Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Як отримати грант та відкрити власну справу? Три історії успіху від українських ветеранів

Партнерський матеріал

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Відкрити власну справу після повернення з війни – реально. Це доводять учасники проєкту, спрямованого на зміцнення стійкості громад шляхом соціально-економічної підтримки ветеранів. Разом із Всеукраїнською асоціацією керівників бізнесу розповідаємо про три ідеї, що перетворилися на справжній бізнес.

Андрій Довгайчук

Ветеран російсько-української війни, діджей, радіоведучий, засновник авторської школи саундпродакшену

Податися на грант порадив побратим

Я дізнався про грант від побратима, який вигравав схожий грант під власний проєкт. Власне, він і надихнув мене, аби я серйозно до цього поставився та спробував взяти участь. Як виявилось, не дарма. 

Я отримав певну мотивацію і розуміння, що завжди потрібно ставити перед собою мету та стратегічно досягати її виконання. У будь-якому випадку, грант стимулює до дії, допомагає не лише духовно, але й фінансово. 

Ставлюся до власного бізнесу як до викладацької діяльності. Я ділюся знаннями, які пізніше мої учні можуть використати для самовдосконалення. Кажучи простими словами, я допомагаю учням опанувати програми, тобто digital audio workstation, що надалі допомагає їм самостійно створювати повноцінні треки. 

Для мене цей бізнес є додатковою ланкою діяльності, в якій я радий нести користь з власної роботи, допомагаючи іншим розвиватися в музичній сфері. Я набираю учнів з соціальних мереж, де також додатково розвиваю різні течії в музиці, які мене цікавлять. Вважаю, мій бізнес певною мірою є соціально-орієнтованим. 

Андрій Довгайчук у студії, для створення якої отримав грант
Фото: Микола Дерешок

Мій бізнес змінює суспільство на краще

Мене з юності цікавила музика, я був меломаном. Було цікаво ділитися з іншими людьми музикою, яка подобається. Тому в студентські роки вирішив, що хочу зосередитися на музиці, пов’язати з нею життя. Згодом відкрив власну діджей-школу, де викладав за схожим принципом. Сьогодні в мене є студійне обладнання та можливість використовувати ліцензійний софт, та, що найголовніше, професійно організовувати власну діяльність. 

Зараз хочу розвивати активно соціальні мережі, популяризувати власні платформи. У планах – напрацювати постійних клієнтів, яким би завжди хотілося приходити до мене. Хочеться, аби оформлення сторінок мало якісний вигляд, тому планую співпрацю з дизайнером, який буде розробляти логотип та візуальне оформлення. Також планую залучити людей, які займаються відео роботами, – будуть зніматися рекламні та інформаційні відеоролики. У такий спосіб я зможу більш детально висвітлювати та розвивати бізнес. Думаю, мій бізнес змінює суспільство на краще, адже щонайменше він сприяє розвитку культурного середовища. 

Василина Плебанович 

Ветеранка російсько-української війни, очільниця Рівненського осередку ГО «Жіночий ветеранський рух», відроджує вибійку – старовинну техніку декорування тканини

Стародавнє ремесло врятувало мене від депресії

Податися на грант мені підказала посестра, яка є учасницею громадської організації «Жіночий ветеранський рух». Я прислухалася та вирішила подати власну кандидатуру. Завдяки цьому проєкту, перш за все, я економлю власний час на пошуки інформації. 

По-друге, маю можливість більше часу приділяти власному бізнесу. А по-третє, з кожним днем працюю все ефективніше та ефективніше, а отже, збільшується й прибуток. І, звісно ж, фінансова підтримка. Я отримала станок для різьби по дереву, а також багатофункціональний пристрій, що містить в собі принтер та сканер. Ці інструменти допомагають мені швидше опрацьовувати замовлення. 

Коли я повернулась після служби, в мене виникла депресія. Через деякий час я все ж змогла взяти себе в руки та вирішила щось робити. Вважаю, що найгірше – це просто проживати своє життя. Тому поставила собі за мету віднайти та відновити будь-якою ціною ремесло, яке колись фігурувало в історії нашої держави. Я знайшла в літературних джерелах згадки про вибійку, після чого почала активно вивчати все про неї. Це зайняло дуже багато часу.

Не змінюю технологію предків

Пам`ятаю, довго вичитувала рецепт фарби, що застосовувався нашими предками у вибійці. Зрештою, за різними згадками мені вдалося його віднайти. Сьогодні я просто хочу відновити в точності історичне ремесло, яке використовували наші предки. Тому не змінюю технологію виробництва, а, навпаки, виготовляю власну продукцію. 

Перший етап – пошиття самої сорочки. Для цього я звертаюсь до кравчинь. Надалі я займаюсь вибійкою, але виключно у слушний для цього час. Потрібно розуміти, що вибійка сорочки залежить від багатьох факторів. По-перше, від епохи, в дусі якої створюється сорочка – чи то часи Візантії, чи то Козацької доби. По-друге, значну роль грає місячний цикл, який допомагає визначити конкретний день для вибійки. По-третє, сам візерунок вибійки також відрізняється, залежно від того, хто її буде носити. Наприклад, існує спеціальна синьо-жовта сорочка, яка допомагає одружитися незаміжнім жінкам та неодруженим чоловікам. Синій колір транслює жіночу енергію, а жовтий – чоловічу. 

Дотримання цих правил допомагає мені зробити кожну сорочку «справжньою», створеною згідно зі стародавніми звичаями та традиціями. Кожну сорочку я виготовляю з новим візерунком. За звичаями, не варто повторювати інші сорочки, бо чужа сорочка має чужу долю, а чужа доля може принести нещастя в життя того, хто її носитиме. 

Мета мого бізнесу – не лише продати сорочку, але й розповісти покупцю про неї крізь призму історії України. Хочу, аби українці знали, що нашою сорочкою є не лише вишиванка. Аби українці розуміли, що ми – багата історією нація. Саме це мене й мотивує.

Наталія Іванова

Колишня працівниця правоохоронних органів, готується до відкриття магазину військторгу в прифронтовій Попасній (Луганська область)

Мій бізнес потрібен місту

Моя сестра – активна користувачка соціальних мереж, і саме вона натрапила на публікацію й підказала мені податися на грант. Написати бізнес-план мені вдалося з першої спроби. Грант покриває витрати на відкриття власної справи, тож я можу вкласти власні кошти в асортимент магазину, а не в його оснащення. До того ж, я отримала безцінні знання. Впевнена, вони ще неодноразово знадобляться мені під час роботи.

Думаю, мій бізнес сьогодні як ніколи важливий для міста. Попасна – прифронтовий населений пункт, на місці працюють представники різних військ та силових структур. І службовий одяг їм доводиться замовляти через пошту. Мені здається, немає сенсу переплачувати, тому й вирішила відкрити власний магазин військторгу. 

Ця справа – про комфорт для військових

Товар планую купувати гуртовими партіями в Харкові. Далі – транспортувати його в рідне місто Попасна. Асортимент складатиметься з різноманітних камуфляжів, берців, рюкзаків, погонів, шевронів тощо. Я розумію, що в цьому є нагальна потреба. 

Сьогодні в моєму місті немає роботи, а місцеві мешканці масово переїжджають в інші міста. Декілька років тому до Попасної приїздило значно більше людей, сьогодні – здебільшого службові особи. Тож до відкриття такого магазину мене спонукає соціальне становище. Ця справа має бути не лише прибутковою, а й створювати комфортні умови для військових. У такий спосіб я робитиму певний внесок у суспільство.

Суспільство

На Київщині створили VR-музей пам’яті війни

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

В Україні створили VR-музей пам’яті війни, щоб зафіксувати руйнації, які завдала росія Київщині.

Про це повідомили в управлінні туризму Київської обласної військової адміністрації.

Відтак за допомогою 3D-турів відвідувачі зможуть потрапити в реальність, яку принесла з собою війна в Ірпінь, Бучу, Гостомель, Горенку та інші містечка й села Киїської області.

Перейти в VR-музей можна за цим посиланням.

Ініціатори проєкту переконані, що після перемоги Київщина знову стане місцем для життя, де кожен хотітиме мати будиночок, займатися активним туризмом, дегустувати смачну їжу від локальних фермерів чи усамітнюватися в етносадибі серед природи. Однак, усі факти руйнувань на деокупованих територіях мають бути зафіксовані. Це дасть змогу показати нащадкам, якою ціною виборювалась свобода та незалежність України.

Нагадаємо, в Україні з’явиться перший інтернет-портал про події і злочини в Криму та ОРДЛО.

Як ми повідомляли раніше, Інститут нацпам’яті запустив онлайн-платформу «Архів усної історії».

Читайте також«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Фото: kyivregiontours.gov.ua/war.

Читати далі

Суспільство

Чоловік заради порятунку пройшов пішки із Маріуполя до Запоріжжя із собакою Жужою (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

61-річний Ігор разом із собакою пішки дійшов із Маріуполя до Запоріжжя. Вони подолали 225 кілометрів за 5 днів.

«Загалом, я не хотів бути рабом», — розповів житель Маріуполя Ігор.

Ігор та Жужа вийшли напередодні Великодня.

«Це мені допомогло, я вважаю. У всякому випадку годували пасками всю дорогу. І яйцями фарбованими. Яєць я поїв чимало», — Ігор, житель Маріуполя.

Найбільшою складністю стали горбистий хвилястий рельєф Запоріжжя. Та візок завважки 56 кг, який дорогою став вдвічі легший. Маленьку супутницю іноді доводилось нести на руках.

«8 кг живої ваги (…) Вихід один був – нести на собі і пішки тупцювати у бік вільної країни».

«Він вже на руках її ніс, бо там тваринка… Знаєте, що дуже цікаво? Це звичайнісінька тваринка, дворняжка, «хвіст бубликом». Але не тому, що вона якась там цінна порода дорога або ще щось там, родовід… Звичайнісінька. Але, мабуть, це просто його друг» — Галина Гончаренко, волонтерка.

«Підходячи до блокпосту, зазвичай, нову легенду придумував. Йдеш і вже її проговорюєш. А він бачить, що я йду і щось говорю і він думає, що я втратив глузд. Вже до мене ставлення примітивніше. Він думає, що я не такий небезпечний. Ну, йде дурень якийсь», — згадує Ігор.

У Запоріжжі подорожніх зустріли волонтери.

«Довкола Жужі зібралося 20 людей, а довкола мене – троє. Мені було образливо навіть за себе, що увага вся не мені. Наче це вона мене довела, донесла на плечах, а не я її тягнув всю дорогу. І їжу для неї тягнув, і воду для неї також», — розповів Ігор.

Тепер вони неквапливо гуляють вулицями Києва, адже Жужа ще шкутильгає через мозолі на лапках.

Дивіться відео: Як 16-річний підліток рятував людей від авіанальоту у Чернігові

Читати далі

Суспільство

59 ОМБр розбомбила танк і ракетний комплекс ворога (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські воїни знищили танк та зенітний ракетний комплекс окупантів. Відео опублікували на ютуб-каналі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

«Витравимо будь-яку погань зі своєї благодатної землі з усім корінням», — йдеться у повідомленні наших захисників.

Читайте також«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Про 59 ОМБр

59-та окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка — військове з’єднання Збройних сил України. Бригада підпорядкована оперативному командуванню «Південь». Бригада була сформована після початку російської агресії, наприкінці 2014 року. До її складу увійшли три батальйони.

Бригада має почесну назву на честь Якова Гандзюка — українського військового діяча часів Перших Визвольних змагань.

Дивіться відео: Дівчинка вивезла людей з-під обстрілів із простреленою ногою

Нагадаємо, артилеристи 59 бригади ЗСУ розбили колону техніки окупантів.

Як ми повідомляли раніше, ЗСУ із кулемета збили ворожий безпілотник, який «дирчав як мопед».

Фото: facebook.com/59ompbr.com.ua.

Читати далі