“Бастіон” є береговим ракетним комплексом, з якого росія запускає експериментальні гіперзвукові ракети “циркон”. Ці ракети мають надзвукову швидкість і здатні досягти українських міст за дуже короткий проміжок часу.
За інформацією української розвідки, російська військова стратегія полягає в тому, щоб використовувати “циркони” для пробиття української системи протиповітряної оборони (ППО). Проте вже двічі сили протиповітряної оборони України зуміли відбити атаки такого роду на Київщині.
Райони пусків можуть бути будь-де на території окупованого півострова. Тож, мешканці Криму, допоможіть українським військовим інформацією про Бастіони.
Надсилайте дані про:
позиційні райони;
місця стоянки та зберігання боєкомплекту;
місця заправки;
особовий склад, який обслуговує техніку, – імена, посади, місця служби та проживання.
Повідомляйте в чатбот єВорог з головного екрана в застосунку Дія або за посиланням.
Нагадаємо, що у Чернівцях навчать створювати анімацію: як зареєструватися.
Ґео Шкурупій – український письменник, який відчинив свою дорогу в літературне життя у 20-х роках. Він виступав як поет-футурист, талановитий прозаїк та неординарний репортер. Його друзі звали Жоржем, а критики визнавали вундеркіндом. Шкурупій був максималістом у творчості: він прагнув спробувати все, і в його випадку це завжди було досить успішним.
Артист промовляє повість “Штаб смерти”, яка відкриває нові шляхи та перспективи для української прози, стаючи маніфестом в культурній революції. Автор, Шкурупій, знаходиться в залі. Йому всього двадцять років, а він вже називає себе королем футуропрерій.
Редакція ШоТам зібрала 10 фактів з життя митця, які можуть бути вам цікавими.
Дитинство та перший важливий вибір
20 квітня 1903 року народився майбутній король. Справжнє ім’я – Георгій Данилович Шкурупій. Батько, Данило Омелянович Шкурупій, працював на залізниці, а мати, Ольга Владиславівна, була вчителем. Хлопчика назвали Георгієм; вдома його кликали Жорою, а друзі – Жоржем.
У Києві десятирічний Жора вступив до чоловічої гімназії. У школі товаришував із Олексієм Шимковим, якому потім присвятить поему. Коли у Петрограді цар зрікся престолу, а в Києві проголосили УНР, п’ятикласники опинилися у вирі революції. Георгій зробив свій перший важливий вибір. Вибір на користь українства.
***
Відвага пригод нас у море жене, відвага пригод нас турбує, пече вогнем… Крізь ніч і туман іде наш флагман, крізь ніч і туман.
Нема, нема нам спокою в шинках, парує кров на ножах.
Літературне угруповання “Ґроно”
У редакції “Більшовика” Шкурупій познайомився з письменниками Валер’яном Поліщуком і Сергієм Пилипенком. Поліщук заснував угруповання “Ґроно”, до якого приєднався і сімнадцятирічний Георгій.
Вони видавали літературно-мистецький збірник “Ґроно”, де Шкурупій опублікував свої твори. “Ґроністи” прагнули створити новий стиль у літературі, відповідний соціальним змінам. Хоча Шкурупій був наймолодшим, він відігравав важливу роль у групі. Участь у вечорі пролетарської поезії підтвердила його позицію. “Ґроністи” швидко видавали другий збірник, який висвітлював революційні події.
***
Під сліпим ліхтарем… Зламано невинности шкиви, вогнем не спалахує горн.
Тихше, тихше, місто! Зупинись, анархії хода! Довіку здивована свистом на розі стоїть свята…
Журнал “Семафор у майбутнє”
Уосени 1921 року Михайло Семенко прибув до Києва, і літературне життя розцвіло. Редакція “Більшовика” стала центром українського футуризму. Шкурупій і його друг Шимков працювали в “Більшовику”, але також спробували створити власну футуристську групу “Комкосмос”.
Згодом до Києва приїхав Семенко і заснував Асоціацію панфутуристів, яка об’єднала тих, хто виступав за революцію у літературі. Вони зібралися у редакції “Більшовика”, де обговорювали свою творчість і виступали перед аудиторією. У травні 1922 року з’явився журнал “Семафор у майбутнє”, що став викликом для української літератури та мистецтва.
“Семафор у майбутнє” — це виклик. Не тільки для української літератури, а й для театру, образотворчого мистецтва. Режисер Марко Терещенко обґрунтовував “мистецтво дійства”. Метамаляр Оле Шимков обіцяв засобами джіуфарбджитсу покласти на лопатки всіх художників світу.
Полювання на російську поезію
У той самий час Гео Шкурупій оголошував небачене полювання на російських поетів. Він заявляв:
“Я дуже спритний команч у преріях футуризму і в мене безкінечне ласó дотепности, яким я виловлю вас, як буйволів”.
Він мріяв зробити смичок зі скальпа Маяковського, флейту з хребта Камєнського, а шкуру Єсєніна натягнути на барабан у звукестрі свого кінематографу.
***
У бій, у бій, іде наш іде наш флагман,
Е-гей! Вітер співає в щоглах, посвист у линвах застряг, хвилює, розпалює погляд чорний корсарський стяг. Крізь ніч і туман іде наш флагман, крізь ніч і туман. Кров’ю заллято палубу вщерть, борт продірявив таран, очима лякає смерть зарізаний капітан.
Жаль, жаль нам високих рей… Е-гей!
Збірка “Психетози”
У 1922 році вийшла його перша збірка “Психетози” з підзаголовком “Вітрина третя” і авторським визначенням “Король футуропрерій”. Між віршами були вставлені фотографії різних механізмів з гаслами “Двигунами, двигунами розуму знищимо упередження серця” або з підписом “Ось такими двигунами двигати по голові міщан”.
Шкурупій – поет міста. Він поет заводів і семафорів, індустріального й робітничого міста, де панують “натовпи пацанів і трампів”.
Плідні 20-ті
З його 19 років почали виходили його збірки віршів: “Барабан” (1923), “Жарини слів” (1925). Театр Гната Михайличенка ставить свою другу прем’єру – “Небо горить” – на вірші Семенка, Шкурупія і Слісаренка, везе її на гастролі до столиці, Харкова.
Редакція “Більшовика” випускає двотижневий ілюстрований універсальний журнал “Глобус”. Його майже повністю віддано в руки футуристів. Вони розсилають запрошення до співпраці київським літераторам, зокрема своїм ворогам неокласикам, за підписами Семенка й Шкурупія.
Виходить “Жовтневий збірник панфутуристів” (1923). Семенко написав гасла, а Гео Шкурупій і Нік Бажан зробили колаж – вони, міняючи й компонуючи шрифти, розташували ці гасла на сторінках та обрамили ними тексти інших авторів.
***
Він барабанить про світову печаль, за ясність твоїх очей… Ти не можеш збагнуть барабанщика, ти здивуєшся, коли він не візьме тебе.
Бий, бий, одбивай похоронні такти, барабане печалі! Стукай, серце, про скорий кінець! Оплесків не буде засміяному барабанщику, велетенському барабанові всіх сердець.
Промови та перше визнання
Повість “Штаб смерти” звучить на літературному вечорі в Харкові, спровокувавши полеміку: це щось нове, свіже і абсолютно відмінне від стилю Хвильового.
У Києві, на вечорі в театрі Шевченка, Шкурупій виступає з вступною промовою про нову українську прозу. Нарешті, у 1925 році виходять дві його збірки прози, і професор Олександр Білецький визнає його “вундеркіндом української літератури”. Королю футуропрерій всього 22 роки.
Військові табори та маніфест
Улітку 1927 року Гео Шкурупій провів місяць у військових таборах. На полігоні під Києвом хлопці проходили муштру і слухали лекції. Шкурупій із тих навчань зробив репортажне оповідання “Місяць з рушницею”.
“Місяць…” — це, мовляв, творчий маніфест Гео Шкурупія, короля, який очолив революцію в літературі. Шкурупій узагалі не боявся і сміливо ламав звичні рамки й усталені правила. Він експериментував, і експерименти йому вдавалися. “Місяць з рушницею” — суміш белетристики і документа — нова фішка панфутуристів. Вони писали репортажні оповідання, повісті й романи — і хто добере, де там вигадка, а де факти.
“Коли вулицями проходить з музикою або з піснями загін червоноармійців, я несамохіть починаю йти в ногу. Тоді я сам собі нагадую циркового коня, що при перших звуках вальса починає танцювати”, – так починається повість.
ВУФКУ та ВАПЛІТЕ
Восени 1924 року Семенко покинув київських панфутуристів і перебрався до Харкова, щоб працювати у Всеукраїнському фотокіноуправлінні (ВУФКУ).
За собою він потягнув Шкурупія, Бажана, Яновського й інших. Шкурупій став редактором недовговічного “Журналу для всіх”, з якого вийшло тільки одне число. Пізніше Шкурупій працював у харківській газеті, але через фінансові труднощі змушений був повернутися до Києва. Він продовжував працювати в ВУФКУ і до кінця 1930 року був редактором на Київській кінофабриці. У 1926 році були представлені на екрани два фільми за його сценаріями — “Синій пакет” і “Спартак”, але жоден з них не зберігся.
У Харкові Шкурупій і Бажан приєдналися до Всеукраїнської асоціації пролетарських літераторів і мистецтв (ВАПЛІТЕ), яка мала дуже авторитарні засади. Коли в 1927 році в Києві з’явився журнал памфлетів “Бумеранг”, зібраний і виданий Семенком, від Шкурупія і Бажана вимагали пояснень: чому вони публікуються у футуристичних виданнях? Після цього вийшла “Зустріч на перехресній станції” (1927), де знову були представлені твори Семенка, Шкурупія і Бажана.
Кінець футуропрерій
3 грудня 1934 року, на третій день після вбивства в Ленінграді Сергія Кірова, Гео Шкурупія був заарештований.
Це спричинило початок так званих “кіровських” арештів — першу масову хвилю терору. 27 квітня 1935 року Гео був засуджений до десяти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах і відправлений на Соловки. 25 листопада 1937 року “особлива трійка” переглянула його справу і винесла засудження до смертної кари.
Гео Шкурупія було розстріляно 8 грудня біля Ленінграда, але місце його загибелі досі залишається невідомим. На той час королю футуропрерій було 34 роки.
У столичних школярів з’явилась можливість замовити електронний учнівський квиток для безкоштовного проїзду. Якщо поки немає смартфона, можна замовити пластиковий учнівський проїзний на додачу до цифрового.
Про це повідомляють на сторінці застосунку “Київ Цифровий”.
Комедійний фільм “Мій карпатський дідусь” режисера Зази Буадзе став доступним для перегляду на онлайн платформі Netflix.
Про це Державне агентство України з питань кіно повідомило у Facebook.
Фільм створений за підтримки Держкіно, у копродукції України, Італії, Молдови та Чехії.
Про що фільм
У виробництві фільму об’єднались Україна, Італія, а також Молдова і Чехія. Головні ролі отримали український актор Богдан Бенюк та молода італійська зірка – актор Сімоне Коста.
За сюжетом, Мікеле живе життям звичайного підлітка в сонячній Італії. Одного дня все перевертається з ніг на голову, і він змушений вирушати у далеку подорож до маленького села в Карпатах, де, як виявилось, у нього є дідусь.
Перше знайомство відразу пішло не за планом, адже дід виявися тим ще буркотливим стариганем, який не знає жодного слова ані англійською, ані італійською. Онук планує якнайшвидше повернутись додому, але, схоже, він тут застряг…
Стосунки діда й онука перетворюється на битву двох поколінь, але врешті-решт вони обидва дізнаються про велике значення сім’ї та компромісу.
Нагадаємо, у виші Києва відкриють школу для підготовки ШІ-спеціалістів.
