Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Колонки

Як ми можемо допомогти довкіллю відновитися після катастрофи на Каховській ГЕС

Опубліковано

Уздовж одеських берегів лунають жаб’ячі концерти. Дивина. Адже наші жаби – істоти прісноводні, у Чорному морі не живуть. Цих тварин приніс разом із сміттям потужний потік дніпровської води, який утворився через штучну катастрофічну повінь. Співати їм залишилося недовго. Як тільки принесена з Каховського водосховища прісна вода перемішається з чорноморською і солоність тут відновиться, тваринки загинуть. Зате в ці райони зможуть повернутися суто солоноводні мешканці, яким зараз непереливки.

Підрив 6 червня 2023 росіянами греблі Каховської ГЕС не лише призвів до загибелі багатьох людей та економічних збитків, а й завдав величезної шкоди довкіллю. Хоча природа, як показує досвід, скажімо, Чорнобильської зони, має фантастичний потенціал, але відновлення відбудеться не на всіх ділянках, не усіх природних комплексів і далеко не відразу.

Від краю до краю

За інформацією вчених Світового центру даних з геоінформатики (СЦД) та сталого розвитку, який діє на базі КПІ, затоплення відбулося за одним із трьох сценаріїв, які СЦД-Україна спрогнозував ще у жовтні 2022. Це означає, що на момент піку затоплення загальна площа, вкрита водою (разом з руслом і гирлом Дніпра) сягає понад 1100 км2. Мінімальна ширина затопленої смуги території сягає 2,3 км біля самої ГЕС, максимальна – 23 км біля гирла річки. Ширина максимальної не суцільної смуги затоплення (з елементами незатоплених територій у середині зони) сягає 38 км. При цьому, узбережжя правого берега Дніпра затоплено у 8 разів менше, ніж ліва частина берега.

Це величезне водне дзеркало, яке ніяк не здолати сухопутним тваринам, якими би сильними вони не були. Врятуються тільки ті, що зможуть знайти якісь узвишшя або будуть близько до берегів цього тимчасового моря.

Для повноти картини треба розуміти, що трагедія розгортається у пониззі Дніпра, четвертої за довжиною (після Волги, Дунаю та Уралу) і третьою за площею басейну річки Європи (після Волги й Дунаю). Тобто водної поверхні тут і так чимало. Здавалося би, природа мусить мати якісь адаптаційні механізми щодо підйомів води. Дійсно, для заплави Дніпра, як і для будь-якої річки, повінь в принципі не є чимось надзвичайним. Природа дельти і річкової заплави до підйомів води пристосована. Але цього разу підйом води був по-перше, дуже швидким, по-друге, дуже високим, а по-третє, відбувся не навесні, а на початку літа. Це, зокрема, було дуже погано для птахів.

За даними Української природоохоронної групи (УПГ) в зоні затоплення в плавнях нижнього Дніпра зосереджені найбільші в регіоні колонії птахів (чаплі, коровайки, крячки, качки, погоничи, пастушок, лиска та водяна курочка, лебідь-шипун). Гнізда пропали, пташенята загинули. Вдруге за це літо ці птахи вивести пташенят вже не встигнуть. 

Хороша новина полягає у тому, що за прогнозами орнітологів з УПГ птахи зможуть відновити свою чисельність за 3-7 років. Більше часу (5-10 років) знадобиться на відновлення чисельності низки хижаків, наприклад лунів. 

Підтримати відновлення колоній птахів допоможе суворе дотримання охоронного режиму на заповідних територіях, яких тут створено вже чимало, та виконання вимог закону про сезон тиші. Ясно, що поки іде війна і російські агресори ще на території нашої вітчизни, тишу зберігати важно. Але як тільки ворог буде вигнаний геть, сподіваюсь, що ч. 5 ст. 39 Закону України «Про тваринний світ», що передбачає запровадження сезони тиші у період розмноження диких тварин з 1 квітня до 15 червня, запрацює належним чином. Відповідно до цієї статті забороняється:

  • проведення робіт та заходів, які є джерелом підвищеного шуму та неспокою (у тому числі пальба, проведення вибухових робіт, феєрверків, концертів, фестивалів, використання моторних маломірних суден (крім їх використання під час здійснення контролю у сфері охорони, використання і відтворення рослинного і тваринного світу та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій);
  • здійснення всіх видів рубок головного користування та всіх видів рубок формування і оздоровлення лісів на всіх лісових ділянках, що належать до відтворювальних ділянок відповідно до упорядкування мисливських угідь, високогірних лісів, приполонинних лісів, лісів у ярах, балках і річкових долинах, лісових ділянок на схилах ярів, балок, обривів, осипів і зсувів, берегозахисних ділянок, лісових ділянок навколо витоків річок, уздовж межі з безлісною місцевістю, лісів у мокрих та сирих типах лісорослинних умов, у межах територій природно-заповідного фонду;
  • меліоративний вилов біоресурсів, здійснення науково-дослідного, науково-конструкторського, науково-промислового лову із залученням технічної бази промислових рибальських підприємств, проведення ралі та інших змагань на транспортних засобах.

Коли зоологи в розпачі

Від тисячі з гаком квадратних кілометрів суцільної водної поверхні, що утворилася після російського теракту, до підриву дамби були сушею десь четверта частина: за розрахунками Українського гідрометеорологічного інституту на основі супутникових знімків, станом на 11 червня на Херсонщині було затоплено 309 кв. км. Це утричі більше за площу Парижу. Або на трохи менше площі Венеції. От тільки на відміну від італійського «раю на воді», затоплені землі Херсонщини – це переважно степи або напівпустелі, які ніколи не затоплювалися. Степові тварини та рослини не пристосовані до повені, чимало з них загине. А тих їжаків, зайців, змій, ящірок, які опиняться на шляху потужного валу води, просто змиє в море. Коли вода спаде, утворяться величезні площі, де тварин не буде взагалі.  

Але з часом ці місцевості почуть знову заселятися, тварини будуть мігрувати сюди з сусідніх, незатоплених територій. Як старе кострище поступово заростає зеленню, так і ці території поступово будуть оживати.

За даними к.б.н. Михайла Русіна, через затоплення виникає ризик зникнення багатьох червонокнижних тварин. Зокрема, популяції степової мишівки та ємуранчика Фальц-Фейна можуть зникнути на 70%, сліпака піщаного — наполовину. Ці милі дрібні тваринки просто не встигнуть мігрувати, та й знайти іншу придатну для їхнього життя територію в розораному майже вщент степу їм навряд чи вдалося б. 

Можна поглянути на це з іншої сторони і сказати, що є шанси, що незважаючи на затоплення третина популяції цього ємуранчика і половина популяцій інших двох тварин виживуть. А от чи достатньо буде цих залишків для порятунку виду – це вже скаже тільки пан Михайло та інші фахівці після ретельніших досліджень. Щодо заходів з порятунку цих тваринок та інших рідкісних видів, то часто найкращий спосіб їм допомогти – захистити місця, де вони мешкають, від людського впливу. Тобто – створення заповідних територій, де ще вони не створені і підтримання максимально суворого режиму заповідності на вже існуючих.

Ось, до речі підготовлений УПГ перелік перспективних об’єктів природно-заповідного фонду, які постраждають в результаті руйнування греблі Каховської ГЕС і які після дообстеження треба буде створити. Нагадаю, що національний парк та заказники загальнодержавного значення створюються указами президента, а місцеві – рішенням обласної ради. Отже, чекаємо після перемоги на рішення щодо створення таких заповідних об’єктів:

  • Національний природний парк «Долина Курганів»;
  • Ландшафтні заказники загальнодержавного значення «Бургунська балка», «В’яземський», «Дончиха», «Забарине», «Короводинський», «Тягинська балка»;
  • Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Кардашинське болото»;
  • Ландшафтний заказник місцевого значення «Лесовий каньйон»;
  • Ботанічні заказники місцевого значення «Вільхові Саги» та «Орловський»;
  • Геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Відслонення відкладів міоцену біля села Львове»;
  • Комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Байди-Бомбандери» та ще з десяток інших пам’яток природи.

Тут був ліс

За інформацією очільника ДП «Ліси України» Юрія Болоховця, через підрив Каховської ГЕС майже 55 тис. гектарів лісів орієнтовно затоплено водою на Херсонщині, у тому числі 47 тисяч га – це окуповані території.

Лівобережжя Дніпра на Херсонщині засаджено сосновими лісами. Родючий пласт ґрунту і молоді насадження швидше за усе знесло потоком води. «Сосна добре росте там, де сухо. У підтоплених місцях застояна вода провокує розвиток кореневої гнилі, змінює кислотність ґрунту. Це загрожує загибелі дерев, якщо вода стоятиме до 20 днів, як це прогнозують. Під особливою загрозою опиняються дерева віком до 10 років», – нагадує головний лісовод України.

Додам від себе, що у цих краях ліс росте погано. Бо це – степова зона. Дискусії щодо небезпеки створення монокультури сосни і доцільності заліснення Херсонщини відбуваються постійно. Виростити тут ліс – важко і дорого, сіянці гинуть, а дорослі ліси – горять. Наприкінці квітня минулого року на окупованій частині Херсонщини вогонь охопив понад 800 гектарів лісу. За словами Юрія Болоховця, який був тоді ще головою Державного агентства лісових ресурсів України, загасити пожежу заважали російські військові – вони не пускали на місце займання лісову охорону доти, доки вогонь не дістався їхніх же блокпостів.

Тож після перемоги і обстеження збитків від повені та пожеж варто створити спеціальну комісію під егідою Міндовкілля та за участі академічних і університетських вчених і громадськості. І визначити, де варто відновлювати ліси, а де, як давно пропонують екологи, треба відновити степ. Є ще території, на яких ліс саджали з метою зупинити рух пісків. Тут теж треба звернутися до вчених з питанням щодо найкращого способу закріплення рухливих пісків, а не просто автоматично пробувати «зробити як було». 

А що наверху?

Площа дзеркала Київського водосховища понад 2000 квадратних кілометрів. Коли Дніпро повернеться у своє основне русло, десь половина цієї площі оголиться. Коли зникає така величезна водойма, це призводить до екологічної катастрофи. Природа вона дуже гнучка, вона дуже вміє пристосовуватися, але їй потрібен час, коли відбуваються різкі зміни, це катастрофа. Від того, що така різка зміна відбудеться, загине величезна кількість риби, молюски, раки й інші водні організми.

Треба чимало часу, щоб осушені території хоч якось стали схожими на ті квітучі береги, які були тут до затоплення у 1950-х, коли побудували Каховську ГЕС і створили рукотворне море. Про наслідки теракту для тої частини території, яка лежить вище греблі, треба писати окремо.

Але важливо, щоб плани відновлення греблі і взагалі доцільність такого відновлення обговорювалися із залученням фахівців з Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України, Інституту гідробіології, Інституту ботаніки ім. Холодного, Інституту зоології ім. Шмальгаузена, інших установ Національної академії наук, університетської науки та широкої громадськості. Бо нове будівництво і нове затоплення території будуть означати знову екологічну катастрофу.

Це авторська колонка Олега Листопада. Публікація відображає особисті думки автора, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам. 

Колонки

10 правил доброчесності, яких має (або може) дотримуватися кожен в повсякденному житті 

Опубліковано

«Доброчесність — це чинити правильно, навіть коли ніхто не бачить». Це не єдине та не вичерпне визначення, але найбільш універсальне. Саме ним послуговується команда Національного агентства із запобігання корупції. 

Вітаю, я Ірина Чаговець, керівниця Офісу доброчесності НАЗК. Це окремий підрозділ, який навчає доброчесній поведінці не тільки публічних службовців і антикорупційних уповноважених. В зоні нашої уваги ще й школярі, студенти, освітяни. І не тільки. Ким би ми не були – вчиняти доброчесно можемо і маємо. Тому разом вчимо і вчимося чинити правильно. Бо певні: доброчесність — не просто красиве слово, а нова норма поведінки. 

Чи складно це впровадити в свою буденність? Думаю, ні. Усього 10 простих правил на щодень — і країна почне змінюватись з кожного з нас.  

  1. Не беріть та не давайте хабарів

Якщо є побутова корупція, то має бути і побутова доброчесність. Віддячити грошима лікарю чи презентувати щось коштовне вчительці — давно не ОК у сучасному світі. Кожен, хто робить свою роботу і отримує за це оплату від держави, не має вимагати за це додаткової винагороди. Не купуйте особливого ставлення до себе хабарями чи дарунками. Натомість, справжньою подякою вихователькам буде поважати їхню працю та активно брати участь у житті дитини.

Велика корупція подекуди починається з маленьких неочевидних вчинків. Не підживлюйте її.

  1. Навчайтесь без шпаргалок, списування чи плагіату

В школі, а потім і в університеті, часом, від дітей вимагають гарних оцінок та успішності. Врешті, дитина починає шукати обхідні шляхи. Списувати, купувати реферати, дипломні роботи тощо. Але ж ми вчимося для себе. Всотуйте знання, перевіряйте, як запам’ятали інформацію, оцінюйте засвоєне — так ваше навчання буде максимально корисним. А от купувати дипломи в інтернеті, видавати чужі реферати за свої чи присвоювати собі чужі заслуги — однозначні “червоні прапорці” в доброчесній освіті. Туди ж — підтасовування результатів тестів чи просто списування у когось. Не треба так. 

Доброчесність вимагає більше зусиль. Але і повага до себе, і справжні, а не куплені, знання — безцінні. 

  1. Будьте доброчесними не тільки в реалі, а й у віртуалі 

Здається, що та одна картинка з гуглу важить? Візьму її до презентації. Проте у кожного зображення чи тексту є автор (навіть якщо це ШІ). І використовувати чужі фото або копіювати дописи без зазначення авторства – не можна. Доброчесно — пошукати оригінал, запитати у автора дозвіл, врешті, підписати при публікації. 

Подекуди анонімність та вільний доступ до контенту у мережі вабить вдаваною безкарністю, але ж пам’ятаємо: доброчесність понад усе! 

  1. Залиште піратство в минулому 

Слухати музику на офіційних стрімінгах, купувати фільми в онлайн-кінотеатрах, не шерити електронні книжки та навчальні курси поміж друзями –  нескладно, правда? Споживати контент доброчесно — це про підтримку контентотворців та повагу до себе. Тож, беремо за правило  насолоджуватися улюбленою творчістю свідомо! 

  1. Будьте доброчесними в роботі та кар`єрі 

Чи може бути доброчесними в дрібних вчинках? Однозначно! Поміняти воду в кулері, якщо вона скінчилась на вас, не засмічувати місця чи предмети загального користування, допомогти колезі чи колежанці подужати Excel-табличку. Ми проводимо на роботі більшу частину дня, тож доброчесна поведінка в колективі допоможе зробити його комфортнішим для всіх. Додаємо нетоксичну робочу комунікацію та дотримання особистих кордонів колег — готово, ви неперевершені! 

Команда НАЗК обрала для себе доброчесність, як одну з цінностей організації і це допомагає щодня обирати світлу сторону 😉 

  1. Виконуйте обіцянки

Це одне з найочевидніших правил: якщо даєте комусь слово — дотримайте його. Якщо порушили обіцянку — перепросіть та намагайтесь уникати таких ситуацій надалі. Досвід показує, що доброчесна поведінка часто стає фундаментом для взаємовигідних партнерств. Всі хочуть мати справу з людиною слова. Тож, будьте нею! В першу чергу, стосовно самого себе. Обіцянки собі – це теж важливо. Дати собі відпочинок після важкої справи, зайнятися нарешті спортом – зробіть для себе те, що обіцяли. 

  1. Уникайте людей, яким бракує доброчесності

Оточення завжди формує наші погляди та враження про нас. Маєте справи з корупціонерами? Будьте готові пожертвувати власною репутацією. Толерування корупції неприпустиме у будь-якому вигляді, це аксіома. Не виправдовуйте тих, хто вчиняє недоброчесно та уникайте асоціацій з ними. Воно вам не треба. 

Не толерувати корупцію можна в різних сферах. Навіть, у побутових дрібницях. Подумайте, що зробите, якщо ваш родич придбає за гроші водійське посвідчення? Або за хабарі отримає диплом лікаря. Чи довірите йому себе оперувати?  

  1. Постійно розвивайте свої навички доброчесності 

Навчання антикорупції та доброчесності може бути простим та неочевидним способом розвинути ці навички. Але це працює. І, найперше, звісно радимо проходити онлайн-курси на навчальній платформі Study.nazk. Наша команда робить їх простими, доступними та інтерактивними. На платформі зареєстровані вже понад 145 тисяч користувачів. Приєднуйтесь і ви!  

Дізнайтесь про історичні передумови корупції та яка вона взагалі буває на безкоштовному курсі “Основи антикорупції для всіх і кожного”. А також спробуйте себе в ролі новачка на публічній службі  — в режимі інтерактивного симулятора здогадайтесь в якому випадку можна приймати подарунки чи “винагороди”, чи можна бути керівником невістки і що можна розповідати друзям про державні таємниці. Буде захопливо. 

Також знаходьте надихаючі історії доброчесності на сторінках книжок. Наприклад, раджу до прочитання: 

  • “Справедливість. Як вчиняти правильно?” Майкла Сендера
  • “Людина в пошуках справжнього сенсу” Віктора Франкла
  • “Кобзар” Тараса Шевченка
  • “Сад Гетсиманський” Івана Багряного
  1. Підтримуйте справедливість і рівність у повсякденному житті

 Активно сприяйте рівним можливостям і справедливості у вашому оточенні. Переконайтесь, що всі мають однаковий доступ до ресурсів і можливостей. Ваші дії та рішення повинні сприяти відсутності дискримінації за будь-якими ознаками (стать, раса, віросповідання або соціальний стан). Створюйте умови, за яких кожен та кожна відчуватиме себе цінною та поважною частиною спільноти. Виховуйте в собі та інших повагу до різноманіття та відкритість до нових перспектив. Зробіть так, щоб ваші повсякденні вчинки відображали принципи рівності і справедливості Це теж буде внеском у розвиток більш доброчесного суспільства.

  1.  Не піддавайтеся настроям «все пропало»

У медіа та соціальних мережах частіше переважають повідомлення про жахливий рівень корупції, що нищить країну. І, значно менше, про її подолання чи запобігання. Команда Офісу доброчесності НАЗК працює на зміну цієї тенденції. Про хороші новини та вдалі практики антикорупції розповідаємо у своєму телеграм-каналі . А відтепер – і в експертних блогах на «Шо там?». Ми знаємо безліч прикладів, коли доброчесність перемагає. І розкажемо про них вам. Давайте гуртуватися в доброчесні спільноти! Ну, і починати зміни з себе, куди ж без цього. 

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Колонки

Відновлення через спорт: як лучництво допомагає ветеранам у Харкові

Опубліковано

Хлопець з ампутацією пальців зумів відпрацювати потрапляння в центр мішені 90 зі 100. А ветеран із Дніпра, завершивши курс реабілітації за допомогою стрільби із лука, повернувся додому та облаштував у дворі будинку простір для продовження тренувань. Від цих історій стає тепліше й ми розуміємо, що наша робота приносить плоди!

З осені минулого року психологи Мальтійської служби у Харкові впровадили у програму реабілітації та емоційного розвантаження ветеранів адаптивний спорт – лучництво.

Така реабілітація стала можлива завдяки співпраці Мальтійської служби допомоги, БФ «Харків з тобою» та майстра спорту України з блочного лука, волонтера Юрія Дорошенка. У листопаді 2023 року в тирі школи олімпійського резерву відбулося перше тренування для ветеранів бойових дій та медиків одного з госпіталів.

Перед стрільбою усім учасникам на майданчику проводять інструктаж із техніки безпеки та невелику розминку. Далі ж починається найцікавіше – процес взаємодії тренерів із кожним лучником. Тут навчають як тримати спину, руки, як має бути натягнута тятива та як проводити пристрілку в ціль. І на початку – це все без стріли. 

На собі відчула, як це докласти зусиль, побудувати тіло, становище рук, відпрацювати прицільність, і, нарешті, потрапити в ціль.

Стрільба з лука дозволяє не лише зміцнити фізичну форму, а й розвинути впевненість, незалежність. А завдяки підвищенню чутливості пальців збільшується відчуття зв’язку із зовнішнім світом, що позитивно впливає на емоційну сферу та відновлення когнітивних функцій.

З цих поїздок на стрільбу завжди повертаємось з історіями, які залишаються з нами ще надовго. Хлопець з ампутацією пальців, завдяки своїй завзятості й підтримці тренерів, зумів відпрацювати потрапляння в центр мішені 90 зі 100. Я часто спостерігала за тим як він вправляється з луком, помічала його втому наприкінці тренування, і розуміла, що саме він поставив собі за мету. 

Другий випадок, коли ветеран із Дніпра, по завершенні реабілітації у Харкові, повернувся додому й у дворі свого будинку облаштував простір для продовження тренувань.

Від цих історій стає тепліше й переповнює відчуття гордості за хлопців. Ми розуміємо – наша робота важлива й приносить плоди.

Разом із командою психологів Мальтійської служби вдалось налагодити необхідний елемент цього процесу. Ми проводимо діагностику емоційного стану учасників стрільби до та після тренування за методикою HADS, аналізуємо динаміку показників емоційного стану кожного учасника протягом серії тренувань. Це все дозволяє коригувати роботу психолога в індивідуальних інтервенціях із ветеранами.

Зараз такі виїзди стали регулярним та налагодженим процесом. Із закритого приміщення тиру, з настанням весни, тренування перейшли на свіже повітря стадіону. Це додає енергії всім учасникам та тренерам, а ще з’являється «поправка на вітер», яка в прямому розумінні – допомагає потрапити в ціль, а у переносному – помічати об’єктивну реальність й не зійти зі шляху до мети.

 Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Колонки

Як організувати діяльність робочої групи в евакуації: досвід Соледарської громади

Опубліковано

Соледар зараз повністю зруйнований РФ. Попри те, що фактично його не існує, а люди розпорошені по всій Україні — громада в евакуації змогла об’єднатися, а допомогла в цьому робоча група з безпеки та соціальної згуртованості Соледарської громади, яка входить до Мережі робочих груп Донеччини та активно співпрацює з ними.

Вікторія Грунська розказала, як в евакуації успішно згуртувати переселенців, а Катерина Устименко — мешканка Соледару розказала, що вдалося зробити у Дніпрі завдяки робочій групі.

Робочу  групу з питань громадської  безпеки та соціальної згуртованості Соледарської громади заснували ще до повномасштабного вторгнення, у 2019 році. Тоді вона налічувала близько 17 членів/-кинь. Серед них й Вікторія Грунська, жінка виконувала роль менеджерки, координувала роботу та відслідковувала запити місцевих мешканців, аби доносити їх до групи. Пані Вікторія працювала у Соледарській бібліотеці, а на засідання групи потрапила, як активна громадянка.

«Я була туди запрошена, як директорка міської  бібліотеки. Якраз тоді було  оголошено конкурс на створення громадських просторів на базі публічних бібліотек. Тоді я не була офіційно членкинею робочої групи, а потрапила туди як небайдужа мешканка», — каже пані Вікторія.

Жінка пригадує, що після першого засідання вона ще більше надихнулась ідеєю допомагати громаді та розвивати її. Згодом саме в бібліотеці пані Вікторії проходили засідання робочої групи. 

Цей осередок став платформою для реалізації нашої героїні, вона стала координаторкою робочої групи від громадськості. Також небайдужі мешканці відвідували тренінги, фокус-групи, у бібліотеці зароджувались ідеї, які з часом реалізовувались як мініініціативи, писались проєкти та розроблялись плани на майбутнє.

З часом у місті створили волонтерський центр, який допомагав переселенцям/-кам, які їхали сюди в перші дні повномасштабної війни. Він проіснував до квітня, допоки місто не почали покидати вже самі мешканці/-ки, адже ситуація ставала небезпечнішою з кожним днем. Згодом у роботі групи почався простій, люди рятувалися евакуюючись до різних областей України. Однак не минуло багато часу, а небайдужі ВПО з Соледарської громади вже активно почали працювати в евакуації. 

«Протягом 22-го року ми не працювали як робоча група взагалі. Як координаторка я була на зв’язку з мобілізаторкою нашої робочої групи, а потім поступово облаштувалась й прислухалася до порад від членів/-кинь нашої  групи: познайомилася з іншими людьми, з новими міжнародними організаціями. Ну власне, так я швидше адаптувалася у новій громаді. Враховуючи завзятість і небайдужість людей, виникла все ж ідея, що ми маємо відновити роботу нашої робочої групи. До її складу входять і робітники військової адміністрації, і активісти та фахівці за різними напрямками: медицина, освіта, культура тощо. Географічно члени робочої групи роз’їхалися по цілій Україні, але головним ресурсом для нас — залишилися люди та їх любов до рідного міста», — каже співрозмовниця.

Повноцінно свою роботу група відновила у березні 2023 року, у складі 22 осіб. Пані Вікторія почала працювати у  Вінницькій області, як координаторка робочої групи від Донеччини. В області перебуває 123 родини соледарців — це майже 360 людей.

За цей час людям видали: 

  • 320 продуктових наборів;
  • 264 гігієнічних наборів;
  • 100 дитячих сумішей;
  • 30 наборів для дітей;
  • 50 ліхтарів.

До моменту окупації для мешканців/-нок, що залишались на території громади встигли видати: 

  • 200 ковдр;
  • 110 аптечок;
  • 250 ліхтарів.

Всю цю гуманітарну допомогу отримували завдяки донорам, які спілкувалась з Мережами робочих груп та отримували своєчасні запити.

Згодом, саме діяльність Соледарської групи стала прикладом для роботи інших громад. За 2023 рік провели шість засідань, де обговорювали основні потреби мешканців в евакуації. Вікторія Грунська спілкується з іншими активістами з Соледару, що тимчасово перемістились в інші міста і по можливості допомагає соледарцям, що знаходяться у м. Вінниця та Вінницькій області. Для цього жінка створила групу у Viber, де мешканці можуть розказувати про свої потреби і отримувати корисну інформацію з різних питань.

Наприклад, минулого року був запит від переселенців у Дніпрі на відкриття сенсорної кімнати для дітей. Оскільки у цьому місті мешкає багато діток, то відповідно їм потрібно мати місце для розвитку та дозвілля. З реалізацією мініініціативи з створення такого осередка допомогли партнери програми ООН з відновлення та розбудови миру, а також небайдужість Мережі робочих груп.

Це сенсорна кімната для дітей на базі освітнього центру «Соледар: дорога додому» у Дніпрі. У цьому осередку фахівці та фахівчині проводять корекційні та логопедичні заняття, дітей навчають мінної безпеки, а для дорослих організовують психологічну допомогу, каже Катерина Устименко, яка безпосередньо працює у новоствореному осередку. Вона додає, що саме завдяки робочій групі вдалося швидко втілити ідею та створити комфортний і безпечний простір для дорослих та малечі.

Членкиня групи каже що, якщо до війни робоча група працювала більш самостійно, то зараз вона більшу увагу приділяє саме активістам/-кам. Бо вони є рупором переселенців у нових громадах.

«Я бачу цінність в тому, що ми стали дружніші, більш згуртовані. Саме на цій платформі [ред. — у межах робочих груп] ми можемо вільно спілкуватись з представниками місцевої влади. Якщо є якісь питання, ми можемо безпосередньо радитися з представниками UNDP тощо», — наголошує Вікторія Грунська.

Членкиня додає, що Мережа обʼєднує у собі робочі групи 11 областей, а це величезний досвід та рушійна сила для підтримки одне одного на відстані. 

«Втративши усе, головне не втрачати звʼязки і вірити , що разом ми переживемо усі іспити, що випали нам».

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки автора, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам. 

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Можливості1 день тому

Вчити англійську навіть під час війни. Мовна школа у Чернігові відновила роботу після ракетного удару завдяки гранту

Стільці перекинуті й вкриті уламками скла. Стеля впала, а двері вирвані. Це наслідки у школі...

Суспільство1 тиждень тому

«Усе життя я жила з дискомфортом від того, що зі мною щось не так. Тепер мені стало легше»: історія Тоні, яка в 41 дізналася, що в неї аутизм

«Сьогодні день мого камінг-ауту. У мене аутизм», — написала одного дня Тоня на своїй сторінці...

Суспільство4 тижні тому

«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті

«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...

Суспільство1 місяць тому

Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел

Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...

РЕКЛАМА: