Ольга Глушко вирішила відмовитись від кави кілька років тому. Пробувала пити напій з цикорію, чай, але їй бракувало саме того дразливого аромату з гірчинкою.
Коли вони разом з чоловіком оселилися в селі поруч з дубовим лісом, то вирішили спробувати приготувати каву… з жолудів. У результаті кількамісячних експериментів розробили власний замінник кави — «ЖоКаву».
Як під час війни знайшли нових клієнтів на OLX та чи є попит на каву з жолудів, Ольга розповіла ШоТам.
Локдаун підштовхнув до здійснення мрії
Я взагалі кримчанка — до Харкова приїхала в 17 років навчатися й тут згодом зустріла свого чоловіка Максима. За освітою я екологиня, а за покликанням — кулінарка. Я працювала шеф-кухаркою в різних кафе, а потім спеціалізувалася на вегетаріанських закладах, бо сама вже 9 років є вегетаріанкою.
Справа, якою ми зараз займаємося з моїм чоловіком, якраз і поєднала все, що для мене важливе: любов до природи, розробка нових рецептур, популяризація корисних продуктів.
Ми переїхали в село Верхня Озеряна у 2020 році. У Максима давно була мрія жити ближче до природи, і ковід прискорив рух до цієї мрії.
У чоловіка був бізнес із виготовлення навісів і тентів для ресторанів. Під час локдауну всі кафе були зачинені, тож ми залишилися без роботи. До того ж, на карантині ми гостро відчули, як нам не подобається жити у квартирі.
На щастя, все склалося, як ми хотіли — ми продали квартиру в Харкові, а натомість Максим знайшов нам гарний будинок у селі за 30 км від Харкова.
Одразу думали, як будемо заробляти в селі
У нас є така мрія — створити екопоселення. Навіть назву вже придумали — «Озаріння». Тобто ми не те що хочемо жити автономно від соціуму, ні, а просто прагнемо створювати своє безпечне, екологічне, чисте життя поруч з однодумцями.
І тому для нас дуже важливо було заробляти там, де ми живемо, й оцю економіку будувати з самого початку. Тож коли ми ще перевозили речі, почали думати, як будемо заробляти, живучи в селі.
Їздити до міста на роботу ми не хотіли. Оскільки в мене вже був досвід та інтерес до кухарства, вирішили, що будемо виготовляти щось смачне та корисне з того, що в нас росте.
Почали з фруктової пастили, бо наш дім стоїть посеред старого саду. Того року, коли ми переїхали, було дуже багато яблук, тож одразу почали готувати яблучну пастилу.
У перший рік не знайшли жодного жолудя
Село Верхня Озеряна з трьох боків оточене лісом, де росте багато дубів. І ось ми пішли туди прогулятись, бо Максим мріяв приготувати каву з жолудів — колись його пригостили такою, і йому тоді дуже той напій сподобався: і смак, і навіть тонізуючий ефект.
Але того року ми жодного жолудя не знайшли. Пізніше дізналися, що дуб, виявляється, плодоносить не щороку — це залежить від того, яка була зима, чи було достатньо вологи тощо.
Уже наступного 2021 року ми назбирали восени трохи жолудів. Спробували приготувати з них каву, як ми це собі уявляли.
Першу «ЖоКаву» пити було неможливо
І я, і Максим свого часу були затятими кавоманами. Хоч обоє відмовилися від кави, але дуже хотіли знайти їй якусь заміну. Першої спроби нам не сподобався ні смак, ні аромат — надто гірке, терпке і зовсім не схоже на каву. Я пам’ятаю, як сказала Максимові, що це дурня, нічого не вийде. Але він наполіг, аби ми продовжили експерименти.
Десь місяців за три спроб з різними методами смаження та приготування ми вийшли на смак, який нам обом сподобався. Потім пригостили друзів — їм теж зайшло. Хтось сказав, що залюбки купував би таку.
Ми почали заготовляти жолуді та переробляти їх уже для продажу. Свій продукт назвали «ЖоКава» від двох слів — «жолуді» та «кава».
Звісно, у нас є свої виробничі секрети, які ми не розповсюджуємо — це й нюанси сушіння, підготовки, і які жолуді треба брати, бо не всі підходять для приготування напою.
Смажені жолуді пахнуть кондитеркою
«ЖоКава» — це напій з жолудів, який за смаком дуже схожий на каву, але з такими ніжними нотками печива й горішків. Коли ми смажимо жолуді, то навколо пахне, наче ти в кондитерському магазині. З 1 кг жолудів виходить десь 250 г «ЖоКави».
Це не просто заміна кави — «ЖоКава» смакуватиме й тим, хто каву ніколи не любив. І ще це корисний напій — для нас дуже важливо, аби те, що ми виробляємо, приносило користь людям.
Смак та ефект від кави з жолудів залежить від способу заварювання. Якщо просто окропом залити, як чай, то тонізуючого ефекту не буде, а якщо зварити в турці чи витримати в термосі, то буде легкий збадьорливий ефект і насиченіший смак.
У нас з’явилися постійні замовники, ми продавали нашу каву з жолудів у крафтових крамничках друзів у Харкові.
Постійні клієнти роз’їхались, і ми знайшли нових через OLX
З початком повномасштабного вторгнення більшість наших клієнтів залишили Харків через постійні обстріли. Багато друзів і знайомих виїхали за кордон. Ми ж нікуди не хотіли їхати зі свого дому, але нам треба було думати, як утримати бізнес і знайти клієнтів для свого продукту. У нас є сторінка в інстаграмі, але звідти було небагато замовлень.
Максим уже років 10 як зареєстрований на OLX — ми там час від часу щось для себе купували, щось продавали зі своїх речей. Тож ми вирішили придбати бізнес-акаунт на OLX і просувати «ЖоКаву» там.
Бізнес-акаунт дозволяє піднімати наші товари в рейтингу та пошуку. Тепер наша сторінка виглядає більш вагомо — це наче такий онлайн-магазин.
Коли ми розмістили «ЖоКаву» на OLX, нам почали надходити замовлення з інших міст і містечок України — не лише з Харківщини.
Ракети летять, а ми саджаємо дуби
Ми не лише збираємо плоди дубів — ми хочемо дбати про те, аби цих чудових дерев (і не лише цих) ставало в Україні все більше.
Ми почали висаджувати дерева, ще коли жили в Харкові, — це було таке наше хобі. Збиралися з нашими друзями та небайдужими харків’янами й садили дерева понад річками, аби сповільнити їхнє пересихання, чи десь у посадках, де бачили «залисини».
Коли ми оселились у Верхній Озеряні, то облаштували свій власний розплідник для саджанців, щоб садити дерева і для власного саду, і навколо. Коли почалося вторгнення, ми не перестали цього робити.
Було таке, що над нами ракети летять, а ми саджаємо дерева — бо вже люди зібралися заради цього, бо їм і нам це важливо.
Коли ми збираємо жолуді в лісі, частину закопуємо на узліссі чи на тих ділянках, де була вирубка, аби там росли нові дубки.
Будемо будувати цех для виробництва кави з жолудів
За два роки обсяги виробництва «ЖоКави» виросли увосьмеро. Минулого року ми заготовили близько 800 кг жолудів, і цьогоріч хочемо ще більше, але побачимо, скільки встигнемо зібрати до сильних дощів і морозів. А потім же все це ще треба вчасно посушити й переробити. Чистити жолуді нам допомагають дві родини вимушених переселенців, які через війну приїхали в село.
Не всі сорти жолудів підходять для приготування напою, а з тих, які підходять, треба відібрати прілі та червиві. Тож це кропітка ручна робота.
Цього року в Харківській області вродило дуже багато жолудів, тому ми купуємо в місцевих — вони збирають їх у себе на ділянках чи в лісі та здають нам. А перед цим у нашому регіоні був неврожайний рік, і ми купляли жолуді з Карпат.
Ми вже не встигаємо переробляти таку кількість вручну — нам потрібне обладнання. Сподіваємося невдовзі запустити цех з автоматизацією хоча б частини процесів.
Мріємо, що наша кава з жолудів з’являтиметься на кухнях усе більшої кількості українських родин. Бо це цілющий напій — він увібрав силу цього особливого для українців дерева, могутність нашої землі.
Ми з чоловіком віримо, що, живучи в гармонії з природою, виробляючи щось корисне без шкоди для землі, на якій воно виросло, ми робимо наш світ кращим, а людей, які п’ють нашу «ЖоКаву», трошки здоровішими та щасливішими.
