Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Як відкрити бізнес у 18 років? Історія студентки з Івано-Франківська, яка в розпал пандемії почала готувати корисні смаколики

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Після школи Михайлина Карпів пішла вчитися на кравчиню і навіть не здогадувалася, що зовсім скоро відкриє власний бізнес. Усе почалося з невеликого гранту, якого вистачило на кілька контейнерів та професійний блендер. Сьогодні Михайлині вже 19 років, вона поєднує воготовлення «Смакоти» з навчанням у виші та мріє, аби її продукцію почали продавати за кордоном.

Михайлина Карпів

студентка, засновниця бренду корисних смаколиків «Смакота», авторка оригінальних рецептів

Я вчилася на кравчиню, але однієї миті все змінилося

Усе почалося, коли я навчалася на кравчиню. Мені запропонували взяти участі у проєкті з розвитку малого бізнесу й самозайнятості від благодійного фонду «Карітас Івано-Франківськ». Я погодилася, а під час однієї з лекцій зловила себе на думці: «А чому б мені не зайнятися чимось подібним, чому б не відкрити власну справу?». І почала думати, чим я можу займатися, що взагалі вмію робити. Вирішила, що варто подумати над харчовою промисловістю. Вона актуальна сьогодні, і залишатиметься такою завжди. Адже якими б не були життєві обставини, це завжди потрібно людям. Це природна потреба.

У групі нас було приблизно 30 людей. Усі учасники були різними за соціальними статусами, віком, життєвою історією та ідеями. Я була наймолодшою учасницею. Загалом навчання тривало протягом двох місяців. Зрештою я склала бізнес-план і захистила свій проєкт. Частина випускників отримали гранти для старту роботи. Серед них була і я.

Чому обрали саме мене? Напевно, тому що я була дуже активною під час навчання, ставила питання, прагнула все зрозуміти. Думаю, наші спікери побачили, що мені справді цікаво, і що я зможу правильно використати кошти. 

Я стартувала у розпал пандемії, доводилося позичати гроші у знайомих

Перші кошти, звісно, «на руки» не давали. Потрібно було розписати весь прайс, пояснити, на що я планую витратити грант, а також знайти продавця, який погодиться підписати договір про купівлю обладнання. На грантову допомогу я придбала десять середніх контейнерів для герметичного зберігання пастили й іншої продукції, професійний блендер, якого дуже бракувало, мийку та спеціальний стіл. Батьки допомогли придбати дегідратор — невеличку сушку для фруктів та овочів.

Коштів, які мені виділили, було достатньо для початку, аби стартувати зі своєю ідеєю. Але оскільки прибутку не було багато, я вирішила, що потрібно розгортати виробництво трохи масштабніше, купляти додаткову техніку. Через це довелося звертатися до знайомих, позичати гроші. Хтось погоджувався почекати рік, хтось — два. Зрештою нам вдалося зібрати необхідну суму, аби відкрити щось більше.

Пастила, яку виготовляє Михайлина під брендом «Смакота».

Звісно, я не могла передбачити появу коронавірусу та локдаун. Було складно. Якби я знала, що вийде саме так, можливо, розвивалася б трохи інакше, шукала б інші шляхи, обирала б іншу стратегію. З початком карантину виробництво тимчасово зупинилося. Ми не могли нічого робити, бракувало продуктів, а магазини, через які продавали пастилу, закрилися. Тож певний час справа не йшла.

Тоді я почала думати, що можна зробити, аби навіть в умовах карантину та пандемії наші смаколики продавалися та знаходили свого споживача. Мені пощастило познайомитися з Наталією Сербин, головою спільноти FOP Galicia, що підтримує малий бізнес у нашому регіоні. Наталія допомогла з інтернет-сторінкою та подальшим розвитком, і я їй за це дуже вдячна.

Батьки радили відчути студентське життя, а не йти в бізнес

Батьки почали підтримувати мене практично одразу. Їм сподобалася моя ідея, хоча й на самому початку були певні спроби мене відмовити. Мовляв, це дуже складно, «не варто в такому віці йти в бізнес», «побудь вільною, відчуй смак студентського життя». А я тоді взагалі не планувала нікуди вступати.

Думала, буду займатися своєю справою, якось вистачить середньої освіти, а згодом можна буде вчитися заочно. Але я рада, що батьки наполягли, я все ж склала ЗНО і вступила на нову освітню програму — дитячу психологію та психологічну практику. Сьогодні вже не можу сказати, що бізнес для мене значно важливіший за навчання. Я так само прагну розвиватися і в психології, тим паче, викладачі мене в усьому підтримують та допомагають. Тому поєднувати власний бізнес та навчання на стаціонарі — реально! До того ж, я переконалась, що психологія неабияк може допомогти в моїй роботі.

Рецепти з YouTube лише обіцяють, що все вийде класно за кілька годин

Коли розпочинала, ніша корисних смаколиків в Україні лише зароджувалася. Моя мама дуже любить подорожувати, і якось після поїздки до Італії та Німеччини вона привезла звідти трохи зразків місцевої продукції. Це були чіпси з буряка та інших овочів. Я спочатку здивувалася, як це взагалі можливо. Але водночас подумала: якщо сьогодні це набуло популярності за кордоном, то завтра цим почнуть активно займатися й в Україні.

Спочатку я продивлялася рецепти в YouTube та на інших інтернет-ресурсах. Там часто розповідають, що пастилу можна приготувати в домашніх умовах усього за чотири години. Але ніхто не вказує, що за такою рецептурою пастила має зовсім інший смак, втрачає корисні властивості та природний колір. 

Я передивилася безліч різних варіантів приготування, досліджувала іноземні сайти, адже за кордоном зовсім інші підходи до виготовлення корисних ласощів. Моя перша пастила була смачною, але її зовнішній вигляд був не надто естетичним. Усе вдалося змінити, коли ми придбали професійне обладнання для висушування пастили, фруктів та овочів. Це 50-60 градусів проти 180 в духовці, значно нижча температура, тому продукція не втрачає ані смак, ані колір. Та й має дуже гарний вигляд. 

Після успіху пастили Михайлина вирішила запустити лінійку граноли та мюслів.

Люди думають, що гранола обов’язково має бути солодкою

Після пастили почала готувати мюслі та гранолу. Спочатку лише для себе — давала спробувати друзям, батькам, аби зрозуміти, чи їм подобається. Для нашої граноли я розробила власну рецептуру. Не можу розповісти всі секрети, адже витратила на це дуже багато часу. Та ключова особливість моєї рецептури — поєднання апельсина та гарбуза, що дає доволі специфічний смак. Люди чомусь звикли, що гранола — це обов’язково щось солодке. Але це не так. 

Я не використовую жодних підсолоджувачів, навіть мед. Адже у людей може бути алергія, або хтось просто не любить мед. А ще під час нагрівання він втрачає корисні властивості та навіть може стати шкідливим. Тому нічого подібного намагаємося не додавати. Якщо людина хоче цукру чи меду — вона може додати це до граноли самостійно, на власний розсуд.

Багато людей, які займаються подібним бізнесом, намагаються розпорошитися на якомога більший асортимент продукції. А я не хочу робити багато всього. Мені достатньо створювати 3-4 продукти, але робити це якісно, безпечно і смачно.

#ШоТам безкоштовно рекламує український крафтовий бізнес, аби підтримати підприємців. Якщо вам подобаються наші тексти, підтримайте нас гривнею! Ставайте Добродієм чи Добродійкою та долучайтеся до спільноти неймовірних людей, які допомагають єдиному позитивному медіа України.

Підтримати #ШоТам

Моя команда — батьки та сестричка

На самому початку я готувала вдома, на звичайній кухні. Ми живемо за містом, у приватному будинку, і маємо цокольне приміщення. Там достатньо місця, тож згодом батьки дозволили облаштувати цілий поверх під моє виробництво. Зараз ми практично завершили формування цеху, лишилося декілька нюансів. 

Розвозити продукцію поки що допомагає тато, адже я ще не встигла отримати водійське посвідчення. Більшу частину питань мені допомагає вирішувати мама. Сторінки у соціальних мережах, створення сайту та робота з документами — це все намагаюсь робити власноруч.

Також допомагає молодша сестричка, а ще маю двох помічниць. Поки що вони працюють частково, двічі на тиждень. Хочу їх офіційно працевлаштувати, аби все було правильно.

Фрукти до і після сушки за допомогою дегідратора.

70% сировини — це фрукти з нашого саду

Мої батьки обожнюю працювати на природі, напевно, саме тому у нас вдома є власний великий сад. Для них це можливість відпочити, ізолюватися від метушні. І якраз завдяки цьому саду ми покриваємо приблизно 70% потреби в сировині. Яблука, агрус, смородина — це все наша власна продукція. І я можу з абсолютною впевненістю сказати, що вона екологічно чиста та не містить жодних добавок. Як для себе — так і для людей.

Звісно, ми не можемо виростити в домашньому саду умовне манго, тому тропічні фрукти доводиться закуповувати гуртовими партіями. Як правило, робимо це на львівському ринку «Шувар», як і більшість підприємців регіону.

«Смакоту» беруть і до школи, і в подорожі

Вперше я віддала продукцію на продаж до місцевої еколавки «Морква», де працювала моя знайома. Буквально за тиждень вона зателефонувала й каже: «Михайлинко, а принеси нам ще своєї пастили. Бо є люди, які запитують саме твою продукцію». Тобто покупці куштували нашу пастилу, поверталися й знову шукали ласощі від «Смакоти». І це неабияк надихнуло.

Сьогодні пастила залишається лідером з продажів. Ми намагаємося сортувати її по-різному, найпопулярніший спосіб — асорті, аби люди могли спробувати всі смаки та обрати для себе улюблені. А напередодні новорічних свят почали створювати ще й святкові пакуночки. Усі звикли, що Новий рік чи День Святого Миколая — це обов’язково цукерки чи шоколад. Але для дітей краще обирати солодощі, які не містять цукру. Це і смачно, і корисно.

«Смакоту» часто беруть замість перекусу в школі чи навіть дитячому садку. А нашу гранолу почали купували для подорожей. Ми розробили зручне пакування — в стаканчиках, які не промокають та займають мало місця. Достатньо просто залити та накрити кришкою.

Мати бізнес у 19 — це велика відповідальність

Справді, відкрити власну справу — це величезна відповідальність. Спочатку ще й було трохи страшно, але я не усвідомлювала, як це все відбуватиметься. Думала, почну щось маленьке, аби просто спробувати себе в бізнесі. А потім побачила, що це актуально, люди цікавляться, звертаються, купують.

Для мене відгуки покупців — один із найважливіших показників. Я дуже радію, коли люди пишуть, що їм смачно, діляться якимись думками, пропозиціями, побажаннями. Завжди намагаюся прислуховуватися до своєї аудиторії. І тут також відчуваю надзвичайну відповідальність.

Хочу не підводити людей, які обирають мою продукцію. Розвиватися, зробити так, аби мною пишалися батьки. Аби вони побачили, що їхня донечка вже може чогось досягати і навіть допомагати їм.

Частина продукції бренду «Смакота» від Михайлини Карпів.

Хочу створити корисні перекуси для студентів

Звісно, у мене багато конкурентів. Але в Івано-Франківську поки що немає дуже великих підприємств. Хіба що домашні виробництва, або ті, хто працюють неофіційно. Утім перевага нашої продукції в тому, що вона справді сертифікована, пройшла всі етапи перевірки, ми працюємо згідно всіх технічних умов. Тобто «Смакоту» можна купляти з впевненістю в якості. У нас домашня сировина, яка не може завдати якоїсь шкоди.

Зараз я активно працюю над розвитком сайту та просуванням сторінок у соцмережах. Сподіваюся, з часом наші смаколики можна буде відшукати в різних куточках України, а згодом — і за кордоном. Поки що наші ласощі офлайн можна відшукати лише в Івано-Франківську. Однак ми без проблем відправляємо поштою, достатньо просто написати нам в Instagram, або зробити замовлення на сайті.

Поки що цю справу складно назвати дуже прибутковою, адже ми ще не встигли «відбити» все обладнання та повернути залишок боргів. Але навіть попри це в мене залишається маленький відсоток чистого прибутку.

Гранола від бренду «Смакота». Фото: Наталія Сербин

Тут варто розуміти, що я лише розвиваюся, і не можу ставити високі ціни. Зараз продукція значно дешевша, ніж у конкурентів. Але це нормально, адже мені потрібно відшукати свою аудиторію, знайти потенційних клієнтів. На щастя, рятує наша сировина, це дозволяє не підвищувати вартість.

Чому я продовжую цим займатися? Бо хочу популяризувати правильне харчування. Без різних домішок, підсолоджувачів та подібного. Особливо — серед дітей. А ще хочу продовжувати розвиватися, вивчати нові технології. Можливо, незабаром ми почнемо продавати швидкі й корисні перекуси для студентів. Я спілкуюся з однокурсниками і розумію, що не всі мають час, аби приготувати щось «здорове». Тож працюю над рецептурою, зважаючи на побажання та смаки потенційних покупців.

Підтримай ШоТам

Суспільство

Українські науковці презентували новий високоврожайний сорт картоплі (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Науковці Національної академії аграрних наук України презентували новий високоврожайний сорт картоплі.

Про це повідомили на сайті академії.

Новий сорт назвали «Містерія». Сорт приємний на смак і дає високий врожай.

За словами директора Інституту картоплярства. картопля справді трохи «містична». Вона має фіолетове забарвлення шкірки та жовту м’якоть. Її врожайність становить 80 тонн/га, вміст крохмалю 15,5-16%, а споживчі якості оцінюються у 8,4 бала.

Читайте також: Дати перцю. Як у Великій Доброні на Закарпатті всім селом виготовляють паприку

Відомо, що різні сорти картоплі мають період фізіологічного спокою, а потім через 40 днів картопля починає проростати. Натомість, у «Містерії» цей показник складає 80 днів, а якщо її зберігати за температури 7-8°C, то вона не проростатиме перед посадкою.

Читайте також: Як створювалась одна з найбільших органічних ферм в Україні (ВІДЕО)

Новий сорт картоплі здатний вирощуватися як у піщаних, так і глинистих ґрунтах, ідеально підходить на двоурожайну культуру.

«Сорт дуже смачний. Хоч він і новий, але господині його полюблять», – йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, Україна стала найбільшим експортером картоплі до Білорусі.

Фото: naas.gov.ua.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Для туристів запрацював мобільний додаток «Порятунок в горах»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

В Україні для туристів запрацював мобільний додаток «Порятунок в горах».

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Головного управління ДСНС України в Івано-Франківській області.

Застосунок призначений для комунікації туристів з рятувальною службою. А саме: голосових дзвінків та передачі сигналів SOS з географічними координатами у разі виникнення надзвичайних подій у гірській місцевості.

Функціонал такого додатку дозволяє зареєстрованим користувачам під час потрапляння у складні ситуації в гірській місцевості одним натиском зателефонувати до гірської пошуково-рятувальної служби або відправити повідомлення про надзвичайну ситуацію з точними координатами місця події.

Читайте такожВрятувати стародавню традицію. Як бренд Vereta перетворює ганчір’я на стильні килими та наповнює життям село на Вінниччині

Як відзначили в ДСНС, у неділю, 23 січня, о 11:18 на додаток «Порятунок у горах» надійшов сигнал «SOS» від туриста про те, що на полонині Боржава на Закарпатті зійшла лавина й групу туристів з п’яти людей знесло в кулуар. Рятувальники оперативно вирушили на пошуки, знайшли групу туристів та надали допомогу одному потерпілому.

Нагадаємо, раніше ми писали про презентацію мобільного застосунку для туристів «Порятунок в горах».

Фото: facebook.com/MNSIFR.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

«Повна банка» Карпат і любові. Як молода пара створила «банківську справу» з варенням та екологічною місією

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Це історія молодої пари, яка вирішила створити унікальний крафтовий продукт, поєднуючи традиційні рецепти з сучасними ідеями. Сьогодні варенням від бренду Povna banka ласують і в Україні, і за кордоном. Однак на цьому засновники проєкту не зупинилися. Вони об’єднали сотні людей заради однієї мети: врятувати Карпати від сміття. Про Ведмедів, які збирають ягоди, сакуру, що не знала спалахів фотокамер, та мрії зробити домівку чистою Олена та Роман розповіли ШоТам.

Олена та Роман Жуки

Засновники крафтового бренду Povna banka, екоактивісти

«Wow» з Карпатських полонин

Ми спілкуємося в переддень Різдва, і майстерня Povna banka в Мукачеві сповнена не тільки ароматами Карпат, але і ошатними коробочками: Жуки ще мають намір встигнути відправити новорічні подарунки, які в них замовили в різні куточки України. Порядкуючи з цілою пірамідою, чи то «ялинкою» з коробок і еко-боксів, вони розповідають, що ж для них ця «банківська справа».

Повна банка: бренд, що створює варення та рятує Карпати

«Повна банка» сьогодні – це про емоції. Як наші, так і тих, хто збирає для нас ягоди в Карпатах. Емоції, що об’єднують тих, хто ласує цим вареньком за родинним столом або передає ці пакуночки як своєрідні обійми здалеку. І дуже приємно бути таким об’єднавчим місточком.

Як народилася назва «Повна банка»? Коли я була маленькою, багато часу проводила у бабусі в Карпатах, і мені прийшлися до смаку і серця дикорослі ягідки. Пам’ятаю ті смак і аромат зігрітої сонцем сунички, коли кладеш її до рота і маєш вибух відчуттів. І мені захотілося назбирати повну банку ягідок, привезти до батьків і пригостити їх. Я взяла банку, сховала її на горищі й щоразу, повертаючись із лісу, насипала ягідки, пересипала їх цукром. Була маленька, наївна, і не знала, що ягоди забродять. Але ці емоції збереглися, і коли постало питання, як назвати нашу маленьку солодку справу, не було вагань, що це буде «Повна банка» – від бажання поділитися ягідками та емоціями з дитинства.

«Повна банка» – це і про підтримку. І про те, щоб зрозуміти людей, які поруч із тобою. Зрозуміти того збирача… Я з дитинства знаю, наскільки це важка праця – збирати в лісі у горах ягоди. Так, ми не збирали в таких масштабах, але ж я знаю, що треба прокинутися удосвіта, піднятися на полонину, назбирати, спуститися з важким вантажем униз і потім стояти на ринку або ж здати за безцінь перекупникам. Ми за те, щоби українці навчилися цінувати одне одного і поважати працю, яку кожен вкладає у свою справу. Не соромитися свого, а навпаки – пишатися. Дуже часто наші ягідки вивозять за кордон: дешево купили під полониною, заморозили, відвезли, і там кажуть «wow», або ж створили власний продукт. 

Історія екосвідомого бренду Повна банка

А ми шукаємо ягоди годжі, якусь екзотику. При тому, що у нас є своє чудове українське, яке цінують у світі. Ми за те, щоб створювати локальний продукт та робочі місця. Поки у «Повній банці» не вдається надати постійну роботу багатьом людям, але ми підтримуємо збирачів, купуючи у них ягоди за хорошою ціною. Тому у нас і дорожчий продукт, бо ми в нього більше вкладаємо», – каже засновниця бренду.

Ягоди, які збирають … Ведмеді

Зі збирача ягід і почалася «Повна банка». Улітку 2017 року Оленка і Рома зустріли на ринку Сашка, який продавав зібрану в горах чорницю. Оленка планувала купити літр ягід і зробити щось смачненьке.

Але, почувши історію хлопця, купила у хлопчини всі ягоди, ми обмінялися контактами, аби придбати наступні «партії». Того разу він запитав, що я буду робити з ягодами, відповіла: «Наварю варення!». Звісно, я поклала ягоди в морозилку, робила смузі, але з решти справді зварила варення. Я тоді була у декретній відпустці і в сезон працювала в туристичній садибі господинею. Почастувала гостей цим варенням до сирників, до млинчиків. Їм дуже сподобалося і вони захотіли придбати по баночці додому.

Я розуміла, що туристи везуть варенько як подарунок, тому красиво загорнула, малювала на етикетці та упаковці. Потім Рома побачив мої зусилля і приєднався. Він дизайнер, фотограф і відеограф, тож взявся допомагати зі сторінками в соцмережах. Так воно і закрутилося. Ніхто не сідав і планував, яку б справу відкрити, все сталося природно.

Карпатське варення Повна банка

Щодо Сашка, то його історію я не переповідатиму, це його особисте. Але скажу, що це людина, якою я пишаюся. Коли щось у тебе не складається, є два шляхи: сидіти і нарікати або ж змінити. І він той, хто вирішив змінити. Він вдягнув наплічник і пішов у гори збирати ягоди. Щоби змінити своє життя, вирватися зі своїх сімейних обставин. Він працює, і працює важко. Він розвивається. І ми щасливі, що дечим причетні до змін на краще у його житті.

У наших збирачів дуже особливі історії. Є полісмен у селі, який взяв відпустку на місяць і заробляє кошти збиранням ягід з самого ранку до ночі, навіть ночує на полонині. Є родина, де двоє маленьких діток і тато багато часу проводив на заробітках. Вони порахували: якщо він збиратиме ягоди, то певний період хоча б вечорами буде вдома, з рідними. Ми зустрічаємо цих людей на ринку, спілкуємося, і виникає бажання підтримати ці родини. Зараз це вже така наша сім’я, Ведмеді. Ми так і кажемо, що ягоди для «Повної банки» збирають Ведмеді!

З усього, чим ми займалися, наша «банківська справа» – саме те, що дає і творчу самореалізацію, і найбільше відгуків, часом неймовірних. Це особливі емоції, коли тобі надсилають фото з дитиною, яка смакує варення, або як з баночкою фотографуються в горах, або ж публікують зі словами «Мій найкращий сніданок з «Повною банкою»!. Це ніби бумеранг: те, що ми вкладаємо в справу, ті дрібні деталі, які «зашиваємо» в дизайн, люди зчитують, відчувають і реагують. Це емоції, що окриляють! 

Ще у ДНК нашого бренду закладено збереження традиційних технологій, рецептів. Як от мідний таз Оленчиної бабусі: її вже немає, але щоліта булькає варення з карпатських ягід. Водночас ми привносимо своє, нове. Бабусині варення – це, як правило, коли навпіл ягід і цукру. Ми ж використовуємо цукру обмаль, лише як консервант, і нам усе вдається, адже часто різними мовами пишуть: «Я в цьому варенні відчуваю саме смак ягід! 

Бренд Повна банка з Карпат

Також ми готуємо варення з медом замість цукру. Для тих, хто не споживає цукор, і таких людей стає дедалі більше. Але навіть дехто з тих, хто обмежує цукор, обирають за десерт собі і дітям наше варення і говорять, що ліпше дадуть трошки нашого, натурального, ніж щось із замінниками. Ми робимо маленькими порціями з супер свіжих ягід, і варенько справді має інший смак. Також шукаємо нові смаки. Отже, віддаємо данину традиціям, але й додаємо своє.

Тепер навколо «Повної банки» є вже дві громади. «Ведмеді» – це кілька родин, для яких «Повна банка» стала можливістю заробити гідні гроші вдома. А «Ласуни» – це постійні замовники, любителі бренду, для яких це не просто варення чи чай, а емоції з особливим смаком.

Повна банка … кульбаб і сакури

«Повна банка» – варення тільки з дикорослих ягід. Це чорниця, дикоросла лохина (рідкісна, але пару наших Ведмедів знають місця), брусниця, лісові малина та ожина. Лісова суничка – дуже цінна ягода, вона має природну гірчинку. Днями приїздила «ласунка» з Будапешта і замовила собі ще три баночки, каже, закохана у цей смак. Обожнюю, коли люди вміють цінувати. 

На жаль, ми дещо втратили смак до натурального. Наприклад, коли ти п’єш натуральний трав’яний чай, без надто вже ароматних рослин… Він не буде такий яскравий, як ароматизований. Так і з вареннями: на маркетах підходять люди і радять – додайте в варення підсилювачі, і у вас його більше купуватимуть. А ми навпаки хочемо відроджувати натуральний смак. Теж кажуть: варення – таке погане слово, несмачне, назвіть «джем», «конфітюр»… Ні, ми хочемо відродити традиційні спосіб і назву, надати цьому нове життя! Своє, рідне, зі своїх ягід зі своїм смаком!

Але я й багато експериментую. От кульбабка – це теж спогад про бабусю. Ми готували з нею, але зовсім інше, те, що називають кульбабовим медом. Мені ж дуже подобаються різні квіти, хочеться, аби їх могли бачити у кожній баночці. Ми поїхали в гори, коли на вершинах лежить сніг, а внизу вже цвіте кульбаба. З її пелюстками ми робимо окреме варення, на основі яблука й з певним секретом.

Варення із соснових шишок – ще один наш особливий рецепт. Власне, це ідея моєї мами. У неї астма і вона марила вареньком із шишок, що корисне для дихальних шляхів. Я дарувала їй різні, і часом там траплялися дуже тверді шишки, часом було засолодке, часом ще щось не те. І я вирішила, що приготую мамі власноруч. Ми не хотіли робити як зазвичай, коли молоді шишки просто заливають цукровим сиропом. У нас воно на апельсиновому соці. Чому? Збираємо навесні, але ж це сосна, шишки, і асоціація з Різдвом. І думка про маму. Тож воно в нас із цитрусом і прянощами, терпкувато-солодке з кислинкою.

Повна банка варення

А найбільш клопітне – звісно, сакура. Це, як каже Рома, медитація. Часто порівнюють з трояндовим варенням, але ми відповідаємо: згадайте, яка пелюстка в троянди, а яка ніжна сакура. У тій баночці сотні, якщо не тисячі пелюсток. Авжеж, не обриваємо сакури на вулицях, маємо доступ до «секретної сакури» в приватному подвір’ї, як кажемо, така, що не знає спалахів фотокамер. Це, як кажуть на Закарпатті, неймовірна «бабрачка» (марудна робота). Щоразу кажемо, що наступного року з сакури варити не будемо, але… Це варення, яке дає вау-ефект. Довго шукала рецепт, багато псувала… Сакура – не ароматна, не має яскравого смаку. Це просто пелюстка, яка дуже красива і дуже ніжна. Думали, як зберегти колір, адже не додаємо нічого для цього… Зрештою, знайшли варіант, і додали зернята стручкової ванілі. Ми перші, хто робить сакура-джем не в Японії, і це точно те, що хочуть скуштувати. Ми ж жартуємо, що цей продукт – ніби шлях самурая, таке собі випробування. Та воно варте того.

До речі, що також цінно: для нас «Повна банка» – і справа, і приємний час у сім’ї. І по трави для чаїв також ми їздимо в гори. Аби зібрати Іван-чай, ми вирушаємо за понад сто кілометрів, це мандрівка дуже красивими місцями. Наші сини, Устим і Серафим, це люблять, та й інколи долучаються до процесів у майстерні, наприклад, допомогти запакувати й оформити. От Устим каже, що створить майстерню в горах, а варення у тазику замість мами розмішуватиме … робот.

Чи є ідеї, які ще не втілили? Авжеж! Ми люди ідейні, творчі, але не бізнесові. Навіть були б не проти, якби хтось професійно допоміг надати системності діловим процесам. Може, тоді ми б підтримали більше Ведмедів, які можуть зібрати більше ягід, ніж ми можемо купити.

Варення з місією «чисті Карпати»

Коли ми почали зростати, то зрозуміли: «Повна банка» – це не тільки про ягоди у банці, це і про почуття, і це про Карпати. Про те, що ми дбаємо про природу. Тому у нас екологічне пакування, ми задумуємося над тим, який слід бренд лишає по собі у довкіллі, пишемо на баночках, як правильно утилізувати упаковку. І ми створили екобокс «Ліс», який зроблений із вторинної деревини (як-от старих вікон, які вже замінили на пластикові). 

Це треба було заморочитися, знайти майстра, який виготовить екобокси зі старих вікон-дверей, хоча простіше придбати ділову деревину… У вартість екобоксу закладена купівля саджанців, виторг спрямовуємо на заліснення Карпат. Навесні 2021-го року ми висадили тисячу сосон і 20 ялинок. Цьогоріч плануємо подвоїти, сподіваємося, ситуація з вірусом стане простішою й ми зможемо залучити наших Ласунчиків до висадки лісу. 

Також екоініціатива з прибирання Вільшанського водосховища Chysto.de – це проєкт «Повної банки», він створений і від початку фінансувався нашою родиною. Потім ми зрозуміли: якщо хочемо чогось більшого, треба відокремити екопроєкт від бренду, а справа виросла в масштабні екопікніки, до яких ми залучаємо всіх небайдужих.

Для нас «Повна банка» – не тільки про те, що ми кладемо у банку. В одній притчі вчитель заповнював банку спершу камінням, потім дрібнішими камінцями, а далі – піском, і щоразу запитував, чи вже повна банка. Щось має бути в основі, але наповнюватися варто постійно. Ми зростаємо, і «Повна банка» росте разом із нами.

На ярмарках ми закликаємо всіх скуштувати «Карпати в баночках». Це доречно, бо у нас завжди найсвіжіші ягоди. Це саме тому, що ми підтримуємо збирачів, вкладаємо суттєво більші кошти, але і отримуємо ягоди напряму. У нас є команда, родина Ведмедів, у кожного своя історія. Ми зустрічаємо їх з потяга, й люди можуть одразу відпочити, а не перебирати ягоди та стояти день на базарі. У нас же – щойно зібрані ягоди, прямо з лісу одразу йдуть у переробку – маємо нічну зміну з приготування варення. І готуємо так, як би ви самі зробили для своїх дітей. Єдиним консервантом є цукор, і то небагато. Виходить, що це справжні Карпати, без усього зайвого, лише їхній смак. І нам дуже важливо, щоб ці Карпати були чистими. Ось так солодка справа природним шляхом переросла в екологічні ініціативи.

Органічно сталося так, що ми стараємося якомога ефективніше використати ресурси. І в «Повній банці» багато про екологічність в самій роботі. Наприклад, як ми друкуємо етикетки і розміщуємо їх на листі, аби майже не було обрізок. Я нещодавно дізнався про ідею «кругової економіки», але виявилося, що ці принципи ми вже інтуїтивно використовуємо. Наприклад, наші Ласуни можуть повернути нам банки з-під варення. Повторно використовуємо коробки для відправки. А коли ми про це комунікуємо, люди дізнаються і задумуються, як у своєму побуті продукувати менше сміття, бути більш екологічними. Це не тільки додає цінності бренду, це й наш невеличкий внесок у охорону довкілля, і, напевно, наша місія. 

11 екопікніків на Карпатському морі

Свій день народження 2020 року Оленка хотіла відзначити в горах. Обрали для візиту Вільшанське водосховище, що на Міжгірщині. Це надзвичайно мальовнича місцина неподалік від туристичних осередків – озера Синевир і села Колочава. Оленка мріяла насолоджуватися краєвидами та особливістю цього місця, де велике водне плесо в обіймах гір.

Але була шокована реаліями: водойма (це водосховище Теребле-Ріцької ГЕС, яке ще називають Карпатським морем) та береги навколо нього вкриті сміттям. Проблема давня, комплексна: у навколишніх гірських селах немає системи збору і вивозу сміття, як і полігонів для відходів. Здавалося б, без серйозних управлінських рішень нічого не вдієш. Але вона вирішила інакше.

На день народження Оленки Жуки влаштували перший екопікнік, покликали друзів і знайомих, спілкувалися, смакували і збирали сміття. Стало остаточно зрозуміло, що річки Ріка і Теребля принесли сюди стільки непотребу, що одним екопікніком не зарадиш, тож треба повертатися. Але не тільки. Слід вирішувати проблему в комплексі. І поруч із збиранням (і одразу сортуванням!) та вивезенням сміття Жуки та інші небайдужі почали спілкуватися з владою та, головне, місцевими громадами

Екопікніки в Карпатах від бренду Повна банка

Вільшанське водосховище стало таким собі місцем змін. Люди ображалися, чого всі вчепилися у цю місцину. Але ми вирішили бити в одну точку, і саме ця локація викликала чарівний ефект, стала тригером. Через те, що там величезний контраст прекрасного і жахливого, всіх, хто туди приходить, зачіпає за живе. А ще ця локація – хороша модель, адже там можна виміряти результати, що нереально зробити, наприклад, за течією річки.

Усі учасники екопікніків передовсім запитують, чи будуть на пікніку місцеві, яких вважають винними у ситуації, що склалася. Усе це непросто. Але за цей час ми бачимо зміни. Багато місцевих самі телефонують і запитують, чи буде акція, або кажуть, що ось, у нас не забрали сміття в селі, хоча б мали. Вони вже бачать певну надію на зміни. Спілкуються між собою. 

Кортить запросити місцевих жителів на берег водосховища і показати того, що вони не бачать у себе в селі, бо течія несе це далі. Що там, певно, тисячі тонн – адже після, 10-го екопікніка поїхало 6 тонн відходів, а прибрали ми тільки клаптик.

Від першої акції відбулося вже 11 екопікніків, а до ініціативи приєдналися сотні людей. Проблему помітили не лише на рівні влади Закарпаття, а в громадах нарешті взялися вирішувати справу з централізованим збором та вивезенням сміття. Екопікнік на день народження переріс в екоініціативу Chysto.de та нові цілі й мрії.

«Зараз наш намір – встановити на річці два сміттєвловлювачі на межі кожної громади. Аби люди, а надто ті, кого наразі не вдається витягнути на водосховища, бачили ближче, що і звідки потрапляє до води. Але не бачимо там на постійній основі якихось конструкцій. Адже там така красива природа. І люди змінюються. І це тимчасово, перехідний етап, адже віримо, що ситуація стане іншою.

Одне з гасел проєкту – «Прибери Карпати, як у себе біля хати!». Акції Chysto.de «розворушили» не тільки сміття на водосховищі, а й підняли цілу купу питань. Серед них – створення продуманої системи роботи з відходами в гірських селах Карпат. А ще – належної інфраструктури для туристів. Тим паче, якщо не буде чисто, то і на потоки гостей, які везуть у регіон гроші, сподіватися не варто. Жуки, створивши Chysto.de, вважають, що треба актуалізувати проблеми, комунікувати про них і шляхи їхнього вирішення. Не лише говорити, а й робити.

Мріємо не припиняти мріяти

Chysto.de мріє нарешті знайти ключик до місцевих жителів, бо це найважливіше. Влада, закони і навіть сміття – змінюються, але люди повинні мати усвідомлення і любов до свого краю, і дуже потрібен той ключ, що відкрив би серця більшості. А «Повна банка» мріє про майстерню в горах. Ми ж особисто – про час разом, щоби всі були здорові та не втрачали свої бажання, натхнення, залишалися собою.

Ми, схоже, те й робимо, що мріємо. І «Повна банка», і Chysto.de – це про мрії. Ми хотіли зробити дещо, на чому було б вказано «Зроблено в Карпатах». І багато смачного вже вдалося, вийшло «заховати» Карпати в баночки, які бачили України й світу більше, ніж ми самі. А мрія Chysto.de – створити таки собі «мурашник» небайдужих – теж на етапі здійснення. Мріємо не втратити ці «рожеві окуляри», вміння бути десь і наївними. Певно, ми мріємо не припиняти мріяти!

Фото – Сергій Гудак і Роман Жук

Підтримай ШоТам

Читати далі