Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Вулиці Ратушного, Чикаленка та Махова. Не знаєте, хто це? Час познайомитися із проєктом «Стріткод»

Опубліковано

Зібрати й цікаво викласти в одній локації верифіковану інформацію – аби мати універсальну історичну платформу, якій можна довіряти. Прив’язати кожну статтю-сторінку до міського простору – аби дати пізнавати історію на відстані кліка. Розповісти про українців, історичні події та зв’язки між ними – аби пам’ятати і бути захищеними цим знанням.

«Стріткод: історія на кожному кроці» – новий україноцентричний проєкт від ГО «Історична Платформа», спрямований на заповнення прогалин історичної пам’яті українців. Про розробку і запуск платформи, яка розповідає про видатні постаті через міський простір, ШоТам розповіли засновниці проєкту Інна Крупник і Наталя Демідова. 

Застріткодити Україну

Так склалося, що наші вулиці мають не номери, а назви. Усі ці Квіткові, Польові, Центральні, Шевченка – знайомі та хожені-перехожені. Багато назв вулиць родом з СРСР просто «вросли» в нас. Від цих імен буває важко відмовитися, такі звиклі ми до них.

А нові імена в назвах вулиць, які з’являються із декомунізацією, поки що багатьом відгукуються чимось незвіданим чи маловідомим. А нам так хочеться, щоб вулиці, площі, зупинки метро не мовчали, а промовляли. Промовляли про людей, на честь яких вони названі. Промовляли про нашу видатну історію. Так 27 квітня з’явився допис від Наталі Демідової:

«У Дніпрі між Мечкою та парком Шевченка є вулиця Дмитра Донцова. Що ви знаєте про цю непересічну історичну постать? Що ми взагалі знаємо про тих людей чи події, на честь яких названі наші вулиці? Та й чи реально знати про всіх?

Може нереально та й не треба? Але уявіть, як було би добре, якби після Перемоги на адресні таблички додали, до прикладу, промовисті заголовки з QR-кодами. Які б вели на сторінки з історичною довідкою в текстовому та аудіо форматах різними мовами. Історія, шкільні екскурсії, внутрішній та міжнародний туризм…»

Історія на кожному кроці

Наталя Демідова: Ідея проєкту виникла під час перегляду відео про Дмитра Донцова. Кілька років я водила дитину в басейн на вулиці, названій на його честь. В якийсь момент все це поєдналося, і я спитала в друзів, як їм ідея. Вони були в захваті. Проте я зовсім не збиралася братися за реалізацію. Мене лякав масштаб, і не було з ким все це втілювати. На перші кроки я наважилася тільки за кілька місяців. Підготувала перший описовий документ і знайшла Інну, яка повною мірою мене підтримала. Вже восени ми разом зареєстрували ГО для реалізації цього історичного проєкту.

статут Історичної платформи

Інна Крупник: Як почула по телефону Наталчину пропозицію, відразу запалилася. Навіть в короткому телефонному викладі відчувався масштаб проєкту, суспільна цінність. А якщо докласти креативну складову, може вийти справжня вау-історія з вулиць наших міст. Мене реально надихає розуміння того, наскільки ми як нація проапгрейдили власне розуміння себе та своєї історії за останні роки, наскільки відкриті до вивчення історії та спростування історичних міфів. 

Хочеться бачити цю історію близькою до себе, пережитою та бути дотичною до неї. Ми назвали проєкт «Стріткод», бо він про історію, що промовляє просто з вулиць наших міст, а QR-коди є ключовими елементами зв’язку з аудиторією. Слоган «Історія на кожному кроці» теж колись претендував на назву проєкту, тому він з нами. Не слід втрачати гарні меседжі! А далі почали працювати й шукати людей, які на волонтерських засадах можуть долучитися до проєкту.

Стріткод: Інна Крупник

«Стріткод» націлений на вулиці

Інна: Ми не хотіли створювати нову Вікіпедію, і не нам тягатися з НАН, але ми таки віднайшли свою власну «класність». Уся інформація на нашій платформі верифікується істориками – за цю перевагу ми тримаємося руками і ногами, бо досить з нас історичних міфів та необгрунтованих інтерпретацій. Подавати матеріал плануємо концентровано та структурно. Але в різних форматах, щоб кожен міг і почитати, і послухати, і залипнути на відео, і відвідати віртуальну арт-галерею. 

Акцент на авторське, талановите, сучасне. Тексти, ілюстрації, креатив. Писатимемо про Героїв так, наче пишеш близькому другу: легко та по-товариськи. Історики нашого проєкту верифікують не тільки тексти, дати, факти про видатних українців, але й ілюстрації. Пізніше історію «підсвітимо» ще й доповненою реальністю. Повірте, вона того варта. 

Наталя: «Стріткод» націлений на вулиці. Імена в назвах – ключовий гачок між перехожим та історією. Географія проєкту – вся країна, всі ці назви, які згідно з дослідженням носять унікальні імена видатних людей. Але починати ми будемо з пілотного міста або міст і досить скоро застріткодимо перші вулиці. Активно працюємо, готуємо статті, ілюстрації, макети самих стріткодів – наших табличок з українською душею. 

Хочемо, аби при погляді на стріткод люди казали собі: «Це ж та сама табличка!». Також разом із командою SoftServe Академії ми опрацьовуємо першу версію сайту. І хоча на даному етапі проєкт волонтерський, ми змогли залучити до команди крутих дизайнерів, художників, провідних істориків та соціологів. Бо для нас важливо зробити все якнайкраще для нашої історії. Вона заслуговує на це.

Стріткод: Роман Ратушний

Маємо заповнити прогалини в історичній пам’яті

Інна: Місія «Стріткоду» – заповнити прогалини історичної пам’яті українців. Якщо ми не заповнимо їх власною історією чи власними героями, їх заповнять зайди, чужинці або навіть вороги. Носії не нашої культури, не нашої історії. І тоді вулиці знову розповідатимуть про імперію, «вєлікую культуру», комсомол та інші міфи чи скалки тоталітарних ідеологій. А в нашій голові не стане місця для Донцова, Шухевича, Героїв Азова, Ратушного, Апостола, Примаченко, Січових Стрільців. Для відомих та менш відомих. Для власних героїв, старих та нових.

Наталя: Ми вже вивчили в першому наближенні те, як ставляться українці до пізнання історії та якості власних історичних знань. Люди цікавляться історією, але їм часто бракує уніфікованих джерел чи часу на пошуки інформації. Не кожен з нас фаховий історик, авжеж. А багатьом взагалі сухо та нецікаво викладали в школі. При цьому, на питання «Наскільки важливим для українців є знання власної історії, імен власних героїв та історичних подій, базове розуміння взаємозв’язків між історичними подіями?» майже всі опитувані нами на поточний момент дали відповідь: «Важливо, бо це посилює нашу ідентичність та маркує наш вільний історичний простір». 

Власне, це та думка, яка не давала мені спокою ще навесні. Вважаю наш проєкт майбутньою складовою інформаційної безпеки України. Це дуже відповідально, але ми розуміємо, чому і заради кого ми це робимо. І в пам’ять про кого. Це дає сили рухатися уперед попри все.

«Стріткод» – проєкт проти історичного невігластва

Інна: Наш Проєкт глобально – проти історичного невігластва, за посилення інформаційної безпеки українців через популяризацію власних видатних імен. «Стріткод» – це зручно, коли крокуєш містом, вивільняє час на пошуки інформації. Це унікально, тому що єдиних платформ зі структурованою інформацією про видатних українців, прив’язаних до назв вулиць, до цього не було. 

Ми створюємо єдину базу знань про видатних людей та визначні події з історії України. Ціль з зірочкою: навчити українців розумінню причинно-наслідкових зв’язків між подіями. Це важливо. А ще «Стріткод» – це інноваційно, тому що платформа містить виключно верифіковану інформацію, а також різні формати її подачі (аудіо, візуальна, текстова, відео, хронологія, арт-галерея, інтерактиви, AR). 

Якщо ти – пересічний «пізнавач» історії, то маєш можливість стати стріткодером – зареєстрованим учасником створеного ком’юніті. Якщо ти – історик, то маєш можливість вести блог, бути автором матеріалу. Ось така багаторівнева взаємодія з авдиторією.

Стріткод: Михайло Грушевський

Наталя: «Стріткод» – це просвітницько-розважальний проєкт. Спочатку почне роботу сама платформа з текстами, ілюстраціями, галереєю тощо. Українці побачать матеріали про видатних співвітчизників з першого пулу вулиць та авторські таблички з QR-кодами, що вестимуть на платформу. Пізніше на основі цих табличок ми запустимо маршрути – тематичні екскурсії та квести, які будуть цікаві і для сімейного дозвілля, і як позакласне навчання. Неформальна освіта, авжеж.

Так, ми хочемо інтегруватися в освітній процес не тільки як джерело для рефератів, але й як альтернативна освіта, неформальна. Дещо розважальне буде і в першій версії проєкту. Ми вже домовилися про співпрацю з крутими розробниками AR-моделей і збираємося порадувати наших перших користувачів не тільки цікавими історіями, але й доповненою реальністю. Ми оживляємо історію.

Як долучитися до проєкту

Наталя: Якщо людей не лякає волонтерство і кропітка робота, щотижневі онлайн-зустрічі та листування в чаті до червоних пальців при обговоренні матеріалу та креативу, то ми завжди раді досвідченим ілюстраторам, талановитим райтерам, консультантам з фандрейзингу, PR, комунікацій. 

Інна: Ми відкриті для пропозицій партнерства і співпраці з фахівцями та компаніями, які поділяють наші цінності. Вже чекаємо пропозиції на наш e-mail: streetcodeua@gmail.com. Ми також публікуємо вакансії на нашому тимчасовому лендингу. Наперед тиснемо руку та мріємо про спільну залученість в історію на кожному кроці.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі