Суспільство
Як ужгородці продають 3D-пазл Бандери на Amazon
Команда інженерів і дизайнерів з Ужгорода розробила об’ємні пазли, та потроху монетизують історію України.
Нещодавно випустили колекцію пазлів, з відомими українцями. Але всі фігури виконані, як 3D-пазл. Щоб зрозуміти, що воно таке, уявіть поєднання технологій 3D-принтера і улюбленої гри, в яку залипають діти – Minecraft. Принцип той же: з картонних слайсів будуєте об’ємну фігуру.
Новинка розлітається по світу, та славиться не лише тим, що тренує логічне та просторове мислення дітей та дорослих, а й має екологічне підґрунтя.
Михайло Гечко
– за фахом лікар, співзасновник виробництва Daisy Sign.
У 2018 році почали спільно вести бізнес з колегою-інженером Василем Гонаром. У профілі компанії – виробництво різних товарів з дерева для дітей. Виробництво знаходиться в передмісті Ужгорода. У штаті працює 15 людей. Деякі роботи віддають на аутсорс.
“Перші 3D-пазли власного виробництва почали продавати в грудні 2018 року, якраз перед новорічними святами. Бізнес вийшов на чистій імпровізації інженерів. До свят швидко розробили асортимент та запустили сайт”.
Профіль компанії: розвиваючі товари для дітей. У продажу є KIDSPACE(модульна конструкція для творчості і розваг), дерев’яні електро велобіги Teslar, пазли, дерев’яні іграшки, меблі для дітлахів.
Спочатку був картон
Не задумували новий напрямок, як 3D-пазли. Спочатку планували отримати один формат фігур, який теж мав бути із гофрованого картону. Інженери експериментували, побачили, що за схожими принципом, як друкує 3D-принтер, можна зробити об’ємні пазли.
Для об’ємного пазлу підходить будь-який матеріал, але обрали гофрований картон. Використовуємо вторинно перероблену сировину, яка не шкідлива для навколишнього середовища. Така іграшка, якщо зіпсується і потрапить на смітник – повністю розкладеться за короткий проміжок часу.
Іграшки підходять для дітей від 6 років. Пазли мають декілька рівнів складності. Аби справитися із завданням, дитина має знати, як мінімум, цифри.
Як це працює
У коробці є набір картонних пазлів, клей, інструкція та спрямовуючі елементи. Кожен шар має свій порядковий номер. Тому спершу пазли-слайси потрібно посортувати за номерами, а потім склеювати шари між собою, за порядком зростання цифр.
Щоб фігура не роз’їжджалася в процесі склеювання, можна використовувати спрямовуючі елементи з набору.
Є секретний пазл для дорослих
Звісно, без хорошого почуття гумору команда часто нудьгує. Тому, як побічний продукт, у нас з’явився не зовсім політкоректний пазл, якого в офіційному продажу немає. Це набір для розпалюванню вогню “Диктатор”. Він виготовлений за портретом відомого політичного персонажа з сусідньої держави. Мета – розпалювати ним багаття.
Степана Бандеру робили тиждень
Крок перший – знаходимо якісне фото героя. Замовляємо об’ємну розробку моделі цифрового формату у 3D-дизайнера. Цей процес займає кілька днів. Наприклад, щоб розробити бюст Степана Бандери, витратили цілий тиждень, не могли знайти фото хорошої якості.
Цифрову 3D-модель ще раз дошліфовують дизайнери, щоб можна було здати готовий макет на виробництво. Потім за роботу береться інженер. Об’ємну фігуру він розбиває на пласкі шари (слайси), кожному з яких присвоює порядковий номер.
Пробних пазлів робимо 4-5 версій, кожного разу підчищаються і шліфуються деталі, щоб не було зайвих елементів. Тоді це вже готовий промисловий зразок, який передаємо у виробничий цех. Там кожен шар фігури вирізається лазером, за ефектом піраміди.
Повністю вирізати об’ємну модель з картону займає від 10 до 15 хв.
Колекція з портретами відомих українців та кіногероїв
Наш магазин пропонує зібрати фігури відомих українців: Лесі Українки, Тараса Шевченка, Володимира Великого, Григорія Сковороди. Коштують вони від 300 гривень.
Для одного музею робили бюст Нестора Махна і його копію в повний зріст.
Для прикладу, технічні характеристики пазлу “Дарт Вейдер”:
- складається зі 96 частин (слайсів)
- висота 17 см
- ширина 28 см
- вага 645 гр
- ціна – 405 грн
Серед інших цікавих персонажів, використовуємо фігури персонажів з мультфільмів: міньйони, динозаври, овечка “Шон”. Герої коміксів: Бетмен, Халк, Айронмен. І просто різні геометричні фігури чи впізнавані символи.
Найдорожчі пазли в колекції коштують 771 грн, це “трофейні” голови ведмедя та лося.
За рік зробили близько шести тисяч пазлів.
Продають в Європу і на Amazon
Маємо партнера у Хорватії, який робить індивідуальні замовлення. Найчастіше просить зробити хорватські архітектурні пам’ятки. Ще один партнер торгує нашими товарами у Польщі.
Нещодавно зареєструвалися на Amazon. Зараз завершуємо процедури щодо сертифікації, щоб можна було офіційно працювати. Від міжнародної хенд-мейд платформи Etsi вирішили відмовитись. Вважаємо, що дитячі іграшки все ж повинні проходити сертифікацію.
Робимо іграшки на замовлення. Звертаються українські компанії, які замовляють фірмові сувеніри з логотипами.
Для старту потрібно $10 тисяч
Щоб почати бізнес на пазлах, може вистачити і $10 тисяч. Але варто врахувати, що найдорожчою вийде розробка макетів. Адже це кропітка робота великої команди дизайнерів. Другий момент – дороге спеціалізоване обладнання.
І ще не можна розраховувати, що прибутки будуть швидкими. Це повністю нові товар та ідея. Тому доведеться попрацювати над тим, аби привабити клієнта. Зіштовхуємось з упередженням покупців, що це завелика ціна за набір картону. Але вони зазвичай міняють думку після того, як спробували виріб.
Ірина Галай — перша українка, яка підкорила найвищу точку планети. Але її сходження почалося задовго до цього з випадкового спору на роботі.
Вона погодилась піднятися на Казбек, не знаючи, що цей крок змінить її життя. Без спеціальної підготовки, в чоловічій групі, з важким спорядженням на плечах вона довела собі, що може більше.
Коли Ірина дізналася, що ще жодна українка не стояла на Евересті, то не вагалася, — вона показала, що жінка може бути сильною, сміливою та незламною. І що вершини — не тільки в горах.
Ірина Галай
альпіністка, яка першою серед українок піднялась на Еверест у 2016 році та на К2 у 2021 році
Хлопці весь час сперечалися, коли я здамся
Я почала ходити в гори випадково. Тоді працювала керівницею відділу маркетингу в нафтовій компанії й одного разу програла спір колезі. Він загадав мені піднятися на гору Казбек, яка розташована в Грузії. Я взагалі не розуміла, куди йду та що на мене чекає, але одразу погодилась.
Я народилася та виросла на Закарпатті, тому для мене піднятися на гору — це не щось таке нереальне. Ми ще в школі декілька разів ходили на Говерлу, і я розуміла, що підніматися складно, але можливо.
Казбек став для мене випробуванням. Я зовсім не готувалася до цієї вершини, тільки знайшла в інтернеті гіда, який набирав групу, — тоді це було не так популярно, як зараз. У групі я була єдиною жінкою, всі інші — чоловіки, такі трушні альпіністи. Я виділялася серед них.
Ірина Галай піднялася на декілька восьмитисячників. Фото надала героїня
Ми розділили між собою всю провізію. Крім цього, я несла свої речі на 7–8 днів, спальні мішки, кішки, льодоруби. Я ніколи не носила таку вагу. Мені було тяжко, але щось підштовхувало йти далі. Під час підйому на гору гід вчив користуватися спорядженням. Мені так зайшло, ніби я все життя цим займалася.
Десь із третього дня, коли почали виходити на мальовничі краєвиди, мені дуже сподобалося. Я прокидалася зранку в наметі й розуміла, що такого свіжого повітря ніколи не відчувала, а навколо ще й краса.
Під самою вершиною виявилося, що я не маю гірської хвороби. Іншим стає погано після 4 тисяч метрів, а я не змінилася в поведінці чи швидкості. Не відчувала, що перебуваю на висоті. Я піднялася на вершину першою з групи. Мене наздогнав чоловік з нашої команди й сказав: «Слухай, ми з хлопцями весь цей час сперечалися, коли ти здасися. А ти молодець». Після цього він потис мені руку.
Я стояла на вершині гори, дивилася на краєвиди й розуміла: ми можемо більше, ніж думаємо. І мені захотілося ще.
Люди писали, що я не маю йти на Еверест
Після Казбеку я повернулася на роботу, але гори не покинула. Пішла по класиці альпіністської стежки — Новий 2014 рік уже зустріла на вершині Кіліманджаро. Далі альпіністи розповіли мені про Непал. Для них Непал — це Діснейленд. Ну, і я почала про це потрошку мріяти, але однозначно не про Еверест.
Спочатку ходила в Альпи, вчилася техніки, бо розуміла, чого саме мені бракує. Також я була фізично непідготовлена, тому бігала по 18 км по Києву, займалася боксом, кросфітом і скелелазінням. Тобто робила все для того, щоб мені було максимально комфортно підніматися на вершини.
У 2015 році гід мені сказав: «Ти швидко вчишся, у тебе немає страху, і ти дуже самовпевнена. Ти б могла стати першою українкою, яка піднялася на Еверест». Так з’явилася ця мрія.
Звичайно, були сумніви, бо тоді в інтернеті про Еверест не було позитивної інформації. Ще й для цього мені потрібно було багато грошей — тоді це коштувало 50 тисяч доларів. Сюди входив дозвіл на сходження, проживання в базовому таборі, спорядження, намет, їжа, кисневі балони та шерп.
Я все-таки вирішила підкорити Еверест. Піднімалася з боку Китаю, з Тибету — це найскладніша частина. Я тоді не йшла з Непалу, бо у 2015 році стався сильний землетрус, і засипало деякі місця.
Коли я піднімалася, була ще одна українка, яка теж хотіла стати першою, і в нас була гонка. У фейсбуці ще перед сходженням мені різні люди писали свою думку про те, як я маю підніматися, чи маю взагалі, що я блондинка і бла-бла-бла. Було багато негативу в мій бік, тому мені було складно.
Я хотіла довести всім, що вони не мають рації, — абсурдно оцінювати людину по зовнішності. Не можна взагалі говорити про сходження, якщо не розумієш, що це таке. Я могла б послухати думку когось, хто вже там був, і не один раз, а тут якісь рандомні люди просто кричать: «Не йди, бо ти там вмреш», і це нервує.
Ірину Галай нагородили Всеукраїнською премією «Жінка III тисячоліття». Фото надала героїня
Коли я піднялась на Еверест, у мене була буря емоцій всередині. Це і задоволення собою, і каша в голові, адже я розуміла, що найтяжче — це спуск униз. На вершині ти не можеш насолоджуватися по максимуму сходженням — ми святкуємо, коли спустилися, а не піднялись.
У мене було з собою багато прапорів, які я залишила на Евересті. Мене гід зняв на маленьку GoPro, і ми молилися, щоб не вимкнулася батарейка. Скоро буде 10 років, як я піднялася.
Для мене гори — це завжди відпочинок
Не розумію людей, які приходять туди страждати. Я беру з собою книги, читаю, думаю, лежу, слухаю себе. У горах — діалог із собою.
Коли піднімаєшся на восьмитисячники, тіло намагається тебе розвернути. Воно починає вмовляти, що тобі це не потрібно.
У голові думки: «Що ти тут робиш?», «Я хочу додому», «Де моє ліжко, гарячий душ, нормальний туалет?». Я навчилася з цього сміятися. Гори вчать головного — не здаватись. Особливо коли ти майже на вершині.
27 липня 2021 року Ірина піднялася на К2 та стала першою українкою, яка підкорила цю вершину. Фото надала Ірина Галай
Коли я повертаюся з гір, бачу, як багато зайвих речей у нашому житті. І ми їх хочемо ще більше та більше — це такий абсурд. Мені після гір завжди хочеться від усього відмовитися.
Сходження на Аннапурну присвятила жінкам-військовим
У 2021 році мене запросили озвучити книгу «Аннапурна» Моріса Ерцоґа — історію першої експедиції на восьмитисячник. Коли я її читала, думками пройшла всю гору разом з героями. Теж захотіла навесні піднятися на Аннапурну, але почалось повномасштабне вторгнення, і було не до експедиції.
Перші два роки вторгнення я взагалі не могла ходити в гори. Я пішла в армію. На війні втратила багато друзів. Не розуміла, як люди можуть ходити в гори, коли у країні війна.
Проте минулого року мені подзвонив друг і запропонував: «Ми йдемо на Аннапурну — поїхали з нами». За тиждень я зібрала рюкзак, і за два вже стояла на вершині. Було складно підніматися, бо це одна з найнебезпечніших гір у світі, але я так скучила за горами, що кайфувала щодня.
Своє сходження на Аннапурну я присвятила жінкам-військовим. Я захоплююся українськими жінками в ЗСУ, я їхня велика фанатка, тому що таких жінок ніколи не зустрічала раніше. Вони сміливі, сильні, цілеспрямовані. Ми стали класними друзями, адже я теж була в ТрО. Армія — це не про стать. Військовий не має гендеру.
Ірина підняла перший український прапор на горі Аннапурна, але була не першою українкою, яка туди зійшла. Фото: Ірина Галай
Після мого сходження на Еверест і К2, де я теж була першою українкою, багато жінок почали мріяти про це. Вони побачили, що це можливо. Мені часто пишуть жінки, яким моя історія додала сили. Після мене на Еверест піднялися багато українок, хоча до того вони навіть боялися думати про це.
З власного досвіду можу сказати, що боротьба — це завжди складно. Аби дійти до чогось надважливого, потрібно витратити багато сил, енергії та мотивації. І, як показує моя практика в горах, найтяжче — перед самою вершиною, коли ти майже досяг свого. У той момент головне пам’ятати, що не можна здаватись, не можна опускати руки. Треба дійти до своєї мети, знайти в собі силу, тому що я точно знаю, що є і друге, і третє дихання, і четверте, і десяте. Його головне в собі дістати, вірити в це. Вірити так, як у будь-яку мрію, і тоді вершина однозначно буде ваша.
Ми мусимо дійти до кінця. У нас немає дороги назад.
Рятувальники Kyiv Animal Rescue Group дістали домашнього кота, який опинився під завалами після нічного обстрілу та не рухався понад 10 годин.
Про це повідомили в KARG.
Великий смугастий кіт залишався під бетонною стіною та перекриттями понад 10 годин, перш ніж команді вдалося знайти його завдяки чітким координатам господаря.
Фахівці обстежили зруйновану квартиру, використовували точкове розбирання завалів і дістали тваринку живою. Операцію вдалося завершити швидше завдяки точним вказівкам господарів, які повідомили, де можна знайти кота.
Читайте також: Рятують чотирилапі: надзвичайники показали, як собаки допомагають шукати людей під завалами
Також врятували чотирьох котів, власники яких звернулися за допомогою. Деякі з господарів шукали своїх тваринок, коли самі були в лікарнях.
Нагадаємо, що у Києві відшукали собаку, який урятував господаря під час обвалу під’їзду.
Фото: фейсбук-сторінка KARG
24 червня 2025 року на вулиці Лемкіна у Львові відкрили перший в Україні центр допомоги людям, які пережили полон та тортури. Новий центр, що працює в складі екосистеми UNBROKEN, покликаний допомогти їм відновитися і знову знайти себе.
Про це повідомив мер Львова Андрій Садовий.
Як зазначив міський голова, щотижня з російського полону повертають сотні українців, які, навіть опинившись у безпеці, потребують спеціалізованої підтримки.
У восьмиповерховій будівлі облаштували 17 житлових кімнат, оформлених не як лікарняні палати, а як затишні домашні простори. Крім житла, у центрі передбачили окремі приміщення для амбулаторної та стаціонарної підтримки: тут проводить сеанси психолог і застосовують сучасні методи терапії, адаптовані до потреб постраждалих.
Читайте також: У Львові відновили знищену мозаїку Богдана Сойки (ФОТО)
В окремій будівлі поруч розгорнули арттерапевтичний блок: на першому поверсі — гончарня, на другому — художня майстерня. У разі потреби персонал центру організує також заняття з ткацтва, співу або музики.
Нагадаємо, що у Львові відкрили перший міський хаб «Стрільниця» в історичній будівлі (ФОТО).
Фото: фейсбук-сторінка Андрія Садового