор Бурлей.
Оскільки Лохвицька лікарня зараз обслуговує також жителів сусідніх населених пунктів, місцева влада веде переговори з іншими громадами, щоб додатково збільшити фінансування та мати можливість і надалі закуповувати нові медичні прилади.
Занесення садиби до реєстру культурної спадщини означає, що її більше не можна зносити або замінювати сучасними житловими комплексами.
Активісти розповіли, що шлях до збереження будівлі був довгим і складним. Протягом трьох з половиною років небайдужі громадяни виходили на протести, перекривали рух транспорту, писали петиції, зверталися до прокуратури та навіть до президента України.
Ця безперервна боротьба завершилася перемогою – садибу було врятовано від знищення.
Організація «Цегла» нагадала, що влітку 2023 року активісти встановили меморіальну табличку на честь письменника Джона Стейнбека, який свого часу відвідував садибу Барбана. Окрім цього, над входом до будівлі було вивішено український та американський прапори.
Важливим етапом у цій боротьбі стало оприлюднення наказу Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, згідно з яким садибу Барбана офіційно внесено до Переліку об’єктів культурної спадщини Києва. Це рішення дозволить зберегти історичну будівлю для майбутніх поколінь.
Активіст Дмитро Перов розповів, що забудовник ще з 2021 року намагався знести садибу, аби побудувати на її місці новий житловий комплекс. Проте активісти не дали цього зробити. Для того, щоб захистити будівлю, довелося провести 23 акції протесту, організувати 6 громадських толок та залучити Раду національної безпеки і оборони.
Про садибу
Садиба Барбана, зведена у 1891 році, є зразком одноповерхового житла середнього класу кінця XIX століття з характерним цегляним декором. Хоча будівля була частково зруйнована у 2021 році, завдяки спільним зусиллям активістів її історичну цінність вдалося зберегти.
Ця перемога – черговий крок у боротьбі за збереження архітектурної спадщини Києва та нагадування про важливість активної громадської позиції.
Нагадаємо, що на Чернігівщині молодь відбудувала власний простір.
Локація марафону облаштована пандусами, адаптованими інформаційними вказівниками, місцями для дітей та тварин. Для учасників з порушенням слуху та зору передбачені альтернативні сигнали старту та жестова підтримка.
Учасники можуть обрати дистанції від 5 км до 42 км, а також забіги для дітей. Реєстрація здійснюється через застосунок RaceNext. Мета марафону — зробити біг доступним для кожного, без бар’єрів.
«Мрія не має бар’єрів», — каже співзасновниця «Нової пошти» Інна Поперешнюк.
Коментарі