Суспільство
Як міленіали та представники покоління Z ставляться до власного здоров’я – дослідження Deloitte
Міленіали хочуть працювати віддалено, турбуються питаннями зміни клімату і захисту навколишнього середовища та найбільше довіряють лідерам неприбуткових організацій
Компанія Deloitte презентувала дослідження Deloitte Global Millennial Survey. Воно демонструє, що турбує суспільство.
Головні висновки дослідження:
Міленіали (народились з 1981 по 1996 рік) і Z-ти (народились з 2000 по 2009 рік) ставляться до свого здоров’я уважніше, ніж покоління X (з 1960 по 1979 роки). Проте майже половина міленіалів та представників покоління Zпостійно знаходяться у стані стресу або тривоги. Рівень стресу міленіалів в Україні менший, ніж міленіалів у світі.
Близько чверті опитаних міленіалів, як у світі, так і в Україні, впевнені, що їхнє покоління буде менш щасливим, ніж покоління їхніх батьків.
Головними причинами стресу серед міленіалів в Україні та світі є благополуччя сім’ї та довгострокова фінансова стабільність. Для представників покоління Z топ-фактором стресу є кар’єрні перспективи.
Рівень стресу під час пандемії знизився на кілька відсотків у порівнянні з докарантинним періодом. Це пов’язано з тим, що криза змусила нас дещо сповільнитися та «видихнути».
Міленіали у світі демонструють трохи більшу фінансову відповідальність щодо заощаджень та витрат на задоволення миттєвих потреб, ніж представники покоління Z та міленіали в Україні.
Найбільше міленіалів та представників покоління Z у світі турбують питання зміни клімату і захисту навколишнього середовища. В Україні ж найбільше занепокоєння викликають політична нестабільність і воєнні конфлікти в державі.
Цього року відсоток міленіалів у світі, які припускають, що можуть залишити поточне місце роботи в найближчі 2 роки, є найнижчим за всю історію дослідження, тобто з 2012 року.
Більшість міленіалів в Україні впевнені, що Четверта промислова революція не матиме жодного впливу на їхню роботу. Водночас більшість міленіалів та представників покоління Z у світі переконані, що вона вдосконалить їхню працю та дозволить зосередитися на роботі з вищим рівнем доданої вартості.
Більше 60% міленіалів та представників покоління Z у світі вказали, що коли пандемія скінчиться, вони хотіли б мати можливість частіше працювати дистанційно.
Близько половини респондентів зазначили, що бізнес має позитивний вплив на суспільство. Однак, за останні 2 роки відсоток міленіалів у світі, які вважають, що бізнес позитивно впливає на суспільство, знизився на 25%. Під час пандемії оцінка позитивного впливу бізнесу на суспільство знизилася ще більше.
Ключовою причиною початку та припинення відносин з бізнесом для міленіалів у світі є вплив бізнесу на навколишнє середовище. Для міленіалів в Україні таким фактором є розрив винагороди топ-менеджменту компаній та середньостатистичних співробітників.
Міленіали у світі найбільше довіряють лідерам неприбуткових організацій, а українські міленіали – активістам. Найменше респонденти і в Україні, і у світі довіряють політичним лідерам.
Майже третина респондентів у світі до початку пандемії була впевнена, що економічна та соціальна/політична ситуації в їхніх країнах покращиться протягом наступних 12 місяців. В Україні були налаштовані навіть більш оптимістично – понад 40% сподівалися на покращення.
Суспільство
В Ужгороді відкрили нову міні-скульптуру, присвячену Ласло Боді – місцевому музиканту і композитору.
Про це повідомив на своїй сторінці у фейсбук Сергій Денисенко.
Автором скульптури є Роман Мурник.
Довідка
Ласло Боді народився 3 травня 1965 року в Ужгороді. Він став відомим угорським рок-співаком закарпатського походження.
Переїхав до Будапешта у віці 18 років, де відвідував курси підготовки до консерваторії.
Читайте також: Про мерів, комуналку та безхатченків. Як книга «У міста є я!» допоможе дітям стати відповідальними мешканцями
Коли Ласло Боді давав інтерв’ю пресі, майже завжди висловлював гордість тим, що має закарпатське коріння. У селі Малі Геївці досі живуть його родичі, зокрема — двоюрідна сестра.
Нагадаємо, у Києві встановили скульптуру волейболістки, яка грає Місяцем.
Як ми повідомляли раніше, на Миколаївщині колишній військовий робить діорами з історії сільського побуту.
Усі фото: facebook.com/sergej.denisenko.
Суспільство
В Україні бракує літератури, яка б розкривала для дітей світ функціонування міста в усіх його проявах. Що таке комунальні тарифи, навіщо потрібен міський голова, куди зникає викинуте в баки сміття. Щоб заповнити цю нішу, фахівчиня з питань населених пунктів Ірина Озимок написала книгу «У міста є я!». Це перше ілюстроване видання для дітей, яке вчить ставати відповідальним мешканцем. На сторінках книги — не лише корисні поради. Там знайдеться й інтерактив, і цікаві конкурси. Продаж видання стартує з 15 травня.
Як воно, бути відповідальним мешканцем
«Це більше ніж книжка, адже вона сприяє пізнанню та спілкуванню дітей з дорослими, дає змогу написати лист меру та виграти призи», — так характеризує свою книгу її авторка Ірина Озимок. «У міста є я!» — це перше ілюстроване видання для дітей, що відкриває секрети про всі процеси в місті та вчить, як стати його відповідальним мешканцем.
Книжка розказує всі секрети про те, як функціонує місто, закликає знайти в книжці порушення правил у населеному пункті й ніколи їх не повторювати, містить захопливі завдання і цікаві факти про міста. Також вона дає можливість взяти участь у конкурсах малюнків та есе і виграти подарунки. А ще заохочує дорослих читати її з дітьми.
Інструкція для маленьких містян
У 13 розділах Ірина Озимок розповідає про те, як мешканці керують своїм містом, що таке міський бюджет і як він наповнюється, чому тепло треба заощаджувати. Також звертає увагу на те, як не потонути у смітті та чому варто його сортувати, все про різновиди транспорту і коли та чому краще ходити пішки. Книжка є своєрідною інструкцією, як діти вже сьогодні можуть впливати на місто. Авторка розповідає, які дитячі організації та ініціативи працюють в Україні та світі, до яких можна долучитися чи якими можна надихнутись і зробити щось своє, щоб змінити життя в місті на краще.
Видання зібрало цікаві факти про різні куточки світу — де з’явилася перша пішохідна вулиця, в якому місті найстаріше метро, а де найвища будівля і хто подарував Статую Свободи Нью-Йорку. У книжці всі погані звички позначенні спеціальним значком — авторка закликає їх віднайти та ніколи не повторювати.
На книгу надихнуло народження сина
Як організаторка Міжнародного саміту мерів, у своїй роботі я спеціалізуюся на темі населених пунктів. Раніше я ніколи не писала книжок, але завжди про це мріяла. Давно хотіла написати про міста для дорослих, але в мене було уявлення, що для цього я маю бути досить дорослою та ще більш досвідченою. Хоча нічого не вело мене до дитячої літератури до того, як у мене не народилася дитина.
Читайте також: Книги для дітей з аутизмом: як «ДивоГра» рятує український ринок від браку інклюзивної літератури
Зараз моєму хлопчику — один рік і 9 місяців. Ми намагаємося давати йому більше книжок, ніж іграшок. Й одного дня я подумала: стоп, а чи є книжка про міста, про те, як вони функціонують, як дітям брати участь у житті міста. Мені було цікаво, чи розповідає їм хтось у цікавій формі про те, чому важливі деякі процеси. Чому потрібно сортувати сміття, куди воно дівається, звідки у крані з’являється вода, що таке безпека в місті, хто такий мер. Я таку книгу для сина не знайшла, так з’явилася ідея написати свою. Тобто, моя дитина і робота сукупно дали мені ось таке натхнення.
Розповідаю про безхатченків та реклами на фасадах
Ця книжка — не про ідеальне місто, де все правильно і всі поводяться так, як має бути. У міста є я, тобто кожен його житель, і саме від нас залежить, яким воно буде: чистим, дружнім, безпечним, цікавим, зручним, інклюзивним, чи навпаки. Ми також можемо обирати, чи будемо пасивними спостерігачами, чи активними учасниками процесів у місті.
Я розраховую, що цю книгу діти читатимуть із дорослими: з батьками, дідусями й бабусями та вчителями. У кожному розділі йдеться про поширені проблеми: запаркована машина на тротуарі, викинуте в парку сміття, байдужість людей, які проходять повз безхатченків, жахливі реклами на фасадах історичних будівель. Закликаю читача шукати такі моменти й запитувати у дорослих: «Мамо, а чому так? А ми так робимо? А може не будемо так робити?». Так діти ще змалечку почнуть звертати на це увагу.
Не книгою єдиною: інтерактиви й конкурси
Видання інтерактивне — до кожного з 13 розділів є особливе завдання. Там є, наприклад, пропозиція відстежити в будинку показники лічильника води. Це дасть змогу дітям усвідомити, скільки води сім’я споживає, це багато чи мало, як можна заощаджувати. Ще є завдання розробити пам’ятку для сусідів, як зробити будинок енергоефективним. Це стимулюватиме дітей до дій, тому що це не просто «прочитав — забув», а більше для того, щоб навчитися щось робити.
А ще кожен читач може взяти участь у конкурсах. Перший — найкращий малюнок. У книзі є практично пустий розворот, де дитина може намалювати своє місто через десять років. Ми підготували корисні призи-досліди, як от прогулянка з відомим урбаністом або можливість надрукувати на основі деяких малюнків листівку та поштову парку. Другий — це конкурс есе, де потрібно буде продовжити текст, який починається з речень: «Якщо колись я стану мером, то…», «А щоб так довго не чекати, вже сьогодні я можу…». Ми домовилися з порталом «Хмарочос», що вони надрукують найкращі роботи. У дітей буде час над цим попрацювати протягом літа.
Старт продажів не за горами
Попри те, що ця книга — для дітей, я писала її доволі дорослою мовою. І вже потім ми з літредакторкою адаптовували цей текст. І хоча там є віковий показник від 6 до 12 років, але насправді вона цікава і для повнолітніх. Я ставлю себе на місце мами, яка читає з дитиною, і мені це буде цікаво. І я давала її читати дідусям і бабусям, їм також сподобалася. Дорослі казали, що вони також щось нове для себе пізнали.
Книгу проілюструвала одна з засновниць студії «Сері/граф» Анна Іваненко. У вільному продажі вона з’явиться з 15 травня. Замовити видання можна у книгарнях «Книголав» та Yakaboo за 225-250 гривень.
Суспільство
Вони водять в гори людей з ампутацією та безкоштовно реабілітують ветеранів у Карпатах.
Засновник проєкту – єдиний українець, який здолав Великий Гімалайський шлях!
Це ветеран зі Львова Віталий Дячук. Був поранений під час Революції Гідності.
У 2015 році пішов добровольцем на фронт.
«Ти повертаєшся і відчуваєш, що в тебе щось не то. Ти відчуваєш, що потрапив в болото», – Віталій Дячук.
Імпульсивно зібрав наплічник й пішов в гори. Там і народилась ідея допомогти іншим ветеранам.
Горотерапія є вже 5 років. За цей час реабілітували понад 700 ветеранів.
Читайте також: Волонтерський рух ОЗОН: як молодь та пенсіонери контролюють поліцію
Зазвичай походи влаштовують в українських Карпатах, проте водили й в Туреччину, Таджикистан, Грузію.
Фінансують це все добродії та небайдужі.
Нині команда збирає кошти на похід на Казбек.
Якщо хочете підтримати, то ось картка: 4731 1856 0242 2674 Дячук Віталій.
Нагадаємо, санаторій «Женева» у Трускавцях приймає на безкоштовну реабілітацію учасників бойових дій.
Як ми повідомляли раніше, вінничанин створив онлайн-сервіс для реабілітації за принципом «фізіологічного дзеркала».