Суспільство
Як росіяни хотіли привласнити українські породи собак (ВІДЕО)
А ви знали, що наші горе-сусіди привласнили собі не лише українські території й культуру, а навіть… породи собак! Загалом є аж чотири українські породи, але дві з них імперці перейменували на свій лад!
Так українська вівчарка перетворилася на «южнорусскую», а український хорт – на «русскую хортую борзую». Утім, ще дві породи, виведені в Україні, їм вкрасти, на щастя, не вдалося.
Про українські породи песиків розповідає ШоТам.
Український хорт
Більшовики нищили цих песиків разом із господарями! Але порода вижила. Український хорт – міцний біговий собака, на якого в’їлися червоні.
«Хорти були оголошені панськими собаками, тобто класово ворожим елементом, і заборонені. Що робили більшовики? Вони просто вішали хортів на подвір’ї разом із їхніми господарями», — розповідає Михайло Литвиненко, лікар-ветеринар.
Дивіться відео: Український бренд відшиває комбінезони для песиків і допомагає ЗСУ
Вважають, що хортів вивели з нині вимерлих кримської і гірської порід. А їхні предки, хортоподібні пси, були священними тваринами у скіфів.
Росіяни ж тих хортів, яких не вбили, привласнили і назвали «русская хортая борзая». Але хорт не єдина українська порода, яку в нас украли.
Кундель-степовик
Ще є українська вівчарка або кундель-степовик.
«Собак цієї породи розводили в українських степах і Криму ще в далекі-далекі часи, їхнім предком вважається половецький собака або ще його називали “чабанський барак”, або просто “кудлатий собака”», — Михайло Литвиненко, лікар-ветеринар.
Цю породу ще називали кримською або татарською. Але в 19 столітті вона раптом стала «южнорусской». Кунделів теж нищили після революції 1917, породу насилу врятували.
Карпатський гончак
Ще одна давня українська порода – карпатський гончак. На щастя, до цих песиків сусіди-імперці не дісталися.
Одіс
Як не дісталися і до одіса – унікальної породи, яку вивели одеські кінологи. Одіс означає одеський домашній ідеальний собака.
«Вона має гарне здоров’я, міцну нервову систему, доброзичлива, товариська як із людьми, так і з іншими тваринами, невибаглива в утриманні і чудово дресирується», — Михайло Литвиненко, лікар-ветеринар.
Ось такі вони – українські песики. Пізнаємо своє і пишаємось!
Нагадаємо, в Україні стартували зйомки фільму «Війна очима тварин».
Також ми повідомляли, що в Україні створили ініціативу для допомоги чотирилапим під час війни.
Суспільство
Тридцятирічна мрія, яка нарешті здійснилася
«Коли нам погодилися допомогти, то я ніяк не могла в це повірити. Я була дуже рада, що на наш сільський заклад хтось звернув увагу», — каже Світлана Грош.
«Ми привозили всі необхідні матеріали та закликали людей з села допомагати відновлювати ліцей. Шукали все необхідне, якісну металочерепицю замовляли аж з Дніпра. Дуже вірили, що школу вдасться відновити, бо вона має велике значення для нашого села. Я сам навчався у цих стінах, тому це місце мені дуже дороге», — каже староста села Лихачів Олександр Семенець.
Поєднали минуле з сучасним
«Спершу ніхто не вірив, що можна відновити школу, яка створена за технологією мазанки. Вона була доволі міцна зсередини, хоча існувала з 1927 року. Проте наш проєктний менеджер наполіг, аби ми відновили її саме за старою технологією хати-мазанки. А ще ми спілкувалися з інженерами-будівельниками, які сказали, що глина рівноцінна сучасним утеплюючим матеріалам», — каже Сергій.
Набагато більше, ніж просто будівництво
«Він був щирою та відкритою людиною, кинув Канаду, всі свої гроші привіз сюди, аби допомогти українцям. На його честь на території ліцею тепер росте канадський клен», — розповідає Альона Крицук.
Передумала виходити на пенсію після відновлення ліцею
«За час відбудови ліцею я знайшла багато друзів. Це такі прекрасні люди, які підтримували одне одного в роботі. Молодь вразила мене своєю силою волі та ентузіазмом. Вони лишали свої справи, роботу і кілька місяців плідно працювали для нас», — згадує Світлана Грош.
«Я вже хотіла йти на пенсію цього року, але у вересні ми ще не завершили роботу, тому не могла залишити на когось те, що почала сама. А тепер вже і шкода покидати роботу, адже мені дуже подобається в такому красивому місці», — підсумовує директорка школи.