Cтуденти краматорського торгово-кулінарного ліцею допомогли притулку для тварин “Друг” побудувати нові вольєри для собак та закупити корм. Хлопці й дівчата побачили бродячих песиків біля гуртожитку. Не стали просто спостерігати за нещасними, а написали грантовий проект.

Читайте також: Циркових ведмедів звільнили з кліток і поселили у притулок під Львовом

12 дівчат та хлопців об’єднали зусилля та написали проект для допомоги тваринам. Небайдужа молодь виграла грант на реалізацію задуму в рамках проекту Данської Ради у справах біженців та Мариупольский Союз Молодежи “Залучення молоді на сході: перетворення труднощів у можливості», за фінансової підтримки Агенства США з міжнародного розвитку.

Читайте також: В Україні відкрили найбільший у світі притулок для свійських тварин

“Дуже було боляче дивитися, як вони тиняються голодні”, – розповідає студентка  Юлія.

Самі вираховували кошторис на матеріали, шурупи та деревину і отримали 50 000 гривень. Самі допомагали будувати вольєри, та ще й залишилися гроші на корм та 500 кг крупи. Всього побудували 2 вольєри на 8 собак у притулку “Друг”. Тепер чотирилапі живуть у теплих будах із підсвіткою.

Коментарі

Коментарі

З 2016 року в Івано-Франківську почався громадський рух із відновлення історичної спадщини, який називається “Франківськ, який треба берегти”.

Франківські активісти реставрують столітні двері. За декілька років зібрали команду зі столярів, ковалів, вітражистів, що займаються реставрацією, та активістів, які поширюють ідею. Приміром, одним дверям 118 років, їх знайшли на смітнику, а іншим 123 роки, їх хотіли замінити на пластикові.

Ініціативу придумала Марія Козакевич, коли гуляла містом з дитиною.

Читайте також: Американський бандурист відроджує українські традиції на Полтавщині

“Люди просто викидають столітні двері, а встановлюють пластикові”, – каже Марія Козакевич.

Активісти вважають, що реставрують не двері, а історичну пам’ять містян. За 2 роки відновили вже 20 дверей.

Читайте також: На Полтавщині 23-річний студент створив музей у дідовій хаті

Реставрація одних дверей коштує 50 000 гривень. Гроші надсилають містяни, виділяють спонсори та бюджет участі. А активісти вже перейшли на реставрацію вітражів та плитки.

Коментарі

Коментарі

Валерія Кривошапка з Кропивницького власноруч побудувала дім для літніх людей “Затишна оселя”, у держави не взяла ні копійки, допомогли благочинники.

Декілька років тому жінка почала реконструкцію колишнього гуртожитку в селі Аджамка Кіровоградської області. У ньому зможуть проживати люди, які мають дітей і родичів, але все одно потребують додаткової турботи й догляду. Валерія не взяла і копійки державних коштів чи грантів. По 100 гривень надсилали благочинники зі всієї країни. Почала будувати 2014-го, маючи лише аварійний дім на фермі. Вона 10 років була волонтером у будинку для літніх людей.

“Надивилася, як роблять неправильно, і мала уявлення, як зробити краще”, – говорить Валерія Кривошапка.

Читайте також: 90-річна пенсіонерка з Дніпра допомагає українській армії

Приміщення для притулку довелося шукати протягом року. Знайшла будинок площею понад триста квадратних метрів. Він розташований на в’їзді до Аджамки та неначе зустрічає всіх. Фермер, власник приміщення,  продав його за символічну суму. Тож Валерія сама будувала, шила фіранки та розписувала шафи. Тепер у кожної бабусі та дідуся є власне тепле ліжко.

“Літня людина має бути сита, тепла, суха та мати людину, яку триматиме за руку”, – каже Валерія Кривошапка.

Читайте також: У Львові студент вчить бабусь акторської майстерності

Тут все для стареньких – душові без сходинок та тепла підлога “Тричі на день свіженьке їм, відчула себе людиною”. – Марія Богуненко.

Допомогти «Затишній оселі» можна, перерахувавши будь-яку суму на картку ПриватБанку 5168 7427 1196 2898 (Валерія Кривошапка).

Коментарі

Коментарі

Археологи Національного заповідника Хортиця разом із “морськими котиками” із 73-го морського центру спецоперацій влаштують літню школу підводної археології.

Вітайте нових викладачів Запорізького університету, які викладатимуть археологію. Під водою “Морські котики” влаштують школу підводної археології. Муштруватимуть студентів-істориків з усієї України.

“Бо підводних археологів у країні ледь маршрутка набереться”, – говорить В’ячеслав Зайцев.

Читайте також: На дніпровському дні археологи знайшли стародавні кораблі

Замість підручників тут – затонулі турецькі кораблі 17 сторіччя. Кажуть, то їх потопили козаки у битв.і Тепер на Хортиці шукають “нову кров”, аби відкопати ще кораблів. На табір потрібно 220 000 гривень. Хочеш скинутися на перетворення ботанів на котиків? Тисни на посилачку!

Коментарі

Коментарі

На YouTube з’явився перший епізод нового сезону молодіжного шоу “Шо реально?”. Цього разу невгамовний ведучий блогу Олександр Дьомін потрапив у село Красноїльськ на Буковину, де святкують унікальний карнавал “Маланку”.

Читайте також: Як на Буковині гуляють відому на весь світ автентичну Маланку

Недалеко від кордону з Румунією в ніч на Старий Новий рік тисячі людей переодягаються в шикарні костюми і влаштовують щось крутіше від Хеллоуїна. Традиції маланкування тут зберегли попри заборони радянської влади й сьогодні до Красноїльська на Маланку з’їжджаються тисячі туристів не тільки з усієї України, а і з інших країн світу.

Як потрапити на карнавал, де ночувати, кого боятися і чому традиційні костюми важать понад 100 кілограмів – все це вже у новому випуску.

Чому треба дивитися “Шо реально?”

“Шо реально?” – це молодіжне шоу для YouTube. Основна мета – розвінчувати міфи про Україну, що виникли внаслідок впливу радянської пропаганди. Ведучий шоу демонструє молодіжній аудиторії зміни, які відбуваються в країні та перспективи, які відкриваються для молоді.

Читайте також: Нам – рік! Позитивні новини ШоТам подивилися 16 мільйонів разів

Кожен епізод присвячений розвінченню певного популярного міфу, наприклад: “люди на Донбасі не говорять українською” або “неможливо створити в Україні стартап”.

Загалом минулого сезону вийшло 16 епізодів, які переглянули понад 750 000 разів.

Коментарі

Коментарі

У Львові з’явився театр третього віку. Пенсіонери і усі охочі можуть навчитись акторської майстерності. Викладає тут студент вишу Ярослав Дерпак.

На вулиці Валовій, 31 у невеличкій кімнаті на третьому поверсі збираються звичайні пенсіонери та вчаться ставити спектаклі. Це львівський театр третього віку. Актори з’їжджаються до міста зі всієї області. Стрибають, бавляться, стають кішечками чи хуліганами.

Читайте також: Як найкращий двірник Львова вперше поїхав за кордон

Керує літніми акторами студент Ярослав Дерпак. Суворий режисер вчить бабусь акторської майстерності. А ті люблять його, як власного онука.

“Що мені подобається у театрі? Я-рос-лав!”, – хвалить його пані Ніна.

Кожна акторка виступає з короткою замальовкою. Ярослав називає це перевтіленням: коли актор виходить за двері, перестає бути собою і повертається до глядача іншою людиною.

Читайте також: У Києві збудували інклюзивний сrossfit-майданчик

У жовтні Театр третього віку зіграв першу справжню постановку.

Сенсотека – волонтерський проект, який допомагає спілкуватися, розвиватися та взаємодіяти різним людям: дітям з інвалідністю, літнім людям та волонтерам. Один з її проектів – театр третього віку.

Наразі в театральній трупі – восьмеро акторок. Зазвичай збираються щонайменше двічі на тиждень.

Коментарі

Коментарі