Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Керував бізнесом, а тепер – волонтерю. Історія одесита Дениса Когута, який створює бронежилети та «їжаки» для ЗСУ

Опубліковано

Ще місяць тому одесит Денис Когут керував будівельною компанією та планував відпустку в Угорщині. Він багато читав про можливий наступ РФ, але вірив, що цього не станеться. Та ранок 24 лютого повністю змінив життя бізнесмена. Власну справу довелося зупинити того ж дня, а самому – допомагати місту готуватися до захисту.

Так Денис, який ніколи раніше не мав волонтерського досвіду, став співорганізатором цеху з виробництва протитанкових їжаків, бронепластин та «буржуйок». Свою історію одесит розповів команді ШоТам.

Денис Когут

Засновник та директор торгово-будівельної компанії MARKO GROUP, волонтер

З початку повномасштабної війни долучився до виробництва протитанкових їжаків та пластин для бронежилетів

Вирішили, що Одесу не залишимо

До повномасштабної війни у мене не було волонтерського досвіду. Я є засновником та директором невеликої торгово-будівельної компанії, яка має мережу магазинів. Займаємося продажем покрівельних матеріалів, монтажем та ремонтом покрівлі. Живу і працюю в Одесі.

Коли інформаційне поле заповнили новини про можливе вторгнення РФ, ми з дружиною поговорили і вирішили, що навіть у такому випадку виїжджати з міста не будемо. Навіть попри те, що маємо маленьку дитину. І все ж ми вірили, що нічого такого не почнеться.

На найближчий час у нас були зовсім інші плани – летіти з сім’єю на відпочинок до Будапешта. Вже мали на руках квитки. За день до війни, 23 лютого, ми були в театрі, де отримали чимале задоволення від вистави. У позитивному настрої повернулися додому й лягли спати. 

Ніхто з нас до останнього не вірив, що буде наступ. Доки вранці нас не розбудили вибухи, адже ми живемо недалеко від аеропорту.

Під час війни людям не до будівництва

Ми почули, що щось відбувається. Не хотілося думати, що це вже війна. Ми були в легкому тумані. Але потім дружині почали дзвонити подружки, які, скажімо так, більш вразливі. Вони сильно хвилювалися, і на нас це також перекинулося. Ми почали потихеньку телефонувати рідним і вирішувати, що робити далі, читати соцмережі. Вже почало з’являтися усвідомлення серйозності всього, що відбувається.

Фото: Denis Kogut / Facebook

Основну діяльність мені довелося одразу повністю зупинити. Люди не думають про будівництво чи купівлю будівельних матеріалів у момент, коли в країні починається повномасштабна війна. У голові в цей час інші турботи. Відповідно, продажі зупиняються, і в такій роботі вже немає сенсу. На мою думку, вся сфера будівництва буде сильно страждати від війни. Як ми працюватимемо надалі – дуже велике питання.

Допомагаю Одесі залишитися неушкодженою

Під час війни люди діляться на дві категорії. Перша – це ті, хто хоче, щоб усе минуло повз них непоміченим. Вони абстрагуються від усього, що відбувається. А друга – це громадяни, які небайдужі в цьому питанні й готові допомагати. У нас гарне, шикарне місто, і хотілося б максимально допомогти солдатам зберегти його цілим та неушкодженим.

Я одразу розумів, що маю допомогти країні, чим можу. У соцмережах побачив дописи Олександра Сайчука, з яким у мирний час співпрацював у серії робіт. Він зварювальник, у якого є трохи працівників. Перше, чим він почав займатися, – робити протитанкові їжаки. У них була мінімальна кількість металу, і люди, готові працювати й допомагати. Оборонні засоби були найнеобхіднішими в перші дні.

Фото: Denis Kogut / Facebook

Я зателефонував і запитав, чим можу бути корисним. Він сказав: «Приїжджай, обговоримо». Тоді я побачив, що він займається виробництвом їжаків силами своїх співробітників. Але це все одно не та швидкість і не той обсяг, який потрібно було видавати на той момент. Тому ми почали працювати разом, домовившись, хто за що відповідає.

Робимо їжаків, буржуйки та бронепластини

Через соцмережі я почав масово залучати до нас усіх знайомих. Буквально за день-два ми організували приблизно 30-40 людей. Підтягнулися волонтери, які забезпечували нас теплою їжею. Так у нас почали виходити більші обсяги виробництва протитанкових їжаків.

Ми співпрацюємо з міською владою у питанні технології виробництва, тому це не якесь «самоврядування». Дивилися, як хлопці на трамвайному депо роблять їжаків із рейок. Приїхали до них, проконсультувалися, як варити, на які розміри нарізати тощо. А ще в цьому питанні нам допоміг інтернет.

Фото: Denis Kogut / Facebook

Спочатку ми займалися винятково виробництвом протитанкових їжаків. Потім з’явився запит на маленьких їжаків з арматури для колісної техніки, щоб виводити її з ладу. Згодом почали робити буржуйки для обігріву, оскільки люди сидять на блокпостах холодними ночами. Відтак місто й область вже були максимально забезпечені оборонними засобами. Тож ми плавно перейшли на виробництво плит для бронежилетів.

Над технологією працювали кілька тижнів

Попит на бронепластини більший, ніж можливостей їх зробити. Оскільки ми мали трохи потужностей, аби цим займатися, вирішили потихеньку переключитися на це. У мережі є чимало інформації про те, як виготовляти плити, але й багато дуже суперечливої​. Ми витратили більш як тиждень, аби виробити технологію, при якій готовий бронежилет буде мати максимальний захист. Перевіряли свої плити на стрільбах. Зрештою ми зробили саме те, що підходить нашим Збройним силам.

Наразі у нас налагоджено весь цикл виробництва. Одні працівники роблять плити, інші – відшивають плитоноски (безпосередньо бронежилети, куди вкладаються плити). Зараз потихеньку займаємося збором матеріалів для виробництва. Як виявилося, це не так вже й просто. Сьогодні найпотрібніше для наших захисників – саме бронежилети. А щоб виготовляти для них плити, потрібні ресори від автомобілів 8-10 мм. Неважливо, нові ресори чи ті, що були у використанні.

Фото: Denis Kogut / Facebook

Спочатку ми збирали ресори по всіх знайомих, які тримають СТО. Потім об’їздили в Одесі всі таксопарки та підприємства, які мають ремонтні майстерні. У соцмережах також кричимо: якщо хтось має, поділіться з нами. Для зв’язку можна писати мені у Facebook

Ми готові приїхати до вас і забрати ресори. Навіть можемо запропонувати символічні гроші за ваші ресори. Адже небайдужі громадяни трохи допомагають нам фінансово.

Допоможімо країні відродитися вже зараз

Зараз надзвичайно важливо, аби кожна людина займалася тим, що робила й до війни. Коли ми робимо те, у чому сильні, усі від цього виграють. Починаючи від громадянина, який приносить певну користь, і закінчуючи державою, яка отримує від цього податки. Коли країна працює, ми процвітаємо, і все добре. Звичайно, відновлювати справу завжди важко. Але якщо треба – значить робитимемо так.

Читайте також: Розбиті «кадирівці», Чорнобаївка та «Саратов». 10 найгучніших перемог ЗСУ за місяць війни

Ми можемо лише думати про те, коли ж війна закінчиться. Щодня я думаю, що ось зараз ці переговори дадуть якийсь результат, і ми розумітимемо, коли вже буде перемога. Але це залежить від багатьох факторів. Сподіваюся, що завтра ми всі прокинемося і почуємо, що все закінчилось.

Поки важко говорити, що чекає на мою справу після закінчення війни. Я не беруся ставити якихось довгострокових цілей. Як воно буде – поживемо, побачимо. Можливо, коли війна завершиться, потрібно буде відбудовувати країну, і наша сфера буде перспективною. 

Але в будь-якому разі нам потрібно буде переформатовувати свою діяльність, адже ми орієнтовані на будівництво приватних будинків. І все ж ми ще не знаємо масштаби цього лиха та що чекає на нас завтра.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі