Як безготівка робить життя зручнішим. Чотири історії з прогулянки Києвом

Культура cashless все глибше проникає в українське суспільство. Вийти в магазин без гаманця стає правилом не тільки серед молоді. Та і не лише в магазин, а й на ринках часто можна оплатити через термінал. Це невеличка збірка чуттєвих історій, коли оплата карткою робить життя зручнішим, а іноді допомагає вибратись з лабіринту нового міста. Як саме – читайте у матеріалі ШоТам. 

* * *

Сімейна пара на Бессарабському ринку любʼязно пропонує свіжі фрукти та овочі. Тут є все: лохина за розміром з перепелині яйця, соковиті персики «білий лебідь», налиті сонцем помідори мікадо та багато іншого. Та найбільше привертає увагу картонна табличка з написом від руки «є термінал». Чоловік з гордістю говорить, що працюють так вже давно – більш як два роки.

Підійшла жінка років за 50: «А диня у вас солодка? Чи треба ще мед до неї брати?». «Солодка як мед!» – відповідає чоловік і зважує: «Готівкою?». «Ні», – лунає тверда і трошки обурена відповідь. Вона дістає картку і прикладає до термінала. «Ех, молодьож», – майже сміючись промовляє жінка. 

Напевно, кияни вже звикли до розрахунку карткою чи смартфоном будь-де і будь-коли. Продавців з терміналом можна зустріти і за прилавками Житнього ринку, і серед бусів, які приїжджають щовівторка та щопʼятниці на колишній Сінний ринок, і навіть на лотках біля станції метро Оболонь. «Працюємо, аби вам було зручно», – говорять мені скрізь.  

* * *

Виходжу з ринку з повними торбинками сезонних фруктів. Екоторбинки-сіточки вже давно можна купити будь-де, навіть у супермаркетах. Хоча ще кілька років тому знайти такі речі було ще тим квестом. Тоді я купувала в одеській екокрамниці, та вона, на жаль, поки не працює через війну. Але є багато інших. Наприклад, «Гола Гречка» у Львові. Її власниця, Софія-Юлія Сидоренко, розпочала цю справу з інстаграм-сторінки на шість товарних позицій: багаторазові торбинки, горнятка і трубочки. Та все швидко переросло спочатку у повноцінний онлайн-магазин з оплатою на рахунок ФОП, а зараз мають і офлайн-крамницю. Тут є все: від доглядової косметики до продуктів у власну тару.

За словами власниці, абсолютна більшість розрахунків крамниці є безготівковими. Навіть під час блекаутів вони знайшли вихід, як забезпечити термінал та лептоп для оплати карткою. Для цього придбали портативну зарядку станцію на сонячних панелях. Українці – дивовижно винахідливі люди!

* * *

Думаючи про все це, я спускаюсь у черговий підземний перехід, що перетворився на міні квітковий ринок. Продавчиня наполегливо намагається підібрати букет, та все ніяк не вдається: «Візьміть отакі гортензії, вони найкращі цього сезону». 

Хлопець явно хвилюється: «Так, вони красиві. Але мама любить троянди». Він мне у спітнілих руках кілька купюр і продовжує дивитись на ніжно-рожевий букет свіжих троянд. По очах продавчині стає зрозуміло, що цієї суми замало для бажаних квітів. «Дивіться які еустоми – тільки зранку привезли. І на троянди дуже схожі», – майже вмовляє його жінка. Він хитає головою – не можна, треба троянди.

«По чому ваші соняхи?», – питаю я. Хлопець з надією дивиться на мене: «Вибачте, а чи не буде у вас 200 гривень готівкою? А я вам на картку скину». Продавчиня посміхнулась: «Та чому ж це на картку – у нас от і термінал є!». Хлопець з полегшенням видихнув і взяв мамині улюблені троянди. 

 * * *

Виходжу з переходу і розумію, що на пагорб з торбинками, ноутбуком та квітами у таку спеку я не піднімусь. Викликаю авто та оплачую у додатку. Дві хвилини, і я вже мчусь під кондиціонером до роботи. 

Мимоволі згадується перша поїздка у Києві. Травень 2023: нове місто, нова робота, нові виклики. Ви ж знаєте Київ у травні, правда? Квітучі каштани, алеї бузку та аромат в повітрі, що наче овіює тебе ніжністю і шепче «насолоджуйся». 

У мене була година до довгоочікуваної співбесіди. Навігатор показував, що дорога до офісу займе 15 хвилин, тож я не кваплячись роздивлялась архітектуру старого міста та уявляла, яким буде насиченим моє нове життя у столиці. За пів годинки до зустрічі я проклала маршрут.

Та хіба Google знає перекриті вулиці Печерську? Ні, і я так само. «Прохід заборонено, такі правила. Поверніть до перехрестя, потім ліворуч, далі…»,  – говорили мені. Так, блукаючи і вкотре наштовхуючись на черговий блокпост, мені здавалось, що вийти з цього київського лабіринту ну зовсім неможливо!

Минуло вже хвилин 40, а я лише віддалялась від місця зустрічі. Запізнитись на співбесіду, заради якої й приїхала у столицю – не найкраща ідея. На щастя, київські таксисти знають усі вулички і найкоротші шляхи. Заходжу у додаток Bolt, машина є зовсім поруч. Підтвердила замовлення, оплатила карткою – водій прибуде за 3 хвилини. Ще 7 хвилин поїздки та я навіть встигла випити чаю перед співбесідою.

Добре, що у сучасному світі можна купити овочі на ринку, квіти у метро та навіть виплутатись з лабіринту вулиць нового міста без готівки та зайвих проблем.

Цей матеріал – реальні історії журналістки ШоТам, які зібрані за пропозицією компанії Bolt. З 15 серпня по 15 вересня в додатку триває спеціальна категорія з -10% знижки при оплаті карткою Visa. А за 5 поїздок в категорії «Visa-10%» можна виграти рік безплатних подорожей з Bolt.