Тренерка з карате Тетяна, яка під час окупації втратила будинок і спортзал, повернулася в деокуповану Бучу, щоб навчати людей мистецтва самозахисту. Тепер жінка тренує у відновленій після російської навали школі бойових мистецтв. Про те, як деокупована громада створила потужний спортивний осередок для молоді та до чого тут Тайвань, дивіться в новому відео ШоТам.
Відео: ШоТам
Усі зали бойових мистецтв у Бучі зруйнувала важка техніка росіян. Але повернути у громаду дзюдо, кунг-фу та карате допоміг Тайвань. Тетяна Грек 15 років навчає у Бучі дорослих та дітей самозахисту.
Разом із чоловіком показує прийоми карате у дорослому залі. Адже держшкола бойових мистецтв була у занедбаному стані. На початку вторгнення родина Греків потрапила в окупацію. Їх спортзал бойових мистецтв росіяни розграбували, а школу добили.
Останньою краплею для Тетяни став обстріл домівки.
«Ми не виходили на вулицю, ми могли лише бачити і чути, що відбувається на вулиці, з вікон. 4 березня у наш багатоповерховий будинок було декілька влучань. Відповідно, у нас не було світла, інтернету на ранок зник газ. Ми зрозуміли, що нам потрібно якось вибиратися», – розповідає жінка.
За два тижні жаху окупації родина виїхала «евакуаційним коридором» під вогнем.
«У Бучі залишилися наші старші учні, а нині молоді тренери. Вони з батьками відновили наш пограбований зал. Тренування рік проходили без нас. Скажімо так, під нашим керівництвом дистанційно», – згадує пані Тетяна.
Тренери знайшли у собі сили повернутися у понівечену Бучу лише влітку 2023 року. Бо їм було куди повертатися – учні чекали, а дім громада відновила. Та не встигла Тетяна повернутися, як їй запропонували викладати у державній школі. Бо саме тоді громада взялася за відновлення залу та шукала тренерів.
Разом з тим на допомогу Бучі прийшов… Тайвань.
«Тайванські представники обрали саме цей проєкт, тому що він резонує із самим Тайванем. Це, по-перше для дітей, по-друге, це бойові мистецтва, які досить розвинені також, зокрема, у Тайвані», – пояснює заступниця міського голови Бучі Аліна Саранюк.
На відбудову уряд Тайваню виділив понад 18 000 000 гривень. Спочатку у школі перекрили дах і наново зробили фасад. Згодом завезли нове спортивне обладнання, гордість школи – ринг.
Половина учнів, які займалися до війни вже повернулися до дзюдо, самбо, кунг-фу та боксу. Нині Тетяна готує своїх старших учнів на вищі ступені карате.
Нагадаємо, український боксер Олександр Хижняк здобув золоту медаль на Олімпіаді-2024.
Занесення садиби до реєстру культурної спадщини означає, що її більше не можна зносити або замінювати сучасними житловими комплексами.
Активісти розповіли, що шлях до збереження будівлі був довгим і складним. Протягом трьох з половиною років небайдужі громадяни виходили на протести, перекривали рух транспорту, писали петиції, зверталися до прокуратури та навіть до президента України.
Ця безперервна боротьба завершилася перемогою – садибу було врятовано від знищення.
Організація «Цегла» нагадала, що влітку 2023 року активісти встановили меморіальну табличку на честь письменника Джона Стейнбека, який свого часу відвідував садибу Барбана. Окрім цього, над входом до будівлі було вивішено український та американський прапори.
Важливим етапом у цій боротьбі стало оприлюднення наказу Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, згідно з яким садибу Барбана офіційно внесено до Переліку об’єктів культурної спадщини Києва. Це рішення дозволить зберегти історичну будівлю для майбутніх поколінь.
Активіст Дмитро Перов розповів, що забудовник ще з 2021 року намагався знести садибу, аби побудувати на її місці новий житловий комплекс. Проте активісти не дали цього зробити. Для того, щоб захистити будівлю, довелося провести 23 акції протесту, організувати 6 громадських толок та залучити Раду національної безпеки і оборони.
Про садибу
Садиба Барбана, зведена у 1891 році, є зразком одноповерхового житла середнього класу кінця XIX століття з характерним цегляним декором. Хоча будівля була частково зруйнована у 2021 році, завдяки спільним зусиллям активістів її історичну цінність вдалося зберегти.
Ця перемога – черговий крок у боротьбі за збереження архітектурної спадщини Києва та нагадування про важливість активної громадської позиції.
Нагадаємо, що на Чернігівщині молодь відбудувала власний простір.
Локація марафону облаштована пандусами, адаптованими інформаційними вказівниками, місцями для дітей та тварин. Для учасників з порушенням слуху та зору передбачені альтернативні сигнали старту та жестова підтримка.
Учасники можуть обрати дистанції від 5 км до 42 км, а також забіги для дітей. Реєстрація здійснюється через застосунок RaceNext. Мета марафону — зробити біг доступним для кожного, без бар’єрів.
«Мрія не має бар’єрів», — каже співзасновниця «Нової пошти» Інна Поперешнюк.
Коментарі