Як отримати грант і започаткувати власний бізнес: в Україні запустили новий освітній курс

ШІ-програмісти з України, які працюють над інноваційними рішеннями, можуть податися на конкурс Llama Impact Grants до 1 грудня.

Про це повідомили у Міністерстві цифрової трансформації.

Разом із грантом програмісти отримають і менторську підтримку від компанії під час розробки продуктів.

«Програма підтримує стартапи з усього світу, які використовують велику мовну модель Llama для подолання викликів у різних сферах — від освіти до державного управління», — написали у відомстві.

Читайте також: Мінцифра анонсувала платформу для обʼєднання українського IT

Хто може податися на грант

Стати учасниками конкурсу можуть:

• стартапи;
• компанії;
• неприбуткові організації;
• дослідницькі установи;
• інші команди, які створюють інноваційні рішення на базі Llama.

У міністерстві вказали, що перевагу надаватимуть тим розробникам, які працюють у таких сферах: розвиток економіки, зокрема бізнесу, освіта й розвиток навичок; наука та інновації; державні послуги.

Податися на грант можна до 1 грудня 2024 року. Деталі та реєстрація за посиланням.

Довідка про Meta

Компанію створили у 2004 році в США. Наразі її очолює Марк Цукерберг. Meta є однією з найбільших компаній у сфері соціальних мереж та володіє такими сервісами як Facebook, Instagram, WhatsApp, Oculus VR тощо.

Нагадаємо, що Google запустив безплатні курси з ШІ для початківців, освітян та розробників з України.

Фото обкладинки: Reuters

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.

Чому ми його робимо? Більше

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.

Чому ми його робимо?

Наші герої є прикладом активізму та незламності українських переселенців, які попри війну продовжують власну справу або починають новий бізнес.

Ірина Соколова з сім’єю полишала дім щонайменше чотири рази. Через окупацію у 2022 році їм навіть довелося покинути власну квартиру, до якої родина прагнула все життя. 

Так вони опинилися на Полтавщині. У Миргороді завдяки підтримці небайдужих людей Ірина організувала майстерню, реалізувала унікальний проєкт зі створення фетрового вертепу та відкрила гурток зі стоп-моушн анімації. 

Для ШоТам підприємиця розповіла, як їй вдалося відкрити бізнес в іншому місті та як вона допомагає іншим переселенцям інтегруватися в нову громаду. 

Ірина Соколова

переселенка, яка заснувала проєкти для ВПО в Миргороді.

Народила доньку в день масштабного обстрілу Маріуполя

Я виросла в селі Благодатне на самому сході Донеччини. Село було велике, красиве і, головне, українськомовне. Протягом усього життя у мене в родині було розуміння, що ми є Україна.

У 2013 році, коли почався Майдан, я чекала на другу дитину. За рік — війна, і ми поїхали до родичів у Маріуполь, аби перечекати. Там я 5 вересня народила доньку — саме в день підписання Мінських домовленостей, під час масштабного обстрілу міста.

Навесні 2015 родичі запропонували допомогу з житлом, і ми переїхали до Миргорода, що на Полтавщині. Прожили там рік, але чоловік часто їздив на роботу на Донеччину, тому ми мусили шукати інший дім.

Ірина з доньками. Фото надала Ірина

Купили своє перше житло в Бердянську 

Ми подумали, подивилися на мапу, де більш-менш безпечно, й обрали Бердянськ. Так вийшло, що ми там купили своє перше житло. У мене була гарна робота — я мала майстерню в центрі розвитку дітей та юнацтва, там ми з дітьми виготовляли іграшки і готувалися до ЗНО. Згодом у цьому центрі стала заступницею директора.

Родина Ірини Соколової — у подружжя троє дітей. Фото надала Ірина

Та 24 лютого о 3:30 ночі ракета прилетіла поряд з нами у військову частину — я ось-ось мала народжувати третю дитину. 1 березня народився Данилко, а вже за місяць ми знову зібрали речі й покинули свою квартиру. 

У нас не було ні зв’язку, ні інтернету, ні якоїсь інформації про евакуаційні рейси, тому ми сіли в машину й доїхали до Запоріжжя. Дорога у 230 кілометрів у нас заняла більше 10 годин. На кожному блокпості нас спрямовували в нове село: десь були вуличні бої, десь обстріли, десь їздили танки — доводилось об’їжджати. Ми заночували в Запоріжжі, а вже зранку вирушили до Миргорода. 

Із собою взяла лише швейну машинку — інше купила за грант

Я зрозуміла, що мені треба відновлювати свою роботу, але вже на новому місці. Зі мною зв’язалися благодійники Данської ради у справах біженців, які колись мені дали грант у Бердянську на швейну техніку. Я розповіла, що змогла виїхати, але з собою взяла лише одну швейну машинку. Вони запропонували відновити мою майстерню. Тож я заповнила, подала та виграла грантову заявку. На ці гроші купила оверлок, ножиці й інші професійні інструменти. 

Ірина Соколова проводить заняття з анімації. Фото надала Ірина

На цьому не зупинилася — виграла ще один мікрогрант від Естонської ради у справах біженців на купівлю офісної техніки та вирішила відкрити майстерню з виготовлення іграшок. І тут я зрозуміла, що хочу, аби шила не тільки я, але й люди навколо мене. Коли ми хрестили нашу дитину, я запропонувала священнику відкрити в храмі творчий простір, де ми будемо шити фетровий вертеп. Ініціативу церква підтримала, і простір запрацював. 

Новорічний майстер-клас — вінки з фетру прикрасили домівки дітей. Фото надала Ірина

Навчилася монетизувати свою творчість

Тоді нас помітила Інна Ковальська — директорка культурно-освітнього простору «Гончаренко центр Миргород». Взимку 2023 року вона подала ідею провести майстер-клас із рукоділля з розвагами для дітей, які приходили в центр. Думка всім сподобалася, тож мені запропонували робити такі заходи постійно. Про мене в місті почали дізнаватися все більше й більше людей, також запросили робити майстер-класи в приватній школі.

Заняття з мультиплікації. Діти працюють у групах, спілкуються, обговорюють ідеї та вчаться працювати в команді. Фото надала Ірина

Згодом я пройшла грантове навчання Естонської ради у справах біженців, реалізоване через запорізький благодійний фонд «Єдність за майбутнє» — там мені допомогли розібратися в основах ведення бізнесу. Я відкрила ФОП, і тоді почала вже брати гроші за свої заняття та сплачувати податки. Хотіла відкривати свій простір, але не наважилася — у нас тут дуже дорога оренда. 

Одного разу я побачила оголошення в місцевій групі у фейсбуці про те, що в Миргороді відкривається творча студія. Я зателефонувала за номером і так познайомилася з Алевтиною Тамбовою-Романовською — переселенкою з Харківщини. Я спитала, чи можу в неї в студії проводити свої заняття на правах суборенди, і вона радо погодилася. 

Більшість дітей у студії — переселенці

На мої заняття ходять, зокрема, діти-переселенці, що раніше жили в Донецьку, Бахмуті, Маріуполі чи Харкові. Їхні батьки багато уваги приділяли розвитку й освіті своїх дітей, і я намагаються зберігати ці пріоритети.

У мене завжди була мрія відкрити гурток з анімації — придумувати своїх героїв, історії та оживляти їх на екрані. Один з цікавих способів анімації — стоп-моушн: це коли ти береш ляльки, іграшки чи інші предмети, фотографуєш їх багато разів, трохи змінюючи їхнє положення, а потім усі фото з’єднуєш у відео, і виглядає, ніби ці предмети рухаються самі. 

Гурток з анімації для школярів. За словами Ірини, через творчість діти можуть виражати свої емоції, мрії чи переживання, що сприяє емоційному розвантаженню та розвитку. Фото надала Ірина

Цього літа я вирішила, що треба спробувати, і подалася на державну освітню програму «Мрій та Досягай» — спільний проєкт Impact Force і UN Women, який розширює можливості українських жінок-переселенок. Після навчання фіналісткам надавали невеличку стипендію в розмірі тисячі доларів — ці гроші я витратила на професійне навчання анімації.

Творчість — потужний інструмент для об’єднання 

Для мене анімація — це арттерапевтична техніка. Поки ми знімаємо, у процесі фантазуємо, щось обговорюємо, діти розкривають свою душу. Також це художній напрям — можна знімати авторські мультики: мальовані, ліплені, з фольги, з целофану. Я розповідаю дітям, що якщо вони навчаться робити це професійно, то зможуть працювати та заробляти у цій сфері. 

Ми знімаємо коротенькі анімації. За півтори години діти рухають певний предмет, фотографують, монтують і дивляться, як він оживає. Але також у мене в планах є зібрати жінок і зняти анімацію на тему втрати рідного дому, — щоб люди знали, які в нас були будинки, які почуття ми в них вкладали. 

Жінка впевнена, що творчі заняття в групах допомагають об’єднувати людей. Фото надала Ірина

Я впевнена, що такі проєкти створюють унікальне середовище, де й діти, і дорослі можуть разом працювати, вчитися одне в одного та будувати справжні дружні зв’язки. Творчість — це не просто спосіб самовираження, а потужний інструмент для об’єднання людей. 

Хочемо знову дихати повітрям Азовського моря

У мене є надія на повернення, але дуже маленька. Ми хочемо знову дихати повітрям Азовського моря, а поки такої можливості немає, я всім раджу розвиватися, допомагати країні стати на ноги, працювати. 

Важливо озирнутися навколо й подумати, яку проблему ви могли б вирішити у своєму новому місті чи селі. Не бійтеся пропонувати ідеї — це не тільки допоможе зробити щось корисне для громади, а й дасть змогу знайти своє місце в новому житті.

У цьому дуже допомагають гранти, їх не треба боятися. У деяких людей чомусь є враження, що грантові гроші треба повертати, — але це не кредит, а підтримка. Просто треба показувати свої результати й бути соціально відповідальним. 

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Інші матеріали спецпроєкту

У той час, коли друзі Степана Кувіка після університету вирішили підкорювати великі міста, 23-річний хлопець повернувся до рідного села на Закарпатті, аби розвивати свою громаду, — він мріяв, аби робота місцевої влади була зрозумілою та прозорою.

Після стажування Степан став адміністратором баз даних і грантрайтером в управлінні міжнародного співробітництва Ясінянської селищної ради. Для ШоТам він розповідає, як допомагає своїй громаді ставати кращою.

Степан Кувік

головний спеціаліст відділу міжнародного співробітництва та проєктно-інвестиційної діяльності Ясінянської селищної ради.

Після навчання в Чернівцях повернувся у рідне село

Після школи я вирішив зосередитися на чомусь серйозному, тому вступив до Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича на спеціальність «Міжнародні відносини». У 2022 році отримав диплом магістра.

Я думав про те, аби лишитися жити в Чернівцях, але я все ж вирішив повернутися додому та шукати можливості в своїй громаді.

Спершу пішов працювати барменом та офіціантом на гірськолижному курорті Драгобрат, але зрозумів, що хочу бути причетним до роботи місцевої влади.

Подався на стажування й потрапив на роботу до сільради

Навесні 2023 року я побачив на фейсбуці нашої громади оголошення про старт набору на стажування від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» в Ясінянській селищній раді. Стажування було спрямоване на те, аби показати молоді, як працює місцеве самоврядування, які в нього є правила та інструменти. Ця ініціатива є частиною проєкту, який допомагає місцевим органам влади ставати більш незалежними, прозорими й ефективними в наданні послуг. Я вирішив заповнити заявку, і згодом мене запросили на співбесіду. 

Степан Кувік на стажуванні для молоді. Фото надав Степан

Програма тривала 10 днів — щодня в нас був чіткий розпорядок. Під час проєкту я дізнався про місцеве самоврядування та громадські організації, як працювати з документами, зустрівся з керівниками громади й працівниками ЦНАПу.

Оскільки стажування пройшло успішно, мені зателефонували з сільради та запросили на посаду оператора комп’ютерного набору. Моя керівниця — начальниця відділу міжнародного співробітництва та проєктно-інвестиційної діяльності сільради — пішла в декретну відпустку, тому я з перших тижнів роботи залишився сам у відділі. 

Степан Кувік під час стажування дізнався, як працює Молодіжна рада на Закарпатті. Фото надав Степан

Які проєкти втілюють 

Перша моя проєктна заявка — це «Бюджетна партисипація від А до Я», яку реалізує Громадське Партнерство «За прозорі місцеві бюджети» за підтримки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». Програма існує, щоб місцеві жителі розуміли, куди влада витрачає кошти та звідки вони надходять. Ми розробили «Бюджет для громадян» — посібник саме для нашої громади. Також нам вдалося розробити сайт громади, зробити його більш наповненим та цікавим. 

Ще один вдалий проєкт — «Наша нова громада» від Харківської експертної групи підтримки медреформи за сприяння Міжнародного фонду «Відродження».

Ми поставили у громаді медичний намет, де щотижня всім охочим міряють тиск і рівень глюкози в крові — ця ініціатива допомагає вчасно виявляти та запобігати ускладненню хронічних хвороб.

Експертна група відвідала Ясінянську громаду, аби оцінити результати втілення мінігрантів. Фото: фейсбук Ясінянської громади

Зараз ми також працюємо над проєктом за підтримки Українського культурного фонду — знімаємо короткометражний документальний фільм «Оберіг». Ми знімали на курорті Драгобрат, у селі Чорна Тиса тощо. У фільмі переплітаються три покоління та три історичні події, які відбулися на території нашої громади: перша — це проголошення Гуцульської Республіки, друга — створення Карпатської України, третя — сучасний період великої війни в Україні. 

Щодня шукає нові можливості, аби залучати інвестиції в громаду

На посаді грантрайтера я насамперед приділяю увагу екології та туризму в регіоні. Окрім цього, я хочу залучати молодь до розвитку нашої місцевості й допомогти створити молодіжну раду та центр для молоді в нашій громаді.

Якщо в мене виникає ідея податися на певний грант і я бачу, що вона нам підходить, я йду до селищного голови. Ми сідаємо та все узгоджуємо, спільно працюємо над проєктною заявкою. Нам дуже пощастило — селищний голова радий усім ініціативам і сам пропонує ідеї, у нього завжди в пріоритеті міжнародне співробітництво.

Обговорення в сільраді результатів участі в грантових проєктах. Фото: фейсбук Ясінянської громади

Щоб залучати у свою громаду інвестиції, треба постійно моніторити різні сайти міжнародних організацій, які пропонують взяти участь у грантових програмах, і не зупинятися на досягнутому. Зрештою, що більше заявок подаєш, то маєш вищі шанси отримати фінансування. Кожен з цих грантів може допомогти реалізувати нові проєкти.