Через постріл з російського танка в Бородянському ліцеї повністю згорів кабінет зарубіжної літератури, а клас початкової школи росіяни зробили своєю спальнею й порубали парти на дрова. Вчителька математики та в.о. директорки Світлана Попова згадує свої враження, коли вперше побачила ліцей після деокупації:
«У мене була тільки одна думка: як можна таке зробити й де ми будемо вчити дітей. Жодного приміщення не було цілого».
Але небайдужі жителі та волонтери поприбирали приміщення, а благодійники з Литовської Республіки допомогли відбудувати заклад, до навчання в якому вже повернулися 542 учнів. Як вдалося відновити майже знищену будівлю та ще й із сучасним укриттям на 1000 м², вчителі Бородянського ліцею розповіли #ШОТАМ.
«Страшний кошмар, від якого не можна було прокинутися»
Сніжана Шубер — вчителька початкових класів у Бородянському ліцеї. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вона якраз вела свій перший випускний клас. Завдяки колезі жінка виїхала з Бородянки 8 березня, але дуже сподівалася повернутися додому й на роботу, бо професія вчительки — її велика мрія.
«Неначе зупинився час. Світ був як у тумані. Перші сирени — це страшний кошмар, від якого не можна прокинутися. Коли згадую це все, виникає тільки тривога та глибокий-глибокий сум. Але водночас під натиском стресу в українців прокинулася така неймовірна сила в душі! І це давало поштовх рухатися далі»,
— каже Сніжана.
Світлана Попова — вчителька математики Бородянського ліцею, яка зараз також виконує обов’язки директорки. Вчителює Світлана вже 32 роки, а до того й сама вчилася в цій школі, тож побачити, яких руйнувань зазнало таке рідне місце, було дуже боляче. Каже, в перші дні не розуміла масштабів вторгнення:
«Я живу на центральній вулиці, і 26 лютого танки вже їхали по ній. Ми абсолютно не були готові й не розуміли, що відбувається. А 28 лютого о 15:45 пострілами з танку повністю зруйнували мій будинок».
Світлана з сім’єю поїхала з Бородянки. Пригадує, що по дорозі ще бачила школу цілою — але, на жаль, ненадовго.
Читайте також: Зруйнований центр, помста Кобзаря, графіті Бенксі та С215. Як Бородянка відновлює культуру після окупації
Росіяни влаштували собі спальню і цілили з танка
Коли 1 квітня 2022 року ЗСУ звільнили Бородянку, то ліцей з вибитими вікнами та зруйнованим дахом мав жахливий вигляд. Світлана пригадує:
«Російські солдати постягували з людських домівок подушки, матраци, каструлі, їжу, компоти з погребів і жили тут. Усе потрощили. У нас школа була оснащена інтерактивними дошками, комп’ютерами, ноутбуками. Вони наскільки це все порозбивали, що ми не впізнали свою школу».
На подвір’ї росіяни поробили окопи та бліндажі, а з магазину навпроти стріляли в школу з танка, тож повністю вигорів клас зарубіжної літератури.
«Після деокупації та після перевірки на вибухонебезпечні предмети ми повернулися до школи. Туди відразу зійшлися небайдужі люди, волонтери, працівники, і почалося масштабне прибирання. Намагалися врятувати все, що залишилося — це були підручники, меблі деякі»,
— каже Сніжана.
Свій кабінет вчителька початкових класів спочатку побачила лише на відео й фото, які їй надіслали — одразу впізнала свою дошку та стіни. Але клас, де школярі здобували перші знання, росіяни перетворили на спальню — на батареях сушили свої речі, парти порубали на дрова, на стінах лишили неприємні написи. А на стадіоні виорали літеру «V».
Справжній європейський подарунок
Та попри всі складнощі, з травня в ліцеї почали відновлювати дистанційне навчання: діти під’єднувалися і з-за кордону, і з інших областей.
«Нас дуже виручали електронні версії підручників, адже дітки виїжджали без речей. Учні ходили в пункти незламності, роздавали інтернет через мобільний зв’язок на комп’ютер — викручувалися ще більше, ніж ми»,
— пригадує Сніжана.
Попереду було відновлення, і вчителі дізналися, що допомогти зголосилася Литовська Республіка. Світлана ділиться:
«Ми думали, що нам зроблять косметичні ремонти та якусь техніку придбають, але ми й мріяти не могли про таку відбудову. Це дійсно європейський подарунок нашій громаді, нашим дітям і вчителям».
Окрім цього, завдяки партнерам у ліцеї з’явилося сучасне оснащене укриття площею 1000 м². У ньому є інтерактивні дошки, щоб під час повітряної тривоги діти могли переглянути мультфільми чи послухати заспокійливу музику. Також в укритті провели вай-фай, облаштували буфет і спеціальну систему очищення повітря.
«Хотілося вже швидше побачити новий ліцей, прийти до класу, бо втомилася дивитися в монітор комп’ютера. Це була найбільша мрія — повернутися»,
— каже Сніжана.
Оновлений Литовсько-український ліцей №1 відкрився 1 вересня 2024 року — зараз у ньому навчаються 542 дитини. На відновлення закладу витратили 8 мільйонів євро.
Вчителі мають силу, яка може змінювати світ
Новий ліцей надихає на нові звершення — наприклад, Сніжана перемогла в Міжнародному конкурсі педагогічної майстерності «Сонце Сократа» завдяки просуванню STEM-підходу в навчанні:
«STEM-підхід — це інтеграція дисциплін (математики, природничих наук, технологій та інженерії), щоб показати учням, як розв’язувати проблеми. Я дуже люблю дізнаватися щось нове та впроваджувати це в навчання для дітей. Аби вони не просто щось прочитали, написали чи зробили, а щоб процес дійсно викликав у них інтерес».
Вона впевнена, що все вдасться, бо є віддача від дітей, які готові слухати й підтримати.
«Вчителі — це своєрідні чарівники, які працюють без чарівних паличок. Вони мають силу, яка може змінювати світ. Ми постійно працюємо, попри відключення світла й тривоги».
Тепер учні користуються на уроках інтерактивними дошками, для закріплення матеріалу грають в ігри, а також мають змогу бути в безпеці в укритті. Директорка підсумовує:
«У нас залишилася одна маленька мета — досягти енергоефективності нашого закладу. Я впевнена, що в нас це вийде. Ми отримали міжнародне ім’я — Литовсько-український ліцей, — тож хочемо нести цю назву, щоб наші учні були справді європейськими та гідними нашої країни».
