Ця родина переселенців – справжній волонтерський загін! Вони щотижня власноруч возять допомогу у прифронтові лікарні та допомагають містам, що опинилися на лінії зіткнення.
Максим разом із сім’єю покинув дім на Харківщині. Але не зміг спокійно спостерігати за тим, що діється поблизу рідного Ізюму.
«Я постійно сидів в кімнаті, я постійно слухав новини і я не міг допомогти. І від цього мені було соромно, і находила якась злість, що я не допомагаю. І лише, коли я став допомагати, мені стало краще, тому що я не міг сидіти, коли мої друзі, мої знайомі перебувають там, під Ізюмом» – Максим, волонтер.
Хлопець зв’язався та налагодив співпрацю із місцевими лікарнями.
«Наразі ми допомагаємо двом прифронтовим лікарням в Ізюмському напрямку. Намагаємося збирати ліки, засоби гігієни, якісь речі, можливо. Все це нам пишуть воєнні лікарі, саме всі ці потреби, ми намагаємося їх зібрати» – Валерія, волонтерка.
Дивіться відео: У громаді на Дніпропетровщині жодна людина не відмовила у прихистку переселенців
Волонтери самостійно пишуть листи благодійним фондам та проходять кола бюрократичного пекла, аби доставити кровозамінники хірургам, які щодня рятують кількадесят життів.
«Дуже велике дякую людям, які скидують кошти на ліки, оскільки вони є досить дорогими, особливо ці кровозамінники. Дякуємо всім, хто нам допомагає!» – Валерія, волонтерка.
«Наразі терміново шукаємо кардіомонітори для операційної нашого хірурга. Це доволі дорогі речі, проте якщо у вас є можливість проспонсорувати частково фінансово, скинути будь-які кошти, репостнути, поділитись контактами – будемо дуже вдячні, тому що це реально десятки життів» – Максим Антоненко, волонтер.
«Також, якщо ви звичайна людина, ви не маєте змоги поділитись грошима, то завжди потрібні речі. Речі, речі для поранених, тому що вони голі. Потрібні спортивні костюми, взуття, це те, що завжди актуально».
