Суспільство
Як сільська бібліотека стала освітнім простором. Історія з Полтавщини
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Ще досі думаєте, що в селах лише старі радянські бібліотеки, у яких холодно, нецікаво, куди ходять лише бібліотекарки? А от і ні! В смт Козельщина на Полтавщині стару сільську двоповерхову бібліотеку перетворили на громадський культурно-освітній Smart Простір із урбаністичними можливостями. Тут є і зала для проведення освітніх лекцій та переглядів кінофільмів, і сучасна читальна зала не тільки з українськими, світовими бестселерами, а ще й із вбудованими системами для прослуховування аудіокниг. А найголовніше – усі послуги простору надаються громадянам безкоштовно.
У приміщення за сучасною адресою смт Козельщина, вул. Остроградського, 79/11 уперше бібліотека переїхала в 1929 році. Під час Другої світової війни Козельщинську районну бібліотеку розгромили й пограбували. Мешканці сіл, аби зберегти бібліотечні книжки, розбирали їх додому, а після звільнення зносили до бібліотек, які починали відроджуватись. У 90-і роки минулого століття для бібліотеки настали важкі часи. Приміщення перестали належним чином опалювати й ремонтувати. Із 1994 року центральний вхід до єдиної в селі бібліотеки було закрито й забито. Зайти до приміщення можна було лише з «чорного» входу.
У грудні 2019 року Благодійна організація Smart Foundation почала перетворювати приміщення. Після його огляду, окрім запланованих ремонтних робіт, додається низка неочікуваних: ремонт та гідроізоляція даху, укріплення аварійних стін, стелі та перекриття, збільшення рівня потужності електрики в старій проводці, оновлення старого планування з темними коридорами та недекомунізованими портретами на стінах.
Оновлений громадський культурно-освітній Smart Простір у Козельщині розпочав свою роботу 21 вересня 2020 року.
Перетворення тривали протягом 9 місяців. За цей час вдалося провести зміни, які дійсно вражають. Головний вхід до бібліотеки був не тільки відкритий, а його ще й оснастили зручною навігацією, установили локери, бібліотечну картотеку, стійку адміністратора, повітряну теплову завісу.
Уже з першого кроку до бібліотеки відвідувачі мають відчути комфорт та безпеку: установлено системи кондиціонування та оновлення повітря, пожежної сигналізації, навігаційної розмітки (стрічки та стрілки, які вказують напрямки руху) та відеоспостереження. Також приміщення бібліотеки обладнали сучасною мультимедійною системою для проведення освітніх кінопоказів та лекцій.
Читайте також: Запрацювала онлайн-бібліотека українських короткометражок
Перший поверх бібліотеки облаштований для людей із особливими потребами: спеціальний вхід із пандусом, розширені входи в кімнати, якісний мультимедійний зв’язок із головною конференц-залою та підготовлена належним чином вбиральня.
В оновлених коридорах – діодні лампи, схожі на ті, які використовують у галереях для експозиційного світла. На заміну комуністичним портретам на стінах на підвісах розмістили виставку «Місто в людях» із портретами та історіями місцевих жителів. У подальшому тут будуть виставки місцевих митців і не тільки.
В оновленій бібліотеці збережено кілька історичних пам’яток: старовинну ліпнину на вході в приміщення та на стелі в лекційній залі, тавровану цеглу царських часів і дранку на стелі над сходами.
Громадський культурно-освітній Smart Простір обладнано також зонами для відпочинку та творчості, залами для індивідуальної роботи та роботи в групах, як у будь-якому сучасному коворкінгу в мегаполісі. У просторі з’явилася дитяча кімната з гральними зонами для маленьких відвідувачів, поряд із якою межує простір для гуртків та позакласних занять. Ще одне нововведення – кімната принт-центру, оснащена багатофункціональним обладнанням, з допомогою якого можна підключитися до принтера й сканера, зробити копії необхідних сторінок книги та роздрукувати потрібні матеріали.
Відтепер користувачі бібліотеки мають затишний куточок для перерви між улюбленими заняттями за філіжанкою кави в Кава-point локації. Вона обладнана необхідними санітарно-технічними приладами й має загальні правила користування, які допомагають простору бути зручним та придатним для всіх відвідувачів.
Бібліотечне ядро – головна читальна читальна зала, яка після перетворень отримала найбільшу кількість книжкових полиць і стелажів, окремий стенд із бестселерами. Вдалося розширити проходи між стелажами, щоб пересуватися було зручніше та безпечніше. У залі є місця для читання літератури на дивані або на м’якому подіумі, для роботи з книжками за столами, для індивідуальних занять. По периметру всього приміщення встановлені розетки для зарядки ґаджетів. На книжкових полицях розміщені планшети з аудіокнигами та навушниками. У кімнаті встановлена акустична система для фонового легкого музичного супроводу.
На час карантину в просторі введено дотримання безпекових протоколів для протидії розповсюдження COVID-19, зокрема на вході до бібліотеки діє температурний та масковий режими в обов’язковому порядку.
Читайте також Як виглядатиме новий бібліохаб на Нивках в Києві (ФОТО)
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У Львові благодійники передали прикордонникам партію бодікамер.
Про це повідомили у пресслужбі ДПСУ.
«Цього разу охоронці кордону отримали партію бодікамер. Ці пристрої будуть використовуватися персоналом, який здійснює прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон», – йдеться в повідомленні.
Зазначається, що технічні засоби передала прикордонникам благодійна організація «Благодійний фонд «Інкора для України».
Читайте також: Замість городу – піксель. Пенсіонерка МВС пильнує рідну Чернігівщину та підтримує військових
Нагадаємо, у Львові британські фермери передали українським військовим 34 позашляховики у межах акції «Пікапи для миру».
Окрім того, Міністерство охорони здоров’я отримало від міжнародних партнерів ліки, медвироби та автівки швидкої медичної допомоги.
Фото: dpsu.gov.ua.
Суспільство
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Альона Дика з дитинства любила коней, понад десять років займалася верховою їздою в Іспанії, а після повернення в Україну заснувала власний кінний клуб «Ей-Ді». Тут навчають дітей кінному спорту, займаються реабілітацією військових та проводять безкоштовні заняття для дітей з інвалідністю.
Не було змагання, з якого учні не привезли б жодної медалі, а деякі випускники вже працюють тренерами в престижних лондонських клубах. Також під час повномасштабної війни «Ей-Ді» став прихистком для понад пів сотні евакуйованих коней.
Як попри брак коштів кінний клуб працює під час війни, Альона розповіла ШоТам.
Професійно займатись кінним спортом почала на заробітках
Любов до коней у мене ще з дитинства. Я часто їх малювала, а батьки на зимові свята водили нас в місто покататись верхи. Коли підросла, то дізналася, що мій хрещений має невеличку стайню з кіньми. Десь з десяти років я її відвідувала, спілкувалася з іншими дітьми, які туди приходили, та допомагала доглядати за кіньми. Тоді зрозуміла, що дуже люблю цим займатися.
В Іспанії Альона почала професійно займатися кінним спортом. Фото з архіву героїні.
У 18 років я поїхала за кордон та влаштувалась на роботу хатньою робітницею в одну хорошу сім’ю. З часом вони стали цікавитися моїми захопленнями і з’ясувалося, що в їхніх родичів є невелика стайня. Я стала частою гостею цього місця, а потім купила собі першого коня та познайомилася з гарним тренером. Жила там більш як десять років, навчалася в різних закладах, займалася іспанською виїздкою та брала участь у змаганнях. Ми виїжджали в Європу, Німеччину, Францію, Бельгію. В Іспанії цілий культ верхової їзди, і я стала його прихильницею.
У 2011 році я повернулась в Україну. З часом ми з чоловіком придбали двох коней, і наші друзі та знайомі часто просили покататись на них. Тоді чоловік спитав, чи не хотіла б я професійно займатись тим, що так люблю. Ми докупили ще кілька коней і створили власний кінний клуб. Спершу клієнтами були друзі та знайомі, а потім я рекламувала нас в соціальних мережах, тому ми швидко набрали обертів і стали відомими. До повномасштабної війни у нас в клубі було 15 власних коней.
Не залишали ферму, бо там були коні
24 лютого ми прокинулись і були шоковані, як і всі українці. Я звично встала о 6 ранку, мала зібрати дітей до школи і піти в конюшню. Але над нашим будинком пролетів літак. За звуком я зрозуміла, що це бомбардувальник, бо в дитинстві жила поблизу військового аеропорту. Далі почула постріли від роботи ППО. Мій чоловік тоді вже був на роботі на фермі, при якій у мене була конюшня. Він зателефонував, сказав про початок війни і що потрібно вивозити дітей. Я дуже перелякалась за коней і весь ранок думала, що з ними робити. Ми з чоловіком відвезли дітей до батьків в село, а самі ж повернулися на ферму і жили там чотири місяці в невеликому обладнаному офісі.
Я є суддею з кінного спорту, мене знають люди з усієї України. З часом ми отримували багато дзвінків з проханнями прийняти коней хоча б на перетримку.
За весь час великої війни ми прийняли понад 60 коней з Харківської, Донецької та Сумської областей. Наша стайня на той час була невелика, але був період, коли там одночасно розміщувалось 42 евакуйованих коні. Тоді вони жили як у рукавичці.
Далі їх вивозили за кордон ті власники, які мали таку можливість. Більшість з них спершу везли тварин, потім евакуювалися самі. На жаль, деякі коні залишались без власників, бо ті загинули. Таких тварин ми віддавали перевіреним людям чи дарували.
Перший час в нас були свої запаси сіна та зерна для власних коней. Але ж ніхто не очікував, що буде війна таких масштабів. Це був дуже важкий період фізично та емоційно. Коли ми бачили, що вже не можемо впоратись самостійно, то почали звертатися за допомогою у фонди. Отримали значну допомогу від UAnimals, які допомагали у закупівлі ліків. Ще нас підтримали один американський фонд та Всеукраїнська федерація кінного спорту. Але найбільше допомагали небайдужі люди, які долучалися до зборів на сіно та вакцини.
За весь час великої війни у «Ей-Ді» прийняли понад 60 коней. Фото з архіву героїні.
Якось був такий місяць, що лише сіна ми мали придбати на 40 тисяч гривень, аби утримувати всіх евакуйованих коней. Тоді виїхали майже всі діти, що в нас тренувалися, не було заробітку, тому ми трималися лише завдяки волонтерам та людям, які безкорисно пропонували допомогу.
Випускниці нашого клубу працюють в Лондоні
До повномасштабної війни в Україні була заснована програма «Дитячий олімпійський StartUp». У змаганнях з верхової їзди брали участь діти від трьох-чотирьох рочків. І дітки з нашого кінного клубу теж. Не було таких змагань, щоб ми не привезли хоча б одну медаль.
У нас тренувалося багато дітей. Дві наші випускниці зараз працюють в престижних кінних клубах Лондона, чим я дуже пишаюсь.
Діти з «Ей-Ді» постійно завойовували медалі на змаганнях. Фото з архіву героїні.
Зараз у нас тренуються діти, які евакуювались з Харкова, а ще з-за кордону повертаються наші учні. Але нам все одно важко, бо не вистачає тих коштів, які ми заробляємо. Фактично весь прибуток з кінного клубу витрачаємо на утримання коней. Наразі маємо ще трьох коней, яких вивезли з Харківщини та 22 своїх коней. А ще в нас живе маленький віслючок.
Військові залишали кошти на столі, хоча для них заняття безкоштовні
З 2014 року до нас зверталися організації, які займалися реабілітацією військових із зони АТО. Ми заснували безкоштовну програму, за якою можуть приїхати військові з психологами. Вони займаються за своїми методиками, а ми катаємо на конях їх та їхні сім’ї. У цьому році, під час вже повномасштабного вторгнення, ми самі звернулись у військові центри комплектування з пропозицією реабілітації військових.
Іноді захисники приїжджають самі, з власної ініціативи. Були випадки, що військові приїжджали з рідними в цивільному одязі і не зізнавалися, що вони служать. Коли ми здогадувались і говорили їм, що для військовослужбовців у нас безкоштовне катання, то вони відмовлялись від цього. Казали, що в нас багато коней, яких треба доглядати і часто залишали кошти просто на столі.
Читайте також: Як обернути усі свої вміння на допомогу країні? Дружина ветерана з Волині лікує людей з фронту через коней, етнічний одяг та психологію
А ще ми проводили заняття для дітей з інвалідністю. З 2016 року у нас було 72 дитини, які відвідували заняття безкоштовно. Частину коштів на це покривала програма від міської влади. Зараз є безкоштовна група, де вчиться шість діток. Всі наші коні спокійні, не агресивні, тому діти почуваються біля них у безпеці.
Коні спокійні, тому діти біля них почуваються у безпеці. Фото з архіву героїні.
Коли бачу дітей щасливими, що вони не сидять вдома за гаджетами, а розвиваються, то я дуже радію. В мене є двоє синів-близнят, яким зараз по 9 років. Вони обожнюють кататись на конях і теж беруть участь в змаганнях. Кожен з них має власну конячку та обмундирування. Вони дуже сумують, коли я їду до коней, а їм доводиться залишатися вдома та робити уроки. Не раз після цього вони самостійно викликали таксі та приїжджали до мене на тренування.
Клуб є сенсом усього мого життя
Зараз нам дуже складно, заготовляємо сіно на зиму, тому потрібно багато коштів. На жаль, нам довелось продати шість коней, аби могли утримувати всіх інших. Це складно, бо ми їх доглядаємо, тренуємо та любимо, а потім мусимо робити такий складний вибір.
Ми намагатимемось зберегти тих тварин, які зараз у нас є, адже для мене кінний клуб є сенсом усього мого життя. Найбільше я мрію про завершення війни, щоб ми перемогли і всі люди повернулися додому. А ще мрію добудувати наш клуб, гарно облаштувати територію та створити максимально комфортні умови, щоб дорослі та діти проводили тут більше часу.
У кінному клубі прагнуть залучати молодь та прищеплювати любов до природи. Фото з архіву героїні.
Складно щось планувати в наших умовах, але я б дуже хотіла в кінному клубі розвивати напрям фізичної реабілітації. Хочемо співпрацювати з медичними працівниками, аби допомагати військовим, які мають ампутації кінцівок. А ще хочемо активніше залучати молодь до занять кінним спортом та прищеплювати любов до природи. Дітей все більше захоплюють сучасні технології та не виключено, що в майбутньому вони бачитимуть коней лише на картинках. Ми б хотіли того не допустити.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Укрзалізниця запроваджує воєнізовану охорону на шести рейсах. Раніше супровід воєнізованої охорони поновили у трьох поїздах.
Про це повідомили на фейсбук-сторінці Укрзалізниці.
Зокрема, воєнізовану охорону запроваджують у таких поїздах:
- № 29/30 Ужгород-Київ-Ужгород;
- № 59/60 Чоп-Київ-Чоп;
- № 85/86 Запоріжжя-Львів-Запоріжжя;
- № 119/120 Запоріжжя-Львів-Запоріжжя;
- № 265/266 Ужгород-Ковель-Ужгород;
- № 357/359 Київ-Ворохта-Київ.
Зауважимо, що з червня 2023 року супровід воєнізованої охорони було поновлено у поїздах №81 «Київ – Ужгород», №41 «Дніпро – Трускавець» та № 712 «Київ – Краматорськ».
Читайте також: Весілля для героя майже “під ключ”. Черкащанка започаткувала унікальний проєкт
За словами директора виконавчого філії «Відомча воєнізована охорона» АТ «Укрзалізниця» Володимира Александрова, супроводження здійснюється двома працівниками, які перебувають у поїзді та здійснюють контроль за дотриманням порядку.
«Вони допомагають поїзній бригаді в разі порушень пасажирами правил поведінки, під час виникнення конфліктних ситуацій. Будь-який пасажир може оперативно викликати працівників воєнізованої охорони через провідника або начальника поїзда», – йдеться в повідомленні.
Нагадаємо, Укрзалізниця створила перший у світі автономний поїзд-кухню – Food Train.
Також Укрзалізниця перевела всі групові замовлення в онлайн.
Фото: facebook.com/Ukrzaliznytsia.
