Суспільство
Відомі й не дуже: 10 українських вершин, які варто підкорити цього літа в Карпатах
Повсякчас люди прагнуть досягти максимуму своїх можливостей, перевершити самих себе і зробити неймовірне. Для чого? Аби підкорювати нові вершини: і в переносному, і в буквальному сенсі! Одного разу захопившись альпінізмом і взявши першу вершину, складно встояти перед бажанням піднятися на інші. А з досвідом можна підкорити навіть Еверест.
Надихнувшись цією ідеєю, ми склали список кращих українських вершин, які точно варті уваги. Багато з них цілком доступні навіть звичайній, в міру підготовленій людині, що палко прагне помилуватись вітчизняним мальовничими просторами. Або ж хоче кинути собі неабиякий виклик.
Чивчинський хребет та панорами Чорногори
Маршрут походу охопить гірський масив у південно-східній частині Карпат. Найвища вершина масиву — базальтова гора Чивчин (1769 м). Це чудовий варіант для навіть для дебютного походу в гори. Не дивлячись на те, що підйом доволі стрімкий, можна насолодитись лісовими краєвидами довкола.
Сходження на гору продемонструє красу вершини г. Піп-Іван, третю за висотою вершину Чорногорського хребта після Говерли і Бребенескула. Альпінізм в Чивчинах навчить тонкощам похідного життя та допоможе відчути усі переваги гірської природи. Чисте повітря, смачна джерельна вода й вечірні посиденьки біля багаття обов’язково запам’ятаються на все життя. Маршрут допоможе зрозуміти, хто готовий до більш тривалого походу в гори, щоб поринути з головою у гірський кемпінг, сповнений пригод і відкриттів.
Гора Великий Лостун — легенди та штольні
Поціновувачі гірських походів з непідробним захопленням відгукуються про гору Великий Лостун (1653 м). Місце, овіяне легендами та історіями: тут є давно забуті штольні та траншеї, окопи часів Другої Світової війни. Підніжжя гори має доволі лісисту місцевість. На північ розташоване “Висяче болото” — ще одна гідрологічна знахідка карпатського регіону. Водойма розташована на гірських схилах на висоті 1457 м. над рівнем моря і живиться переважно дощовою водою. Великий Лостун — саме те туристичне місце, де можна відчути усі переваги карпатського альпінізму та насолодитись мальовничими українськими пейзажами.
Говерла — классика, яку підкорили ще далеко не всі
Маршрут походу охопить частину Чорногірського хребта і унікальне озеро Несамовите, що овіяне легендами і оточене мальовничими горами. Похід на Говерлу (2061 м) — чудовий варіант для першого знайомства з Карпатами і дебютного походу в гори.
Сходження на гору познайомить з найвищою точкою України, продемонструє красу Карпат і навчить тонкощам похідного життя. Чисте гірське повітря, смачна джерельна вода й вечірні посиденьки біля багаття обов’язково запам’ятаються на все життя. Маршрут допоможе зрозуміти, хто готовий до більш тривалого походу в гори, щоб поринути з головою у гірський кемпінг, сповнений пригод і відкриттів.
Бребенескул
Поціновувачі гірських походів з непідробним захопленням відгукуються про Карпатські озера. Тим паче про ті, що знаходяться на запаморичливій висоті. Одним із таких місць є озеро Бребенескул (1801 м) — найвище в Україні й одне з найвідоміших. Протяжність озера складає 134 метра, ширина — 44 метри. Водойма знаходиться на Чорногорському масиві, який входить в найбільший Карпатський біосферний заповідник. Озеро є найтеплішим на хребті, однак температура води не сягає вище 15 градусів.
Майже дві тисячі метрів над рівнем моря перехоплює подих з перших секунд. Водойма розташована в ущелині між горами, тому дуже часто клімат не є занадто комфортним — біля озера може бути дуже холодно. Бребенескул — саме те туристичне місце, де можна відчути усі переваги карпатського альпінізму та насолодитись мальовничими українськими пейзажами.
Гора Пір‘є
Ще однією маловідомою частинкою українських Карпат є гора Пір‘є. Заввишки 1574 м, вона розташована на захід від гори Ротундул. У підніжжя гори є руїни колиби, що можуть послугувати притулком від дощу під час гірського походу. на самій полонині знаходиться відносно цілий вкритий шифером будиночок. Місцевість загалом доволі дика та абсолютно відлюднена, оскільки мала кількість туристів чули про цю гору. Частими гостями Пір’є є хіба що прикордонники, оскільки вона знаходиться поблизу українсько-румунського кордону. Тому всім охочим відчути справжні переваги життя “як на безлюдному острові” горить зелене світло! Дістатись на вершину не так вже й складно, тим паче для недосвідченого альпініста.
Піп-Іван
Піп-Іван Чорногірський (Чорна Гора) — третя за висотою вершина Чорногорського хребта після Говерли і Бребенескула. Гора знаходиться на південно-східному кінці хребта, на кордоні Івано-Франківської та Закарпатської областей. Висота гори становить 2020,5 м. Піп-Іван Чорногірський відома також «конструкцією» «Білий слон», що знаходиться на вершині. Щозими верхівка гори настільки сильно обростає снігом та льодовими брилами, що її обриси стають схожими на великого екзотичного звіра. Загалом вершина гори є скелястою, з кам’янистими розсипами.
Піднятись на вершину можна за допомогою декількох маршрутів. Перший варіант — з села Дземброня через гору Смотрич або скелі Вухатий камінь, а інший — з села Шибени повз озеро Марічейка. Влітку можна обрати складніший маршрут Чорногорським хребтом. Він включає найвищі вершини Українських Карпат — Говерлу, Петрос, Брескул і, звичайно ж, сам Піп-Іван Чорногірський.
Цікаво! В українських Карпатах є й однойменна гора в масиві Мармарош — Піп-Іван Мармароський. Гора розташована на кордоні України і Румунії і сягає заввишки 1937,7 м.
Гора Команова — найбільше плоскогір’я Карпат
Гора Команова — ще одна вершина українських Карпат, яка варта уваги. Поруч з горою, біля самого кордону України з Румунією, розташовані вертикальні кам’яні скелі з неординарною назвою “Баби”. Саме вони дуже часто приваблюють туристів, оскільки влітку звідси розгортається неабияка панорама. Гора Команова заввишки 1731 метр та дає початок гірській річці Верховинської Гуцульщини — Чорний Черемош. Північніше від вершини простягається полонина, що на сході трансформується у розлогу полонину під назвою Палениця. Саме ці полонини утворюють найвище плоскогір’я Карпат.
Петрос
Однією з найпривабливіших гір для сходження є вершина гори Петрос. Це передостанній двотисячник на Чорногірському хребті висотою 2020,2 м. Знаходиться між горами Шешул і Говерла у Рахівському районі Закарпатської області. Гора пропонує унікальні краєвиди і придатна для сходження в усі пори року. Проте зимові підйоми на Петрос можуть бути заскладними для альпіністів-новачків. Тому краще спланувати гірську пригоду вже цього літа! Маршрут не є найбільш виснажливим, однак вимагає відповідного спорядження, практичного досвіду і кваліфікованого інструктора. Без цього вершина може здатись непосильною для підкорення.
Гора Гнатася
Однією з найпривабливіших гір для сходження є вершина гори Гнатася заввишки 1766 м. Вона знаходиться в південно-східній частині Чивчинських гір Мармароського гірського масиву. Схили гори Гнатасі є доволі стрімкими, в деяких місцях навіть зі скелястими виступами. Західна частина гори крутіша, знаходиться на румунській стороні, східна частина Гнатасі, більш полога — на українській. Маршрут не є найбільш виснажливим, однак вимагає відповідного спорядження, практичного досвіду і кваліфікованого інструктора. Без цього вершина може здатись непосильною для підкорення. До слова, сама вершина та її привершинна область є не залісненими. Гнатася вважається найпівденнішою частиною українських Карпат.
Менчул
Гора Менчул — це одна з найвищих гір в Україні. Однак, аби досягти титулу «двотисячник», їй не вистачає всього два метри — висота вершини становить 1998 метрів. Цікаво, що у 2009 році група активістів намагалась штучно зробити насип, щоб збільшити гірську категорію Менчула. Гора знаходиться в мальовничому місці, а її схили є досить пологими. Тому дістатись на вершину не так вже й складно, а тим паче для недосвідченого альпініста. З вершини Менчула відкривається захоплююча панорама на хребет Пішконя, Боржавський і Чорногорський масиви.
Підкорення кожної з вершин подарує відчуття свободи. Лише тут гірські хребти обривисті, вершини скелясті, а велика частина маршруту проходить по межі України і Румунії. Мармароський масив не дарма називають Гуцульськими Альпами, вони разюче відрізняються від звичних карпатських вершин і не перестають дивувати своїми мальовничими краєвидами, а прикордонний статус довгий час робив цю частину Карпат закритою для відвідування. Дійсно, це унікальна можливість насолодитися тишею, зрозуміти, як п’янить гірське повітря і яким солодким може бути сон після активного гірського дня. Похід в Карпати — це найкращий відпочинок від цивілізації!
«Кііііі-яаааа» — кричать в один голос троє хлопчиків у білих кімоно в залі для реабілітації. «Рей» — поклон, голови торкаються зелених матів. Три пари очей стежать за тренеркою — 21-річною Олею, — яка впевненим голосом повторює команди.
Та це не звичайні школярі, що після уроків пішли на гурток. Кожен з хлопчиків має вроджену хворобу й живе без батьків у медичному центрі «Дім метеликів», що допомагає діткам з інвалідністю та невиліковними діагнозами у «Місті добра». Цей гурток карате тут називають «Бойовими метеликами».
Троє друзів двічі на тиждень перетворюються на каратистів у кімоно, відпрацьовують удари, вчаться поваги та показують суперсилу — сміливість боротися з діагнозом, навіть якщо здається, що це неможливо.
Про «Дім метеликів»
«Дім метеликів» — це неофіційна назва ліцензованого медичного центру, який об’єднав у собі госпіс для паліативних дітей (з невиліковними діагнозами) та реабілітаційне відділення. Усі його послуги безкоштовні й покриваються завдяки благодійним внескам. У стінах центру лікують та доглядають діток від народження до 14 років. Крім медичної частини, тут намагаються організувати й дозвілля для пацієнтів — малювання, гімнастику та карате.
ШоТам побував на занятті «Бойових метеликів» і розкаже про кожного каратиста та його суперсили.
Халк: відстоює свої кордони та першим опанував карате
Максиму 10 років, він має діагноз ДЦП. Батьки мали наркотичну залежність, тож хлопчик ріс майже без уваги — тільки навчився повзати, і свої перші кроки він зробив у «Домі метеликів». У центрі він уже рік, і медики бачать зміни.
На карате Максим пересувається на колінах — так йому звично. Але якщо потрібно, наприклад, дістати іграшку з вищої полиці, то він встає, хоч поки й ходить з підтримкою. А ще хлопчик добре рахує — він найперший з-поміж усіх вивчив лічбу до 10 японською, і перші точні удари вдавалися саме в нього.
«Ці діти мають повноцінне право на освіту, на щасливе дитинство, на життя. Незважаючи на те, що в них є певні обмеження, для мене вони звичайні. Вони спокійно займаються карате», — каже Оля, яка спочатку стала в центрі нянею, а тоді й тренеркою для непосидючих хлопців.
Максим на все має свій погляд: якщо йому щось несмачно, то навіть попри те, що їжа подобається його друзям, він їсти не буде — вміє відстоювати свою кордони.
Хлопчик захоплюється Халком — міцним супергероєм, що вміє постояти за себе. Силу свого кумира він показує на заняттях з карате: відпрацьовує удари й має дух суперництва. Та там важливий також дух дружби, тому коли Оля помічає, що Максим насміхається над кимось із друзів, який прибіг пізніше, то нагадує, що «тут ми не сміємося одне з одного». А чому? «Бо ми одна команда!» — в один голос кричать малі каратисти.
«Лікарі борються за життя дітей, лікують, продовжують їхні дні. А я даю дітям можливість навчатися, розвиватися. І це теж командна робота — психологів, реабілітологів, логопедів», — зауважує Оля. Щоб підготувати хлопців до занять, їм довелося пройти консультації та огляди лікарів, працювати з фахівцями.
Звісно, карате не було ідеєю самих хлопців. Коли медичний директор «Дому метеликів» Денис Колюбакін дізнався про ці навички Олі, то запропонував їй взятися за гурток:
«Ми їх так хитренько заохочували — на планшеті показували фото каратистів і питали: “Що б ти на це сказав?”, а дитина: “Я хочу! Давай уже завтра буде?”. І все — кімоно купили й почали. Спочатку діти трохи остерігалися, а тепер тільки й чекають на ці заняття».
Спайдермен: має особливі ноги та називає себе директором
Між Максимом та Михайликом сидить Ваня. У нього не згинаються коліна, тож хлопчик має спеціальні бандажі від стегна до стопи. Але це не зупиняє малого каратиста — він спритно сідає, перевертається на живіт і бігає.
Старша медсестра Христина каже, що восьмирічний Ваня називає себе директором реабілітаційного центру. Він дуже любить ходити в школу й підбирати собі стильний одяг. Хлопчик обожнює піжами-кігурумі. А ще у нього чудова пам’ять — він з легкістю запам’ятовує людей, з якими знайомиться, і вивчає англійську мову.
Ваня — прихильник Спайдермена, навіть має його костюм. А ще він вірить, що в нього теж є особливі здібності, адже він і сам особливий — таких ніг більше ні в кого немає.
Хлопчик — сирота, і якщо раніше він не запитував про своїх батьків, то коли почав минулого року ходити до школи, у нього все частіше виникають такі болючі питання. У «Домі метеликів» усі обожнюють Ваню та намагаються його забезпечити всім необхідним.
«Що треба дитині? Здоров’я та щастя. У більшості дітей, які перебувають в “Місті добра”, немає батьків, але кожен з нас старається віддати себе сповна й створити такі умови, щоб діти не відчували від цього дискомфорту», — ділиться Денис.
Друзі почали займатися карате у вересні минулого року. Оля каже, що спочатку за непосидючістю каратистів було складно помітити результат, але вже в грудні тренерка побачила зміни — хлопці опанували основні прийоми. Для привернення їхньої уваги в Олі на шиї є чорний свисток на шнурку.
«Карате — це той вид спорту, де ти заходиш на татамі, робиш поклон — це повага, — і коли закінчуєш, теж робиш поклон. Це про мудрість і філософію. Мистецтво дуже давнє, тонке та витончене», — пояснює тренерка.
Ваня дещо нетерпляче виконує команди Олі, кілька разів повторює, що вже не хоче займатися, але все ж іде до кінця. Наприкінці тренування хлопці отримують по цукерці та збираються в тісне коло, щоб традиційно завершити заняття здмухуванням паперових метеликів. Тут теж потрібна дисципліна — вони мають дочекатися, поки Оля поставить виріб на простягнуту долоню, та всім разом здмухнути. Метелики легко кружляють і приземляються на мати.
«Ми вирішили створити щось таке, що покращить емоційний фон дітей, їхню дрібну моторику. Щось, що допоможе витягати їх і мотивувати, зможе створити з відокремлених дітей єдиний колектив, де вони стануть друзями», — каже медичний директор «Дому метеликів».
Супермен: шибеник, який обіймає до хрускоту кісток
У Михайлика є свій ритуал на завершення заняття з карате — обійми з Олею. Він радісно підбігає до тренерки та міцно обіймає її за талію, тулиться. Хлопчик подолав довгий шлях до «Дому метеликів»: спочатку жив у київському дитбудинку, після повномасштабного вторгнення його разом з іншими дітками евакуювали в Тернопіль, а вже звідти він переїхав до Чернівців.
Семирічний Михайлик має русяве волосся й носить окуляри. Нещодавно хлопчикові зробили операцію на спині, тож зараз він проходить реабілітацію. Та попри такий невинний вигляд, він ще той шибеник.
Михайлик дуже любить читати, запам’ятовує казки та віршики. А також обожнює годинники — це його улюблена іграшка. Має цілу колекцію, адже всі йому їх дарують. Ще одна його пристрасть — різноманітне взуття.
Весь персонал центру впізнає Михайлика за його фірмовою фразочкою «Ти моє коханнячко» та обіймами до хрускоту кісток. Особливо він любить тварин, зокрема, лежати на великій кудлатій собаці Лайлі — така у нього каністерапія.
Влітку минулого року, коли він тільки потрапив у «Місто добра», йому було складно звикнути, але вже невдовзі хлопчик став серцем цього місця: ніжним, добрим і трішки з хитринкою. Христина пригадує, як ввечері питала Михайлика про його справи, а він — руки в боки й каже: «Я не знаю, що тобі сказати. Вони так негарно себе поводять, а я такий слухняний» — та саме він часто підбиває друзів на різні капості. У цій трійці супергероїв він схожий на Супермена: у звичайному житті — хлопчик в окулярах, але в ньому криється велика сила.
Коли заняття закінчується, зала для реабілітації порожніє. Хлопці підіймаються з нянею у свої кімнати, але ще чути, що дорогою обговорюють тренування, щоб за кілька днів прийти на наступний урок карате, знову перевдягтися в кімоно й завдати ще одного удару по своїй хворобі.
Український захисник Олександр вижив після того, як провів із турнікетом на пораненій нозі 36 діб. Сил триматися йому давали думки про родину та зустріч із синами.
Про це розповіли в інстаграмі ШоТам за матеріалами Харківського шпиталю.
Як чоловік отримав поранення
Боєць отримав поранення під Вовчанськом на Харківщині, наступивши на міну. Через постійні ворожі атаки, евакуації з передової довелося чекати понад місяць. Увесь час Олександр провів з щільно затягнутим джгутом, що і врятувало його.
«36 діб турнікета — це 900 годин. Ми не зустрічали в літературі даних про такий довготривалий турнікет. Людина вижила завдяки правильному менеджменту турнікета, взагалі за рахунок того, що його наклали і не чіпали», — зазначив заступник начальника Харківського шпиталю Вячеслав Курінний.
Читайте також: Їх познайомила війна: це історія подружжя з Інтернаціонального легіону
Лікування та реабілітація
До Харківського шпиталю Олександр потрапив у важкому стані. Він був настільки втомленим, що навіть не пам’ятав, коли востаннє їв та пив. У нього була анемія, зневоднення, велика крововтрата і почався некроз ноги. Операція була ризикованою, але медики зробили все можливе, і чоловік витримав.
«На жаль, виконана ампутація тієї ділянки кінцівки, яка була з турнікетом, але якщо б цей турнікет зняли, — він би помер»‚ сказав Вячеслав Курінний.
Медики назвали випадок бійця справжнім дивом, а його — міцним чоловіком. Бо вже на другий день після ампутації, Олександр почав ходити на милицях. На захисника чекає подальше лікування, реабілітація і протезування.
«Я вже усвідомлював що я втрачу ногу і я вже не зациклювався, я розумів, що втрачу. Ну і цим жив. Хотів жити, хотів до родини»‚ — сказав Олександр.
У військового двоє синів: старшому 12, а молодшому всього 2 роки. Заради них він зміг протриматися так довго, попри складне поранення.
Нагадаємо, що подружжя відомих сироварів із Бердянська стали на захист України (ВІДЕО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Харківського шпиталю
На базі Київського обласного центру зайнятості жителі області у лютому та березні зможуть пройти одноденний курс з тактичної медицини за алгоритмом MARCH.
Про це повідомили в Київській обласній військовій адміністрації.
Групи для навчання збирає Київський обласний центр зайнятості, який надасть приміщення для занять у всіх районах області.
«Заняття будуть проводити інструктори нашого центру, які мають великий бойовий досвід та є ветеранами Третьої штурмової бригади, бригади “Азов” та інших легендарних підрозділів. Матеріальну базу для навчань забезпечує наш центр. Ми відкриті до співпраці з організаціями та компаніями, бо вважаємо, що тільки навчаючи вже зібрані групи або трудові колективи, можна пришвидшити підготовку населення на рівні області та держави загалом», — зазначив директор Київського обласного центру підготовки населення до нацспротиву Володимир Авдєєнко.
У КОВА додали, що у 2024 році Київський обласний центр підготовки населення до нацспротиву провів чотири базових курси, понад 25 одноденних курсів і випустив більш ніж три тисячі курсантів.
Нагадаємо, що на Південному вокзалі в Києві встановили «Серце України» (ФОТО).
Також ми писали, що Миколай Сєрга випустив пісню «Я буду кохати тебе», кліп зняли в аеропорту «Бориспіль» (ВІДЕО).
Фото обкладинки: сайт КОВА
