Тетяна Хіміон у рідному Слов’янську викладала танці, та коли вдруге її рідне місто намагалися захопити росіяни, вона змінила танцювальний клас на волонтерський центр і відмовляється виїжджати у безпечне місце.
Історію волонтерки, якою пишаються наші воїни, розповідає ШОТАМ.
Тетяна Хіміон до 24 лютого навчала дітей танцювати, але потім до її рідного Слов’янська вдруге прийшла війна. І з 25 лютого вона ні на день не покидає місцевий волонтерський центр: шукає для наших воїнів одяг, спорядження, їжу та ліки.
«І передаємо, і хлопці приїжджають. Не тільки Слов’янськ – і Бахмутський напрямок. Просто зараз вже тут скільки, всього 15 кілометрів, і все поруч. Тому на передок тут передати вже… вони самі приїжджають, беруть», — розповідає волонтерка Тетяна Хіміон.
Читайте також: «Хочеш жити у вільній державі – борись за неї». Як 19-річна студентка Оксана Рубаняк стала кулеметницею 72 ОМБр
Слов’янськ постійно під обстрілами, бо він за 15 км від фронту. Але Тетяна відмовляється покидати місто, хоче бути тут до самої перемоги.
Без перерв і вихідних збирає все необхідне для військових.
«Все потрібне щодня, дедалі більше і більше. Бо фронт дедалі ближче і ближче», — каже Тетяна Хіміон.
Перший місяць війни Тетяна викладала танці онлайн, але нині хореографія для неї залишилася тільки в спогадах.
Однак Тетяна вірить: Слов’янськ вистоїть. І вона зі своїми учнями станцює на великій сцені у день нашої перемоги.
Нагадаємо, 20-річна волонтерка організувала Штаб допомоги на Львівщині.
Також ми повідомляли, як волонтерка з Миколаєва запустила благодійний онлайн-магазин, щоб допомогти ЗСУ та переселенцям.
