«Сєвєродонецьк, я вважаю, це не просто якісь там вулиці й будинки. Це люди, його складова, його дух», — Аріф Багіров, волонтер.
З першого дня війни Аріф Багіров допомагав мешканцям Сєвєродонецька: розвозив їжу самотнім людям та тваринам під обстрілами.
«Я не міг людей залишити одніх. Намагався чимось допомогти. Відвідували людей самотніх, доставляли їм продукти, ліки, корм для котів. Люди з-за кордону писали, родичам просили допомогти, щось принести, відвідати. Це також було одним із напрямків нашої діяльності», — Аріф Багіров, волонтер.
Окупанти підходили дедалі ближче до Севєродонецька.
«Знищена повністю електрика, газ… Чекати, що відновлять світло не було сенсу. Вже стало зрозуміло, що це надовго», — Аріф Багіров, волонтер.
Аріф всеж вирішив, що час евакуюватися настав.
«Зросла ймовірність окупації військами “ЛНР”, а в мене з ними погані відносини, скажімо так. Я б міг ховатися там безкінечно. Але навіщо?», — Аріф Багіров, волонтер.
Він подолав 70 кілометрів під обстрілами на велосипеді.
«70 кілометрів для мене – взагалі не відстань. Я їздив і 170 за один день. Виїхав із Сєвєродонецька, виявилося, що триває відрізання цієї траси. Бої в районі нафтоперегонного, це той район, де мені потрібно було проїхати», — Аріф Багіров, волонтер.
Врятувавши себе, Аріф хоче розповідати людям про Сєвєродонецьк, бо душею та думками він лишився там.
«Моя місія зараз – це інформаційна війна. Я все, що міг, зробив. Зараз моє волонтерство – у медіасередовищі», — Аріф Багіров, волонтер.
Читайте також: Сєвєродонецьк – моє серце і душа. Аріф Багіров про волонтерство під обстрілами та 70 км велосипедом до Бахмута
