Дірки в стелі, відсутність вікон, інструменти знищені та все у воді — такою побачили свою музичну школу в селищі Савинці працівники закладу, коли повернулися на роботу після деокупації.
Та, попри численні проблеми, які треба було розв’язувати в громаді, місцева влада вирішила, музична школа — пріоритет для відбудови. Чому цю будівлю взялися відновлювати однією з перших та що з цього вийшло, розповідає #ШОТАМ.
Росіяни палили багаття з дощок шкільної підлоги
Савинська громада була окупована з 2 березня 2022 року. Місцеві підрахували, що територією пройшло понад 400 танків та іншої важкої техніки. Росіяни постійно перебували у 18 містах і селах громади.
«Нищили все, що можна було: зривали замки, двері, з аптек і магазинів виносили товари, розграбовували будинки й заклади освіти — усю оргтехніку та меблі звідти винесли. А нашу дощату підлогу кидали в топку для того, щоб зігрітися»,
— розповідає начальниця Савинської селищної військової адміністрації Оксана Супрун.
Та, за словами Оксани, найстрашніше — це був «лад», який вони наводили на території громади понад пів року: катували людей та організовували патрулі, які знищували все українське в бібліотеках та інших установах.
Проте навіть в окупації патріотичні місцеві здавали позиції росіян і допомагали Збройним силам. Їм вдалося — 10 вересня 2022 року українські військові звільнили громаду.
Читайте також: «Теорія шести рукостискань працює!». Савинська громада оживає й відбудовується, хоча від деяких будинків залишилися лише пічні труби
Пояснювали іноземцям, навіщо відбудовувати музичну школу
Росіяни пошкодили понад 700 домівок і 19 об’єктів соціальної інфраструктури: ФАПи, амбулаторії, школи, зокрема, й музичну. Будівля 1949 року з історією — спершу це була звичайна школа, потім — заклад позашкільної освіти, а музичну школу тут організували майже 50 років тому.
«Після прямих влучань КАБів у дах, стелю та стіни в нас були пошкоджені та знищені музичні інструменти»,
— розповідає Оксана Супрун.
«Коли після деокупації ми зайшли до школи, то були в розпачі та шоковані. Мені довелося виймати баяни й акордеони з води»,
— згадує викладачка Савинської музичної школи Тетяна Свинарчук.
У громаду почали приїжджати перші донорські організації, і місцева влада намагалася пояснити важливість відновлення закладу — майже на пальцях для іноземців, що говорили англійською й німецькою, Оксана та її колеги пояснювали, чому школа потрібна дітям.
«Для нас було найголовніше витягнути дітей з підвалів, а наступне завдання — витягнути підвали з голів наших дітей»,
— говорить Оксана Супрун.
До того ж, будівля розташована на в’їзді до селища, тож біля неї щодня проходить багато місцевих. І музична школа без даху та вікон — це те, на що багатьом доводилось дивитися щодня.
Перші вікна замінили силами Савинської селищної ради. У травні 2023 року благодійний фонд «Карітас України» виділив кошти, щоб закрити дах і встановити двері. А музична спільнота України подарувала школі інструменти: три скрипки, гітару, а також відновили акордеони й баяни.
Так уже восени в будівлю провели опалення, й учні та учениці змогли знову повернутися у рідні стіни.
Не тільки школа, а й місце незламності
До повномасштабного вторгнення школу відвідували 70 дітей. У перший навчальний рік після деокупації прийшли лише 27.
«Причини тому є різні: деякі виїхали за межі України, хтось уже відновив заняття в інших навчальних закладах України. Зараз у нас проходять змішані заняття — онлайн і офлайн. Ми маємо постійний контакт з батьками, які не проти того, щоб діти приходили сюди, витримуючи графіки повітряних тривог»,
— говорить директор Савинської музичної школи Микола Семенцов, який працює тут уже 35 років.
Зараз заклад розташований на другому поверсі. На першому в будівлі відкрили «Клуб для незламних українців», де є студія танців, молодіжний центр, пункт і зала незламності.
У пункті можна пересидіти під час блекаутів та відключення тепла в будинках, а от залу незламності створили разом з ветеранським рухом для військових, які повертаються в громаду.
У школі майже завершили відновлення — залишилося доробити ремонт і переклеїти шпалери. На навчання сюди запрошують дітей і з інших громад, у яких немає таких закладів поряд.
Головне, аби люди поверталися, вважають у Савинській громаді. Адже щоб повернути їх додому, потрібно відбудовуватися далі.
«Ми чекаємо, що 1 вересня до нас приїдуть усі наші учні — чекаємо з нетерпінням»,
— сподівається викладачка Тетяна Свинарчук.
