Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«ВПО – це не лише гуманітарка». Як бахмутська громадська організація допомагає переселенцям у Черкасах

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Історія громадської організації «Асоціація «Відродження та розвиток» розпочалась понад десять років тому в Горлівці на Донеччині. З початком війни організація переїхала до Бахмута, де підтримувала переселенців, організовувала заходи для молоді та допомагала громадам втілювати в життя інструменти демократії.

Через декілька тижнів після початку повномасштабної російської агресії більша частина команди переїхала до Черкас. Тут вони продовжують працювати з молоддю та втілюють проєкти для внутрішньо переміщених осіб. Про діяльність організації, переїзд в нове місто, співпрацю з місцевою владою та підтримку переселенців ШоТам розповіла Лілія Дудник – проєктна менеджерка організації.

Вперше ГО переїхала вісім років тому з Горлівки в Бахмут

Організація «Асоціація «Відродження та розвиток» виникла понад десять років тому – у 2011 році в місті Горлівка на Донеччині. На її базі створили Донецький ресурсний центр з розвитку місцевої демократії, який входить до мережі українських ресурсних центрів. 

Я ж навчалась в харківському університеті і після завершення вишу кілька років працювала у Харкові бухгалтеркою. Потім на три роки переїхала до Маріуполя, а напередодні 2014-го повернулася в рідний Бахмут. Я була в декреті і шукала якусь діяльність на неповний робочий день, адже дитина вже відвідувала садок, тож мені хотілося щось робити. 

Коли вісім років тому на сході почалася російська агресія, команда ГО переїхала в моє місто, а я долучилась в ролі волонтерки. Мене часто запрошували допомагати з організацією тренінгів, а коли мій декрет завершився – запропонували посаду проєктної менеджерки. 

Оскільки майже вся команда – це переселенці з Горлівки, у Бахмуті з’явився Центр допомоги переселенцям. Через нього ми забезпечували людей гуманітарною допомогою, а також створювали для них спеціальні листівки з картами, які допомагали орієнтуватися в місті. Це було дуже корисно, оскільки серед переселенців було багато пенсіонерів, які не вміли користуватись сучасними гаджетами та гул-картами.

Вчили людей основам громадського активізму

Ще один проєкт, який заснували після переїзду до Бахмута, – «Бізнес дім», де ми навчали переселенців як знайти себе та зрозуміти, чим вони можуть займатись в новому місті. Говорили, як можна перетворити хобі на бізнес, відкрити ФОП та пояснювали інші юридичні моменти. Кілька наших учнів змогли запустити власні справи, тож завдяки нашому проєкту в місті з’явилися нові бізнеси та побільшало робочих місць.

Також в Бахмуті ми організували «Школу соціальної мобілізації», де працювали з персоналом великих підприємств. Навчали людей, як потрібно об’єднуватись в ініціативні групи і як вони можуть щось змінювати в місті. Скажімо, як писати інформаційні запити, моніторити сайти та програми. Це були основи громадського активізму.

У цей початковий етап ми також активно співпрацювали з ОСББ і результатом став перший регіональний форум ОСББ в Донецькій області. Тоді нас потужно підтримали міжнародні донори, тому це була дуже масштабна подія в регіоні. Через деякий час ми почали виходити на районний рівень – співпрацювали з Сіверськом, Соледаром, Світлодарськом та іншими містами, налагоджували принципи демократичного суспільства. Останній наш масштабний проєкт перед вторгненням – моніторинг використання інструментів місцевої демократії в п’яти громадах Бахмутського району. 

З часом створили молодіжний центр, щоб розвивати місцеву молодь

У 2016 році на базі організації ми заснували молодіжний центр «FreeDom Нub», який входив до мережі центрів Донеччини та Луганщини. Спершу ми влаштовували перегляди фільмів для молоді про права людини. Потім двоє людей, які до нас приходили, запропонували безкоштовно викладати англійську для відвідувачів. Так і закрутилася діяльність.

Завдяки центру ми проводили різні заходи для молоді – концерти, конкурси молодих виконавців, квартирники. Одна з відвідувачок розмалювала всі стіни в нашому холі, а з часом вона почала брати комерційні проєкти та стала відомою художницею. Ми часто грали в «Мафію» та інші настільні ігри. Словом, фактично все, що хотіла молодь, ми намагались втілити в життя.

Я пам’ятатиму той ранок все життя

Ми не дуже вірили, що все станеться саме так. Ще 23 лютого ми були в Світлодарську, а це дуже близько до окупованих територій. Про запасний план для організації навіть не думали. Оскільки інші члени команди вже були змушені переїжджати, ми знали, що просто треба збирати речі та їхати.

Особисто для мене ранок 24 лютого почався приблизно о 06:30 від того, що в мене просто розривався телефон. За хвилину було, мабуть, п’ятдесят сповіщень в телеграмі, тому той звук я запам’ятаю на все своє життя. Я одразу зрозуміла, що щось трапилось. Відкрила телеграм і побачила повідомлення від друзів: почалась війна.

У перші дні ми думали, що перечекаємо все вдома, тим паче їхати було небезпечно. До квітня було відносно спокійно, а тоді голова військової адміністрації зробив офіційну заяву: наближаються важкі бої за Донбас і потрібно виїжджати. Я виїхала 3 квітня, а інші члени команди – приблизно через місяць. Якщо говорити про нашу ГО, то перша думка була про те, що ми маємо незавершені проєкти. Для нас дуже важлива репутація та зобов’язання перед донорами, тож ми дуже хвилювались. Але всі партнери нас підтримали.

Сподівались повернутись додому через 2-3 тижні

Спершу ми поїхали в Харківську область. Як і більшість людей, сподівались, що через 2-3 тижні повернемось додому. Ми виїжджали, коли з Донеччини та Луганщини їхало дуже багато людей, тому так виходило, що поки ми доїжджали до квартири, про яку домовлялись, її вже займав хтось інший.

Моя тітка переїхала в Черкаси ще раніше, тому порадила їхати до неї. Крім того, з 2019-го я працюю координаторкою у Всеукраїнській ініціативі «Активна громада» і дуже багато членів нашої команди саме з Черкас. Буду відвертою, ми багато чули про Черкаси, але навіть не знали, де вони розташовані. Коли ми приїхали, мене дуже здивувало, що про таке красиве місто так мало говорять. 

Займаємось адаптацією ВПО в Черкасах

Коли ми переїхали, то зрозуміли, що можемо допомогти місцевій владі працювати з переселенцями та допомогти їм швидше адаптуватися в новому місті. Людям дуже важко просто кинути все своє життя вдома та переїхати, тому перше, що ми організували, – це анкетування для ВПО. Аби зрозуміти, хто взагалі переїхав в Черкаси, який їхній вік та діяльність, чи перевезли вони бізнес. 

Таке дослідження проводили для того, щоб розуміти, як ми можемо допомогти цим людям. У листопаді завершили збирати анкети, тепер готуємо аналітичний звіт, на основі якого складатимемо рекомендації для органів місцевого самоврядування щодо роботи з переселенцями.

Запрошуємо переселенців на цікаві екскурсії

Другий напрям нашої роботи – познайомити переселенців з Черкащиною. Мало хто знає, що саме тут відбулось багато історичних подій, що це мала батьківщина Хмельницького та Шевченка. Ми проводили екскурсії містом та водили людей в обласний краєзнавчий музей. Цей захід ми організовували і для того, щоб люди між собою познайомились, потоваришували та знайшли нових друзів. Відвідувачі були вражені ідеєю.

У цьому музеї ми також організовували майстер-класи для діток. Люди, які проводили їх, дуже люблять свою справу. Були наукові працівники в галузі археології, які розповідали дітям про дослідження та показували артефакти з Черкащини. Також діти, які приїхали в місто, відвідували майстер-класи, де плели ловців снів та браслетки. 

Плануємо інші цікаві заходи для учасників екскурсій. Тому що бути переселенцем – це не тільки стояти в черзі за гуманітарною допомогою, треба якось розвиватись та займатись чимось корисним у вільний час. Також ми проводили зустрічі з ВПО в Центрі зайнятості, де розповідали, як можна звільнитись онлайн, як скористатись пільгами та які є можливості для самозайнятості. Ще пропонували курси для перекваліфікації.

Розвиваємо молодь в Черкасах

Зараз я працюю в спільному з Черкаською молодіжною радою проєкті, який називається «ВільноХаб». У проєкті є координатори з числа внутрішньо переміщених осіб. Ми організовуємо заходи для людей від 10 до 35 років. Запитуємо молодь, чого вони потребують і відповідно до побажань організовуємо дозвілля. Ми грали в настільні ігри, організовували змагання «Хто зверху», разом споглядали за заходом сонця.

Остання ідея спала на думку, оскільки я ще ніколи не бачила наскільки красивих заходів. Тоді долучилось багато молоді, з нами була психологиня, яка проводила вправи, а наприкінці ми просто релаксували. Ще в нас відбуваються вечори спілкування, про потребу яких часто говорили молоді люди. Пандемія та повномасштабна війна лише загострила цю потребу, тому перше прохання серед молоді – щире спілкування.

Нас добряче пошарпало життя, але не здаємось

Нещодавно я повернулась з Аналітичної школи, яку організував Міжнародний фонд «Відродження». Ми плануємо запустити проєкт, пов’язаний з екологією. Війна має великий вплив на цю сферу, тому хочемо робити аналітику, петиції та активно долучатися до висвітлення та вирішення екологічних проблем. Також хочемо виходити на новий рівень, бути експертами в цій сфері.

Часто до нас звертаються інші ГО за порадами, тому ми б хотіли передавати знання та ділитись своїм досвідом через навчання. Світ змінюється? і навіть в часи війни громадська організація має бути трохи шаленою та гнучкою, аби можна було швидко адаптовуватися до реалій. Зараз ми мусимо не прив’язуватися до одного місця, бути готовими зібрати всі речі, переїхати в нове місто та розвиватись там. 

Я пишаюсь тим, що за одинадцять років життя нас добряче пошарпало, але ми все одно залишаємося стійкими та не здаємось. Ми завжди налаштовуємо себе на те, що все буде добре, навіть у дуже важкі часи. Зараз всі ми маємо одну спільну мрію – це наша перемога. Але ще особисто я дуже хочу приїхати додому бодай на кілька днів, прийти в свою квартиру і просто побути там. Це зараз, мабуть, моє найголовніше бажання.

Суспільство

Не шиють і не тчуть, а виготовляють за допомогою пістолета. Як у Черкасах створюють нетипові крафтові килими

Опубліковано

Що поєднує між собою крафтові килими і тафтинговий пістолет? Те, що перше можна створити за допомогою другого. Уявлення про килими та їхнє призначення змінює подружжя Сергія та Ельвіри Таморків з Черкас, які понад рік розвивають власну справу.

«Я думав, що килими це щось з типовими візерунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів», – ділиться Сергій.

Про килими у вигляді персонажів з Гаррі Поттера та підтримку державного гранту для ШоТам розповів засновник сімейного бізнесу RootsRugs Сергій Таморка. 

Перший килим – для друга

Сімейному бізнесу Сергій та Ельвіри Таморків більше року. Перший килим вони створили в грудні 2022 року та опублікували його фото в соціальних мережах. Це був двометровий крафтовий килим в етностилі з українськими та марокканськими мотивами, який подружжя зробило на замовлення свого друга.

Раніше Сергій з дружиною жили у Києві та працювали в сфері торгівлі одягом – мали власний магазин.  За освітою Ельвіра – біотехнолог, а Сергій технік сільського та лісового господарства. Освіта обох зовсім не пов’язана з творчістю, але саме вона є невід’ємною частиною життя цієї сім’ї. 

Подружжя Таморків, яке створює крафтові килими

Сергій та Ельвіра Таморки. Фото надав Сергій

Про створення килимів неординарним способом Сергій дізнався в 2019 році і хотів спробувати. Побачив кілька відео в американському YouTube та світлини на іноземних сайтах.

Незвичайний крафтовий килим

3D-килим, який створило подружжя. Фото надав Сергій Тиморка

Крафтові килими не лише на стіну та підлогу?

Сергій каже, що раніше мав доволі консервативну думку про килим: «Я думав, що килими – це щось з типовими візурунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів».

Яскравий килим, який свторило подружжя

Замовлення у вигляді мультиплікаційного героя. Фото надав Сергій Тиморка

Після початку повномасштабної війни ситуація з сімейним магазином одягу була доволі складною, в перші тижні весни розпродали весь наявний товар і вирішили припинити роботу. 

В Черкаси хотіли переїхати давно, бо звідти родом Ельвіра і місто завжди здавалося парі більш комфортним для життя. Сергій каже, що в Києві багато часу витрачав на логістику, дорогу, особливо в питаннях бізнесу. Після переїзду Сергій з Ельвірою думали, чим можуть займатися далі і чоловік згадав про виготовлення килимів.

Сергій розповідає, що процес створення килима починається з малюнка, який переноситься на раму. Малюнок може бути створений заздалегідь або намальований від руки, який потім треба за допомогою проектора перенести на полотно, яке перед тим натягують на раму. Далі відбувається процес вишивки, але не руками, а за допомогою пістолета, який протикає полотно. Чоловік наголошує, що це не машинна вишивка, килими створюються саме за допомогою пістолета.

Тафтинговий пістолет – постійний помічник в роботі тафтинговий пістолет, за допомогою якого подружжя створює вироби петельною технікою. Також можна використовувати великі пневматичні пістолети, аби створювати 3D-килими з довгим ворсом.

Процес створення крафтового килиму

Сергій Таморка створює килим за допомогою тафтингового пістолета. Фото: Суспільне Черкаси

Відразу вийшли на експорт

Спочатку Таморки придумували лише власні малюнки, адже експериментували та використовували різні мотиви вишивки. А далі клієнти почали робити замовлення за вже готовим малюнком. 

Більше 80% клієнтів замовляють крафтові килими у США, а інші – з Європи та України в тому числі. «Тафтиногові килими – це нова ніша в бізнесі, яка тільки зароджується в Україні, проте виробників уже є достатньо. Є виробники, які створюють килими саме для українських споживачів, ми ж вирішили відразу орієнтуватися на експорт», – каже Сергій.

Станом на сьогодні Таморки створили приблизно 200 килимів. Пошити килим можна і за кілька годин, але його створення не обмежується виключно шиттям. Тому в середньому на килим пара витрачає до двох-трьох робочих днів.

Синій килим створений Таморками

Об’ємний килим, який створили Таморки. Фото надав Сергій 

Корінь Мандрагори та етнічні мотиви

Сергій каже, що серед виробів має багато фаворитів, які, переважно, пов’язані з якимись персонажами. Наприклад, корінь Мандрагори з листками як у фільмі про Гаррі Поттера – одна частина килимка, а інша – горщик, за який корінь ховається. Це тип розсуваного килимка. В дитинстві Сергій дуже любив «Завойовник Зім», де був персонаж Гір, що перевдягався в зеленого собаку. Цього героя часто замовляли з-за кордону.

Килим, який створило подружжя

Розсувний килим з коренем мандрагори в горщику. Фото надав Сергій Таморка

«Найцікавіше для нас – робити щось унікальне, що потребує поєднання кількох технік. Ми хочемо створити найбільш унікальний килим в світі», розповідає Сергій Таморка.

Запитів від іноземних клієнтів дуже багато. Часто люди надсилають власні фото або просять створити якогось персонажа. Від клієнтів з України замовлень значно менше, але Сергій ділиться, що всі вони теж дуже різноманітні. Клієнти замовляли традиційний великий етнічний килим, а ще персонажів з аніме чи героїв мемів. 

Грантова підтримка для розвитку бізнесу

Розвивати власний бізнес Таморкам допоміг державний грант «Власна справа». Сергій ділиться, що подав заявку через «Дію» за кілька хвилин. І радить всім, хто хотів би спробувати податись на грантову підтримку, обов’язково подумати про свій бізнес-план – що хочете робити, як саме і кому це може бути потрібно. А ще важливо вміти планувати свій бізнес на тривалий час, хоча б на кілька років.

Таморкам грантові кошти допомогли збільшити об’єми сировини, кількість унікальних моделей, які створили самі та наповнили ними сайт, аби клієнти мали більший вибір. А ще орендувати приміщення, адже до того створювали килими вдома, де вже не поміщалися зі своїми рамами. 

Крафтові килими закордон продають за допомогою всесвітнього маркетплейсу крафтових товарів Etsy. Сергій та Ельвіра зараз взяли на роботу людину, яка адмініструватиме їхній магазин на цьому сайті, а вони витрачатимуть більше часу на саме створення килимів та своєї власної крафтової історії.

«Складно зберігати рівень якості при масштабуванні, тому ми хочемо залишатися на такому рівні своєї крафтовості. Ми прагнемо росту, але не плануємо створювати цех, де працюватимуть п’ятдесят людей, що робитимуть наші килими у великих об’ємах. Ми зосереджені на меншій кількості, але більшій якості», розповідає Сергій.

Килими на експорт, гроші – в Україну 

Для подружжя Таморків створення власних крафтових килимів – це можливість для творчості та прояву власної фантазії. «Ми хочемо приносити у цей світ щось цікаве, робити щось своє, продавати це закордоном, але залучати кошти сюди, в Україну», каже Сергій.

Чоловік переконує, що їхні кими відрізняються від магазинних тим, що їх не можна знайти на полицях магазинів. Він каже, що це унікальні роботи, які прив’язані до конкретних людей, залежно від їхніх запитів. А ще часто клієнти замовляють тафтингові килими як подарунок для своїх близьких.

Про плани на майбутнє Сергій відповідає впевнено та водночас з надією: «Ми плануємо покращувати свою майстерність, виготовляти більше цікавих килимів гарної якості, оновити свої інструменти та майстерню, покращувати сервіс та надання клієнтських послуг, створювати робочі місця. І найголовніше – знайти свій унікальний килим. А ще мріємо перемогти ворога у війні, аби відновили авіасполучення і доставка в США займала кілька днів».

Читати далі

Суспільство

Як дозвілля допомагає людям після травм повертатися до звичного життя

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Яким є шлях до відновлення після травм, отриманих внаслідок війни? Окрім медичної допомоги, реабілітації та психологічної допомоги важливо забезпечити умови, щоб люди мали доступ на рівні з іншими мешканцями громади до спортивних, культурних закладів та заходів. Регулярні фізичні заняття допомагають в реабілітації, а дозвілля допомагає повернутися до життя як до травми. 

Дозвілля повертає до звичного життя

Станом на кінець 2023 року в Україні проживають приблизно 3 млн людей з інвалідністю, як зазначало Мінсоцполітики. 

Лікування, реабілітація та психологічна підтримка необхідні для відновлення постраждалих від вибухонебезпечних предметів. Та не менш важливим є повернення чи наближення його до того ритму життя, яке було до травми. Це можна зробити, забезпечивши доступ на рівні з усіма до дозвілля.

Фізичні вправи допомогли відновитися

Сергій Прищепа серйозно постраждав унаслідок вибуху касетних снарядів, коли їхав з родиною в авто на Київщині в березні 2022 року. Його дружина закрила своїм тілом 9-річного сина й загинула, а хлопчик отримав психологічну травму. 

Сергій отримав переломи руки та щелепи, а також опікові й уламкові травми. Йому вчасно надали першу медичну допомогу, а потім зробили низку операцій.

Сергій Прищепа показує автівку, яка постраждала внаслідок касетних снарядів. Фото: ШоТам

«До звичного ритму життя я повернувся не одразу, – згадує Сергій. – У мене був абонемент у спортзал, куплений у січні до початку повномасштабної війни, і тільки восени 2022 року я знову спробував фізичні вправи в спортзалі».

Чоловік каже, що регулярні фізичні заняття по півтори години на день відволікають психологічно, а також допомагають фізично. Спочатку його ноги згиналися не повністю – бракувало сил і мʼязової маси. Тепер чоловік повернувся до того рівня підготовки, який мав до поранення. 

Наблизитися до життя, яке в Сергія було до поранення, він зміг влітку 2023 року, адже у квітні йому ще робили операції на щелепі. 

«Звісно, у звʼязку з тим, що в країні війна, дозвілля змінилося. Ми з сином їздимо на дачу, відпочиваємо, я працюю. Якщо в Києві залишаємося, то, наприклад, йдемо в кіно. Нещодавно були на ВДНГ – каталися на ковзанах», – розповів Сергій.

Сергій Прищепа повернувся до того рівня фізичної підготовки, який мав до поранення. Фото: ШоТам

Країна стає доступнішою

Заступниця керівника ГО «Доступно.UA» Наталка Пархитько каже, що за останні роки інфраструктура в Україні стала більш доступною для людей з інвалідністю. 

«Не потрібно придумувати щось нове окремо для людей з інвалідністю. Головна задача – це зробити доступнішими якомога більше послуг, інфраструктуру та інформацію», – наголошує експертка.

Також важливим є сприйняття людей з інвалідністю, тому що досі існує бар’єр у спілкуванні. Так людей, які отримали інвалідність, жаліють або навпаки – героїзують, і це може бути неприємним досвідом. Якраз через небажання чути такі слова люди часом і вирішують побути вдома замість корисного дозвілля – подорожей, відвідування кінотеатрів тощо.

«Приміром, у Києві є доступні локації [для людей з інвалідністю]. Це, наприклад, кінотеатри в торгово-розважальних центрах. Так, можливо, вони й не ідеальні, але все ж надають можливість брати активну участь у соціальному житті Києва», – каже Наталка Пархитько.

У закладах усе частіше зʼявляються вбиральні, адаптовані під потреби людей з інвалідністю – вони зручні та мають широкі проходи. Також іноді зустрічаються знижені касові зони, щоб людям на кріслі колісному було комфортніше купити все необхідне.

Бізнесу у сфері дозвілля варто ставати свідомішим

Проєктна менеджерка групи проєктів з інклюзії та реабілітації UNDP Олена Іванова закликає бізнес, що пов’язаний з дозвіллям, ставати соціально свідомим – більш доступним для людей з інвалідністю. Дбати про фізичну доступність закладу, пристосовані вбиральні. Це стосується всіх видовищних закладів та закладів харчування, фітнес-клубів.

Для людей, які втратили слух, робити дублювання жестовою мовою та титрування, а для тих, хто втратив зір – аудіодескрипцію фільмів та спектаклів, спортивних змагань. Для дітей – інклюзивні парки розваг і майданчики, мистецькі школи та спортивні гуртки.

Читайте також: Інклюзивні парки для дітей в Україні: як працюють та як створити у своїй громаді

Від цього заклади лише виграють, адже люди будуть приходити й витрачати там гроші. А для самих постраждалих це можливість почуватися на рівні з іншими й мати дозвілля, яке допомагає відновлюватися фізично та психологічно.

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

Штучний інтелект допомагатиме розміновувати Україну — Мінекономіки

Опубліковано

Міністерство економіки підписало угоду про партнерство з американською компанією Palantir Technologies, яка використовуватиме штучний інтелект для допомоги в розмінуванні України.

Про це йдеться у повідомленні міністерства.

Зазначається, що гуманітарне розмінування — це нульовий етап відновлення України. Наразі потенційно забрудненими є 156 000 квадратних кілометрів землі, в зоні ризику перебуває понад 6 мільйонів українців.

«Саме тому прискорення гуманітарного розмінування, зокрема завдяки співпраці з такими технологічними компаніями як Palantir — це можливість зберегти життя людей та швидше розпочати відбудову України», — зазначила міністерка Юлія Свириденко під час підписання документа в Лондоні.

Угода містить конкретні положення щодо співпраці за такими напрямками:

  • оцифрування операцій гуманітарного розмінування, автоматизація процесів, передбачених Національною стратегією протимінної діяльності на період до 2033 року;
  • розширення цифрових можливостей для координації вивільнення та оцінки земель, визначення пріоритетів регіонів та управління ризиками в протимінній діяльності;
  • використання асистента на базі платформи штучного інтелекту Palantir (AIP) для прийняття рішень у протимінній діяльності.

Платформа працюватиме з великими базами даних, сформованих дотичними до виконання заходів протимінної діяльності структурами, починаючи від органів місцевого самоврядування, регіональної влади, міністерств та відомств і завершуючи операторами протимінної діяльності.

Читайте також«Наша місія – зробити українське поле безпечним». У стартапі Efarm.pro винайшли трактор-розміновувач на автопілоті. Як він працює

Передбачається, що бази міститимуть як сталу інформацію, наприклад, оцінку економічної ефективності сільгоспземель, близькість забруднених територій до комунікацій тощо, так і оперативну, яка буде регулярно оновлюватися. Йдеться, зокрема, про дані обстеження територій ДСНС, ДССТ, неурядовими операторами, кількість та стан техніки, наявність піротехнічних підрозділів  на конкретних напрямках і т.ін.

Як працюватиме платформа

Завдяки можливостям Palantir AIP, платформа аналізуватиме інформацію та надаватиме рекомендації щодо оптимізації процесів. Наприклад, зможе порадити, враховуючи всі дані, як найефективніше провести очищення конкретної території – за допомогою нових методів розмінування, таких, як дрони, чи з застосуванням традиційних методів. Кінцевою ж метою вбачається розмінувати території швидше та за менших витрат.

Раніше ми повідомляли, що у Мінекономіки планують, що штучний інтелект допоможе в гуманітарному розмінуванні території України. Відомство уже сформувало цілісну стратегію інформаційного менеджменту гуманітарного розмінування, що базується на data-орієнтовному підході.

Фото: Мінекономіки України.

Читати далі