Європейський подарунок від Литви: як Бородянський ліцей відновили після того, як у ньому жили росіяни

Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з «Інтерньюз-Україна» про відбудову громад.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.

Чому ми його робимо?

Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.

Через постріл з російського танка в Бородянському ліцеї повністю згорів кабінет зарубіжної літератури, а клас початкової школи росіяни зробили своєю спальнею й порубали парти на дрова. Вчителька математики та в.о. директорки Світлана Попова згадує свої враження, коли вперше побачила ліцей після деокупації:

«У мене була тільки одна думка: як можна таке зробити й де ми будемо вчити дітей. Жодного приміщення не було цілого».

Але небайдужі жителі та волонтери поприбирали приміщення, а благодійники з Литовської Республіки допомогли відбудувати заклад, до навчання в якому вже повернулися 542 учнів. Як вдалося відновити майже знищену будівлю та ще й із сучасним укриттям на 1000 м², вчителі Бородянського ліцею розповіли ШоТам.

«Страшний кошмар, від якого не можна було прокинутися»

Сніжана Шубер — вчителька початкових класів у Бородянському ліцеї. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вона якраз вела свій перший випускний клас. Завдяки колезі жінка виїхала з Бородянки 8 березня, але дуже сподівалася повернутися додому й на роботу, бо професія вчительки — її велика мрія. 

«Неначе зупинився час. Світ був як у тумані. Перші сирени — це страшний кошмар, від якого не можна прокинутися. Коли згадую це все, виникає тільки тривога та глибокий-глибокий сум. Але водночас під натиском стресу в українців прокинулася така неймовірна сила в душі! І це давало поштовх рухатися далі», — каже Сніжана. 

Світлана Попова — вчителька математики Бородянського ліцею, яка зараз також виконує обов’язки директорки. Вчителює Світлана вже 32 роки, а до того й сама вчилася в цій школі, тож побачити, яких руйнувань зазнало таке рідне місце, було дуже боляче. Каже, в перші дні не розуміла масштабів вторгнення:

«Я живу на центральній вулиці, і 26 лютого танки вже їхали по ній. Ми абсолютно не були готові й не розуміли, що відбувається. А 28 лютого о 15:45 пострілами з танку повністю зруйнували мій будинок».

Світлана з сім’єю поїхала з Бородянки. Пригадує, що по дорозі ще бачила школу цілою — але, на жаль, ненадовго.

Читайте також: Зруйнований центр, помста Кобзаря, графіті Бенксі та С215. Як Бородянка відновлює культуру після окупації

Росіяни влаштували собі спальню і цілили з танка

Коли 1 квітня 2022 року ЗСУ звільнили Бородянку, то ліцей з вибитими вікнами та зруйнованим дахом мав жахливий вигляд. Світлана пригадує:

«Російські солдати постягували з людських домівок подушки, матраци, каструлі, їжу, компоти з погребів і жили тут. Усе потрощили. У нас школа була оснащена інтерактивними дошками, комп’ютерами, ноутбуками. Вони наскільки це все порозбивали, що ми не впізнали свою школу». 

На подвір’ї росіяни поробили окопи та бліндажі, а з магазину навпроти стріляли в школу з танка, тож повністю вигорів клас зарубіжної літератури. 

«Після деокупації та після перевірки на вибухонебезпечні предмети ми повернулися до школи. Туди відразу зійшлися небайдужі люди, волонтери, працівники, і почалося масштабне прибирання. Намагалися врятувати все, що залишилося — це були підручники, меблі деякі», — каже Сніжана. 

Свій кабінет вчителька початкових класів спочатку побачила лише на відео й фото, які їй надіслали — одразу впізнала свою дошку та стіни. Але клас, де школярі здобували перші знання, росіяни перетворили на спальню — на батареях сушили свої речі, парти порубали на дрова, на стінах лишили неприємні написи. А на стадіоні виорали літеру «V».

Справжній європейський подарунок

Та попри всі складнощі, з травня в ліцеї почали відновлювати дистанційне навчання: діти під’єднувалися і з-за кордону, і з інших областей. 

«Нас дуже виручали електронні версії підручників, адже дітки виїжджали без речей. Учні ходили в пункти незламності, роздавали інтернет через мобільний зв’язок на комп’ютер — викручувалися ще більше, ніж ми», — пригадує Сніжана.

Попереду було відновлення, і вчителі дізналися, що допомогти зголосилася Литовська Республіка. Світлана ділиться:

«Ми думали, що нам зроблять косметичні ремонти та якусь техніку придбають, але ми й мріяти не могли про таку відбудову. Це дійсно європейський подарунок нашій громаді, нашим дітям і вчителям».

Окрім цього, завдяки партнерам у ліцеї з’явилося сучасне оснащене укриття площею 1000 м². У ньому є інтерактивні дошки, щоб під час повітряної тривоги діти могли переглянути мультфільми чи послухати заспокійливу музику. Також в укритті провелм вай-фай, облаштували буфет і спеціальну систему очищення повітря.

«Хотілося вже швидше побачити новий ліцей, прийти до класу, бо втомилася дивитися в монітор комп’ютера. Це була найбільша мрія — повернутися», — каже Сніжана.

Оновлений Литовсько-український ліцей №1 відкрився 1 вересня 2024 року — зараз у ньому навчаються 542 дитини. На відновлення закладу витратили 8 мільйонів євро.

Вчителі мають силу, яка може змінювати світ

Новий ліцей надихає на нові звершення — наприклад, Сніжана перемогла в Міжнародному конкурсі педагогічної майстерності «Сонце Сократа» завдяки просуванню STEM-підходу в навчанні:

«STEM-підхід — це інтеграція дисциплін (математики, природничих наук, технологій та інженерії), щоб показати учням, як розв’язувати проблеми. Я дуже люблю дізнаватися щось нове та впроваджувати це в навчання для дітей. Аби вони не просто щось прочитали, написали чи зробили, а щоб процес дійсно викликав у них інтерес».

Вона впевнена, що все вдасться, бо є віддача від дітей, які готові слухати й підтримати.

«Вчителі — це своєрідні чарівники, які працюють без чарівних паличок. Вони мають силу, яка може змінювати світ. Ми постійно працюємо, попри відключення світла й тривоги».

Тепер учні користуються на уроках інтерактивними дошками, для закріплення матеріалу грають в ігри, а також мають змогу бути в безпеці в укритті. Директорка підсумовує:

«У нас залишилася одна маленька мета — досягти енергоефективності нашого закладу. Я впевнена, що в нас це вийде. Ми отримали міжнародне ім’я — Литовсько-український ліцей, — тож хочемо нести цю назву, щоб наші учні були справді європейськими та гідними нашої країни».