Вихователька Наталія Песоцька врятувала 30 дітей-сиріт під час атаки росіян на Чернігів. Про її подвиг розповідає ШоТам.
Понад два тижні вона ховала дітей від російських бомбардувань у підвалі, а потім вивезла в безпечне місце. Наталія Песоцька — вихователька Чернігівського центру реабілітації, про яку тепер говорить весь світ!
Вона якраз проводила заняття з дітьми, які не мають батьків, коли росіяни почали атакувати місто.
Найменшому її вихованцеві було три з половиною роки, а найстаршому — 16. Наталя встигла сховати дітей у підвал, коли в будівлю влучила російська ракета.
Той жах я вам передати не можу, коли на тебе сиплеться штукатурка, а оці всі труби — вони обмотані скловатою. Я собі сиджу і думаю: «Якщо впадуть на нас оці труби, як витягувати звідти дітей?», — Наталія Песоцька, вихователька Чернігівського центру соціальної реабілітації.
У той момент Наталія зробила єдине, що могла: почала разом із дітьми молитися. Після обстрілу вона зрозуміла: тепер це не просто вихованці, це її діти, яких вона нізащо не покине.
Перебувати в напівзруйнованому центрі було вкрай небезпечно. Тому разом вони перебралися до місцевої церкви.
Там стояло 5 двоярусних ліжок. На ці ліжка лягли маленькі дітки валетом по двоє. А всі решта, дорослі, послали матраци на підлогу, і всі спали прямо там, на матрацах, — Наталія Песоцька, вихователька Чернігівського центру соціальної реабілітації.
У маленькій кімнаті вони розмістилися утридцятьох — без води, тепла і світла, ховаючись від обстрілів. На щастя, з їжею допомагали волонтери. У таких умовах Наталія та діти витримали 14 днів.
Але з кожним днем перебувати в Чернігові ставало все небезпечніше. Одного дня волонтери запропонували евакуюватися до сусіднього Києва.
Навкруги палали будинки, лежали залишки розірваних ракет: дорога тривала довгих 9 годин.
«Лісами, полями, болотами якимись 9 годин ми їхали з Чернігова до Києва об’їзними цими дорогами», — Наталія Песоцька, вихователька Чернігівського центру соціальної реабілітації.
Читайте також: Роки – не вирок. Як у Львові люди старшого віку запустили виробництво подушок і адаптуються до життя в сучасному світі
Далі на них чекав поїзд на Прикарпаття. Лише діставшись туди, Наталія зрозуміла, що вони в безпеці. В одному з місцевих санаторіїв діти раділи найпростішим речам: електриці та воді.
А Наталія вже повернулася додому до Чернігова та чекає на відновлення центру. За цей подвиг виховательку нагородили престижною премією Global Teacher Prizе.
І вона не просто опинилася в списку вчителів-рятівників. Тепер її історію знає світ: Наталя стала прикладом відважної української вчительки. А її ім’я регулярно згадують під час міжнародних зустрічей як символ стійкості українців.
Нагадаємо, боєць, який відбив наступ ворога у ближньому бою, отримав «Золотий хрест» від Залужного.
Окрім того, у Ніжині назвали вулицю на честь Олександра Мацієвського, страченого за слова «Слава Україні».
