Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як переселенці вивозили пасіки під обстрілами та продовжили справу чотирьох поколінь

Опубліковано

“Будуть бджоли — буде й мед”, — так кажуть у родині Конюшів, справжній династії пасічників. Олексій та Анастасія Конюші пасічники у четвертому поколінні, тому любов до бджіл у них ще з дитинства. Коли розпочалась війна, молоде подружжя змушене було переїхати з Луганська, а згодом забрати бджіл. З 200 вуликів врятувати вдалось лише 30, інші постраждали від обстрілів. Сім’я осіла в Каневі і зараз продовжує справу прадідів. Вони навіть створили власний бренд “Конюшина”, під яким продають крем-мед, свічки та косметику.

Анастасія Конюш

Анастасія Конюша

засновниця бренду “Конюшина”

Династія пасічників

Олексій є бджолярем у четвертому поколінні. Ще його прадіди мали пасіки, а батьки 35 років займалися бджільництвом. Прадіди Олексія виготовляли багато продукції з меду, та навіть експортували за кордон.

Так це переходило з покоління в покоління, і ми також з чоловіком вирішили зайнятись пасікою. Спочатку це не було основним видом діяльності. Олексій був професійним футболістом та грав за луганську “Зорю”. Тож з дитинства він вправлявся з м’ячем та спостерігав, як батько працює на пасіці.

Батьки викупили у 2000-му 300 вуликів у селищі Фабричному Луганської області. І ми також зайнялись бджільництвом у Луганську.

Вивозили пасіки під обстрілами

Все перевернуло літо 2014 року. Ми поїхали до друзів у Київ та вже не повернулись. Всі наші речі нам передали знайомі, але бджоли залишились. Лише влітку наступного року нам вдалось вивезти 30 вуликів вантажівками. Інші постраждали від обстрілів. 

Ми з сім’єю часто змінювали місце проживання. Спочатку був Київ, потім Ужгород, Кривий ріг. Потім жили у селі на Полтавщині. Ми шукали місце, де могли б осісти не тільки ми, а й бджоли. Згодом дізнались, що Канів славиться цвітом акації. Тому і вирішили переїхати туди. 

Фото: Theukrainians. Олексій та Анастасія Конюша

Так ми почали розвивати пасічництво та розширятись. Зараз у нас вже 200 сімей бджіл. Поруч живуть батьки Олексія, мають свою частину вуликів у спільній пасіці. Вони є дипломованими бджолярами і передають нам свої знання.

Виготовляють крем-мед та медову косметику

Спочатку ми лише бджільництвом займались, а згодом почали виготовляти продукцію, подарункові набори і зрозуміли, що на це є попит. Так створили бренд “Конюшина”, який названий за нашим прізвищем.

Крім меду ми також виготовляємо воскові свічки, бальзами для губ на основі меду. А також продаємо маточне молоко — це речовина, якою бджоли годують личинок і маток. Його вважають біостимулятором для спортсменів, корисне для імунної, серцево-судинної, нервової системи. 

Якось я натрапила на відео в інтернеті і дізналась про крем-мед. На спеціальному обладнанні твердий мед вимішується, поки не стане легким. Так продовжується кілька днів. Мед стає такою легкою масою і впродовж року не твердіє. Потім ми змішуємо його з сухофруктами, горіхами, ягодами та шоколадом. Це все фасуємо у баночки по 50, 100 або 200 грамів.

Особливості бджіл

Від батьків до нас перейшло багато порад. Наприклад, що не потрібно гнатись за кількістю і швидко збирати мед. Комахи самі запечатують стільники, які заповнені медом, восковими кришечками. На меді потім утворюється біла корочка, яку ми зрізаємо перед тим, як викачуємо мед спеціальною медогонкою.

Взагалі, запечатаний мед може зберігатись і тисячі років. Але якщо його надто швидко викрутити, то він швидко скисає і бродить. Тому ми чекаємо, поки мед стане якісним.

Якщо ви хочете зайнятись бджільництвом, то все починається з купівлі вулика. Він коштує приблизно півтори тисячі гривень. Один вулик дає 60-80 кг меду на рік. Також купують молоду бджолину сім’ю, коштує півтори тисячі. У сім’ї головна матка, вона відповідає за потомство та відкладає яйця. Є ще трутень та бджола. Трутень відповідає тільки за продовження роду — запліднює матку та вмирає.

Коли цвітуть медоносні рослини бджоли вилітають за нектаром. Бджілка за один раз може принести стільки нектару, скільки сама важить. Крильця є важливим робочим інструментом, але вони швидко зношуються через польоти.

Співпраця з фермерами

Найбільшим викликом для нас стали аграрії та пошук чистого поля для бджіл. Річ у тому, що фермери травлять поля неякісними хімікатами. А якщо бджола сяде на отруту, то і пасіка може загинути. У цьому році було багато такий ситуацій у бджолярів України.

Щоб убезпечити себе, ми зареєстрували пасіку у сільській раді. Тому в кожному населеному пункті, куди ми виїжджаємо з пасікою, ми реєструємось, що будемо у такому-то місці стільки-то часу. Тому, коли є якість обробки полів — нам повідомляють.

Річ у тому, що ми змінюємо за літо мінімум три місця. Бо є різні медозбори. Перший — біла акація, вона зацвітає у травні. Після цього цвіте липа — ми їдемо в інше місце, а далі переїжджаємо за гречкою чи соняшником. Це кочове бджільництво. Ми їздили у Суми, Кіровоград чи Кагарлицький район Київщини за соняшниками. 

Співпраця з фермерами у кожному місці є вигідна для обох. Адже ми отримуємо мед, а вони завдяки бджолам збільшують урожайність соняшників.

Отримали грант та експортували в Емірати

Ми отримали грант та 50 тисяч гривень від одного з українських агрохолдингів. Закупили вулики, бджіл, а також обладнання.

Орендуємо цех в Каневі з конвеєрною стрічкою та дозаторами для автоматичного фасування, де виготовляємо продукцію. Також ми ведемо переговори з супермаркетами. Вже можна купити наш мед у Сільпо у “Лавці традицій”.

800 кг нашого меду поїхало в Арабські Емірати. Олексій співпрацював з іншими бджолярами і вони разом експортували мед.

Плануємо зараз розширяти пасіки і вийти на іноземний ринок.

Суспільство

Українські митці об’єдналися заради порятунку маленького видавництва (ВІДЕО)

Опубліковано

Митці об’єднались аби підтримати українські мальописи.

UA Comix – видавництво, що створює комікси українською про українських героїв.

І доводить – мальописи не тільки для дітей!

Вони випускають трилери і класичну літературу.

Проте локдаун дуже ускладнив життя маленького видавництва.

Оренда, податки й зарплатня працівників – а продажі впали.

Читайте також«Тіло бачимо руками». Як незрячі масажистки «Очі Тари» допомагають жінкам долати стрес

UAComix так важко, що вони подумали закриватись.

Але небайдужі художники запустили флешмоб.

Вони продають свої роботи з хештегом #благодійнийаукціонUaComix.

А кошти йдуть на підтримання UAComix та їхньої крамнички.

Допоможіть і ви Львівському видавництву.

Нагадаємо, меценати обладнали три лікарні на Волині автоматичними дезінфекційними станціями Saner.

Як ми повідомляли раніше, українці зібрали 65 тис. грн на підтримку дисидента Миколи Матусевича.

Читати далі

Суспільство

Українська компанія збирає ожину в теплиці 4 рази на рік

Опубліковано

Київська компанія Green Garden Group вирощує ожину в теплиці на аеропоніці. Це дає можливість потроїти щільність висаджування рослин, і вирощувати їх круглий рік, збираючи 4 урожаї на день.

Про це пише agrotimes.ua.

Керівник підприємства Вадим Цируль розповів, що підприємство має готове рішення з вирощування ожини методом аеропоніки.

Підприємство саме виробляє теплиці, обладнання та програмне забезпечення, випробувало сорти. Із 10 випробуваних ремонтантних сортів найкраще себе показали два – Блекджем та Фрідом.

Читайте такожФлейти для медитації: як майстер з України підкорив своїми виробами Європу та Тибет

Компанія має теплицю з малиною в селі Фасова під Києвом. Теплицю площею 500 кв. м обслуговує всього 2 людини. Взимку вона потребує опалення потужністю 20 кВт та досвічування – 7 кВт. Кліматом та живленням опікується автоматика.

Фото: facebook.com/GGGUkraine

Теплиця з усім обладнанням коштує $100 тис. Окуповується на 4-ий рік.

Нагадаємо, під Дніпром висаджують великий грушевий сад.

Також в Умані почали вирощувати фіолетові томати.

Як ми повідомляли раніше, «Дунайський аграрій» починає вирощувати органічні лаванду та лікарські трави.

Головне фото: agrotimes.ua.

Читати далі

Суспільство

Як галичанка стала переселенкою і відкрила власну справу (ВІДЕО)

Опубліковано

Вона – переселенка зі Львівщини у донецьке Широкине.

Бо батьки були проти її чоловіка з Донбасу.

Тож молодята поїхали з Бродів і не знали, що їм доведеться пережити.

Наталя з чоловіком помалу облаштували побут у Широкиному.

А згодом змогли відкрити власну СТО та крамницю.

Щойно все наладилося – у Широкине прийшла війна. Подружжя втратило все, що мали.

Довелося тікати в Маріуполь і все починати з нуля.

Читайте також: Захисник Луганського аеропорту створює оригінальні речі з текстилю (ВІДЕО)

Наталія не зневірилась й подалась на грант.

На отримані гроші відкрила спочатку фаст-фуд, а згодом кафе «Італійські паніні».

А зараз вже вона допомагає дівчатам, що переїхали з Волині.

«Я пів року шукала роботу. Скрізь чули, що я говорю українською ми передзвонимо. І так і ніхто не дзвонив. “Наталія Олександрівна зразу сказала – ти будеш в нас працювати. І от вже більше місяця, помаленьку привикається, як рідна сім’я» – Юлія.

Коли прийшов карантин, Наталя вже й оком не змигнула.

Почали з дівчатами ліпити галицькі вареники на замовлення.

Бо цю жінку вже ніщо не здатне налякати.

Читайте такожБізнес завдяки травмі: як танцюристи створили власний бренд спортивного одягу

Нагадаємо, львів’янин шиє речі із залишків виробництва паропланів.

Як ми повідомляли раніше, ООН запустила онлайн-платформу, що безкоштовно навчає підприємництву.

Читати далі