Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з «Інтерньюз-Україна» про відбудову громад.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.
Чому ми його робимо?
Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.
Дірки в стелі, відсутність вікон, інструменти знищені та все у воді — такою побачили свою музичну школу в селищі Савинці працівники закладу, коли повернулися на роботу після деокупації.
Та, попри численні проблеми, які треба було розв’язувати в громаді, місцева влада вирішила, музична школа — пріоритет для відбудови. Чому цю будівлю взялися відновлювати однією з перших та що з цього вийшло, розповідає ШоТам.
Росіяни палили багаття з дощок шкільної підлоги
Савинська громада була окупована з 2 березня 2022 року. Місцеві підрахували, що територією пройшло понад 400 танків та іншої важкої техніки. Росіяни постійно перебували у 18 містах і селах громади.
«Нищили все, що можна було: зривали замки, двері, з аптек і магазинів виносили товари, розграбовували будинки й заклади освіти — усю оргтехніку та меблі звідти винесли. А нашу дощату підлогу кидали в топку для того, щоб зігрітися», — розповідає начальниця Савинської селищної військової адміністрації Оксана Супрун.
Та, за словами Оксани, найстрашніше — це був «лад», який вони наводили на території громади понад пів року: катували людей та організовували патрулі, які знищували все українське в бібліотеках та інших установах.
Проте навіть в окупації патріотичні місцеві здавали позиції росіян і допомагали Збройним силам. Їм вдалося — 10 вересня 2022 року українські військові звільнили громаду.
Пояснювали іноземцям, навіщо відбудовувати музичну школу
Росіяни пошкодили понад 700 домівок і 19 об’єктів соціальної інфраструктури: ФАПи, амбулаторії, школи, зокрема, й музичну. Будівля 1949 року з історією — спершу це була звичайна школа, потім — заклад позашкільної освіти, а музичну школу тут організували майже 50 років тому.
«Після прямих влучань КАБів у дах, стелю та стіни в нас були пошкоджені та знищені музичні інструменти», — розповідає Оксана Супрун.
«Коли після деокупації ми зайшли до школи, то були в розпачі та шоковані. Мені довелося виймати баяни й акордеони з води», — згадує викладачка Савинської музичної школи Тетяна Свинарчук.
У громаду почали приїжджати перші донорські організації, і місцева влада намагалася пояснити важливість відновлення закладу — майже на пальцях для іноземців, що говорили англійською й німецькою, Оксана та її колеги пояснювали, чому школа потрібна дітям.
«Для нас було найголовніше витягнути дітей з підвалів, а наступне завдання — витягнути підвали з голів наших дітей», — говорить Оксана Супрун.
До того ж, будівля розташована на в’їзді до селища, тож біля неї щодня проходить багато місцевих. І музична школа без даху та вікон — це те, на що багатьом доводилось дивитися щодня.
Перші вікна замінили силами Савинської селищної ради. У травні 2023 року благодійний фонд «Карітас України» виділив кошти, щоб закрити дах і встановити двері. А музична спільнота України подарувала школі інструменти: три скрипки, гітару, а також відновили акордеони й баяни.
Так уже восени в будівлю провели опалення, й учні та учениці змогли знову повернутися у рідні стіни.
Не тільки школа, а й місце незламності
До повномасштабного вторгнення школу відвідували 70 дітей. У перший навчальний рік після деокупації прийшли лише 27.
«Причини тому є різні: деякі виїхали за межі України, хтось уже відновив заняття в інших навчальних закладах України. Зараз у нас проходять змішані заняття — онлайн і офлайн. Ми маємо постійний контакт з батьками, які не проти того, щоб діти приходили сюди, витримуючи графіки повітряних тривог», — говорить директор Савинської музичної школи Микола Семенцов, який працює тут уже 35 років.
Зараз заклад розташований на другому поверсі. На першому в будівлі відкрили «Клуб для незламних українців», де є студія танців, молодіжний центр, пункт і зала незламності.
У пункті можна пересидіти під час блекаутів та відключення тепла в будинках, а от залу незламності створили разом з ветеранським рухом для військових, які повертаються в громаду.
У школі майже завершили відновлення — залишилося доробити ремонт і переклеїти шпалери. На навчання сюди запрошують дітей і з інших громад, у яких немає таких закладів поряд.
Головне, аби люди поверталися, вважають у Савинській громаді. Адже щоб повернути їх додому, потрібно відбудовуватися далі.
«Ми чекаємо, що 1 вересня до нас приїдуть усі наші учні — чекаємо з нетерпінням», — сподівається викладачка Тетяна Свинарчук.
Проєкт для психологічної підтримки ВПО із Донецької області запрацював у трьох центрах: у Рівному, Тернополі та Івано-Франківську.
Про це повідомили в Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Ініціативу запустив благодійний фонд «ЯМаріуполь». Організатори вказують, що у межах проєкту люди зможуть покращити свій психологічний та емоційний стан і краще адаптуватися у нових регіонах.
У центрах переселенці зможуть відвідувати групові сесії, заняття з арттерапії та музикотерапії, а також приєднуватися до виїздів на природу.
Разом із тим фахівці проводитимуть культурні й освітні заходи для ВПО, а також майстер-класи з технік саморегуляції та розвитку емоційної стійкості.
Організатори очікують, що проєкт може охопити понад десять тисяч людей різного віку.
Ініціативу реалізує БФ «ЯМаріуполь» у межах проєкту «Допомога ВПО в Західному регіоні через місцеві партнерства» спільно з БФ «Крила надії» й за підтримки Міністерства внутрішніх справ Чехії та програми «Допомога на місці».
Раніше ми писали про те, що «Громади зобов’язані допомагати переселенцям»: як на Чернігівщині підтримують тих, хто втратив дім.
Дебютний трилер Дениса Тарасова «БожеВільні» продовжує привертати увагу глядачів. За три тижні прокату стрічка зібрала понад 4,1 млн грн, а її подивилися більше ніж 26 тисяч людей.
Про це повідомили у Державному агентстві з питань кіно.
Про що фільм?
«БожеВільні» занурює глядачів у похмуру реальність каральної психіатрії в СРСР 1970-х років. Головний герой, Андрій, потрапляє до психіатричної лікарні через захоплення забороненою західною рок-музикою. Перед ним стоїть непростий вибір: співпрацювати з КДБ чи розкрити правду про тортури, які переживають ув’язнені.
Нагадаємо, що орган із труб і уламків ракет звучатиме на вокзалі у Львові.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
У Бобровицькій громаді на Чернігівщині зараз живуть понад 2 тисячі переселенців. Крім житла, роботи, гуманітарки та допомоги з документами, ці люди потребують психологічної підтримки, тому влада у співпраці з благодійниками створила для них безкоштовний соціально-психологічний простір.
директор центру надання соціальних послуг Бобровицької сільської ради.
Уся допомога є безкоштовною
Наш соціально-психологічний простір створений на базі місцевого центру надання соціальних послуг. З втіленням цього проєкту нам допомогла благодійна організація «Право на захист». Усі послуги простору безкоштовні.
Крім як по психологічну допомогу, переселенці приходять до нас із різними питаннями. От днями чоловік з інвалідністю із Запорізької області звертався щодо ремонту електрики в будинку, куди його заселили. Інша сім’я живе в будинку, де немає газу, тому потрібно допомогти з дровами, адже стало холодніше. Ми стараємося всім допомогти, чим можемо — надаємо продукти, постіль, теплий одяг, через благодійників дістаємо ліки, допомагаємо оформити документи.
Центр соціальних послуг Бобровицької сільської ради. Фото: ШоТам
Геннадій Іванюк
виконувач обов’язків голови Бобровицької міської ради Чернігівської області
«Ми хочемо, аби їм було в нас комфортно»
Наша Бобровицька громада має значну допомогу від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» — матеріальну підтримку, а також тренінги для фахівців. Нам допомагають відновитися після бойових дій, адже росіяни окупували 9 сіл громади та знищили понад 160 будівель.
Проєкт виділив нам багато необхідної техніки: пересувні фари для роботи вночі, екскаватор для ремонту доріг, а також чотири дробарки для переробки деревини. Тепер ми безкоштовно забезпечуємо переселенців дровами, аби вони могли опалити своє нове житло.
Їхні діти навчатимуться у відновленій опорній школі, адже «ГОВЕРЛА» фінансує там ремонт і допомагає створити бомбосховище. Проте не менш важливим є й моральний стан переселенців, тому ми створили для них соціально-психологічний простір. У майбутньому хочемо виділити під нього окреме приміщення та найняти на роботу більше фахівців.
Геннадій Іванюк і Михайло Ділок спілкуються про розвиток соціально-психологічного простору. Фото: ШоТам
Вважаю, що громади зобов’язані допомагати переселенцям знайти житло та роботу, адже ці люди втратили свій дім. Ми хочемо, аби їм було в нас комфортно, і щоб вони не мусили їздити по інших містах у пошуках житла.
Марина Бушеленко
психологиня соціально-психологічного простору у Бобровицькій громаді
Люди часто бояться психологів, але ми хочемо допомогти
Я — дружина загиблого воїна, мама та психологиня, яка щось робить, аби допомогти іншим. Коли люди покидають свій дім і переїжджають у нове середовище, вони не знають, що на них чекає.
Ми зустрічаємося з клієнтами індивідуально раз на тиждень, сеанс триває 45 хвилин. Часто до мене звертаються молоді мами з дітьми, які стають розгубленими на новому місці.
От нещодавно до мене приходила жінка з Сум, у якої там залишилися батьки. Через це вона відчуває постійну тривогу, тому я стараюся допомогти їй зібратися та навчитися боротися з тривогою, аби не переносити її на свою дитину.
Часто люди бояться психологів, але ми хочемо допомогти. Я не даю порад, не засуджую, а слухаю та намагаюся допомогти розібратися з хаосом в голові, скерувати людину в правильному напрямку. Тоді на душі стає легше, адже зі мною можна поплакати та бути собою.
Переселенка Лариса Бабій на прийомі в психологині Марини Бушеленко. Фото: ШоТам
Після нашої роботи вони завжди дякують і зазначають, що бачать зміни: діти адаптуються в садочках, налагоджують сон і свій емоційний стан. Я допомагаю жінкам звернути увагу на власні бажання та згадати про свої базові потреби.
Я завжди раджу планувати своє майбутнє, бо якщо ви знаєте, чого прагнете, то відволікаєтеся від стресу. Насамперед це потрібно дорослим, але я працюю також з дітьми та підлітками. Перші сеанси ми проводимо за присутності їхніх батьків, а далі вже самі.
Марина Бушеленко біля будівлі соціально-психологічного простору для переселенців Бобровицької громади. Фото: ШоТам
Зараз ми починаємо співпрацювати з психологами з інших центрів, а ще плануємо проводити для переселенців у місті різноманітні тренінги. Наступного літа хочемо відкрити інклюзивну кімнату для дітей з інвалідністю та загалом завдяки психологічним технікам допомагати людям жити краще.
Коментарі