Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Відновлюють деокуповані міста Київщини. «Район #1» про волонтерів зі США, «Іскандер» під ногами та конкуренцію комунальникам

Опубліковано

Організація «Район #1» три роки тому вирішила дати нове життя одній столичній вулиці, а тепер відновлює цілі міста. Вже майже півтора місяця десятки волонтери щотижня вивозять сміття з деокупованої Київщини, герметизують вікна, замінюють дахи. У фокусі ентузіастів – переважно школи та садочки. Команда відновлює область власним коштом, із допомогою донатів небайдужих. А в майбутньому готова працювати й в інших містах – аж до українського Криму.

Андрій Копиленко

Співзасновник організації «Район #1», яка займається відновленням зруйнованих під час війни інфраструктурних обʼєктів

Відновили Рейтарську завдяки вечіркам

Майже 10 років я займаюсь організацією фестивалів та вечірок. Одна з останніх — «Річковий Рейв». Частково працював із донорськими організаціями, з якими ми проводили різні конференції. У 2014 році багато бував на сході України в межах проєктів ООН та ОБСЄ. Ми їздили туди, допомагали людям розвивати бізнес та облаштовуватися в інших містах.

З Андрієм Тітаренком я був знайомий давно, адже ми були залучені до організації кількох комерційних івентів. У 2018 році у нього виникла ідея створити проєкт, за допомогою якого можна покращити стан вулиці Рейтарської в Києві. На цій вулиці в нього був свій магазин. Та й загалом була велика спільнота людей, готових покращити стан цієї території.

Вечірка від організації «Район #1»

Ідея була в тому, щоб залучити на Рейтарську якомога більше людей, показати, які там є магазини, як вона живе, а паралельно зібрати кошти на її відновлення. Для цього команда проєкту «Район #1» вирішила влаштувати вечірку Block Party.

Міська рада пішла на зустріч: за кілька днів погодила проєкт заходу та дозволила повністю перекрити вулицю. Вечірка була безкоштовною для гостей, артисти також нічого не отримували. Місцеві бізнеси певний відсоток від продажів передавали проєкту. Гості могли донатити свої кошти на відбудову вулиці. 

Після цього заходу команда влаштувала ще кілька. Це дозволило відновити сквер, замінити сміттєві баки та паркани. Проєкт прожив два роки. У 2019 члени команди розбіглися по різних проєктах. Якоїсь глобальної цілі на той момент не було.

Вирішили дати «Району» нове життя

Я був упевнений, що повномасштабна війна буде. Ми з дружиною трохи готувалися до неї. Хоча плани на найближче майбутнє в мене були досить амбітні – чотири фестивалі на це літо. 

Коли почалося вторгнення, я подумав, що було б добре свої навички вдосконалити або перенести в інший напрямок. Хотілося допомагати людям, які зараз цього потребують. Приблизно на 20-й день ми з Андрієм Тітаренком зідзвонилися. Я запропонував зробити проєкт з відновлення країни. На що він відповів: «Та треба просто відновити “Район”».

Ми цим загорілися, почали збирати нову команду, адже за три роки багато що змінилося. Ми телефонували знайомим і розповідали про свою ідею. Здається, що не було жодної людини, яка б нам відмовила. Думали, що найважче буде шукати архітекторів, адже це вузькопрофільна професія. Хоча й тут, кому не пропонували, всі казали: «Круто, буду з вами в команді». Нині в нас чотири людини працює над проєктами з реконструкції.

Наш третій співзасновник, Дмитро Надєєв, працює на підприємстві, повʼязаному з будівництвом. До того ж із попередніх проєктів у нас залишилася велика база контактів людей із різних компаній. Такі звʼязки дозволили нам брати в оренду необхідну техніку на вигідних умовах.

За перший день прибрали три квартали Гостомеля

Ми вирішили почати з відновлення Київщини. Після звільнення Гостомеля я поїхав туди 10 квітня, а вже наступного тижня ми виїхали з групою людей. До цього я вже був на Херсонщині й бачив, що війна робить з містами, тож якось більш-менш був готовий. А от наші волонтери під час першої поїздки були шоковані. Їм було емоційно складно там перебувати.

У тих населених пунктах, де ми були, майже не було неушкоджених обʼєктів, навіть серед приватної власності. Наприклад, у Гостомелі цілою залишилася лише адміністрація, в якій перебували самі окупанти. А все інше – зруйноване вщент або пошкоджене. Будинки стоять без даху, залишилися лише частини стін і дверей. Росіяни винесли з домівок усе, навіть позрізали батареї.

Волонтери «Район #1» прибирають Київщину

Про роботи у Гостомелі я попередньо домовився з обласною адміністрацією. Просто сказав, що в нас є техніка, і ми можемо допомогти. Вони відповіли: «Ми ніколи не відмовляємося від допомоги, тому, якщо є можливість, – їдьте». І ми вже наступного дня прибули на місце.

Хоча влада насправді не дуже розуміла, чим ми можемо бути корисними. Та вже за перший день ми повністю прибрали від сміття два чи три квартали Гостомеля й вивезли його своєю технікою. В облдержадміністрації були шоковані. Сказали: «Ого, та це краще, ніж працюють наші комунальні підприємства».

У нашій команді – волонтери з Канади, США та Швеції

Вперше ми приїхали на місце з щонайменше 40 волонтерами. Попередньо робили Google-форму й планували, що буде не більш як 15 людей. Але буквально після першого допису ми отримали майже пів сотні заявок, тож навіть довелося деяким відмовити.

Охочі допомогти вказують свої дані, зокрема професію та наявність автомобіля. Далі модераторка фільтрує заявки та створює список волонтерів на кожен день. Наприклад, якщо у когось є машина, то «садить» туди людей, які не мають, чим доїхати. Згодом знайомі передали нам мікроавтобус на вісім місць, тож тепер можемо везти більшу кількість людей меншою кількістю машин.

Наразі у нас майже 600 активних волонтерів, які готові підключатися. Ми беремо на кожен об’єкт стільки, скільки потрібно. 

Волонтери «Район #1» прибирають Київщину

Ми будемо раді поповненню команди. Адже цифра в 600 волонтерів дуже нестабільна. У якийсь день можуть прийти 500, а в інший – 20. У багатьох людей ще є основна зайнятість. А ми ж хочемо далі розширюватися, щоб одночасно на добу відновлювати до пʼяти об’єктів. Тому всі охочі можуть звʼязатися з нами через Facebook. Особливо цінними будуть люди з вузькопрофільними професіями: покрівельники, столяри тощо.

До речі, до нас активно долучаються іноземні волонтери. Маємо у команді людей із Канади, Швеції та США. Наша адміністраторка чату вільно володіє англійською, тож перебуває з ними на постійному контакті. Раді, що вони теж зголосилися відновлювати Україну.

Міни до рук не беремо – викликаємо саперів

Працювати на щойно звільнених від окупації територіях, звісно, страшно. Ми проводимо інструктажі з техніки безпеки для наших волонтерів спочатку в Києві, а потім ще раз на місці. Наприклад, нам казали, що в будинки цивільних взагалі не можна заходити без дозволу. Якщо людина не приїжджала, то, найімовірніше, сапери там і не працювали.

Тому ми домовляємося з волонтерами: якщо вони бачать речі, схожі на вибухівку, у жодному разі їх не чіпають. Вони гукають когось з організаторів, а ми вже викликаємо військових з адміністрації. Щонайменше разів пʼять траплялися такі виклики. В одному місці із землі стирчав «Іскандер», а ми працювали буквально в тридцяти метрах від нього. Зʼясувалося, що він здетонувати не зможе. Територію оточили стрічкою, а ми продовжили роботу.

Насправді наша команда досить адекватно сприймає все це. Не було випадків, щоб хтось побачив міну і почав брати її в руки. Травмованих, на щастя, не було.

Повертаємо до життя садочки та школи

Ми були одними з перших, хто почав масово відновлювати Київську область, залучаючи архітекторів. З 16 квітня ми закрили питання з герметизації дитячого садочка у Гостомелі, зняли там згорілий дах та розбиті вікна, прибрали будівлю.

У тому ж населеному пункті працювали й на території ліцею, де, до речі, жили окупанти. Прибирання там зайняло у нас приблизно тиждень часу. Ми знайшли матеріали для повного відновлення даху й незабаром це зробимо. Також у Гостомелі прибрали у державній ветеринарній клініці.

Волонтери «Район #1» прибирають Київщину

У селі Озера біля Гостомеля ми працювали на території школи, ліцею та амбулаторії. Так само все прибрали, частково полагодили вікна та дах. У дитячому садочку робимо повний проєкт реконструкції – у будівлю влетів снаряд, тож її треба зносити.

Потім ми поїхали в Бородянку. Там прибирали в аграрному коледжі, заклеювали вікна. Зараз шукаємо варіанти відновлення даху, бо потрібен дуже великий об’єм шиферу. Також відновлювали інфраструктурні обʼєкти у селі Макарів (дитсадок) та в Ірпені (багатоповерхівка). 

Реанімуємо Київщину власним коштом

Спершу ми робили все власним коштом. Просто всі дістали свої збереження і вирішили закинути в проєкт. Згодом приєдналися небайдужі, хоч ці гроші й незначні. Нині наш бюджет наполовину складається з благодійних внесків небайдужих, наполовину ­­– з власних коштів членів команди. Деякі організації почали безкоштовно нам допомагати: хтось дає воду, хтось – плівку для вікон.

Волонтери «Район #1» прибирають Київщину

Візьмемо, наприклад, школу. Рулон плівки коштує 5 тисяч гривень, а її потрібно на тисячу доларів. Загалом герметизація будівлі обходиться до 80 тисяч гривень. А далі ще потрібно полагодити дах, відновити фасади, замінити вікна. Це значні кошти, яких у нас немає.

Часу на відновлення обмаль – скоро морози

Я спілкувався з владою міст, і вони не мають грошей, аби повністю полагодити всі інфраструктурні обʼєкти. Якщо розраховувати лише на міські бюджети, то ми просто зіштовхнемося з тим, що відновлять, умовно, одну школу замість пʼяти. Або сільрада відремонтує садочок, але їй не вистачить грошей на школу. І це буде якийсь колапс. А людям у такому випадку повертатися додому буде складно.

Ми розраховуємо отримати гроші на відновлення регіону від міжнародних донорів. Наразі у тих організаціях, з якими я думав працювати, ще немає програм, які б нам підійшли. Світ ще взагалі не розуміє, що робити. Війна триває, і всі кошти, які Україні зараз виділяють, витрачають на озброєння.  

Читайте також: Сєвєродонецьк – моє серце і душа. Аріф Багіров про волонтерство під обстрілами та 70 км велосипедом до Бахмута

У деяких країнах влада обіцяла профінансувати відновлення цілих міст. Але поки це лише заяви, а нині вже кінець травня. Для того, щоб відновити будівлю, потрібно хоча б місяць-два. Ще мине три місяці – і вже вересень, діти підуть у навчальні заклади. Вже з середини осені буде холодно, і людям не буде, де жити. До цього часу треба повністю розвʼязати питання критичної інфраструктури, щоб мешканці просто не позамерзали.

Зупинимо проєкт після відбудови Криму

Відновлювати країну треба вже зараз. Приблизно третина мешканців раніше окупованих міст навіть не виїжджали. Вони зараз живуть без води, світла та нормальної інфраструктури. Й узагалі я з тих людей, які вважають, що додому повернуться всі, хто тікав від війни. Я вже це бачу.

Волонтери «Район #1» прибирають Київщину

На початку ми хотіли займатися лише Київською областю – допомагати міській владі прибирати великогабаритне сміття. Але зараз розуміємо, що маємо змогу відновлювати цілі інфраструктурні об’єкти. Останнім етапом проєкту стане відновлення повністю зруйнованих будинків. Ми запропонуємо житло для людей, які його втратили.

Проєкт «Район #1» буде працювати доти, доки ми не відбудуємо Крим. Я хочу, аби ми не зупинялися на Київській області, а й далі рухалися регіонами, які потребують нашої допомоги. Перш за все, це Суми та Харківщина. Таких команд, як наша, має бути багато. І вони всі мають працювати прозоро, ефективно та якісно. І тоді ми швидше зможемо побачити нову Україну.

Коментарі

Суспільство

Укрзалізниця пришвидшить 38 рейсів та додасть вісім нових: які зміни чекати

Опубліковано

З 15 грудня українці зможуть їздити у гори п’ятьма новими маршрутами, а до Харкова створять три нових рейси. Укрзалізниця також зменшить час у дорозі для 38 потягів.

Про це повідомили в компанії.

Нові рейси до Карпат

Як повідомили у пресслужбі Укрзалізниці, до українських гір з’являться нові маршрути, серед яких:

  • поїзд № 33/34 Кривий Ріг — Ясіня: це нове додатково сполучення між Кривим Рогом, Львовом та популярними туристичними напрямками в Карпатах;
  • поїзд № 61/62 Дніпро — Рахів (через день): нове сполучення для людей, які подорожують із Придніпров’я до Львова та Карпат;
  • поїзд № 83/84 Київ — Солотвино (через день): на цьому напрямку збільшать кількість квитків на 50%;
  • поїзд № 125/126-129/130 Полтава, Кременчук — Ужгород (через день): рейс поєднає Полтавщину зі Славськом та Закарпаттям;
  • поїзд № 85/86 Запоріжжя — Львів — Рахів: маршрут продовжили до станції Рахів;
  • поїзд № 145/146 Харків — Чернівці (через день): це сполучення дозволить жителям Слобожанщини дістатися Буковини.

Читайте також: Прапор України в космосі: у перший туристичний вихід взяли синьо-жовтий стяг (ФОТО)

Потяги до Харкова

Компанія додасть потяг № 823/824 Харків – Дніпро: цей рейс стане новим способом доїзду між двома містами.

Поїзд № 165/166 Харків — Черкаси (через день): сполучення створили для пасажирів із Харкова, Дніпра, Черкас та низки інших станцій нового маршруту.

Маршрут поїзда № 105/106 (205/206) Одеса — Київ можуть продовжувати до Харкова у пікові періоди.

Читайте також: Урбаністичний трилер з Гордієнком та Вітовською-Ванца: вийшов трейлер «Дому за склом» (ВІДЕО)

Покращення маршрутів

Поїзд № 39/40 Запоріжжя — Солотвино відправлятиметься із Запоріжжя о 16:17, раніше він починав рух о 7:12.

«Це дозволить мешканцям міста проводити більше часу в дорозі вночі, вивільняючи день для інших важливих задач», — написали в Укрзалізниці.

Тепер потяг №113/114 Львів — Харків їздитиме щоденно. Також його продовжуватимуть у пікові періоди до Івано-Франківська.

Поїзд № 133/134 Київ — Рахів також курсуватиме щоденно.

Скорочення рейсів

Завдяки ремонтам залізниці, компанія пришвидшить такі потяги:

  • Поїзд №13/14 Київ — Солотвино на 1 годину 9 хвилин;
  • Поїзд №55/56 Київ — Рахів на 57 хвилин з Києва до Рахова;
  • Поїзд №45/46 Ужгород — Харків на 51 хвилин із Ужгородадо Харкова;
  • Поїзд №39/40 Запоріжжя — Солотвино на 45 хвилин із Запоріжжя до Солотвина та на 42 хвилин із Солотвина до Запоріжжя;
  • Поїзд № 3/4 Запоріжжя — Ужгород на 41 хвилин із Ужгорода до Запоріжжя.

Нагадаємо, що Укрзалізниця запускає пряме щоденне сполучення Київ — Будапешт: графік руху.

Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Укрзалізниці

Коментарі

Читати далі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі