Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Вишиванки з Херсона, які пройшли 33 російські блокпости. Як магазин «Українські подарунки» переїхав до Кривого Рогу

Опубліковано

Свій перший магазин подарунків Олена Зіньова відкрила в Херсоні ще 20 років тому. На початку 2000-х він став першим у місті, де можна було придбати сувеніри на українську тематику: обереги, вишиті рушники, посуд і петриківський розпис по дереву. Згодом до асортименту додалися й вишиванки, а вчителі молодших класів навіть почали проводити уроки з народознавства у цій крамниці.

Коли ворог захопив Херсон, Олена прибрала з полиць магазину всі речі з українською символікою і понад три місяці пробула в окупації. Коли підприємиця виїжджала з міста, то захопила із собою невелику частину товару – здебільшого вишиті сорочки, які сховала в сумках під своїм одягом. Олена розповіла ШоТам, що її надихнуло займатися сувенірами на українську тематику, як змінювалося ставлення херсонців до вишиванок і що нового для себе відкривають криворіжці в крамниці «Українські подарунки».

Олена Зіньова

Підприємиця з Херсона, власниця крамниці «Українські подарунки»

Відвідування Сорочинського ярмарку змінило мій бізнес

На початку 2000-х я відкрила в Херсоні магазин подарунків і сувенірів з усього світу. Найбільший попит тоді мала китайська продукція – у ті часи феншуй був у тренді. Українські сувеніри також були на полицях крамниці, але небагато: трохи петриківського розпису по дереву та кераміка. Таких товарів було менше за 20 % від усього асортименту – ми продавали те, що хотів покупець. А він хотів чогось екзотичного.

У 2004 році я з подругою вперше поїхала на Сорочинський ярмарок. І для мене це стало переломною подією. Я побачила різноманіття та неймовірну красу української кераміки та вишивки. Сорочинський ярмарок надихнув мене звернути більше уваги саме на наші ремесла. Після 2004-го я їздила туди майже щороку. Там зав’язалися й перші знайомства з виробниками. Зокрема, на ярмарку я зустріла майстриню з Коломиї, з якою співпрацюю донині. Вона разом зі своїми трьома доньками вишивала рушники й передавала мені поїздом.

Вчителі проводили уроки з народознавства в магазині

Поступово я почала продавати вишиванки, зовсім небагато, буквально кілька одиниць. Здебільшого їх тоді в нашому місті не розуміли. Бувало навіть, що молодь приходила до магазину, щоб обрати комусь подарунок, бачила вишиванку й говорила, мовляв, давай її подаруємо. Це промовлялося з іронією та піднімалося на сміх. Однак були й люди, які купували вишитий одяг, переважно своїм дітям на такі свята, як хрещення або причастя.

Згодом мода на феншуй відійшла, і українська культура стала для херсонців цікавішою, вони почали досліджувати своє коріння. Підросли діти, виховані вже не в Радянському Союзі, а в незалежній державі, які в школах вивчали українську мову та знали про народні ремесла. До магазину навіть приходили вчителі молодших класів з дітьми й запитували, чи можна у нас провести урок з народознавства. Звісно, я не була проти. Дітлахи з великою цікавістю розглядали петриківський розпис, різьбу по дереву та вишивку. Тоді ми були в Херсоні єдиним магазином, де можна було придбати подібні речі. Після 2014 року відбувся стрімкий стрибок інтересу до всього українського, зокрема до нашої символіки. На момент повномасштабної війни у мене в Херсоні було вже дві крамниці.

Коли виїжджала з Херсона, заховала вишиванки під особисті речі

Коли Херсон окупували, ми не покидали міста – як і багато хто, чекали звільнення, сподіваючись, що це скоро станеться. Я зачинила один зі своїх магазинів, знявши всю зовнішню рекламу на прохання орендодавиці. Вона боялася що будівлю знищать російські військові, які часто зупинялися біля крамниці. Мого чоловіка переводили по роботі, тож нам потрібно було виїжджати. У нього був вибір з кількох міст, куди можна переїхати. Ми вибрали Кривий Ріг – це було найбільше місто зі списку, і ми подумали, що мені там найзручніше буде відкрити магазин. Однак ні я, ні чоловік ніколи не були в Кривому Розі до цього.

Читайте також: Фермер із Донеччини евакуював на Волинь 150 кіз та сироварню. Як йому це вдалося

Ми виїхали з Херсона на початку червня, це було дуже складно й небезпечно, тим паче, що я хотіла вивезти свій товар. Зрозуміло, що всю продукцію з тризубами та іншою українською символікою я заховала з початком окупації. До повномасштабного вторгнення в магазині було дуже багато сувенірів, кераміки, скляних виробів. Я вирішила, що перевозитиму в Кривій Ріг здебільшого вишиті сорочки. По-перше, вони займали менше місця і їх легше було замаскувати під власний одяг, знявши всі етикетки. По-друге, вони не могли побитися в дорозі, на відміну від посуду.

Підприємиця з Херсона

Ми проїхали 33 російські блокпости, як порахував мій чоловік. Я тоді нічого перед собою не бачила, бо було дуже страшно. На кожному блокпості нас зупиняли й оглядали багажник. Сумки не вивертали, але це нам просто пощастило, тому що деякі люди не доїжджали до пункту призначення. Коли потрапили на підконтрольну Україні територію, нас перевіряла СБУ. Це зрозуміло – все-таки ми виїхали з окупованого регіону. До нас підійшов службовець і запитав, що в сумках. Я відповідаю: «Вишиванки». Він на мене здивовано поглянув: «В якому сенсі?». Я говорю: «У прямому». Службовець запитав, як ми з ними проїхали та чи можна подивитися на них. Я відкрила сумку й показала: зверху був мій одяг, знизу – вишивка. Я вивернула їх, щоб не впадало в око. Він поглянув на мене і сказав: «Ну ви божевільна».

Знайшла приміщення в Кривому Розі з такими ж стінами, як і в Херсоні

Коли ми прибули до Кривого Рогу, найскладнішим для мене стало зорієнтуватися в місті. Воно велике й дуже своєрідне за побудовою через свою протяжність. Спочатку нічого не було зрозуміло, навіть те, де розташовується центр, тому що, як виявилося, їх тут два. Проте на допомогу прийшли мої однокурсники – корінні криворіжці. Вони допомогли нам винайняти житло й зорієнтуватися. Я почала ходити по місту й шукати приміщення для магазину. Через два тижні вибрала те, що було найближче до квартири, яку ми орендували, і до роботи чоловіка.

Магазин у Кривому Розі розташований на проспекті Поштовому. Виявилося, що раніше цей проспект називався Карла Маркса. У Херсоні моя крамниця розташовувалася на вулиці, яка в минулому також мала таку назву. А ще в нашому приміщенні в Херсоні стіни були яскраво-помаранчевого кольору, який мене страшенно дратував, але я нічого не перефарбовувала – це було складно, коли там уже розкладений товар. Яким же здивуванням стало те, що у приміщенні в Кривому Розі були стіни точнісінько такого самого кольору, причому такого ж відтінку, наче їх фарбували з однієї банки.

підприємиця з Херсона

Покупці почали приходити ще до відкриття магазину

Через тиждень після того як я знайшла приміщення, до Кривого Рогу приїхала моя продавчиня з Херсона. І ми взялися розкладати товар, який мені вдалося вивезти. Було спекотне літо, і ми відчинили двері, хоча сам магазин ще не відкривали – у нас нічого не було готово, навіть вітрина. Однак перші клієнти з’явилися вже тоді. Вони одразу зацікавилися нашим асортиментом. Тож ми розкладали товар – і одразу його продавали. Згодом зробили невеликий ремонт, перефарбували помаранчеві стіни, зробили одну примірочну.

Люди говорили, що в Кривому Розі не було крамниці, що спеціалізується на українських подарунках, з таким широким асортиментом. І це ж я далеко не все вивезла – тільки одну третю частину вишивки. А кераміка, розпис, дерево – усе залишилося в Херсоні. Вдома у мене був величезний асортимент, адже я співпрацювала з багатьма фабриками й виробниками. На жаль, багато хто з них зачинився, а хтось перебуває під окупацією. 

Кераміка з Херсона

Вишиванка – це оберіг для українців

Магазин у Кривому Розі більше спеціалізується на вишиванках – так сталося тільки через те, що саме їх вдалося вивезти з Херсона. Ми пропонуємо дійсно великий вибір: і сорочки, і сукні, і ручну вишивку, і машинну. Нині ці речі є оберегом для українців. Багато херсонців покинули місто й писали мені з проханням надіслати їм вишиванки. І я відправляла їх по всьому світу. Усі хочуть щось своє, рідне, що можна на себе одягнути. Не хочеться мати іноземне, яке б модне й гарне воно не було. З мого покоління в дитинстві та юності намагалися вичистити нашу ідентичність і змішати в єдине радянське. На щастя, тепер ситуація змінюється.

Крім вишиванок, у нашому магазині ми ще пропонуємо текстиль: скатертини й рушники. Також у нас є різноманітні сувеніри: брелки, кулони, намисто, магніти. У нас дуже доброзичливі клієнти, які цікавляться українською культурою. Нещодавно до нас приходила жінка, яка придбала одразу чотири вишиті сукні. Зрозуміло, що у всіх фінансове становище різне, але люди хочуть все одно підтримати нас. Кажуть: «Ми приїхали подивитися, що у вас є, купимо хоч брелок, магніт або футболку дитині». 

Наша крамниця часом виконує і просвітницьку роль. Інколи до нас заходять люди, які нічого не знають, наприклад, про петриківське мистецтво. Якось навіть запитували, чи це хохлома – російський народний розпис. І ми їм розповідаємо про наше малярство, тим паче, що село Петриківка, звідки родом це ремесло – поряд з Кривим Рогом, у Дніпропетровській області. 

бізнес із Херсона

Створили в крамниці «херсонський куточок»

У магазині є «херсонський куточок» – це кераміка, яку вдалося вивезти. Я її замовляла ще до повномасштабної війни на фабриці в Запорізькій області. На виробах є фрази «Ласкаво просимо в Україну», «Миру та злагоди», і кожен з них підписаний – «Херсон». Там зображена символіка нашого міста, його краєвиди. Власниця фабрики запропонувала, що вона може переробити написи на «Кривий Ріг». Але цих виробів так мало, що я не хотіла морочити голову ні собі, ні людям, тож вирішила залишити, як є. Кому подобається – нехай купує. А цей куточок став нашою розрадою.

Ще з продавчинею постійно сваримо одна одну, коли хтось із нас починає говорити: «А якби ми були вдома, це було б так…», «Ой, а яка вітрина у нас там гарна була», «Які зручні полиці були». У магазині ми стикаємося з безліччю побутових складнощів, які в Херсоні ми розв’язували одним дзвінком, а тут на це доводиться витрачати більше часу. Звісно, ностальгія є. Ми хочемо повернутися в український Херсон.

Читайте також: Як змінилась українська ІТ-сфера під час війни: досвід релокації харківської компанії AltexSoft

Незважаючи на те, в який непростий час ми живемо, у нас з’явилося усвідомлення, яка ми сильна нація та наскільки ми єдині. Я відчула, як з початком повномасштабного вторгнення змінилися цінності у людей, як українці підтримують одне одного. Орендодавець, у якого винайняла приміщення, зробив мені знижку, а ще знайшов майстрів, які зробили ремонт, порекомендував електрика. Нам допомагали навіть незнайомці, і ця підтримка була дуже потрібною в новому місті. Не завжди допомога – це фінанси, часто потрібно просто щось підказати. Кривий Ріг нас дуже добре прийняв, і я задоволена, що ми приїхали саме сюди.

Поки ми готували матеріал, Херсон звільнили. Олена сподівається потрапити додому, коли це буде можливо, і продовжувати працювати в рідному місті. Однак крамниця «Українські подарунки» залишиться в Кривому Розі та розвиватиметься. Також Олена розповіла, що під час окупації Херсона другий її магазин продовжував працювати. Продукція з державною символікою була захована, однак тепер українські сувеніри можна знову придбати у звільненому Херсоні.

Суспільство

Як отримати психологічну допомогу в сімейного лікаря

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Аби отримати психологічну допомогу, українці можуть звернутися до своїх сімейних лікарів, терапевтів або педіатрів. Так, згідно з інформацією МОЗ, станом на січень 2024 року з початку повномасштабної війни понад 70 000 медпрацівників пройшли навчання за програмою mhGAP (Mental Health Gap Action Programme) від Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Разом з Програмою розвитку ООН в Україні (UNDP) ШоТам розповідає про те, як отримати психологічні послуги на первинній ланці. 

Як сімейні лікарі надають психологічну допомогу: приклад Ворзельської амбулаторії

В Україні 865 медзакладів уже надають психологічні послуги в межах проєкту МОЗ «Інтеграція послуги з охорони психічного здоров’я на первинній ланці медичного обслуговування». 

У Ворзельській амбулаторії на Київщині пацієнти та пацієнтки також мають можливість знайти психологічну підтримку в лікарів. Тут щодня приймають 2-3 людей, які звертаються зі скаргами на свій психологічний стан. Найчастіше це ті, що пережили окупацію російськими збройними силами чи постраждали від вибухонебезпечних предметів. 

Пацієнтка чекає на прийом у коридорі Ворзельської амбулаторії. Фото: ШоТам

«Пацієнти(-ки) звертаються не відразу з тим, що можуть сказати про погіршення сну, роздратованість. Вони можуть звертатися з різними ознаками порушення фізичного здоров’я», – розповідає сімейна лікарка Ворзельської амбулаторії Оксана Бруяка.

У медичному закладі сімейний лікар, терапевт чи педіатр може:

  • оцінити психічний стан пацієнта/-ки;
  • надати медичну та психологічну допомогу;
  • виписати ліки;
  • направити на додаткові лабораторні дослідження;
  • скласти план лікування;
  • надати психологічну підтримку членам родини пацієнта/-ки чи тим, хто доглядає за ним/нею;
  • навчити техніки самодопомоги.

Перевірити, чи ваш медичний заклад підписав з НСЗУ пакет «Супровід і лікування дорослих та дітей з психічними розладами на первинному рівні медичної допомоги» на ці послуги, можна за посиланням. 

Лікарі первинної ланки також можуть перенаправити пацієнтів до профільних спеціалістів – психологів чи лікарів-психіатрів.

Лікарі Ворзельської амбулаторії за роботою. Фото: ШоТам

«До Ворзеля приїжджають фахівці-психологи з міжнародної гуманітарної місії «Лікарі світу». Також у нас є лікар-психіатр – він працює в Бучанському консультативно-діагностичному центрі», – розповідає Оксана Бруяка.

Звернутися до сімейного лікаря можна навіть перебуваючи за кордоном

Звернутися до сімейних лікарів за психологічною підтримкою можна й онлайн у лікарнях, які надають послуги дистанційно. 

У Ворзельській амбулаторії є пацієнти(-ки), які мають підписані декларації, але територіально перебувають за кордоном. Такі пацієнти(-ки) отримують психологічну допомогу онлайн або їх перенаправляють до інших фахівців. 

Де ще можна отримати психологічну допомогу

Національна служба здоров’я України (НСЗУ) в липні 2023 року оприлюднила карту з усіма медзакладами, які надають психологічну та психіатричну допомогу безоплатно. Наразі можна звернутися до понад 12 тисяч лікарів по всій Україні.

Читайте також: Психологічна допомога: чому це важливо та як організувати в громаді

Матеріал створено в партнерстві з Програмою розвитку ООН (UNDP) в Україні та за підтримки Уряду Японії. Серія публікацій реалізується в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною». Думки, висловлені тут, належать авторам і не обов’язково відображають точку зору UNDP в Україні чи Уряду Японії.

Читати далі

Суспільство

Розробили інтерактивну мапу книжкової екосистеми України

Опубліковано

Український інститут книги запустив інтерактивну карту книжкової екосистеми України.

Про це повідомили на сайті інституту.

«Набуття звички читання як щоденної практики є вкрай важливим завданням державної політики України, адже це впливатиме не лише на формування читацької грамотності та якість здобуття освіти, а також на розвиток критичного мислення, самореалізацію українців та розвиток людського потенціалу загалом», — ідеться в повідомленні.

Зазначається, що інтерактивна мапа книжкової екосистеми України сприятиме популяризації читання та наблизить книгу до українського читача.

Інтерактивна мапа – це зручний і корисний інструмент, що містить багато інформації про місця та події, які потрібні читацькій аудиторії.

Читайте такожЯк українці рятували Луганську бібліотеку в евакуації

У першому шарі зібрана інформація про книгарні України. Найближчим часом на мапу додадуть шари з літературними музеями та книжковими фестивалями.

На сьогодні на карті відмічено 447 книжкових магазинів, а з самою картою можна ознайомитись за посиланням.

Нагадаємо, біженка з Київщини відкрила українську бібліотеку в Катовіце.

Також ми розповідали, що у Вінниці відкрили мобільну бібліотеку для неформального навчання молоді і дітей.

Фото: ubi.org.ua.

Читати далі

Суспільство

Uber передав Україні $1 млн на машини швидкої допомоги

Опубліковано

Компанія Uber передала один мільйон доларів на автомобілі екстреної медичної допомоги для України.

Про це в середу, 28 лютого, повідомило Міністерство охорони здоров’я.

«Неймовірні новини від United24: Uber передали Україні 1 000 000 $ на машини швидкої допомоги. Загалом Uber, а також водії та клієнти компанії з усього світу пожертвували вже понад 4 мільйони доларів США на автомобілі швидкої допомоги», — йдеться у повідомленні.

В United24 відзначили, що завдяки партнеру вже придбали та доставили 49 реанімобілів, які щодня рятують життя.

Читайте також: Як у громаді організувати тренінги з домедичної допомоги

Про Uber

Uber — американська компанія, що створила однойменний мобільний застосунок для пошуку, виклику та оплати таксі або приватних водіїв. Застосунок доступний у більш ніж 200 великих містах в 67 країнах світу. З 30 червня 2016 року сервіс Uber став доступним в Україні.

Про UNITED24

Ініціатива UNITED24 запрацювала 5 травня. Це платформа для збору коштів на допомогу Україні, що надає можливість зробити донейт в один клік із будь-якої країни. Усі кошти надходять на рахунки Національного банку України, закріплені за профільними міністерствами: Міністерством оборони України, Міністерством охорони здоров’я України, Міністерством інфраструктури України. Станом на 12 січня 2023 року через платформу вдалося зібрати понад 10 мільярдів гривень.

Нагадаємо, Україна отримала 10 «швидких» від уряду Кореї.

Раніше ми повідомляли, що Барбара Стрейзанд передала реанімобіль Вишгороду на Київщині.

Фото: МОЗ України.

Читати далі