Суспільство
Відновлюють деокуповані міста Київщини. «Район #1» про волонтерів зі США, «Іскандер» під ногами та конкуренцію комунальникам
Організація «Район #1» три роки тому вирішила дати нове життя одній столичній вулиці, а тепер відновлює цілі міста. Вже майже півтора місяця десятки волонтери щотижня вивозять сміття з деокупованої Київщини, герметизують вікна, замінюють дахи. У фокусі ентузіастів – переважно школи та садочки. Команда відновлює область власним коштом, із допомогою донатів небайдужих. А в майбутньому готова працювати й в інших містах – аж до українського Криму.
Андрій Копиленко
Співзасновник організації «Район #1», яка займається відновленням зруйнованих під час війни інфраструктурних обʼєктів
Відновили Рейтарську завдяки вечіркам
Майже 10 років я займаюсь організацією фестивалів та вечірок. Одна з останніх — «Річковий Рейв». Частково працював із донорськими організаціями, з якими ми проводили різні конференції. У 2014 році багато бував на сході України в межах проєктів ООН та ОБСЄ. Ми їздили туди, допомагали людям розвивати бізнес та облаштовуватися в інших містах.
З Андрієм Тітаренком я був знайомий давно, адже ми були залучені до організації кількох комерційних івентів. У 2018 році у нього виникла ідея створити проєкт, за допомогою якого можна покращити стан вулиці Рейтарської в Києві. На цій вулиці в нього був свій магазин. Та й загалом була велика спільнота людей, готових покращити стан цієї території.
Ідея була в тому, щоб залучити на Рейтарську якомога більше людей, показати, які там є магазини, як вона живе, а паралельно зібрати кошти на її відновлення. Для цього команда проєкту «Район #1» вирішила влаштувати вечірку Block Party.
Міська рада пішла на зустріч: за кілька днів погодила проєкт заходу та дозволила повністю перекрити вулицю. Вечірка була безкоштовною для гостей, артисти також нічого не отримували. Місцеві бізнеси певний відсоток від продажів передавали проєкту. Гості могли донатити свої кошти на відбудову вулиці.
Після цього заходу команда влаштувала ще кілька. Це дозволило відновити сквер, замінити сміттєві баки та паркани. Проєкт прожив два роки. У 2019 члени команди розбіглися по різних проєктах. Якоїсь глобальної цілі на той момент не було.
Вирішили дати «Району» нове життя
Я був упевнений, що повномасштабна війна буде. Ми з дружиною трохи готувалися до неї. Хоча плани на найближче майбутнє в мене були досить амбітні – чотири фестивалі на це літо.
Коли почалося вторгнення, я подумав, що було б добре свої навички вдосконалити або перенести в інший напрямок. Хотілося допомагати людям, які зараз цього потребують. Приблизно на 20-й день ми з Андрієм Тітаренком зідзвонилися. Я запропонував зробити проєкт з відновлення країни. На що він відповів: «Та треба просто відновити “Район”».
Ми цим загорілися, почали збирати нову команду, адже за три роки багато що змінилося. Ми телефонували знайомим і розповідали про свою ідею. Здається, що не було жодної людини, яка б нам відмовила. Думали, що найважче буде шукати архітекторів, адже це вузькопрофільна професія. Хоча й тут, кому не пропонували, всі казали: «Круто, буду з вами в команді». Нині в нас чотири людини працює над проєктами з реконструкції.
Наш третій співзасновник, Дмитро Надєєв, працює на підприємстві, повʼязаному з будівництвом. До того ж із попередніх проєктів у нас залишилася велика база контактів людей із різних компаній. Такі звʼязки дозволили нам брати в оренду необхідну техніку на вигідних умовах.
За перший день прибрали три квартали Гостомеля
Ми вирішили почати з відновлення Київщини. Після звільнення Гостомеля я поїхав туди 10 квітня, а вже наступного тижня ми виїхали з групою людей. До цього я вже був на Херсонщині й бачив, що війна робить з містами, тож якось більш-менш був готовий. А от наші волонтери під час першої поїздки були шоковані. Їм було емоційно складно там перебувати.
У тих населених пунктах, де ми були, майже не було неушкоджених обʼєктів, навіть серед приватної власності. Наприклад, у Гостомелі цілою залишилася лише адміністрація, в якій перебували самі окупанти. А все інше – зруйноване вщент або пошкоджене. Будинки стоять без даху, залишилися лише частини стін і дверей. Росіяни винесли з домівок усе, навіть позрізали батареї.
Про роботи у Гостомелі я попередньо домовився з обласною адміністрацією. Просто сказав, що в нас є техніка, і ми можемо допомогти. Вони відповіли: «Ми ніколи не відмовляємося від допомоги, тому, якщо є можливість, – їдьте». І ми вже наступного дня прибули на місце.
Хоча влада насправді не дуже розуміла, чим ми можемо бути корисними. Та вже за перший день ми повністю прибрали від сміття два чи три квартали Гостомеля й вивезли його своєю технікою. В облдержадміністрації були шоковані. Сказали: «Ого, та це краще, ніж працюють наші комунальні підприємства».
У нашій команді – волонтери з Канади, США та Швеції
Вперше ми приїхали на місце з щонайменше 40 волонтерами. Попередньо робили Google-форму й планували, що буде не більш як 15 людей. Але буквально після першого допису ми отримали майже пів сотні заявок, тож навіть довелося деяким відмовити.
Охочі допомогти вказують свої дані, зокрема професію та наявність автомобіля. Далі модераторка фільтрує заявки та створює список волонтерів на кожен день. Наприклад, якщо у когось є машина, то «садить» туди людей, які не мають, чим доїхати. Згодом знайомі передали нам мікроавтобус на вісім місць, тож тепер можемо везти більшу кількість людей меншою кількістю машин.
Наразі у нас майже 600 активних волонтерів, які готові підключатися. Ми беремо на кожен об’єкт стільки, скільки потрібно.
Ми будемо раді поповненню команди. Адже цифра в 600 волонтерів дуже нестабільна. У якийсь день можуть прийти 500, а в інший – 20. У багатьох людей ще є основна зайнятість. А ми ж хочемо далі розширюватися, щоб одночасно на добу відновлювати до пʼяти об’єктів. Тому всі охочі можуть звʼязатися з нами через Facebook. Особливо цінними будуть люди з вузькопрофільними професіями: покрівельники, столяри тощо.
До речі, до нас активно долучаються іноземні волонтери. Маємо у команді людей із Канади, Швеції та США. Наша адміністраторка чату вільно володіє англійською, тож перебуває з ними на постійному контакті. Раді, що вони теж зголосилися відновлювати Україну.
Міни до рук не беремо – викликаємо саперів
Працювати на щойно звільнених від окупації територіях, звісно, страшно. Ми проводимо інструктажі з техніки безпеки для наших волонтерів спочатку в Києві, а потім ще раз на місці. Наприклад, нам казали, що в будинки цивільних взагалі не можна заходити без дозволу. Якщо людина не приїжджала, то, найімовірніше, сапери там і не працювали.
Тому ми домовляємося з волонтерами: якщо вони бачать речі, схожі на вибухівку, у жодному разі їх не чіпають. Вони гукають когось з організаторів, а ми вже викликаємо військових з адміністрації. Щонайменше разів пʼять траплялися такі виклики. В одному місці із землі стирчав «Іскандер», а ми працювали буквально в тридцяти метрах від нього. Зʼясувалося, що він здетонувати не зможе. Територію оточили стрічкою, а ми продовжили роботу.
Насправді наша команда досить адекватно сприймає все це. Не було випадків, щоб хтось побачив міну і почав брати її в руки. Травмованих, на щастя, не було.
Повертаємо до життя садочки та школи
Ми були одними з перших, хто почав масово відновлювати Київську область, залучаючи архітекторів. З 16 квітня ми закрили питання з герметизації дитячого садочка у Гостомелі, зняли там згорілий дах та розбиті вікна, прибрали будівлю.
У тому ж населеному пункті працювали й на території ліцею, де, до речі, жили окупанти. Прибирання там зайняло у нас приблизно тиждень часу. Ми знайшли матеріали для повного відновлення даху й незабаром це зробимо. Також у Гостомелі прибрали у державній ветеринарній клініці.
У селі Озера біля Гостомеля ми працювали на території школи, ліцею та амбулаторії. Так само все прибрали, частково полагодили вікна та дах. У дитячому садочку робимо повний проєкт реконструкції – у будівлю влетів снаряд, тож її треба зносити.
Потім ми поїхали в Бородянку. Там прибирали в аграрному коледжі, заклеювали вікна. Зараз шукаємо варіанти відновлення даху, бо потрібен дуже великий об’єм шиферу. Також відновлювали інфраструктурні обʼєкти у селі Макарів (дитсадок) та в Ірпені (багатоповерхівка).
Реанімуємо Київщину власним коштом
Спершу ми робили все власним коштом. Просто всі дістали свої збереження і вирішили закинути в проєкт. Згодом приєдналися небайдужі, хоч ці гроші й незначні. Нині наш бюджет наполовину складається з благодійних внесків небайдужих, наполовину – з власних коштів членів команди. Деякі організації почали безкоштовно нам допомагати: хтось дає воду, хтось – плівку для вікон.
Візьмемо, наприклад, школу. Рулон плівки коштує 5 тисяч гривень, а її потрібно на тисячу доларів. Загалом герметизація будівлі обходиться до 80 тисяч гривень. А далі ще потрібно полагодити дах, відновити фасади, замінити вікна. Це значні кошти, яких у нас немає.
Часу на відновлення обмаль – скоро морози
Я спілкувався з владою міст, і вони не мають грошей, аби повністю полагодити всі інфраструктурні обʼєкти. Якщо розраховувати лише на міські бюджети, то ми просто зіштовхнемося з тим, що відновлять, умовно, одну школу замість пʼяти. Або сільрада відремонтує садочок, але їй не вистачить грошей на школу. І це буде якийсь колапс. А людям у такому випадку повертатися додому буде складно.
Ми розраховуємо отримати гроші на відновлення регіону від міжнародних донорів. Наразі у тих організаціях, з якими я думав працювати, ще немає програм, які б нам підійшли. Світ ще взагалі не розуміє, що робити. Війна триває, і всі кошти, які Україні зараз виділяють, витрачають на озброєння.
Читайте також: Сєвєродонецьк – моє серце і душа. Аріф Багіров про волонтерство під обстрілами та 70 км велосипедом до Бахмута
У деяких країнах влада обіцяла профінансувати відновлення цілих міст. Але поки це лише заяви, а нині вже кінець травня. Для того, щоб відновити будівлю, потрібно хоча б місяць-два. Ще мине три місяці – і вже вересень, діти підуть у навчальні заклади. Вже з середини осені буде холодно, і людям не буде, де жити. До цього часу треба повністю розвʼязати питання критичної інфраструктури, щоб мешканці просто не позамерзали.
Зупинимо проєкт після відбудови Криму
Відновлювати країну треба вже зараз. Приблизно третина мешканців раніше окупованих міст навіть не виїжджали. Вони зараз живуть без води, світла та нормальної інфраструктури. Й узагалі я з тих людей, які вважають, що додому повернуться всі, хто тікав від війни. Я вже це бачу.
На початку ми хотіли займатися лише Київською областю – допомагати міській владі прибирати великогабаритне сміття. Але зараз розуміємо, що маємо змогу відновлювати цілі інфраструктурні об’єкти. Останнім етапом проєкту стане відновлення повністю зруйнованих будинків. Ми запропонуємо житло для людей, які його втратили.
Проєкт «Район #1» буде працювати доти, доки ми не відбудуємо Крим. Я хочу, аби ми не зупинялися на Київській області, а й далі рухалися регіонами, які потребують нашої допомоги. Перш за все, це Суми та Харківщина. Таких команд, як наша, має бути багато. І вони всі мають працювати прозоро, ефективно та якісно. І тоді ми швидше зможемо побачити нову Україну.
Суспільство
Нові рейси до Карпат
- поїзд № 33/34 Кривий Ріг — Ясіня: це нове додатково сполучення між Кривим Рогом, Львовом та популярними туристичними напрямками в Карпатах;
- поїзд № 61/62 Дніпро — Рахів (через день): нове сполучення для людей, які подорожують із Придніпров’я до Львова та Карпат;
- поїзд № 83/84 Київ — Солотвино (через день): на цьому напрямку збільшать кількість квитків на 50%;
- поїзд № 125/126-129/130 Полтава, Кременчук — Ужгород (через день): рейс поєднає Полтавщину зі Славськом та Закарпаттям;
- поїзд № 85/86 Запоріжжя — Львів — Рахів: маршрут продовжили до станції Рахів;
- поїзд № 145/146 Харків — Чернівці (через день): це сполучення дозволить жителям Слобожанщини дістатися Буковини.
Потяги до Харкова
Покращення маршрутів
Скорочення рейсів
- Поїзд №13/14 Київ — Солотвино на 1 годину 9 хвилин;
- Поїзд №55/56 Київ — Рахів на 57 хвилин з Києва до Рахова;
- Поїзд №45/46 Ужгород — Харків на 51 хвилин із Ужгородадо Харкова;
- Поїзд №39/40 Запоріжжя — Солотвино на 45 хвилин із Запоріжжя до Солотвина та на 42 хвилин із Солотвина до Запоріжжя;
- Поїзд № 3/4 Запоріжжя — Ужгород на 41 хвилин із Ужгорода до Запоріжжя.
Коментарі
Суспільство
- Запорізької;
- Дніпропетровської;
- Донецької;
- Сумської;
- Херсонської.
Підтримка ВПО на Київщині
Коментарі
Суспільство
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Коментарі