Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Я працював на складах у Чехії, аби видавати книжки українською». Як заснувати видавництво у 22 роки? Історія «Прометея» Андрія Носача

Опубліковано

Він вів блог про культуру, але завжди мріяв відкрити власне видавництво. Книги були частиною його життя і навіть під окупацією допомагали триматися на плаву. Блогер Полум’яний – він же Андрій Носач – у свої 22 зміг втілити мрію дитинства, заснувавши видавництво «Прометей».

Утім для цього хлопцю довелося по 12 годин працювати на чеських складах і закинути улюблений блог. Та все ж ці жертви не були марними: перші три книги вже знаходять свої місця на полицях українців. А попереду – нові й нові проєкти. Як це – заснувати видавництво у 22 роки – Андрій Носач розповів ШоТам.

Андрій Носач

блогер, популяризатор української культури, засновник видавництва «Прометей»

Філолог, вчитель, випусковий редактор

Я родом із невеличкого містечка Куп’янського району на Харківщині. Там немає повноцінної книгарні, лише невеличке приміщення, де продають усіляку канцелярію. Тож усі атласи та зошити в шкільні часи були саме звідти. Коли я їздив до Харкова, то щоразу дуже дивувався, коли бачив книжкові ярмарки. Складно було повірити: просто посеред парку хтось розгорнув намети із книгами. Мене вражала кількість видань, і, звісно, хотілося все перечитати.

Після школи я вступив до академії в Харкові. Під час прогулянки із одногрупниками ми проходили повз книгарню Vivat, завітали в заклад і були вражені – дуже сподобалася кількість книг та сама атмосфера. Згодом стали там частими гостями. Поступово моя домашня бібліотека в гуртожитку ставала дедалі більшою, я зрозумів, що книжки – це моя любов та пристрасть. 

З часом я почав працювати в цій книгарні, зрозумів усі процеси і прагнув уже більшого – працювати у видавництві. Зрештою так і сталося: за кілька місяців мене запросили у видавництво «Школа». Я став випусковим редактором і навчився практично всього – особливостей друку, створення макету та інших процесів книговидання. Я вчився на філолога і думав, що буду чудовим редактором. Але це робота для посидючих людей, які можуть довго концентруватися, а отже – не для мене. Власне, я зміг реалізувати свій потенціал, але мені не подобалося працювати на когось, бо останнє слово все одно було за директором. 

Засновник видавництва "Прометей" Андрій Носач

Створив «полум’яний блог», аби писати про культуру 

Кілька років тому ми з колегами робили проєкт, де писали про культуру, а потім я вирішив зайнятися цим самостійно. Кількість читачів мого блогу Polumуaіny збільшувалась – максимально на мене були підписані 20 тисяч людей. Я писав про митців, а також наше сприйняття навколишнього світу та культурної спадщини. Блог – це продумана робота з комунікаціями та рекламою, тому це щоденна праця, в яку потрібно вкладати кошти. Нові дописи з’являлися раз на два-три дні, адже для кожної публікації я мав продумати дизайн та інші моменти.

Чесно кажучи, я не великий стратег, але точно знаю, що на кожну книжку є свій читач, тому моїм завданням було його знайти. Якщо мої дописи допомогли комусь зрозуміти, хто ми і куди йдемо, то я свою місію виконав. А тому цей блог вартував усіх витрат, кожної гривні та хвилини.

Я дуже люблю українську культуру. Але я не мовознавець: коли швидко пишу, то можуть з’являтися одруківки, а ще використовую суржик. Він зручний і для жартів, і для забарвлення мови. Якось одна читачка блогу дізналася, що я хочу заснувати видавництво, і написала з фейкового акаунта, що робити стільки одруківок для філолога – дно. Мовляв, із мене не вийде хорошого видавця. Але, на щастя, мене ніколи не зупиняли думки інших людей.

Блог "Полум'яний" в інстаграмі
У своєму блозі Андрій Носач розповідав про українських митців та нашу культурну спадщину. Через роботу на складах у Чехії хлопцю довелося зупинити оновлення сторінки. Проте на піку популярності за блогом Полум’яного слідкували понад 20 тисяч людей. Фото: скриншот з інстаграму.

Мені пощастило вціліти та виїхати з окупації

Коли почалося повномасштабне вторгнення, я був удома на Харківщині. Моє містечко розташоване за 20 кілометрів від кордону, тому вже 24 лютого ми опинилися під окупацією, бачили колони російської техніки та чули вибухи. У перший тиждень триколірних ганчірок не було, вони з’явилися дещо пізніше – разом із представниками окупаційної влади. 

Зрештою ми опинилися в повній ізоляції. Крім відсутності зв’язку, було складно ще й із продуктами. До того ж у моєму районі відбувалися страшні речі, наприклад, катування та вбивство письменника Володимира Вакуленка. Також були випадки колаборації, особливо в населених пунктах, ближчих до кордону. На жаль, не всі люди високоморальні, тому радо ходили по ворожу гуманітарку. А я не міг витримувати того, що мою державу розривають, що мій світ змінився назавжди.

Читайте також: Заманити європейців в українське село складно. Але вони знають секрет! Як подружжя відроджує сирні традиції Бойківщини

Крім того, виднілася «перспектива» бути примусово мобілізованим до складу окупаційних військ. Потрібно було якось діяти. Мій дідусь живе у Москві, тож коли родичі вирішили виїжджати, я наважився їхати з ними. Звідти я одразу вирушив до Латвії, а далі – до Чехії, де живуть мої друзі та знайомі.

Книги допомагали не збожеволіти під окупацією

За два тижні до повномасштабного вторгнення я перевіз усі свої книжки з Харкова додому. Після 24 лютого я багато читав, навіть у підвалі. У мене був сильний стрес, а читання тримало на плаву. Серед книг – твори Оксани Забужко, яка прогнозувала цю війну давно, навіть в дослідженнях про Лесю Українку. Вона писала про те, що вірус може подолати всю націю всього за одне покоління. 

Культура допомагає боротися та триматись, адже я знаю, що мої погляди та ідеали колись хтось вже проживав, а я – лише ланка в цьому безкінечному потоці життя. Наше завдання – поширити й передати культуру. Українці протягом останніх чотирьохсот років борються за виживання, і це боротьба Давида й Голіафа. Не знаю більше в світі жодного народу, який би в меншості так відчайдушно перемагав. Навіть після поразок.

Андрій Носач
Книги Оксани Забужко допомогли Андрію триматися на плаву під час російської окупації Харківської області.

Працював на чеських складах, аби відкрити свою справу

Часом читачі пишуть, що захоплюються, як на їхніх очах мій блог перетворився на видавництво. Але ідея створити видавництво є давнішою, ніж ідея з блогом. Вона виникла, мабуть, ще після першого походу в книгарню. 

Коли я виїхав з окупації, то мав налагоджувати своє життя в іншій країні: без зв’язків та знання мови. Але водночас я усвідомлював, що потрібно багато працювати, щоб заробити кошти на старт власної справи. Прикро, але через 12-годинні зміни на чеському складі, я перестав займатись блогом, від мене відписалися чотири тисячі людей.

На складі була дуже важка робота, чехи піднімали норми виробництва, для українців за рік – аж учетверо. Річ у тім, що чехи працюють здебільшого на керівних посадах, для них така праця доволі складна, а українці дуже швидко пристосовуються до важких умов. Та коли я заробив стартовий капітал, відразу звільнився, хоча й книжки ще не приносили прибутку.

Андрій Носач працював на складах у Чехії, аби відкрити власне видавництво "Прометей"
Аби зібрати кошти на запуск видавництва, Андрію довелося працювати на складах у Чехії. Завдяки цьому хлопцю вдалося сформувати стартовий капітал та наблизитися до своєї мрії.

Я пішов в той день, коли зрозумів, що керівництво вважає нас заробітчанами, а не людьми, які повноцінно тут працюють. Вранці я жартома сказав, що до вечора звільнюсь, а в другій половині дня написав заяву. 

Тепер я змінив своє ставлення до роботи – якщо вона не приносить задоволення і не є єдиним, що дозволяє забезпечувати сім’ю, то треба шукати щось інше, де буде комфортно та цікаво. Мені шкода людей, які працюють на цих складах, адже в Чехії є багато організацій, які допомагають українцям працевлаштуватись. Проблема наших людей у тому, що вони згодні працювати як воли, аби тільки не вчити мову.

Втілив свою юнацьку мрію в лютому 2023-го

У лютому ми офіційно почали свою історію. І вже на фініші двох проєктів анонсували запуск видавництва й відкрили ФОП, щоб узаконити стосунки з державою. Взимку було багато чуток, що росіяни можуть знову наступити на Київ, тому було ризиковано відкривати видавництво в столиці. Але я розумів, що не можна втрачати час. 

Перші витрати покривав із власної кишені. Потім до видання книг долучилися мої друзі, допомагаючи оплачувати роботу редактора, верстальника та інших працівників. Гадаю, вони зробили це, аби дозволити мені почуватися більш впевнено. Зрештою я переконався, що на старті треба заробити бодай 70-80% капіталу, а далі буде легше.

Тепер багато залежить від наших читачів – вони купують книжки, а ми реінвестуємо кошти в нові проєкти. Хоча ми маленьке видавництво, але я розумію, що за пів року нам під силу видати більше книжок, ніж деяким видавництва за три. Я не женуся за кількістю, але мушу підраховувати, коли ми станемо прибутковими та почнемо зростати. 

Сьогодні книги на складі поступово закінчуються, проте ми вже підготували шість нових проєктів, залишається знайти гроші на друк. Емоційно та фінансово це складно, але ми будуємо стратегію. І я вірю, що все вдасться.

Хочемо стати одним із найбільших видавництв України

Перші наші книги – «Ой, копірайтинг» Віки Смереки та поетична збірка «Інфопривід» Даші Лісіч. Книга «Мисткиня в просторі тоталітаризму» про Аллу Горську стала третьою. Ми видавали її спільно з онукою Горської Оленою Зарецькою, від отримання рукопису до видання минуло менше трьох місяців. Я завжди жартую, що коли президент говорив про роботу в турборежимі, то мав на увазі нас. Зараз дуже складно, але ми працюємо, бо хочемо стати одним із найкращих та найбільших видавництв в Україні. Поки ми маленькі, але віримо, що вистоїмо як держава, бізнес та особистості, а отже, через кілька років досягнемо своєї мрії. 

Іноді важко опанувати себе, часто відчувається певне розчарування. Наприклад, дуже засмутила ситуація з виданням «Тигроловів» Івана Багряного. У нього є дочка за кордоном, тому всі авторські права належать їй. Усі попередні видання цього роману – незаконні, адже не були узгоджені з нею. Багато колег із видавничої сфери навіть образилися на мене через порушення цього питання, але ми маємо бути правовою державою. Ми теж анонсували видання «Тигроловів», але зупинили цей процес, дізнавшись про спадкоємців і правонаступників Багряного. Та все ж я щиро сподіваюсь, що ми ще отримаємо відповідь і все ж видамо цю книгу.

Коли мені важко, то я спілкуюсь з друзями і намагаюся балансувати між самокритикою та здоровим глуздом. Ми люди, а не роботи, тому потрібно любити себе і пробачати собі помилки. Буває, ми забуваємо вчасно забрати замовлення на пошті і платимо більше або забуваємо про певні витрати, а вони помножуються. Але ми люди, тому вчимось на помилках, домовляємось і хочемо, насамперед, залишатись людьми. 

Візуалізація роману "Тигролови" Івана Багряного від видавництва "Прометей"
«Тигролови» Багряного мали стати однією з перших книжок видавництва «Прометей». Утім Андрій з’ясував, що жодне з попередніх видань роману не мало дозволу від правонаступників автора. А тому процес видання зупинили.

Мрію створити приватну публічну бібліотеку

Ми як видавці маємо взяти на себе відповідальність за те, що читатимуть люди. Тому я мрію створити приватну публічну бібліотеку, хай навіть колеги поки і не підтримують цю ідею. Розумію, що довго збиратиму кошти, але колись це все ж станеться. Там будуть якісні колекційні видання про мистецтво, дизайн, архітектуру, науку та культуру, доступні кожному. Сподіваюся, ми зможемо продавати свої книжки, а потім інвестувати гроші в бібліотеку. 

Та зараз інші пріоритети – потрібно підтримувати ЗСУ. Та коли ми переможемо, то варто вкладатися передусім в освіту та культуру. Мені дуже подобається фраза Отто фон Бісмарка про те, що ворог іде туди, де програє вчитель і священник. Розумію, що в нас багато проблем в освіті та культурі, а тому потрібно добряче попрацювати, щоб виховати свідомих громадян. Так само на деокупованих територіях – нам доведеться запроваджувати потужні освітні та культурницькі програми, аби виправити помилки минулого.

Андрій Носач разом із онукою Алли Горської Оленою Зарецькою.

«Прометей» – місток між авторами та читачами

Сьогодні я найбільше пишаюсь своєю командою. Мені дуже приємно працювати з людьми, я радію, що видавництво стає своєрідним містком між авторами та читачами. Результатом цього перетину є наші книги. У нас немає відділу маркетингу, тому я завжди комунікую з людьми напряму, це мене мотивує. Ми дуже стараємось, нещодавно заплатили 25 тисяч гривень податків державі. І я розумію, що ці кошти йдуть на розвиток мого містечка та інших деокупованих територій. Колись я пишатимусь, що ми – маленьке видавництво – заплатили багато податків і підставили плече державі.

Зараз ми з командою відкрили перший офіс видавництва «Прометей» у Львові. Саме там будуть всі наші книжки та матеріали. Згодом ми переїдемо на більший склад, а офіс перетворимо на мистецьку крамничку чи пункт видачі книг для містян. Поки там стелажі, столи, кілька стільців та люди. Це наше перше гніздечко, про яке ще кілька років тому я тільки мріяв. Хай навіть бідненьке, але своє.

Читайте також: «Я мріяв про це з дитинства». Хлопець із синдромом Дауна став кондитером у майстерні печива на Київщині. Як йому це вдалося

А ще я хотів би видати багато книг, наприклад, ілюстроване видання «Дон Кіхот» Сервантеса, «Божественну комедію» Данте та відродити твори української класики, зокрема митців 1920-х років. Ми намагаємося видавати книжки, які зараз справді потрібні, щоб повертати історичну пам’ять і національну справедливість. А найбільше я мрію про перемогу України та повернення додому. На нас чекає багато різних випробувань, але впевнений, що ми все здолаємо.

Суспільство

Бійці ССО знищили на Донеччині склад боєприпасів, БПЛА та ретранслятор ворога (ВІДЕО)

Опубліковано

Військові Сил спеціальних операцій виявили та знищили кілька російських цілей на Донецькому напрямку, зокрема — склад боєприпасів, БПЛА та ретрансляційну станцію.

Про це повідомила пресслужба командування.

«Результативна робота однієї з груп операторів БПЛА ССО лише за один день», — повідомили в ССО.

Низку цілей противника бійці ССО виявили під час розвідки на Донецькому напрямку. Серед них склад боєприпасів, місце розташування і зберігання групи БПЛА противника, ретранслятор.

«Усі цілі було знищено завдяки вмілим діям наших воїнів», — підсумували в командуванні.

Читайте також: Асистенти вчителя та ресурсна кімната: як в Україні працює інклюзивна освіта під час війни

Про ССО України

Сили спеціальних операцій Збройних сил України — окремий рід сил Збройних сил України, до складу якого входять частини спеціального призначення і підрозділи інформаційно-психологічних спеціальних операцій. Неофіційним гімном є пісня «Тихо прийшов, тихо пішов», написана під час російсько-української війни. Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну воїни ССО виконали низку важливих спецоперацій, зокрема:

  • підірвали понтонний міст окупантів на Луганщині;
  • знищили ворожі «Гради», що обстрілювали Сіверськодонецьк;
  • виявили та знищили станцію зв’язку окупантів на Харківщині;
  • підірвали ворожий КамАЗ у глибокому тилу ворога;
  • підірвали у тилу ворога міст на Донеччині;
  • захопили БПЛА «Орлан-10» із заводською документацією.

Нагадаємо, на Донеччині бійці з 8-го окремого полку Сил Спеціальних Операцій результативно відпрацювали по ворогу.

Фото: Командування Сил спеціальних операцій ЗС України.

Читати далі

Суспільство

Міноборони отримало 50 тисяч аптечок від Німеччини

Опубліковано

Україна отримала 50 000 аптечок за контрактом з Німеччини, які передадуть ЗСУ.

Про це повідомило Міноборони України.

Зазначається, що заступниця міністра оборони Наталія Калмикова перевірила якість і наповнення аптечок, які надійшли на склади за контрактом з урядом Німеччини.

«Кожну з них будемо ще доукомплектовувати додатковим турнікетом та оклюзійною пов’язкою», – заявила Калмикова.

У міністерстві наголосили, що наразі готуються до підписання нові контракти, які повністю забезпечать потреби ЗСУ.

Дивіться відео: Харківська фабрика релокувалася, щоб шити текстильні аптечки для ЗСУ

«Україна має відійти від практики, коли аптечки привозять на фронт волонтери. Все забезпечення має взяти на себе держава. Цього року ми розв’яжемо це питання», – наголосила заступниця.

Загалом же укладено договір на 500 тисяч аптечок.

Нагадаємо, Німеччина передала Україні 6 гелікоптерів Sea King Mk41.

Також ми розповідали, як німці та українці придбали евакуаційний автобус для Дніпропетровщини.

Фото: Міноборони Німеччини.

Читати далі

Суспільство

Світовий Конґрес Українців та фонд Сергія Притули зібрали $1,2 млн на бронемашин для розмінування Херсонщини

Опубліковано

Світовий Конґрес Українців та Благодійний фонд Сергія Притули, у співпраці з Конґресом Українців Канади та Українським Конгресовим  Комітетом Америки, завершили благодійний тур «Непереможні, коли об’єднані – Invincible When United» східними регіонами Канади та США та зібрали майже $1,2 млн на закупівлю бронемашин для розмінування України.

Про це ШоТам повідомили ініціатори акції.

Зазначається, що Торонто, Оттава, Монреаль, Нью-Йорк, Вашингтон, Філадельфія та Чикаго увійшли до списку міст благодійного туру, що був націлений на підвищення обізнаності українських громад та збір коштів для безпечного гуманітарного розмінування Херсонської області.  

Загальна сума зібраних коштів становить 1,192 млн доларів або 45,7 млн гривень. Ці кошти підуть на закупівлю та доставку понад 20 автомобілів Land Rover Snatch, броньованої військової версії Land Rover Defender. Броньовані машини посилять спроможності груп Херсонської обласної військової адміністрації з гуманітарного розмінування. Організації-партнери спільно доставлять бронемашини після закупівлі. 

Читайте також: «Наша місія – зробити українське поле безпечним». У стартапі Efarm.pro винайшли трактор-розміновувач на автопілоті. Як він працює

«Ми показали велику єдність у співпраці задля спільної мети – перемоги України. Командою ми придбаємо броньовану техніку для розмінування. Підтримка Збройних Сил України була основною метою СКУ від початку повномасштабного вторгнення Росії. У боротьбі за перемогу України кожен з нас грає важливу роль, і ми повинні щодня думати про те, що ми можемо зробити, щоб допомогти Україні досягти успіху. Ми не можемо дозволити собі припинити працювати над досягненням нашої мети; час – важливий. Тож маємо продовжувати працювати над нашою спільною візією і заохочувати українців та наших друзів підтримувати Україну», – сказав Павло Ґрод, президент СКУ.

Про благодійну ініціативу

Платформа UniteWithUkraine — це глобальна благодійна ініціатива Світового Конґресу Українців, спрямована на збір коштів для закупівлі та постачання необхідних тактичних медичних засобів, бронетехніки, дронів та іншого необхідного обладнання на підтримку захисників України. Від лютого 2022 року ініціатива UniteWithUkraine зібрала понад 55 мільйонів доларів від донорів з понад 70 країн для підтримки Сил територіальної оборони Збройних Сил України та інших безпекових структур України.

Нагадаємо, Сили територіальної оборони ЗСУ отримали британські бронетранспортери FV432 від Світового конгресу українців (СКУ).

Також Світовий конгрес українців передав допомогу для бойових медиків ЗСУ.

Фото: надане ШоТам.

Читати далі