Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Вишиванки з Херсона, які пройшли 33 російські блокпости. Як магазин «Українські подарунки» переїхав до Кривого Рогу

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Свій перший магазин подарунків Олена Зіньова відкрила в Херсоні ще 20 років тому. На початку 2000-х він став першим у місті, де можна було придбати сувеніри на українську тематику: обереги, вишиті рушники, посуд і петриківський розпис по дереву. Згодом до асортименту додалися й вишиванки, а вчителі молодших класів навіть почали проводити уроки з народознавства у цій крамниці.

Коли ворог захопив Херсон, Олена прибрала з полиць магазину всі речі з українською символікою і понад три місяці пробула в окупації. Коли підприємиця виїжджала з міста, то захопила із собою невелику частину товару – здебільшого вишиті сорочки, які сховала в сумках під своїм одягом. Олена розповіла ШоТам, що її надихнуло займатися сувенірами на українську тематику, як змінювалося ставлення херсонців до вишиванок і що нового для себе відкривають криворіжці в крамниці «Українські подарунки».

Олена Зіньова

Підприємиця з Херсона, власниця крамниці «Українські подарунки»

Відвідування Сорочинського ярмарку змінило мій бізнес

На початку 2000-х я відкрила в Херсоні магазин подарунків і сувенірів з усього світу. Найбільший попит тоді мала китайська продукція – у ті часи феншуй був у тренді. Українські сувеніри також були на полицях крамниці, але небагато: трохи петриківського розпису по дереву та кераміка. Таких товарів було менше за 20 % від усього асортименту – ми продавали те, що хотів покупець. А він хотів чогось екзотичного.

У 2004 році я з подругою вперше поїхала на Сорочинський ярмарок. І для мене це стало переломною подією. Я побачила різноманіття та неймовірну красу української кераміки та вишивки. Сорочинський ярмарок надихнув мене звернути більше уваги саме на наші ремесла. Після 2004-го я їздила туди майже щороку. Там зав’язалися й перші знайомства з виробниками. Зокрема, на ярмарку я зустріла майстриню з Коломиї, з якою співпрацюю донині. Вона разом зі своїми трьома доньками вишивала рушники й передавала мені поїздом.

Вчителі проводили уроки з народознавства в магазині

Поступово я почала продавати вишиванки, зовсім небагато, буквально кілька одиниць. Здебільшого їх тоді в нашому місті не розуміли. Бувало навіть, що молодь приходила до магазину, щоб обрати комусь подарунок, бачила вишиванку й говорила, мовляв, давай її подаруємо. Це промовлялося з іронією та піднімалося на сміх. Однак були й люди, які купували вишитий одяг, переважно своїм дітям на такі свята, як хрещення або причастя.

Згодом мода на феншуй відійшла, і українська культура стала для херсонців цікавішою, вони почали досліджувати своє коріння. Підросли діти, виховані вже не в Радянському Союзі, а в незалежній державі, які в школах вивчали українську мову та знали про народні ремесла. До магазину навіть приходили вчителі молодших класів з дітьми й запитували, чи можна у нас провести урок з народознавства. Звісно, я не була проти. Дітлахи з великою цікавістю розглядали петриківський розпис, різьбу по дереву та вишивку. Тоді ми були в Херсоні єдиним магазином, де можна було придбати подібні речі. Після 2014 року відбувся стрімкий стрибок інтересу до всього українського, зокрема до нашої символіки. На момент повномасштабної війни у мене в Херсоні було вже дві крамниці.

Коли виїжджала з Херсона, заховала вишиванки під особисті речі

Коли Херсон окупували, ми не покидали міста – як і багато хто, чекали звільнення, сподіваючись, що це скоро станеться. Я зачинила один зі своїх магазинів, знявши всю зовнішню рекламу на прохання орендодавиці. Вона боялася що будівлю знищать російські військові, які часто зупинялися біля крамниці. Мого чоловіка переводили по роботі, тож нам потрібно було виїжджати. У нього був вибір з кількох міст, куди можна переїхати. Ми вибрали Кривий Ріг – це було найбільше місто зі списку, і ми подумали, що мені там найзручніше буде відкрити магазин. Однак ні я, ні чоловік ніколи не були в Кривому Розі до цього.

Читайте також: Фермер із Донеччини евакуював на Волинь 150 кіз та сироварню. Як йому це вдалося

Ми виїхали з Херсона на початку червня, це було дуже складно й небезпечно, тим паче, що я хотіла вивезти свій товар. Зрозуміло, що всю продукцію з тризубами та іншою українською символікою я заховала з початком окупації. До повномасштабного вторгнення в магазині було дуже багато сувенірів, кераміки, скляних виробів. Я вирішила, що перевозитиму в Кривій Ріг здебільшого вишиті сорочки. По-перше, вони займали менше місця і їх легше було замаскувати під власний одяг, знявши всі етикетки. По-друге, вони не могли побитися в дорозі, на відміну від посуду.

Підприємиця з Херсона

Ми проїхали 33 російські блокпости, як порахував мій чоловік. Я тоді нічого перед собою не бачила, бо було дуже страшно. На кожному блокпості нас зупиняли й оглядали багажник. Сумки не вивертали, але це нам просто пощастило, тому що деякі люди не доїжджали до пункту призначення. Коли потрапили на підконтрольну Україні територію, нас перевіряла СБУ. Це зрозуміло – все-таки ми виїхали з окупованого регіону. До нас підійшов службовець і запитав, що в сумках. Я відповідаю: «Вишиванки». Він на мене здивовано поглянув: «В якому сенсі?». Я говорю: «У прямому». Службовець запитав, як ми з ними проїхали та чи можна подивитися на них. Я відкрила сумку й показала: зверху був мій одяг, знизу – вишивка. Я вивернула їх, щоб не впадало в око. Він поглянув на мене і сказав: «Ну ви божевільна».

Знайшла приміщення в Кривому Розі з такими ж стінами, як і в Херсоні

Коли ми прибули до Кривого Рогу, найскладнішим для мене стало зорієнтуватися в місті. Воно велике й дуже своєрідне за побудовою через свою протяжність. Спочатку нічого не було зрозуміло, навіть те, де розташовується центр, тому що, як виявилося, їх тут два. Проте на допомогу прийшли мої однокурсники – корінні криворіжці. Вони допомогли нам винайняти житло й зорієнтуватися. Я почала ходити по місту й шукати приміщення для магазину. Через два тижні вибрала те, що було найближче до квартири, яку ми орендували, і до роботи чоловіка.

Магазин у Кривому Розі розташований на проспекті Поштовому. Виявилося, що раніше цей проспект називався Карла Маркса. У Херсоні моя крамниця розташовувалася на вулиці, яка в минулому також мала таку назву. А ще в нашому приміщенні в Херсоні стіни були яскраво-помаранчевого кольору, який мене страшенно дратував, але я нічого не перефарбовувала – це було складно, коли там уже розкладений товар. Яким же здивуванням стало те, що у приміщенні в Кривому Розі були стіни точнісінько такого самого кольору, причому такого ж відтінку, наче їх фарбували з однієї банки.

підприємиця з Херсона

Покупці почали приходити ще до відкриття магазину

Через тиждень після того як я знайшла приміщення, до Кривого Рогу приїхала моя продавчиня з Херсона. І ми взялися розкладати товар, який мені вдалося вивезти. Було спекотне літо, і ми відчинили двері, хоча сам магазин ще не відкривали – у нас нічого не було готово, навіть вітрина. Однак перші клієнти з’явилися вже тоді. Вони одразу зацікавилися нашим асортиментом. Тож ми розкладали товар – і одразу його продавали. Згодом зробили невеликий ремонт, перефарбували помаранчеві стіни, зробили одну примірочну.

Люди говорили, що в Кривому Розі не було крамниці, що спеціалізується на українських подарунках, з таким широким асортиментом. І це ж я далеко не все вивезла – тільки одну третю частину вишивки. А кераміка, розпис, дерево – усе залишилося в Херсоні. Вдома у мене був величезний асортимент, адже я співпрацювала з багатьма фабриками й виробниками. На жаль, багато хто з них зачинився, а хтось перебуває під окупацією. 

Кераміка з Херсона

Вишиванка – це оберіг для українців

Магазин у Кривому Розі більше спеціалізується на вишиванках – так сталося тільки через те, що саме їх вдалося вивезти з Херсона. Ми пропонуємо дійсно великий вибір: і сорочки, і сукні, і ручну вишивку, і машинну. Нині ці речі є оберегом для українців. Багато херсонців покинули місто й писали мені з проханням надіслати їм вишиванки. І я відправляла їх по всьому світу. Усі хочуть щось своє, рідне, що можна на себе одягнути. Не хочеться мати іноземне, яке б модне й гарне воно не було. З мого покоління в дитинстві та юності намагалися вичистити нашу ідентичність і змішати в єдине радянське. На щастя, тепер ситуація змінюється.

Крім вишиванок, у нашому магазині ми ще пропонуємо текстиль: скатертини й рушники. Також у нас є різноманітні сувеніри: брелки, кулони, намисто, магніти. У нас дуже доброзичливі клієнти, які цікавляться українською культурою. Нещодавно до нас приходила жінка, яка придбала одразу чотири вишиті сукні. Зрозуміло, що у всіх фінансове становище різне, але люди хочуть все одно підтримати нас. Кажуть: «Ми приїхали подивитися, що у вас є, купимо хоч брелок, магніт або футболку дитині». 

Наша крамниця часом виконує і просвітницьку роль. Інколи до нас заходять люди, які нічого не знають, наприклад, про петриківське мистецтво. Якось навіть запитували, чи це хохлома – російський народний розпис. І ми їм розповідаємо про наше малярство, тим паче, що село Петриківка, звідки родом це ремесло – поряд з Кривим Рогом, у Дніпропетровській області. 

бізнес із Херсона

Створили в крамниці «херсонський куточок»

У магазині є «херсонський куточок» – це кераміка, яку вдалося вивезти. Я її замовляла ще до повномасштабної війни на фабриці в Запорізькій області. На виробах є фрази «Ласкаво просимо в Україну», «Миру та злагоди», і кожен з них підписаний – «Херсон». Там зображена символіка нашого міста, його краєвиди. Власниця фабрики запропонувала, що вона може переробити написи на «Кривий Ріг». Але цих виробів так мало, що я не хотіла морочити голову ні собі, ні людям, тож вирішила залишити, як є. Кому подобається – нехай купує. А цей куточок став нашою розрадою.

Ще з продавчинею постійно сваримо одна одну, коли хтось із нас починає говорити: «А якби ми були вдома, це було б так…», «Ой, а яка вітрина у нас там гарна була», «Які зручні полиці були». У магазині ми стикаємося з безліччю побутових складнощів, які в Херсоні ми розв’язували одним дзвінком, а тут на це доводиться витрачати більше часу. Звісно, ностальгія є. Ми хочемо повернутися в український Херсон.

Читайте також: Як змінилась українська ІТ-сфера під час війни: досвід релокації харківської компанії AltexSoft

Незважаючи на те, в який непростий час ми живемо, у нас з’явилося усвідомлення, яка ми сильна нація та наскільки ми єдині. Я відчула, як з початком повномасштабного вторгнення змінилися цінності у людей, як українці підтримують одне одного. Орендодавець, у якого винайняла приміщення, зробив мені знижку, а ще знайшов майстрів, які зробили ремонт, порекомендував електрика. Нам допомагали навіть незнайомці, і ця підтримка була дуже потрібною в новому місті. Не завжди допомога – це фінанси, часто потрібно просто щось підказати. Кривий Ріг нас дуже добре прийняв, і я задоволена, що ми приїхали саме сюди.

Поки ми готували матеріал, Херсон звільнили. Олена сподівається потрапити додому, коли це буде можливо, і продовжувати працювати в рідному місті. Однак крамниця «Українські подарунки» залишиться в Кривому Розі та розвиватиметься. Також Олена розповіла, що під час окупації Херсона другий її магазин продовжував працювати. Продукція з державною символікою була захована, однак тепер українські сувеніри можна знову придбати у звільненому Херсоні.

Суспільство

У Франківську переселенець на грант відкрив кав’ярню в американському стилі

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Переселенець із Херсона відкрив в Івано-Франківську кав’ярню в американському стилі із літнім майданчиком за грантові гроші.

Про це повідомили на сайті Івано-Франківського обласного центру зайнятості.

Спочатку був баристою

Розповідається, що спочатку після переїзду херсонець Олександр Снурніцин влаштувався працювати баристою в Івано-Франківському місцевому кафе.

Дізнавшись про програму Єробота з надання мікрогрантів на створення власної справи, Олександр почав розробляти бізнес-план та подав заявку через портал Дія, адже завжди мріяв мати власну кав’ярню.

«Маю досвід роботи в сфері обслуговування біля 10 років. Починав працювати офіціантом, потім барменом, а пізніше перейшов на посаду адміністратора-баристи у Львівську майстерню шоколаду, де пропрацював маже 5 років», — розповів Олександр.

Кафе має 20 місць і літню терасу

Отримавши кошти за програмою надання мікрогрантів, Олександр відкрив кав’ярню, яка налічує біля двадцяти посадкових місць та невеличкий літній майданчик.

Читайте також: Як ми відкрили свій «Пункт незламності»: з генератором, Starlink і настолками. Кейс «Солом’янських котиків»

У меню присутні кавові напої, холодні та гарячі безалкогольні напої, чай, молочні коктейлі та десерти власного виробництва за крафтовими рецептами.

У планах – кондитерський цех

У кав’ярні створена домашня гостинна атмосфера, яка поєднується з стильним та сучасним дизайном.

Також в окремому приміщенні кав’ярні Олександр планує відкрити невеличкий кондитерський цех, який буде працювати для потреб клієнтів кав’ярні. З цією метою, чоловік звернувся за допомогою у підборі персоналу до фахівців служби зайнятості.

Подати заявку на отримання мікрогранту ще можна до 12 грудня 2022 року.

Нагадаємо, у Дубаї відкрили перший ресторан української кухні.

Також ШоТам розповідав, як як школяр-переселенець допоміг батькам відкрити власний заклад у Франківську.

Фото: liverpoolecho.co.uk.

Читати далі

Суспільство

Німеччина передала Україні мостоукладальні машини, надводні дрони й запчастини до Мі-24

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Німеччина надала Україні новий пакет військової допомоги, а саме мостоукладальні машини BIBER, надводні безпілотники та прикордонні автомобілі.

Про це повідомили у четвер, 1 грудня, на сайті німецького уряду.

Згідно з інформацією, за останні дні Україна отримала від Німеччини:

  • три мостоукладальні танки BIBER,
  • вісім надводних безпілотників,
  • 12 прикордонних автомобілів.

Також українська сторона отримала від німецької чотири тисячі спальних мішків, запасні частини до гелікоптерів Мі-24 й 30 машин швидкої допомоги.

Читайте такожПочинаємо все з нуля. Як маріупольська фабрика іграшок «Марі і Поль» відновлює роботу в Дніпрі

Крім того, Берлін анонсував передачу Україні семи зенітних самохідних артилерійських установок Gepard і 100 тисяч аптечок.

Довідка

Biber — броньована мостоукладальна машина німецького виробництва. Належить до групи машин бойового забезпечення. Під час бою мостовик може перекривати розрізи місцевості, такі як водойми та ущелини шириною до 20 метрів. Екіпаж складається з командира і водія. Апарат оснащений димовим гранатометом.

Нагадаємо, Німеччина передала Україні 10 танкових тягачів і 53 автомобілі.

Також канцлер Олаф Шольц нещодавно заявив, що найближчим часом Україна отримає від Німеччини три системи ППО Iris-T.

Фото: focus.de.

Читати далі

Суспільство

На Миколаївщині відновили реконструкцію Троїцького мосту

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

На Миколаївщині дорожники почали активний ремонт Троїцького мосту, щоб якнайшвидше забезпечити рух транспорту.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Миколаївської обласної військової адміністрації.  

Наразі на об’єкті здійснюється комплекс будівельних робіт. Зокрема, працівники влаштовують основу дорожнього одягу, перехідні плити та водовідвідні лотки.

Відзначається, що траса Н-24 «Благовіщенське – Миколаїв» – це стратегічно важлива транспортна артерія Миколаївщини, яка перетинає найбільші міста області. А відновлення мосту надзвичайно важливе для людей.

Читайте такожДвічі підкорила Босфор. Як зіркова плавчиня з Харкова стала тренеркою для немовлят та дорослих у Коломиї

Введення мостового переходу та підходів до нього в експлуатацію заплановано у  наступному році. Загалом реконструкція мосту стартувала торік у квітні.

Нагадаємо, на звільненій Херсонщині Укравтодор відкрив проїзд двома переправами.

Також ми повідомляли, що Укравтодор отримав два тимчасові мости від Чехії.

Фото: facebook.com/mykoda.

Читати далі