Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Колонки

Відновлення Маріуполя: відбудувати не стіни, а життя

Опубліковано

Моя історія з Маріуполем починається у 2018 році – тоді я вперше там побувала. Золотий час для розвитку міста – коли до влади приходить нова команда, відкрита до свіжих ідей та експертизи. Так сталося і з Маріуполем, коли в муніципалітеті відбулися зміни після Майдану. І хоча команда ще не дійшла до інфраструктурних проєктів, вона помітно налагодила управлінську роботу і закрила базові потреби Маріуполя. Було відчутно, що містом займаються. 

Першими проєктами нашого урбан-бюро для Маріуполя стали стратегія розвитку спорту і культури. А моє особисте знайомство з містом відбулося через розвиток бізнесу. Саме завдяки цьому проєкту я органічно перейшла від консалтингу до роботи з містами, з приватного сектору – до публічного. 

Якщо раніше я мала справи безпосередньо з бізнесом, розуміла його потреби і проблеми, підбирала шляхи розвитку – тут потрібно було зробити крок назад і подивитися масштабніше. На весь сектор МСП одразу. Розібратися, які інструменти може використосувати місто, аби охопити весь бізнес та позитивно вплинути на його розвиток.

В усіх проєктах ми фокусуємося на людях

Неважливо, яким проєктом у місті ми займаємось: у кожному ключовими є мешканці. У Маріуполі ми не лише допомагали із реалізацією стратегій, а й запустили центр підтримки бізнесу за допомогою USAID, зібрали і навчили команду, продумали і заклали процеси розвитку міста, проєктували публічні простори. 

В усіх проєктах ми насамперед спілкуємося з людьми, проводимо партисипації, вивчаємо думки мешканців, знайомимось із локальними контекстами. Адже без цього розуміння неможливо запропонувати рішення. 

Наприклад, аби розробити стратегії розвитку бізнесу, варто провести інтерв’ю з підприємцями. І для цього ми колабились із компанією Civitta. А щоб створити і запустити стратегію розвитку спорту, потрібно детально вивчити причини, які заважають мешканцям активно ним займатися. Так ми з агенцією Banda запустили кампанію, у якій доводили, що спорт – для всіх, незалежно від віку чи фізичних можливостей. А ще прописали рішення в стратегії, які цьому допоможуть статися. І ця ідея прижилася. 

Щоб спроєктувати парк Гурова в Кальміуському районі, ми включили мешканців в розробку, провели опитування всіх, хто живе навколо. Ми поставили за мету наповнити його життям, активностями, зробити однаково цікавим у різні пори року, збільшити середній час відвідування з години до чотирьох. Поки вивчали місто, знайомились із мешканцями, їхнім побутом, звичними маршрутами та сенсами, якими вони наповнюють місто, Маріуполь зайняв особливе місце в моєму серці.

Парк Гурова у Маріуполі
Рендер парку імені Гурова, Big City Lab + PUPA 

Але не тільки в моєму. Маріуполь розквітав, активно розвивався і завойовував серця. Наприкінці 2021 року місто завершило Стратегію розвитку 2020-2030 рр, і в центральному офісі USAID казали, що це, певно, найкращий документ в Східной Європі. 

Того ж року Маріуполь виграв звання великої культурної столиці України. Восени, напередодні вторгнення, ми навіть реалізували спроєктований парк – відкрилась перша черга реконструкції, бульвар і площа з садами та сценою. А я навіть не встигла там побувати. Збиралася поїхати навесні. Не поїхала.

парк Гурова в центрі Маріуполя
Фото відкриття парку Гурова із освітленням Expolight

Культура, парки та музеї – усе відкинулося на 10-30 років

Ми працюємо із фізичними просторами по всій країні, і це не просто робота. Щоразу, коли я щось створюю, будую – відчуваю проєкт наче свою дитину. Я страшенно переживала за всі прикордонні міста, але Маріуполь… Навіть не могла дивитися на світлини.

Коли руйнується місто – це не про будинки, а про людей. Це багаторічна дружба, міцні зв’язки, частинка душі. Коли маріупольці, з якими ми разом розвивали місто, були змушені тікати через Крим в росію, коли ми безкінечно довго чекали, аби вони вийшли на зв’язок… Коли таких історій безліч – дуже важко.

Звісно, це не унікальна історія. Як і в багатьох українців, рік тому не просто перевернувся весь світ – зруйнувалося все, до чого я йшла роками. Парки, музеї, заповідники, культурні проєкти – Україні знадобилося 30 років, щоб закрити базові потреби мешканців і зайнятися такими просторами. Тепер це неможливо. Ви не уявляєте, скільки перспектив для розвитку у нас відібрала росія. Скільки прекрасного мало статися торік. 

Ми фокусувалися саме на таких проєктах. У 2021 наше бюро Big City Lab запустило декілька пілотних ідей, які мали масштабуватися в інших містах. Це все мало втілитися в реальність у 2022 році. І коли ти вже доклав стільки часу, сил, експертизи, досвіду, зробив усе, аби запустити десятки проєктів, і вже навіть бачиш верхівку цієї гори… Раптом все різко обривається. Усе, що ми разом із командою вирощували, придумували, деталізували.

І тепер ніхто не розуміє, чи є у цих ідей майбутнє. Приходить усвідомлення, що їх точно не реалізують найближчим часом. Навіть якщо ми переможемо завтра, культура, публічні простори, парки та музеї – це не те, про що думають, поки в людей немає житла, поки діти не мають шкіл, поки зруйновано мости та базову інфраструктуру. І розуміти, що те, що ти наскільки любиш і вмієш робити, буде неможливим ще 5-10-30 років – боляче. 

Найскладніше – робити речі, про які ніхто не просив

А втім, влітку нам вдалось відновити роботу над деякими проєктами. Один із них – Альбом безбар’єрних рішень в межах ініціативи першої леді. Ми адаптували його до вимог воєнного часу – це один із базових напрямів, в які я стовідсотково вірю. Про те, як міста повинні зустріти наших героїв. 

Відновити Маріуполь: альбом безбар'єрних рішень

Також влітку я отримала стипендію на програму з urban planning в Університеті Амстердаму. Потім об’їхала 10 країн, десь 20 міст, вивчала, як працюють муніципалітети, розширила міжнародний нетворк, разом із командою провели воркшоп у Ганновері. До таких речей, як відбудова країни, потрібно бути готовими – і морально, і професійно. Бо відбудова і розвиток міст – це зовсім різні завдання.

Я з повагою ставлюся до колег, які проактивно розробляють та адвокатують міські проєкти. Києву пощастило зі спільнотою урбан-активістів, які захищають столицю від забудов і бережуть спадщину. Але для мене найскладніше – робити речі, про які ніхто не просив. Якщо на перших етапах не включити всіх стейкхолдерів – депутатів, мешканців, активістів, бізнес – ймовірність реалізації ідеї буде мізерною. 

З кожним проєктом я живу в своїй голові. Живу довго. Усі міські проєкти – це роки, і потрібно мати довгу волю, не відволікатись на нові сяючі цяцьки, аби штовхати проєкт, аж допоки не реалізуєш. Робити «в стіл» для мене – емоційно важко. 

Маємо відбудувати життя, а не стіни

І тут міська рада Маріуполя попросили нас подумати, яким може бути місто після війни. Неймовірна честь. По-перше, це важливо особисто для мене. По-друге, це наше багаторічне партнерство, добре знайоме місто і контексти.

Ми залучили до проєкту 37 фахівців з різних країн світу. Це архітектори-урбаністи, економісти, спеціалісти з екології, вивчення конфліктів, комеморіалізації, стійкого розвитку тощо. Команду одночасно і переповнює ентузіазм, і, по-чесному, трохи страшно. Бо завдання складне і подібного ніхто не робив вже багато десятиліть. Успішних кейсів відбудови міст не так багато. Перед нами стоїть завдання відбудувати не стіни, а життя. 

У цьому проєкті з багатьма невідомими постали нові запитання, з якими ми ще не зіштовхувались: як працювати з відновленням міста, яке ще перебуває під окупацією? *звуки цикад*

Друге, що важливо розуміти, – ми працюємо не над конкретним мастерпланом міста. Це неможливо, поки достеменно не розуміємо, в якому стані Маріуполь. Коли ми візьмемо всі напрацювання, пройдемося по вулицях – можна буде приземлити ідеї і створити реальний мастерплан. Але щоб дійти до цього етапу, потрібно розібратися, як вирішити низку концептуальних проблем. Тож зараз ми працюємо над всім, що можна зробити, аби бути максимально готовими до моменту деокупації міста. 

Хіба не рано думати про відновлення Маріуполя?

Багато хто запитує: чому вже зараз, хіба не рано думати про відновлення? Уявіть: звільнення Маріуполя і… У нас немає жодних планів, що робити в першу чергу. Аби продумати навіть верхньорівневі рішення, потрібно дуже багато часу. Тим паче, щоби провести таку глибоку аналітику, зустрітися з маріупольцями, проговорити їхнє бачення. У нормальних умовах така робота займає щонайменше пів року. 

Натомість у наших умовах, коли більшість експертів працюють pro bono, мешканці Маріуполя розкидати по світу, а ті експерти, що в Україні, стикаються із обстрілами й блекаутами, – це завдання ще більш розтягнуте в часі. Уявіть, що місто звільнили, а ми сидимо всією країною ще 6-9 місяців і думаємо, що робити. Тому логічно починати думати про відновлення зараз – щоб встигнути зробити все, що можемо, до деокупації. 

Ми пропрацьовуємо довгострокові сценарії розвитку, паралельно з нами міська влада Маріуполя працює над планом fast recovery – як забезпечити мешканців, що ремонтувати чи лагодити в першу чергу, чим безпосередньо займатися перший рік, в перший день. Це дуже грамотний підхід, як на мене.

Наше завдання – розробити таку візію відновлення, аби досягти балансу між збереженням душі й ідентичності Маріуполя та відбудовою. Адже радянська забудова – не завжди логічна, з купою проблем, тож розумно використати відбудову як можливість їх вирішити, а не вкотре зацементувати. 

Не можна обговорювати відбудову без самих маріупольців

Крім того, ми досліджуємо, як розвернути місто до моря, як зробити його більш екологічним. Але найскладніше питання – з якого боку взагалі підходити до відбудови. Маріуполь – не те місто, де можна почати відбудову з центру до периферії. У нього інакша структура: це кілька не дуже зв’язаних між собою районів, адже раніше до кожного заводу будували по житловому масиву. Тепер цілі квартали зруйновані. Люди, які повернуться – а вони дуже хочуть повернутися – будуть жити на рознесених острівцях посеред руїн. Але кожен з цих острівців повинен стати оазисом, мати власний план. А потім зруйновані «пробіли» між цими острівцями почнуть поступово заповнюватися – така структура і каркас мають продумуватися одразу. 

Найбільшим хвилюванням та найскладнішим аспектом цього завдання були люди. Неправильно думати про відбудову Маріуполя без тих, кому там жити. Як це зробити? Я розумію, як проводити партисипації з людьми, в яких є місто. А як говорити про місто із тими, хто його не має? Так, щоб маріупольці почувалися комфортно, щоб процес був не травмуючим, а терапевтичним. Аби змістити фокус із болю та втрати – на надію і погляд в майбутнє. 

Відбудова Маріуполя: дискусія мешканців

Коли ми провели перший воркшоп у Литві і запросили на нього експертів та маріупольців, він пройшов надзвичайно добре. Я побачила бажання людей говорити і планувати. Наступну зустріч у київському центрі «ЯМаріуполь» ми попросили фасилітувати Діану Проценко – президентку Національної асоціації медіаторів України. Її команда допомогла зробити обговорення максимально етичним і надихаючим для всіх учасників. Мені здається, такі зустрічі – це перший крок у лікуванні травми. Це нагадує і запевняє: у нас є майбутнє. 

Колонки

Легалізація медичного канабісу в Україні: що далі? 

Опубліковано

Наприкінці минулого року сталося те, чого українські пацієнти з важкими захворюваннями чекали дуже давно — Верховна Рада ухвалила законопроєкт про легалізацію медичного канабісу. «За» проголосували 248 народних депутатів. У лютому закон підписав президент. 

За легалізацію ліків на основі медичного канабісу пацієнтська спільнота, зокрема БФ «Пацієнти України», боролася понад 5 років. Нарешті суспільство та урядовці визнали, що медичний канабіс — це ліки, які не мають нічого спільного з наркотиками, які успішно борються з хронічним болем у пацієнтів у 56 країнах світу. Тепер цей досвід впроваджується і в Україні. 

КОЖЕН ШОСТИЙ, АБО ЯКА ПОТРЕБА В МЕДИЧНОМУ КАНАБІСІ СЕРЕД УКРАЇНЦІВ?

До повномасштабного вторгнення ліків на основі медичних конопель потребували 2 млн українців. За підрахунками МОЗ, зараз їх понад 6 мільйонів. Це пацієнти з онкологічними захворюваннями, епілепсією, розсіяним склерозом, хворобами Паркінсона та Альцгеймера, військові та цивільні з симптомами ПТСР. Ця цифра значно зросла під час війни через велику кількість військових та цивільних з посттравматичним стресовим розладом. 

ОДНОГО УХВАЛЕННЯ ЗАКОНУ НЕДОСТАТНЬО: ЩО ДАЛІ?

Ухвалення закону — лише частина довгого шляху, бо цього недостатньо, аби ліки з’явилися в українських аптеках.

Аби доступ до ліків був не тільки на паперах, Міністерство охорони здоров’я, Нацполіція, Держлікслужба, Державний експертний центр МОЗ та інші стейкхолдери мають провести велику роботу. Зокрема, МОЗ зараз розробляє переліки захворювань та станів, за наявності яких лікарі призначатимуть пацієнтам ліки на основі медичного канабісу. З огляду на війну, нам необхідно прописати широкий спектр різних нозологій, аби препарати реально дійшли до пацієнтів з різними діагнозами, які цього потребують. 

Також МОЗ має прописати, у яких формах будуть відпускатися ліки в аптеках. Це можуть бути пігулки, капсули, олійки, спреї, креми та навіть квітка. Дуже важливо прописати широкий спектр форм та дати можливість лікарям прописувати різні форми індивідуально для кожного пацієнта, щоб лікування було максимально ефективним для кожного. Зараз відбувається дуже важливий процес, за результатами якого пацієнти або отримають реальний доступ до ліків, або лікування залишиться тільки на папері. На розробку та затвердження нормативки у МОЗу є 5-6 місяців.  

Проте навіть розробка усіх необхідних нормативних актів не надасть пацієнтам автоматичного доступу до ліків. Тут ми стикаємося з наступною проблемою — українські лікарі раніше не мали досвіду лікування пацієнтів канабісом. Тож окрім удосконалення законодавства, необхідно провести навчання лікарів, які будуть виписувати рецепти на такі ліки. Крім того, є ймовірність, що доведеться також боротися зі стигматизацією теми та спротивом з боку фахівців. Наразі наша партнерська організація ГО «Асоціація медичного канабісу» вже готує відповідне навчання для фахівців. 

Навчати, до речі, потрібно не лише лікарів, але й пацієнтів. Адже такі препарати ніколи не були доступні для них, хоча потреба надзвичайно велика. Тож Пацієнти України зі свого боку готують інформаційну кампанію про можливості канабіноїдного лікування важких хвороб.  

ТО КОЛИ ВЖЕ КАНАБІС БУДЕ В АПТЕКАХ?

За прогнозами, це станеться до кінця цього року! Спершу в українських аптеках з’явиться імпортований медичний канабіс. Це дозволить українцям не чекати ліки ще кілька років, поки виробництво сировини запровадять в Україні, а отримати препарати вже у найближчий час. Сировина лікарського засобу буде потрапляти в аптеки, де за рецептом лікаря фармацевт буде виготовляти препарат у необхідній формі. 

Пацієнти зможуть отримати препарати на основі медичного канабісу тільки за електронним рецептом лікаря. Електронний рецепт можна буде перевірити в Електронній системі охорони здоров’я разом з іменем лікаря, який ці ліки призначив, а також діагнозом та ім’ям пацієнта. Отримати ліки можна буде тільки в аптеках, що мають ліцензію на продаж наркотичних лікарських засобів. Законом також визначено, що пацієнти зможуть мати при собі ліки з конопель, перевозити їх та зберігати у кількості, визначеній одним рецептом. 

А ЯК ЖЕ УКРАЇНСЬКЕ ВИРОБНИЦТВО?

Вирощування медичного канабісу в Україні теж передбачає прийнятий закон. Це буде доступним пізніше, після прийняття всіх необхідних нормативно-правових актів, які будуть регулювати деталі цього процесу. 

Зазначу, що в законі передбачений жорсткий контроль на всіх етапах виробництва. Вирощувати зможуть лише юридичні особи, які отримують відповідну ліцензію, дозвіл та GMP-сертифікацію, під цілодобовим відеонаглядом із доступом для Нацполіції. Кожен кущ буде мати індивідуальне кодування, щоб відстежувати рух рослини до аптек і пацієнта. Так влаштовано легальне вирощування коноплі в Європі і так має бути в Україні.

У Польщі та Німеччині пацієнти отримують лікування за таким же механізмом – звертаються до лікаря, лікар відповідно до медичних показів виписує електронний або паперовий рецепт на медичний канабіс. Після цього пацієнти можуть купити лікарський засіб у ліцензованій аптеці.

Під час адвокації цього законопроєкту ми чули багато міфів про «українську Колумбію» і «куріння травки», тож я наголошую, що легалізація медичного канабісу не має нічого спільного з наркотиками, а розповсюдження марихуани для рекреаційного споживання продовжить вважатися злочином і буде розслідуватися поліцією відповідно до законодавства.  

Завдяки легалізації медичного канабісу, українські пацієнти нарешті зможуть легально отримувати необхідне лікування в Україні, а не виїжджати до Польщі чи інших країн Європи, або діставати ліки незаконно. Це допоможе багатьом військовим та цивільним побороти посттравматичний стресовий розлад, а пацієнтам з важкими хворобами — позбутися нестерпного болю та знову мати можливість на нормальне життя. 

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Колонки

Як чудо-буси з ігровим приладдям курсують Західною Україною та допомагають дітям пережити травми війни

Опубліковано

Ці розфарбовані буси вирізняються серед усіх інших транспортних засобів – геть неординарні, яскраво розфарбовані з нанесеними дитячими малюнками. Дітлахи у прихистках, сиротинцях, школах й дитсадках впізнають ще здалеку це свято творчості й розваг на колесах.

Шість мікроавтобусів, наповнені інвентарем для активностей, матеріалами для творчих майстер-класів й різноманітних воркшопів, з командами професійних психологів, арттерапевтів й аніматорів працюють з дітьми на Львівщині, Івано-Франківщині й Закарпатті.

Цей проєкт називається Мобільним ігровим простором, його з початку 2023 року, за підтримки міжнародних партнерів, запустила Мальтійська служба допомоги в Україні. І це не лише про місце розваг для малечі, а про потужний інструмент в реабілітації та підтримці психологічного стану дітей, постраждалих від війни.

Через ігри, творчість й спілкування маленьким українцям допомагають впоратися з психологічніими травмами, викликаними щоденними жахіттями війни, а також – полегшити процес інтеграції дітей-переселенців у новому для них середовищі.

 Від початку роботи проєкту фахівцям Мальтійської служби вдалось охопити понад 15 тисяч дітей. Серед них –  діти-переселенці, які знайшли прихисток у відносно спокійних західних областях України. Багато дітей, чиї батьки воюють та ті, чиї, на жаль, загинули, безвісти зниклі чи в полоні, а також дітки з інвалідністю.

«Хтось знаходить для себе те, що дуже хоче надалі у собі розвивати, як от малювання, ліплення з глини, чи, навіть, поглиблене вивчення історії України. Хтось просто приходить на наші зустрічі, аби відпочити і насолодитися процесом зі своїми друзями. А ще відволіктися і зануритися у дитячі безтурботні миті життя. Саме тому ця робота є дуже актуальною в умовах сьогодення. Ми маємо й просвітницьку діяльність, яка сприяє розвитку наших дітей, майбутнього нашої країни», – зазначає керівниця групи з реалізації проєкту Мальтійської служби на Івано-Франківщині Валентина Палюга.

«З того часу як ми розпочали виїзди до дітей з мобільним ігровим простором є безліч незабутніх моментів і певних успіхів, – ділиться психологиня проєкту у Закарпатській області Оніта Папп – Пригадується історія, коли в одній зі шкіл був хлопчик, досить закритий й мовчазний, не хотів гратися ні з ким. Ми все ж всіляко заохочували його до активностей. Спершу було дуже непросто, але ми зробили все, щоб залучити цю дитину до роботи в команді. І яким же було здивування вчителів, коли хлопець зробив чудову картину з бісеру. А вкінці заявив, що йому дуже сподобалось проводити час з нами й він хотів би поїхати з нашою командою, щоб не бути вдома самому».

Зазвичай перше, що думають діти, коли до них приїжджає мобільний ігровий простір, що весь процес відбуватиметься прямо в цих мікроавтобусах. Коли ж члени команди починають діставати звідтіля різноманітні атрибути, завжди є багато захвату, щирих дитячих емоцій і передчуття свята. «Кіндер», «Писанка» – так іноді з любов’ю ці автомобілі називає дітвора.

  «Маємо безліч відгуків про цей проєкт і всі вони схвальні. Зокрема, цікавими є фідбеки вчителів, яких наші команди певною мірою мотивують своєю діяльністю. Після нашої роботи з дітьми, коли ми постійно креативимо, придумуємо все нові й нові ігри, творчі забави, діти просять у своїх вихователів провести з ними щось схоже. Часто вони телефонують до нас й запитують як краще провести той чи інший майстер-клас чи активність. І це тішить, бо вони теж черпають для себе знання від нас, а потім займаються з дітьми, – розповідає Ольга Завідовська, проєктна менеджерка Мальтійської служби допомоги, – А коли ми вдруге чи втретє приїжджаємо у ті ж самі дитячі заклади, і бачимо як вже через вікно дітлахи нам махають ручками. Як вони зустрічають нас й біжать обіймати, це додає сил і віри в те, що ми робимо все правильно. І в цьому є найбільша цінність проєкту».

І якщо ви раптом побачите як дорогою їде цей яскравий мікроавтобус, знайте, цього дня ще кілька десятків українських діток стануть щасливішими!

Читати далі

Колонки

Перспективи товарів для дітей на міжнародному ринку

Опубліковано

Дитячі товари є однією з вічно актуальних ніш міжнародної електронної комерції. В людей постійно народжуються діти та на ринку регулярно зʼявляються нові та цікаві дитячі товари. Крім того, з тим, як малюк росте, його потреби змінюються, і відбувається це доволі швидко. Серед клієнтів Handmade-Hub UA також є багато виробників дитячих іграшок, бізібордів та інших актуальних товарів. Тож керівник відділу компанії, що займається розвитком онлайн-магазинів на міжнародному ринку, Микола Серветник підготував колонку, яка глибше пояснить особливості цієї ніші.

Чому ніша дитячих товарів є перспективною

Ніша дитячих товарів в електронній комерції є надзвичайно перспективною, що зумовлено кількома факторами, які сприяють її зростанню та прибутковості:

  • зростання попиту: батьки в усьому світі активно шукають широкий асортимент дитячих товарів, включаючи одяг, іграшки та предмети першої необхідності. Зручність і доступність платформ електронної комерції дозволяють легко знаходити і купувати ці товари, не виходячи з дому;
  • різноманітність ринку: ніша дитячих товарів охоплює широкий спектр підкатегорій, що дозволяє компаніям задовольняти різні вікові групи, інтереси та потреби;
  • цінність унікальності та персоналізації: сучасні батьки обожнюють унікальні та персоналізовані товари, і залюбки купують їх для своїх дітей. Приміром на маркетплейсі Etsy однією з головних особливостей є можливість замовити персоналізований товар, приміром іграшку з іменем дитини тощо;
  • зручність та економія часу: онлайн-шопінг пропонує батькам зручність перегляду та купівлі дитячих товарів у будь-який час і в будь-якому місці;
  • глобальне охоплення та доступність: платформи електронної комерції надають компаніям можливість охопити глобальну клієнтську базу. Завдяки ефективному маркетингу та стратегічному брендингу компанії можуть залучати клієнтів з різних країн і розширювати свою присутність на ринку за межі географічних кордонів.

Наскільки прибутковою є ніша дитячих товарів

Про прибутковість ніші можемо поговорити на прикладі ринку США: індустрія електронної комерції для дітей там переживає стрімке зростання і обіцяє сягнути $54,6 млрд до 2026 року.

бізнесів, що продають дитячі товари може коливатися від 10% до 30%. Такий бізнес має потенціал бути високоприбутковим, особливо якщо продавати продукцію напряму від постачальників та мінімізувати кількість посередників: це дасть можливість запропонувати конкурентноспроможні ціни, не втрачаючи на цьому кошти. Тож якщо ви не маєте власного виробництва – можете сміливо дивитися в сторону дропшипінгу дитячих товарів!

Які фактори впливають на успішність бізнесу в цій сфері

Є декілька факторів, які допоможуть вам побудувати успішний магазин, забезпечуючи лояльну клієнтську базу та стійкі прибутки:

  • висока якість товару має першорядне значення в товарах для дітей: батьки надають пріоритет безпеці, довговічності та зручності, купуючи товари своїм малюкам;
  • зручний онлайн-магазин має вирішальне значення для залучення та утримання клієнтів: він має бути простим у навігації, мати чіткі описи продуктів та якісні зображення. Альтернативою власного сайту можуть стати маркетплейси, але і там варто звернути увагу на якість описів та фото – покупець має чітко розуміти що отримає;
  • конкурентні ціни теж важливі для батьків при купівлі товарів. Я завжди наполегливо рекомендую перед запуском будь-якого магазину провести дослідження ринку, конкурентів. Визначте середні ціни та встановити відповідну  вартість на свої товари;
  • ефективне виконання замовлень забезпечить вам репутацію, а позитивні відгуки в магазині – це необхідність коли ми говоримо про міжнародний ринок. Також подбайте про своєчасну доставку та вказуйте реалістичні терміни в лістингах, щоб ваші клієнти знали, чого очікувати. Також можете скористатися сервісами автоматизації міжнародної логістики, приміром рекомендую розглянути український RePost Global;
  • якісне обслуговування є важливим у будь-якій сфері: завдяки правильно побудованому спілкуванню з клієнтами ви отримаєте їх лояльність та довіру, що в подальшому може зробити їх вашими постійними клієнтами. Якщо ви не впевнені в своєму знанні мови можете скористатися послугами відділу Customer Support на аутсорсі – це однозначно матиме позитивний вплив на клієнтський досвід ваших покупців.

На що варто звернути увагу при виході з дитячими товарами на міжнародний ринок

Більшість країн приділяє особливу увагу безпечності товарів для дітей і вимагають мати певні підтвердження безпеки виробу. У Європейському Союзі це маркування CE, а в США – CPC (сертифікат дитячих товарів).

Маркування СЕ – це спеціальний знак, який наносять на товар. Він засвідчує, що виріб відповідає основним вимогам директив ЄС і гармонізованим стандартам. Це маркування вказує на те, що товар не є шкідливим та небезпечним для його споживачів та навколишнього середовища.

Children’s Product Certificate (CPC) – це документ, виданий імпортером або виробником США, що засвідчує, що продукт відповідає всім вимогам CPSIA. Без нього ваші товари може вилучити митниця США, експедитори можуть відмовитись від співпраці, і навіть деякі маркетплейси можуть відмовитись від розміщення ваших виробів. CPC потрібен для всіх дитячих товарів, наприклад пластикових, деревʼяних та плюшевих іграшок, ляльок, дитячого одягу, меблів, аксесуарів, прикрас тощо.

Українські магазини з товарами для дітей на міжнародному ринку

Українські підприємці не відстають від тенденцій та теж можуть похизуватись певними успіхами на міжнародному ринку дитячих товарів. Обрав кілька популярних зразкових магазинів українських виробників, про кого вам вже можливо доводилося чути, але ви не знали що це українці.

Бренд ChildUniverse від засновників EnjoyTheWood Ігоря і Марини надає широкий асортимент хендмейд декору для побудови ідеального простору для малюків. Заснований у 2015 році, магазин стрімко набирає обертів і не планує зупинятися на досягнутому. 

UGears – це компанія унікальних дерев’яних механічних 3D-конструкторів, головоломок та іграшок, які продаються у 85 країнах світу. Головна особливість UGears полягає у тому, що без використання клею та спеціальних інструментів можна зібрати механічну конструкцію, яка рухатиметься самостійно.

Hey Clay – це інноваційний продукт від компанії Trendformer. Українська творча команда створила і випустила на міжнародний ринок пластилін під брендом Hey Clay, який успішно продається у понад 20 країнах світу. Цікава особливість цього продукту – це мобільний додаток з анімованими, озвученими поетапними інструкціями щодо моделювання фігурок. The New York Times включив цей бренд до списку найкращих 28 подарунків для 8-річних дітей. Крім того, бренд увійшов до списку фіналістів Toy of the Year.

Tigres – українська компанія, що виготовляє іграшки, одяг, постільну білизну та аксесуари для дітей, присутня у 60 країнах світу. Ще одним важливим досягненням компанії Tigres є співпраця з Walt Disney та виробництво їхньої ліцензійної продукції.

Nanit Robot – конструктор у сфері робототехніки та програмування. З наданням 30 варіантів трансформацій, він замінює 100 освітніх іграшок, розвиваючи креативність та інженерні навички. Бренд вже став учасником міжнародних виставок у Канаді, Каліфорнії та Лас-Вегасі, а також потрапив до ТОП 3 найкращих стартапів України. Незважаючи на військові умови, проєкт продовжує активно розвиватися: в даний момент команда працює над його удосконаленням як школа робототехніки та готує продукт до випуску. Розробники повідомляють, що вже отримали попередні замовлення на суму майже $50 000. Отже, бренд має значний потенціал як в Україні, так і за її межами.

Сучасні потерби

Індустрія дитячих товарів – це, можна сказати, вічна ніша, адже діти будуть народжуватись завжди, і батьки мають задовольняти всі їх потреби: одяг, іграшки, розвиваючі предмети та інші аксесуари. Не дивлячись на популярність ніші серед продавців, попит на дитячі товари в інтернеті все одно зростає завдяки різноманітності ринку, варіантам персоналізації товарів, зручності та економії часу. 

Не дивлячись на те, що дитячі товари є нішею з великим потенціалом, варто все ж взяти до уваги сучасні потреби, створені споживачами: висока якість, зручний веб-сайт, конкурентні ціни, ефективне виконання замовлень та якісне обслуговування. Не забудьте також про особливості ніші – більшість дитячих товарів вимагає сертифікації.

Як бачимо, українські бренди, такі як ChildUniverse, UGears, Hey Clay, Tigres та Nanit Robot, довели, що вийти на міжнародний ринок та досягти там успіху – можливо. Варто лише мати цікавий унікальний товар та вміти його презентувати!

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство6 днів тому

«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті

«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...

Суспільство2 тижні тому

Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел

Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...

Суспільство2 тижні тому

«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю

У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...

Суспільство3 тижні тому

Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом  

Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...

РЕКЛАМА: