Суспільство
«Маємо все, аби створювати локальний добрий продукт для себе і світу». Як на Київщині попри війну та окупацію виготовляють натуральні ефірні олії
Надихнулась закордонним досвідом і залишила кар’єру у міжнародних компаніях, аби розпочати справу своєї мрії – виробництво органічних ефірних олій та гідролатів. Власноруч обробляла поле, висаджувала лаванду і мʼяту, однак війна та окупація Київщини призупинила всі плани.
За рік Дарія Корнійчук відновила вирощування органічних рослин і запустила виробництво на сировині від партнерів. Для ШоТам Дарія розповіла про те, чому на українському ринку дуже мало натуральних ефірних олій та як Aroma Fields це виправляє.
Дарія Корнійчук
засновниця виробництва органічних ефірних олій Aroma Fields
Як подорожі Африкою спонукали відкрити бізнес в унікальній ніші в Україні
Історія моєї справи почалась у 2019 році. Тоді ми з чоловіком подорожували Південною Африкою. Графік був шалений – за короткий час ми планували відвідати якомога більше цікавих місць. Одного вечора зупинились у фермерському господарстві. Я була дуже втомлена і пішла у ванну кімнату. Саме там відчула насичений рослинний аромат. Наступного ранку запитала у господарів – що це? Виявилось, ефірні олії, які виробляють неподалік ферми.
Звісно, ми поїхали на виробництво. Це було моє перше знайомство з мистецтвом дистиляції ефірних рослин та гідролатів. Прямо на господарстві вирощувати всім нам знайомі, але нетипові для українців рослини – лемонграс, розмарин, герань. Як потім я дізналась, це не унікальне підприємство для цієї місцевості, а досить популярний напрямок бізнесу – вирощування органіки та створення продуктів для ароматерапії. Це було настільки якісно і крафтово одночасно, що я не могла порівняти це ні з чим подібним в Україні.
Повернувшись додому, я стала аналізувати ринок. Чи дійсно тут немає натуральних олій? Виявилось, що понад 90% ефірних олій на нашому ринку – це підробка, тобто хімічно синтезовані аромати. Якщо ви зайдете в аптеку чи якийсь популярний маркетплейс і побачите там ефірну олію, то я абсолютно впевнена, що це не натуральна речовина. Це очевидно, адже ароматичні молекули навчились штучно виготовляти і коштує це в рази дешевше. Однак вдихати такі пари чи ще гірше – наносити на шкіру хімічний синтезатор, я б не рекомендувала. А інші 10% олій на українському ринку – якісні, та теж не місцеві, а міжнародні бренди.
І це дивно, адже ми маємо всі передумови, аби створювати локальний добрий продукт і для себе, і для світового ринку. Загалом, культура ароматерапії в Україні існує в зародковому стані. На відміну від західного світу, де, наприклад, у Франції в кожній другій сімʼї є ефірна олія. Тож я побачила унікальну нішу та великі перспективи для запуску першого в Україні виробництва органічних ефірних олій та гідролатів.
В Африці Дарія вперше зацікавилася ефірними оліями. Фото: ШоТам.
Поєднала свій досвід роботи у сферах агро та косметології
Понад 10 років я будувала динамічну карʼєру у маркетингу міжнародних компаній аграрної та косметичної сфер. Я обіймала класні посади, запускала чудові проєкти і також відповідала за роботу компанії на європейському ринку.
Коли я йшла у підприємництво, то мені було що втрачати. Та я така людина, що мені постійно хочеться робити нове, а не працювати все життя на корпорацію. Навіть під час роботи в компанії у мене був підприємницький дух. Я відчувала це і хотіла його реалізувати.
З іншого боку, у компаній-мастодонтів, які працюють вже по 100-150 років, є свої непорушні правила та обмеження. Мені часто хотілось вийти за ці межі, але я не могла. Тому я бажала мати власну компанію зі своїми правилами.
До того ж я не «кредитна» людина. Все, що я робила, було за власний кошт на свій страх і ризик. Мій бізнес – це власні інвестиції та власний досвід.
На початку я не розрахувала на грантову допомогу. Та нещодавно, буквально минулого місяця, перемогла у конкурсі жіночого підприємництва «Створено жінками». Це перший і, сподіваюсь, не останній мій грант. Виграш планую спрямувати на отримання міжнародної сертифікації, аби розширити ринки збуту.
Понад два роки інвестувала, аби підготувати землю до першого врожаю
Бажати ще не означає запустити все і одразу. Для мене було важливо створити повний цикл: від вирощування рослин до дистиляції олії.
Тому першочергово я стала шукати земельну ділянку. Це виявилось завдання із зірочкою. Для звичайного заміського будиночка знайти місце непросто, а для такої діяльності ще складніше. Так ми придбали землю у 40 км від Києва. Два гектари – звучить наче небагато, якщо порівнювати з фермерськими господарствами, однак для ручної праці це більш ніж достатньо. Та вже коли місце було обране, то всі знайомі мені заявили, що там нічого вирощувати не вдасться.
Ґрунт на ділянці виявився вибагливий. Фото надала Дарія Корнійчук.
По-перше, це була цілинна, де десятиріччями нічого не вирощувалась. З одного боку це добре, адже земля ненасичена мінеральними добривами. Але з іншого, там буяв весь біо ланцюжок: від укорінених чагарників та бурʼянів до великого асортименту комах-шкідників. Оскільки я хотіла робити натуральне господарство, то боротись з цим всім я мала природним шляхом, тобто без використання хімії.
По-друге, ґрунт на ділянці був переважно піщаним. Це означає, що він не зупиняє вологу і вода швидше випаровується. Це не чорнозем, на якому все росте. І до того ж ґрунт дуже кислий, що підходить далеко не всім рослинам.
Тобто переді мною стояло максимально непросте завдання. Та я засукала рукави і почала готувати землю. Інвестувала багато часу, зусиль та ресурсів. З усіма бур’янами та шкідниками я боролась вручну без використання пестицидів. Це ускладнювало роботу, зате було органічним.
Майже два з половиною роки я готувала ділянку. І лише у 2021 році почала висаджувати рослини. Перша посадка – лаванда і перцева мʼята. Саджанці були маленькі, тож врожай для дистиляції олії я очікувала навесні 2022-го.
Війна змінила все, крім бажання розвивати власну справу
Від початку повномасштабного вторгнення село Лісовичі Вишгородського району було під окупацією. Це було якраз навесні, коли рослини потребують найбільшого догляду, а я не могла потрапити у село. Додайте до цього ще й мій специфічний ґрунт – це лише подвоює потребу у догляді.
Четвертий місяць вагітності, повномасштабне вторгнення, окупація – в усіх можливих сценаріях я не могла потрапити на поле. І лише після деокупації та роботи саперів я повернулась на ділянку. Це було вже у квітні – на початку травня.
На щастя, сапери повідомили, що ділянка чиста і безпечна. На жаль, більшість рослин загинули: уся мʼята та третя частина лаванди. Мені здавалось, що я повернулась на самий початок роботи й переді мною знов та цілина та чагарник. Все потрібно було починати з початку.
У мене часто запитують, чи хотіла б я перевести виробництво. Однак у мене не та діяльність, яку можна спакувати і релокувати. У мене поле, у яке я інвестувала понад два роки свого життя і через війну навіть не встигла нічого почати.
Та все це лише більше мотивувало мене рухатись далі й втілювати свою мрію в життя. І вже у червні придбала дистилятор для парової обробки рослинного матеріалу (нині я вже маю нове обладнання). Звісно, я першочергово використовувала власний врожай лаванди. Але позаяк не було достатньо власних рослин, то я вирішила проявляти гнучкість та адаптивність – почала працювати з українськими органічними фермерами.
Період окупації та війна не завадили Дарії й надалі розвивати свій бізнес. Фото: ШоТам.
Інколи я сама знаходила фермерів, інколи знаходили мене. Наприклад, представники господарства з вирощування троянди самі звʼязались зі мною. Від початку ковіду та війни вони мали проблеми зі збутом і не знали, куди дівати врожай. Це була цікава колаборація. Адже я ніколи не працювала ще з пелюстками троянди – це взагалі надцінний продукт. Та ми виручили одне одного: вони збули свій урожай, а ми з нього зробили надзвичайний гідролат.
Кропіткими зусиллями йду до мети – робити людей здоровими та красивими
Зараз Aroma Fields працює за трьома напрямами: переробка власної сировини, співпраця з органічними фермерами України і також запускаємо власне виробництво натуральної косметики. Ще розвиваємо новий напрям – створення 100% органічних парфумів з ефірних олій без жодної синтетики, ароматизаторів та спиртів.
Наприкінці року ми вже мали перший досвід експорту – у Нідерланди. Це був проєкт, де ми, українські підприємці, збирали різдвяний кошик для нідерландців. Так туди потрапила і моя ефірна олія з лаванди. Також я шукаю нові ринки збуту за кордоном, аби наступний мій урожай можна було знайти на європейських поличках.
У Aroma Fields запускають власне виробництво натуральної косметики та парфумів на основі ефірних олій. Фото: ШоТам.
Тоді ж у грудні 2022 ми придбали новий дистилятор і збільшили нашу потужність у п’ять разів. Згодом побудували спеціальне приміщення – дистиляційну, де розмістили обладнання на 60, 100 та 200 літрів. І нині продовжуємо будівництво. Невдовзі я планую відкрити господарство для відвідувачів, щоб влаштовувати камерні події та ретрити. Аби люди наживо могли насолоджуватись ароматами та переживати зі мною ці відчуття єдності з природою.
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
