Суспільство
«Міна не заіржавіє від дощу чи снігу, це фейк». Як мешканців громади, що межує з Білоруссю, вчать поводитися з вибухонебезпечними предметами
Історії, які ми тут зібрали, є прикладом лідерства для підприємиць та активісток. Попри війну, ці жінки відкривають чи продовжують бізнес, волонтерять і мотивують волонтерити.
Найбільший ризик для населення знайти вибухонебезпечні предмети – в прикордонних громадах, що межують з Росією чи Білоруссю.
Однією з таких є Михайло-Коцюбинська громада Чернігівської області. Обізнаність її жителів про мінну безпеку взяла на себе ГО «Агенція міських ініціатив». Організація від початку року проводить тренінги для низки громад, аби довести, що міни нікуди не зникли, і правила поводження з ними варто памʼятати завжди.
Жити біля кордону – небезпечно
Питання мінної безпеки для Михайло-Коцюбинської громади завжди буде актуальним. Громада межує з Білоруссю, тож цілком імовірними є появи диверсійних груп. А поблизу, в районі Славутича, йшли бої, тому ліси можуть бути забруднені мінами.
«Понад місяць з території Білорусі підіймалася авіація. Ми знаємо, що таке бомбардування. Літаки злітали в небо, випускали снаряди, були вибухи – це дуже страшно», – ділиться директорка Мньовської гімназії Наталія Чеботар.
У грудні цього року жінка разом з учителями взяла участь у тренінгу з мінної безпеки від ГО «Агенція міських ініціатив». Раніше таке навчання організація проводила для дітей, цього ж разу – для дорослих. Серед учасників та учасниць, зокрема, були вчителі.
«Педагоги нашого навчального закладу вже проходили тренінги з мінної безпеки раніше й отримали відповідні сертифікати. Це був для них ще один додатковий досвід і, що важливо, офлайн, тому що попередні були дистанційними. Це відбувалось у форматі спілкування, а так інформація значно краще запам’ятовується», – каже Наталія.
Вона переконана: вчителі повинні проходити різні навчання, після чого доносити інформацію до інших жителів, особливо найменших. Адже діти – в зоні найбільшого ризику, бо вони можуть знаходити небезпечні предмети, тож мають знати правила поводження з ними.
Алгоритм дій вивчають через гру
Громадська організація «Агенція міських ініціатив» нині опікується вісьмома прикордонними громадами Чернігівщини. Так спеціалісти проводять тренінги з мінної безпеки, психологічної та домедичної допомоги.
Читайте також: Місцеві ходять не до лісу, а на тренінги з домедичної допомоги: досвід громади на Чернігівщині, де вчаться рятувати життя
«Під час тренінгів з мінної безпеки фахівець розповідає жителям громад про те, які існують вибухонебезпечні предмети, як їх розпізнати та як убезпечити своє життя», – розповідає виконавча директорка ГО й координаторка тренінгів Тетяна Романова.
Людям надають чіткий алгоритм того, як діяти в певній ситуації, і ті відпрацьовують його під час гри. Приміром, вони вчаться, що робити, якщо виявили міну або ж побачили людину, яка постраждала внаслідок її детонації.
В «Агенції міських ініціатив» кажуть: такі тренінги особливо важливі для громад, де велися активні бойові дії, – наявність вибухонебезпечних залишків війни більш реальна, ніж в інших частинах України.
Міна не заіржавіє
Тетяна Романова стверджує, що їхні тренінги важливі для людей. Хоч в інтернеті завжди є чимало інформації про ризики, пов’язані з вибухонебезпечними предметами, люди часто її забувають.
На одному з тренінгів жителька громади запитала: «То вже можна, мабуть, ходити в ліс? Час минув, листя опало».
Тоді координаторка була дуже здивована цим питанням – мовляв, необізнаність суспільства в цьому питанні говорить про те, що громадянам постійно треба доносити інформацію, бо вони часто забувають або щось собі фантазують.
«Насправді ж міни можуть здетонувати й за кілька десятиліть», – каже під час тренінгу фахівець з мінної безпеки Павло Давиденко. Тож інформація, що за 2 роки (чи й 10) міна заіржавіє від дощу, снігу чи паводкових вод, – це фейк.
У громаді вже стався один смертельний інцидент
У селі Мньов – найвіддаленішому населеному пункті громади – наразі не було випадків підриву на мінах. Натомість один смертельний інцидент стався в іншому селі, тому небезпека від мін для місцевих дуже відчувається.
«Ми розповсюджуємо листівки з інформацією про мінну безпеку. В інтернеті в нас є своя група, куди ми часто викладаємо якусь інформацію. Люди читають, одне одному переказують. Й ось такі тренінги проводять, що дуже корисно», – зазначає староста села Наталія Музика, яка й попросила організувати для жителів тренінг з мінної безпеки.
Потребуєте тренінгу? Звертайтесь
«Агенція міських ініціатив» переважно працює із зацікавленими громадами. Це стосується, наприклад, допомоги місцевої влади у вигляді виділення приміщення, де можна провести тренінг, та зі збором присутніх жителів.
«Усі проєкти ми реалізуємо за запитами від людей. Приїжджаємо в громади, спілкуємося з місцевими, вони говорять про свої потреби, і ми вже після цього думаємо, як їх можна вирішити», – зазначає координаторка Тетяна Романова.
Організація відкрита для запитів від інших громад щодо проведення тренінгів. До неї можна звернутися повідомленням у соцмережах або ж зателефонувавши (контакти вказані на сайті).
Тепер знання можуть передати іншим
Перед початком тренінгу координаторка закликала учасників та учасниць передавати здобуті знання, а особливо просила присутніх учителів, щоб ті поговорили на цю тему з дітьми.
«На тренінгу ми дізналися багато інформації про різні види мін, а також де вони можуть закладатися і що потрібно бути обережними», – згадує директорка Наталія Чеботар.
Вона каже, що навколо їхнього села є ліси, куди місцеві ходять по гриби. І хоч конкретно там не велись бойові дії, та зовсім поруч були бої, тож чи безпечно в тому лісі – невідомо.
«Але люди туди ходили. Тому знання, які ми отримали, зможемо передати іншим мешканкам та мешканцям громади, щоб вони були обережніші», – додає Наталія.
Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».
Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.
Історія героїнь випуску
Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.
«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.
Читайте також: Підприємець із Вінниці відкрив енергонезалежну реберню на воді (ВІДЕО)
У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.
Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.
Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.
Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.
Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).
Фото: ютуб-канал ШоТам
Коментарі
Суспільство
- англійською;
- польською;
- німецькою;
- французькою;
- іспанською.
Коментарі
Суспільство
Біографія фотографа
8 фото, що доводять злочини «совєтів»
- Розкуркулена сім’я біля свого будинку в с. Удачне Донецької області. 30-ті рр. ХХ століття
Коментарі