Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Колонки

Як ми можемо допомогти довкіллю відновитися після катастрофи на Каховській ГЕС

Опубліковано

Уздовж одеських берегів лунають жаб’ячі концерти. Дивина. Адже наші жаби – істоти прісноводні, у Чорному морі не живуть. Цих тварин приніс разом із сміттям потужний потік дніпровської води, який утворився через штучну катастрофічну повінь. Співати їм залишилося недовго. Як тільки принесена з Каховського водосховища прісна вода перемішається з чорноморською і солоність тут відновиться, тваринки загинуть. Зате в ці райони зможуть повернутися суто солоноводні мешканці, яким зараз непереливки.

Підрив 6 червня 2023 росіянами греблі Каховської ГЕС не лише призвів до загибелі багатьох людей та економічних збитків, а й завдав величезної шкоди довкіллю. Хоча природа, як показує досвід, скажімо, Чорнобильської зони, має фантастичний потенціал, але відновлення відбудеться не на всіх ділянках, не усіх природних комплексів і далеко не відразу.

Від краю до краю

За інформацією вчених Світового центру даних з геоінформатики (СЦД) та сталого розвитку, який діє на базі КПІ, затоплення відбулося за одним із трьох сценаріїв, які СЦД-Україна спрогнозував ще у жовтні 2022. Це означає, що на момент піку затоплення загальна площа, вкрита водою (разом з руслом і гирлом Дніпра) сягає понад 1100 км2. Мінімальна ширина затопленої смуги території сягає 2,3 км біля самої ГЕС, максимальна – 23 км біля гирла річки. Ширина максимальної не суцільної смуги затоплення (з елементами незатоплених територій у середині зони) сягає 38 км. При цьому, узбережжя правого берега Дніпра затоплено у 8 разів менше, ніж ліва частина берега.

Це величезне водне дзеркало, яке ніяк не здолати сухопутним тваринам, якими би сильними вони не були. Врятуються тільки ті, що зможуть знайти якісь узвишшя або будуть близько до берегів цього тимчасового моря.

Для повноти картини треба розуміти, що трагедія розгортається у пониззі Дніпра, четвертої за довжиною (після Волги, Дунаю та Уралу) і третьою за площею басейну річки Європи (після Волги й Дунаю). Тобто водної поверхні тут і так чимало. Здавалося би, природа мусить мати якісь адаптаційні механізми щодо підйомів води. Дійсно, для заплави Дніпра, як і для будь-якої річки, повінь в принципі не є чимось надзвичайним. Природа дельти і річкової заплави до підйомів води пристосована. Але цього разу підйом води був по-перше, дуже швидким, по-друге, дуже високим, а по-третє, відбувся не навесні, а на початку літа. Це, зокрема, було дуже погано для птахів.

За даними Української природоохоронної групи (УПГ) в зоні затоплення в плавнях нижнього Дніпра зосереджені найбільші в регіоні колонії птахів (чаплі, коровайки, крячки, качки, погоничи, пастушок, лиска та водяна курочка, лебідь-шипун). Гнізда пропали, пташенята загинули. Вдруге за це літо ці птахи вивести пташенят вже не встигнуть. 

Хороша новина полягає у тому, що за прогнозами орнітологів з УПГ птахи зможуть відновити свою чисельність за 3-7 років. Більше часу (5-10 років) знадобиться на відновлення чисельності низки хижаків, наприклад лунів. 

Підтримати відновлення колоній птахів допоможе суворе дотримання охоронного режиму на заповідних територіях, яких тут створено вже чимало, та виконання вимог закону про сезон тиші. Ясно, що поки іде війна і російські агресори ще на території нашої вітчизни, тишу зберігати важно. Але як тільки ворог буде вигнаний геть, сподіваюсь, що ч. 5 ст. 39 Закону України «Про тваринний світ», що передбачає запровадження сезони тиші у період розмноження диких тварин з 1 квітня до 15 червня, запрацює належним чином. Відповідно до цієї статті забороняється:

  • проведення робіт та заходів, які є джерелом підвищеного шуму та неспокою (у тому числі пальба, проведення вибухових робіт, феєрверків, концертів, фестивалів, використання моторних маломірних суден (крім їх використання під час здійснення контролю у сфері охорони, використання і відтворення рослинного і тваринного світу та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій);
  • здійснення всіх видів рубок головного користування та всіх видів рубок формування і оздоровлення лісів на всіх лісових ділянках, що належать до відтворювальних ділянок відповідно до упорядкування мисливських угідь, високогірних лісів, приполонинних лісів, лісів у ярах, балках і річкових долинах, лісових ділянок на схилах ярів, балок, обривів, осипів і зсувів, берегозахисних ділянок, лісових ділянок навколо витоків річок, уздовж межі з безлісною місцевістю, лісів у мокрих та сирих типах лісорослинних умов, у межах територій природно-заповідного фонду;
  • меліоративний вилов біоресурсів, здійснення науково-дослідного, науково-конструкторського, науково-промислового лову із залученням технічної бази промислових рибальських підприємств, проведення ралі та інших змагань на транспортних засобах.

Коли зоологи в розпачі

Від тисячі з гаком квадратних кілометрів суцільної водної поверхні, що утворилася після російського теракту, до підриву дамби були сушею десь четверта частина: за розрахунками Українського гідрометеорологічного інституту на основі супутникових знімків, станом на 11 червня на Херсонщині було затоплено 309 кв. км. Це утричі більше за площу Парижу. Або на трохи менше площі Венеції. От тільки на відміну від італійського «раю на воді», затоплені землі Херсонщини – це переважно степи або напівпустелі, які ніколи не затоплювалися. Степові тварини та рослини не пристосовані до повені, чимало з них загине. А тих їжаків, зайців, змій, ящірок, які опиняться на шляху потужного валу води, просто змиє в море. Коли вода спаде, утворяться величезні площі, де тварин не буде взагалі.  

Але з часом ці місцевості почуть знову заселятися, тварини будуть мігрувати сюди з сусідніх, незатоплених територій. Як старе кострище поступово заростає зеленню, так і ці території поступово будуть оживати.

За даними к.б.н. Михайла Русіна, через затоплення виникає ризик зникнення багатьох червонокнижних тварин. Зокрема, популяції степової мишівки та ємуранчика Фальц-Фейна можуть зникнути на 70%, сліпака піщаного — наполовину. Ці милі дрібні тваринки просто не встигнуть мігрувати, та й знайти іншу придатну для їхнього життя територію в розораному майже вщент степу їм навряд чи вдалося б. 

Можна поглянути на це з іншої сторони і сказати, що є шанси, що незважаючи на затоплення третина популяції цього ємуранчика і половина популяцій інших двох тварин виживуть. А от чи достатньо буде цих залишків для порятунку виду – це вже скаже тільки пан Михайло та інші фахівці після ретельніших досліджень. Щодо заходів з порятунку цих тваринок та інших рідкісних видів, то часто найкращий спосіб їм допомогти – захистити місця, де вони мешкають, від людського впливу. Тобто – створення заповідних територій, де ще вони не створені і підтримання максимально суворого режиму заповідності на вже існуючих.

Ось, до речі підготовлений УПГ перелік перспективних об’єктів природно-заповідного фонду, які постраждають в результаті руйнування греблі Каховської ГЕС і які після дообстеження треба буде створити. Нагадаю, що національний парк та заказники загальнодержавного значення створюються указами президента, а місцеві – рішенням обласної ради. Отже, чекаємо після перемоги на рішення щодо створення таких заповідних об’єктів:

  • Національний природний парк «Долина Курганів»;
  • Ландшафтні заказники загальнодержавного значення «Бургунська балка», «В’яземський», «Дончиха», «Забарине», «Короводинський», «Тягинська балка»;
  • Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Кардашинське болото»;
  • Ландшафтний заказник місцевого значення «Лесовий каньйон»;
  • Ботанічні заказники місцевого значення «Вільхові Саги» та «Орловський»;
  • Геологічна пам’ятка природи місцевого значення «Відслонення відкладів міоцену біля села Львове»;
  • Комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Байди-Бомбандери» та ще з десяток інших пам’яток природи.

Тут був ліс

За інформацією очільника ДП «Ліси України» Юрія Болоховця, через підрив Каховської ГЕС майже 55 тис. гектарів лісів орієнтовно затоплено водою на Херсонщині, у тому числі 47 тисяч га – це окуповані території.

Лівобережжя Дніпра на Херсонщині засаджено сосновими лісами. Родючий пласт ґрунту і молоді насадження швидше за усе знесло потоком води. «Сосна добре росте там, де сухо. У підтоплених місцях застояна вода провокує розвиток кореневої гнилі, змінює кислотність ґрунту. Це загрожує загибелі дерев, якщо вода стоятиме до 20 днів, як це прогнозують. Під особливою загрозою опиняються дерева віком до 10 років», – нагадує головний лісовод України.

Додам від себе, що у цих краях ліс росте погано. Бо це – степова зона. Дискусії щодо небезпеки створення монокультури сосни і доцільності заліснення Херсонщини відбуваються постійно. Виростити тут ліс – важко і дорого, сіянці гинуть, а дорослі ліси – горять. Наприкінці квітня минулого року на окупованій частині Херсонщини вогонь охопив понад 800 гектарів лісу. За словами Юрія Болоховця, який був тоді ще головою Державного агентства лісових ресурсів України, загасити пожежу заважали російські військові – вони не пускали на місце займання лісову охорону доти, доки вогонь не дістався їхніх же блокпостів.

Тож після перемоги і обстеження збитків від повені та пожеж варто створити спеціальну комісію під егідою Міндовкілля та за участі академічних і університетських вчених і громадськості. І визначити, де варто відновлювати ліси, а де, як давно пропонують екологи, треба відновити степ. Є ще території, на яких ліс саджали з метою зупинити рух пісків. Тут теж треба звернутися до вчених з питанням щодо найкращого способу закріплення рухливих пісків, а не просто автоматично пробувати «зробити як було». 

А що наверху?

Площа дзеркала Київського водосховища понад 2000 квадратних кілометрів. Коли Дніпро повернеться у своє основне русло, десь половина цієї площі оголиться. Коли зникає така величезна водойма, це призводить до екологічної катастрофи. Природа вона дуже гнучка, вона дуже вміє пристосовуватися, але їй потрібен час, коли відбуваються різкі зміни, це катастрофа. Від того, що така різка зміна відбудеться, загине величезна кількість риби, молюски, раки й інші водні організми.

Треба чимало часу, щоб осушені території хоч якось стали схожими на ті квітучі береги, які були тут до затоплення у 1950-х, коли побудували Каховську ГЕС і створили рукотворне море. Про наслідки теракту для тої частини території, яка лежить вище греблі, треба писати окремо.

Але важливо, щоб плани відновлення греблі і взагалі доцільність такого відновлення обговорювалися із залученням фахівців з Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України, Інституту гідробіології, Інституту ботаніки ім. Холодного, Інституту зоології ім. Шмальгаузена, інших установ Національної академії наук, університетської науки та широкої громадськості. Бо нове будівництво і нове затоплення території будуть означати знову екологічну катастрофу.

Це авторська колонка Олега Листопада. Публікація відображає особисті думки автора, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам. 

Колонки

Як прищепити дітям любов до уроків фізики

Опубліковано

Різноманітні формули та закони фізики часом здаються важкими для розуміння. Але існують методи, завдяки яким кожний урок – це не просто перелік складних теорій, а джерело цікавої інформації.

З чого почалась моя історія?

Привіт, я Руслан Циганков, вчитель фізики та інформатики 176-го ліцею Києва. В рамках премії Global Teachers Prize Ukraine 2024, на яку ще триває збір анкет, хочу поділитись власною історією вчительства. Мій шлях почався 4 роки тому, коли я опинився без роботи. Тоді до мене звернувся мій друг та сказав, що в школі є вакансія на посаду вчителя інформатики. Я був дуже здивований, коли дізнався, що можна викладати у школі без педагогічної освіти – в такому випадку на роботу беруть як спеціаліста з контрактом на один рік, який згодом можна подовжити. 

Проте я хотів бути «офіційно» вчителем та з цією метою закінчив магістратуру на педагогічну освіту. Я хвилювався стосовно роботи в школі, тому що практики роботи з дітьми в мене було небагато, лише 2 роки вожатим у дитячому таборі. Але я все одно пішов.

Так я став вчителем інформатики та мені доручили навчати учнів з 5-го по 11-й класи. До мого приходу в школі не було нормального інформатика та діти не мали навіть базових знань. Тоді переді мною стало завдання навчити їх з «нуля» від найпростішого. Було нелегко, враховуючи, що діти та ситуації різні. Але відтоді я зрозумів декілька моментів для успішної роботи вчителем:

  • Бути собою. Діти бачать, коли ти брешеш;
  • Будувати контакт з учнями. Спілкуватися не тільки на тему уроку, а ще і на інші вільні теми. В деяких випадках діти мудріші та розумніші за деяких дорослих;
  • Допомагати кожному, щоб якомога більше дітей навчились новому;
  • Не вдавати себе «найрозумнішим». Треба вміти визнавати, що ти не все знаєш, та при цьому вчитись.

В перший рік я був вчителем інформатики, де робив нахил до графічного дизайну, а на другий – став викладати фізику. Кожний урок я намагаюся робити цікавим, наводячи життєві приклади. Зараз я викладаю одночасно два предмети.

Вчитель – це місія?

На мою думку, так. Яка ж вона, моя місія? Перш за все – це передавати знання. Це стосується не лише предметів, а ще і особистого життєвого досвіду. Учні люблять і просять розповісти історії з мого життя, чим я залюбки ділюсь. З них діти роблять висновки для себе.

По-друге, я намагаюся передати свої цінності, а саме людяність, чесність, справедливість та відповідальність. Кожен раз, коли виникає якась проблема або зауваження, я розмовляю з учнями для того, щоб вони розуміли, чому так відбулося. Я не кричу на дітей та пояснюю все спокійним тоном.

За роки викладання в мене з’явились традиції, які учні люблять і поважають. Я це дуже ціную та їх повагу заслуговую кожен день. Вони залюбки ходять до мене, розповідають про своє життя, питають мою думку на якусь тему. Тому для них я хочу бути другом, старшим братом, наставником. Розмовляти та бути з ними на одній хвилі. Пояснювати серйозні та важкі речі звичайними словами. Та бути з ними чесним та відвертим, бо правда не така страшна, головне бути сміливим її сказати.

Я не можу передати те внутрішнє тепло, коли діти приходять до мене, посміхаються і радіють, коли я щось розповідаю або коли просто мене бачать. Коли довго пояснюєш складну тему, питаєш та учні відповідають правильно. Подумки я радію та кричу «ВОНИ ЗРОЗУМІЛИ!». 

Яка головна мотивація? 

Я не ходжу в школу, як на роботу та не ходжу туди за грошима. Я виконую свою місію вчителя та хочу, щоб учні були Людьми з великої літери. Я вірю в них, так само, як вони кожен раз вірять в мене.

Моє призначення – це показувати учням, що фізика навколо нас. І все, що нас оточує – це не магія і це можна пояснити. Головним показником знань вважаю не лише оцінки, а ще й бажання та залученість учнів у процес вивчення предмету. Навіть ті діти, які мають не дуже задовільні оцінки з інших предметів, виходять на високий рівень завдяки моїй мотивації до активності на уроці.

Як досягти такого результату? 

Головний мій метод – це показувати фізику наочно на звичайних предметах. Щоб діти могли самостійно зрозуміти та відчути. Наступний метод – викладання питаннями. Тобто мій урок ділиться на дві частини: перша – я розповідаю, друга – діти питають та здогадуються самі. Таким чином розвивається критичне мислення, вміння аналізувати та зникає страх перед тим, що можна зробити помилку. Я спонукаю учнів відповідати завжди, навіть якщо вони не знають точну відповідь. Бо помилка – це не програш. Програш – це не сказати.

Я популяризую фізику у соцмережах та пишаюсь тим, що вона стала цікавою не лише для учнів. Також пишаюсь досягненнями дітей, які займають призові місця на конкурсі з графічного дизайну, а деякі вже заробляють на цьому гроші.

А також поширюю думку, що професія вчителя дуже важлива. Тому якщо ви знаєте видатного вчителя, чия праця варта нагороди, номінуйте його чи її на премію Global Teacher Prize Ukraine 2024 та подаруйте шанс отримати мільйон гривень для власного освітнього проєкту!

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Колонки

Діти у війні: історії дитинства, знівеченого росією

Опубліковано

В Україні опублікували збірку “недитячих” історій дітей, чиє дитинство було знівечене росією. В рамках плану дій Bring Kids Back UA, створеного у 2023 році за ініціативою Президента України Володимира Зеленського, випустили книгу про життя дітей у війні – “Living the War: Children during the Russian war against Ukraine”.

Робота над проєктом видання “Living the War” про дітей розпочалася у 2023 році і тривала протягом півроку. Команда авторів, редакторів, видавців та експертів української гуманітарної програми Bring Kids Back UA задокументували та спробували викласти на сторінках книги жахливі історії тих, хто найменше мав би знати, що таке війна. Дитячі свідчення про недитячі втрати батьків, рідних та близьких, родин та друзів, домівок та шкіл, можливостей освіти та дозвілля, про фізичні та психологічні травми збиралися авторським колективом за підтримки психолога. Адже найголовнішим для авторів, нарівні з бажанням та потребою розповісти всьому світові про жахи, що їх переживають українські діти від рук агресорів, було уникнути повторного травмування цих дітей.

Недитячі історії: про російські злочини вустами дітей

Однією з історій є доля 12-річного Сашка з Новогригорівки, який під час окупації свого села переховувався в підвалах, а згодом був змушений евакуюватися з родиною. Повернувшись додому після звільнення села, він побачив свій зруйнований дім. Ця історія привернула увагу гурту Imagine Dragons, які випустили кліп на пісню Crushed з Сашком в головній ролі. Відтак, Сашку відбудували його дім, і про історію цього хлопцю почув цілий світ. 

Ще одна історія – історія 16-річного Владислава, який провів 90 днів у російському полоні. Після смерті дідуся в окупованому Мелітополі, Владислав намагався евакуюватися, але був затриманий російськими силами і відправлений у фільтраційний табір, а потім — у СІЗО. Підлітку пощастило вийти з полону живим, але з неймовірно тяжким багажем спогадів – залиті кровʼю камери для допитів, вибиті зуби, крики та спроба самогубства сусіда по камері. З допомогою українців, які евакуювалися до Запоріжжя, він зміг доїхати додому і воззʼєднатися з сімʼєю.

Історія 9-річного Іллі є не менш травмуючою. Хлопець майже два тижні на початку великої війни прожив з мамою в окупованому Маріуполі. Його мама під час обстрілу отримала смертельне поранення в голову і за кілька години загинула, а він сам отримав складне поранення. Російські військові вивезли Іллю до окупованого Донецька. Окупанти чинили психологічний тиск і планували депортувати його далі у Москву. Вони говорили, що його ніхто не шукає, він нікому не потрібен, і що йому знайдуть нову родину в росії. Бабуся Іллі, яка в той час жила на Заході України, зробила все, щоб знайти і повернути онука. У квітні 2022 року, коли вона приїхала на окуповану територію, хлопцю вже встигли знайти російську опікунку. Лише завдяки великій команді урядових та неурядових організацій Ілля зміг повернутися до рідних. 

Видавець збірки Володимир Кадигроб ділиться: “Коли я спілкувався з дітьми, я не міг повірити, що ті. хто розповідає ці історії – це діти. Вони швидко подорослішали. Деякі з них не могли зупинитися, розповідаючи про пережите. Вони хотіли, щоб їх почули”. 

Чому саме англійською?

Ця книга допомагає зрозуміти масштаб подій і контекст долі українських дітей під час війни. До неї також входить колекція фотоісторій, які є наочним свідченням впливу війни на життя дітей. Серед авторів світлин – українські фотографи Саша Маслов, Михайло Палінчак, Назар Фурик, Роман Пилипей, Роман Пашковський та Сергій Моргунов. 

Кремлівська пропагандистська машина намагається стерти правду та підмінити її фейковою реальністю. Цей том – про збереження колективної пам’яті. Але що ще важливіше – випустивши цю книгу, Україна закликає всіх небайдужих діяти спільно, аби захистити майбутнє кожної дитини світу.

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Колонки

Якби у кожного українця вдома стояв 3D-принтер, наша перемога була б швидшою

Опубліковано

Катерина Головко (Маліневська) – журналіст і волонтер. З початку повномасштабного вторгнення займалася формуванням бази фото й відео-матеріалів подій для міжнародних ЗМІ та судів в рамках ініціативної групи Володимира Бородянського (екс-міністр культури і екс-директор StarLightMedia). Також займалася закупівлею бронежилетів і касок для військових. Наразі Катерина є волонтером Навчального центру “ДГВ” (Дарницька громадська варта) ДФТГ при 112-й бригаді і благодійного фонду на базі Центру. У 2023-му році отримала нагороду від Міністерства оборони “За сприяння Збройним Силам України”.

Наразі Катерина займається розвитком майстерні 3D-принтингу. Ми розпитали, чим важливий для волонтерства і армії 3D-принтинг, і чому про нього всі говорять. А також про діяльність волонтерки в рамках цієї ініцативи.

“Наші хлопці військові із Навчального Центру “ДГВ” вирішили відкрити майстерню 3D-принтинтерів. На це їх надихнула команда знайомих айтівців, які вже займалися цим, і допомагали нашому Центру і військовим бригади. Це видалося нашим хлопцям дуже корисним і перспективним ділом, і вони подумали – а чому б самим не спробувати і не розвивати цей напрямок? Назвалися так само, як і Центр – Майстерня “ДГВ”. За добу зібрали донати на перший принтер, і все понеслося. Я долучилася допомагати із розвитком Майстерні, бо вважаю, що це дуже важлива справа. А ще це реально цікаво.”

На таких принтерах можна друкувати будь-які вироби із пластику, які є необхідними і корисними для ЗСУ. В першу чергу, це корпуси і деталі для дронів, системи скидів для дронів, хвостовики для ВОГ, магазини для автоматів, перископи, запчастини для Старлінків, різні аксесуари, що полегшують життя військових: лоудери (заряджалки для магазинів автоматів, що допомагають робити це набагато швидше ніж вручну, і іноді це може врятувати життя), павербанки, підставки для дронів тощо. 

“Уявіть, що ви можете надрукувати будь-що, що можете змоделювати в комп’ютерній програмі. Це відкриває величезні перспективи в різних галузях. 3D-принтинг можна використовувати, приміром, в протезуванні, що є нагальною суспільною потребою. Можна виготовляти деталі для автомобілів, що також супер-актуально для військових. Принтинг робить більш доступним виготовлення БПЛА, може допомагати в навчальних цілях – приміром, наша Майстерня друкує навчальні міни для підготовки військових в справі розмінування.”

На сьогоднішній день вже існують великі ініціативи з 3D-принтингу, такі як ДрукАрмія, які курують виробництво тисяч принтерів на потреби армії. Більшість з цих принтерів – це домашні особисті принтери людей, які мали їх вдома для інших потреб, і долучилися до ініціативи як волонтери, або ті хто цілеспрямовано придбали принтер(и) під цей проєкт.

“Вже існує така практика масового домашнього виробництва, приміром, дронів, і вона стає все більш популярною. Є спеціальні відео-курси для усіх охочих громадян нашої країни робити своїми руками дрони і допомагати армії, є цілі програми. І з 3D-принтингом має бути так само – популяризація на державному рівні, навчальні матеріали, можливо льготні умови придбання обладнання для волонтерів, тобто, розповсюдження цієї важливої справи на рівні звичайних громадян. Якби у кожного українця вдома стояв 3D-принтер, наша перемога була б швидшою. Ми б за секунду закривали усі потреби в продукції, яка може друкуватися і потрібна армії, і піднімали б цілі сфери виробництва.”

Катерина допомагає Майстерні із залученням донатів, партнерів, фондів, масштабуванням. Каже, що Майстерня “ДГВ” друкує на потреби ЗСУ на безкоштовній основі і для різних військових підрозділів. Головне – щоб вистачало пластику. Саме для цього і залучаються донати. Тому організація відкрита для підтримки, співпраці і спів-волонтерства. Планують також розширятися – докупати принтери, залучати команду, бо запити від військових тільки зростають. Також мають потребу в волонтерах-інженерах, які знаються на подібній техніці і процесах. 

“Хлопці з нашої майстерні дуже відповідально підійшли до питання виробництва – вони обирали найякісніший пластик, оптимізовували процеси, залучали спеціалістів, відточували якість і оптимальність використання матеріалів, систему виробництва. Видно, що ця справа надихає їх і викликає у відчуття важливості процесу. Та головне це те, що військові дзвонять з передової, дякують, це найліпша нагорода. Я вірю в те, що ця справа може перерости в масштабне виробництво для різних потреб і на довгу перспективу. Дай бог, щоб ми якнайшвидше перейшли до виробництва мирного часу – починаючи від протезів для людей, які мають таку потребу, продовжуючи допомогою у відбудовах і облаштуваннях будинків, приміщень, виготовленні техніки, електроніки тощо. Адже все, що ми робимо зараз – заради перемоги, миру, майбутнього, яке сьогодні ми творимо разом.”

На сьогоднішній день існує багато матеріалів і інформації про налагодження домашнього виробництва на 3D-принтерах у відкритому доступі – поради, які принтери під які потреби обрати, гайди по видам пластику, інформація, де брати файли з 3D-моделями для друку, як співпрацювати з ЗСУ або організаціями, що займаються даною логістикою. Адже українці – нація, яка здатна впоратися з будь-якими викликами і задачами, взяти до своїх рук ініціативу, і, згуртувавшись, дійти до перемоги. 

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство19 години тому

Харизматична контентмейкерка з TikTok співпрацює з відомими брендами з маленького села на Тернопільщині

Софія Крупа з чоловіком Андрієм підкорює український тікток своїми креативними відео, а відомі бренди часто...

Можливості2 дні тому

Кежуал по-українськи. Подружжя Логаїв створило бренд одягу «Спадщина» з етнічними мотивами, а з розвитком допоміг грант

Коли люди носять одяг від «Спадщини», то відчувають захоплені погляди в спину, адже саме там...

Суспільство1 тиждень тому

Мріє, щоб про Складанку у світі знали, як про LEGO. Як підприємиця з Львівщини 6 років розвиває власний бренд

Колись дядько Юлії сказав їй, що нею обов’язково всі пишатимуться. Жінка довго шукала себе, пробувала...

Суспільство2 тижні тому

«Я співаю руками»: як перекладачка жестової мови Уляна Шумило розвиває музичний інклюзив

Вона однією з перших почала перекладати українські пісні жестовою мовою. Найпершими її «ручними каверами» стали...

РЕКЛАМА: