Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Від однієї корови з OLX до наноферми на 500 тварин. Досвід «Зеленого Гаю», що став прихистком під час війни (відео)

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Ця дача на Дніпропетровщині перетворилася на справжню наноферму. Тут є і сироварня, і навчання гуманного фермерства, і сеанси зоотерапії, і евакуйовані тварини з прифронтових міст. Росіяни хотіли зруйнувати це унікальне місце. Але їм не вдалося.

З допомогою українців «Зелений Гай» відновилися та продовжують рятувати тварин, дарувати гостям радість та смачні продукти. Засновниця ферми Євгенія Молчанова розповідає ШоТам, як вони працюють зараз.

Євгенія Молчанова

засновниця ферми, сироварні та реабілітаційного центру «Зелений Гай».

Займалася машинами, але мріяла допомагати природі

Я закінчила Харківський автомобільний дорожній університет, потім навчалася за кордоном. Багато років займалася ремонтом машин: це був і залишається родинний бізнес. І все ж хотілося, аби робота відповідала моїм уподобанням і цілям.

Ми з родиною завжди любили подорожувати – мені подобався дикий світ і природа загалом. Улюблений формат відпочинку – кемпінг, походи у гори. 

Я давно помітила негативний вплив людини на природу, завжди хотілося своїм прикладом навчати інших, що це треба змінювати. І ця мрія змогла втілитися.

Ферма була мрією Євгенії. Фото: ШоТам

Бізнес почався з візиту блогерки

«Зелений Гай» ми з чоловіком відкрили два роки тому. І ні, це не мало бути фермою, реабілітаційним центром чи ще чимось. Це мала бути дача, але стала чимось більше.

Моя родина хотіла споживати домашній сир. Та в нашому регіоні на Дніпропетровщині відчувався брак цього продукту, хоча ми все ж знайшли тоді молоко у місцевих фермерів. З сиром все склалося. З часом про нього дізнавалися інші люди, почали цікавитися.

Ми розуміли: для того, аби варити сир на продаж, треба мати власне молоко. Так у нас з’явилася перша корова, яку чоловік придбав на OLX. І всі з нас сміялися, бо ми насправді до фермерства ніколи не мали стосунку. Ми просто дуже любимо українське село.

У нас було трохи тварин, яких нам на утримання передавали наші друзі-військові. Я викладала їхні фото в інтернет, і багато хто хотів потрапити до нас у гості. Якось до нас завітала група нашої доньки, й одна з мам виявилася блогеркою. З того дня у нас більше майже не було вихідних.

Сьогодні це більше ніж дача. Це дуже незвичайне місце. Тут розміщена модульна ферма, побудована спільно з канадським урядом та обласною владою. Прихисток у нас знаходять свійські та дикі тварини, які постраждали внаслідок війни.

Також у нас є сироварня, де ми створюємо авторські сири. А ще працює реабілітаційний центр, де всі охочі проходять сеанси зоотерапії та іпотерапії, а також працюють із психологами.

Ми також пропонуємо людям із будь-яких регіонів пройти навчання на базі нашої ферми, аби вміти більш ефективно вести сільське господарство.

У сироварні «Зелений Гай» створюють авторські сири. Фото: ШоТам.

Не всі тварини пережили війну

24 лютого ми з родиною зустріли на фермі – прокинулися від вибухів. Зібрали всіх співробітників і сказали, що вони можуть вивезти всіх своїх рідних, а кому потрібна допомога, можуть переїхати жити до нас. Ми мали запаси продуктів та генератор.

Деякі з тварин загинули в перший же день через те, що вибухи були занадто гучні. Решта ж адаптувалася та з часом звикла до цього. Я пам’ятаю моменти, коли магазини зачинилися, і в нас побільшало навантаження, тому що люди, особливо з маленькими дітьми, хотіли молочні продукти. На фермі лежали коробки із замовленнями, а поруч автомат – про всякий випадок, тому що ми не знали, що буде далі.

Так ми жили. Абстрагувалися, допомагали один одному, приймали та виконували замовлення. З’явилося дуже багато запитів прийняти людей із тваринами. Ми допомагали, як могли.

У вересні минулого року уламки збитої ракети впали прямісінько у наш загін із тваринами. На жаль, десять загинули. Боєприпас не здетонував, але витекло все ракетне паливо. Тоді згоріло чимало матеріалів, корму та замовлень. 

Уламки російської ракети впали прямісінько у загін із тваринами. Фото: UAnimals.

Ми відновилися завдяки фінансовій допомозі українців, тож можемо і далі продовжувати працювати.

Читайте також: Доглядають врятованих коней, реабілітують військових й тренують дітей. Цей кінний клуб на Полтавщині продовжує працювати попри війну

Після перемоги тварини знову побачать дім

Сьогодні на нашій фермі – понад 500 тварин. У нас постійно відбувається їхня «ротація», тому що когось привозять до нас тимчасово, а когось ми самі передаємо в інші притулки. Загалом через нас «пройшли» більш як 1600 тварин. В основному ми маємо сільськогосподарських тварин: биків, корів, страусів, коней, віслюків, мулів і поні.

До нас привозили кроликів, зайців, оленів, косуль, їжаків тощо. Але дикі тварини –­ не наша спеціалізація. Тому ми їх прилаштовуємо в інші притулки чи парки природи. Здебільшого тварин нам привозять або військові, або господарі, які виїжджають та не мають змоги взяти їх з собою. Також тварин до нас везуть волонтери UAnimals – дніпропетровського штабу порятунку тварин. Ще приблизно пʼяту частину тварин ми самостійно вивозили з Херсона, Київщини, Донеччини та Луганщини.

У нас є тварини з різних куточків України: Сіверська, Маріуполя, Серебрянки, Соледара, Бахмута, Сум. Кожна тварина має свою історію. Вони чекають, коли знову зможуть повернутися в рідні місця. Військові казали нам, що заберуть тварин після перемоги.

Когось рятуємо ми, а хтось – нас

У нас є ослиця на кличку Мамуля, вона з Сіверська. Потрапила під обстріл і втратила кінцівку, її військові врятували. Волонтери вивезли ослицю до лікарні, а ми звідти її забрали. Тваринці вже зробили чотири операції. Мамуля чомусь думає, що вона – кінь: постійно проводить з ними час. Зараз одна американська компанія створює для неї протез. Військові часто приїжджають її навідувати.

Віслюк Хаймарс допомагав у Донецькій області носити боєприпаси. Фото: ШоТам.

Якщо інших тварин рятували люди, то віслюк Хаймарс рятував нас усіх. До моменту, як з’явилася техніка, він допомагав хлопцям у Донецькій області носити боєприпаси. Потім так склалося, що його вивезли в Одесу. Коли місто почали обстрілювати, нас попросили забрати тварину. Волонтери ледь запхали його в машину. Вони виїхали, а через декілька годин у його загін упав «шахед». Ми прийняли віслюка тут, у себе, вночі. І Хаймарс розламав нам усе, пересварився з іншими віслюками. Він такий, знаєте, з характером.

Рятуємо психіку від травм війни 

Реабілітаційним центром ми стали, тому що розуміли – людям треба відволікатися від війни. Їм треба посміхатися, не чути сирени. Три місяці повномасштабної війни ферма працювала безкоштовно, ми проводили екскурсії. До нас приїжджало багато гостей.

Програму реабілітації ми проводили безкоштовно весь попередній рік для всіх охочих. Коли створювали, консультувалися з ізраїльським зоопарком, який проводить зоотерапію вже понад 20 років. Ми проходили навчання, отримали сертифікацію. Сьогодні ми вже більш фахово надаємо таку допомогу. Точніше навіть не ми, а наші тварини. Ми допомагаємо тваринам, а вони – людям.

На фермі проводять зоотерапію. Фото: ШоТам.

Зараз у нас діє реабілітаційна програма за підтримки канадського уряду й «Українського Жіночого Фонду». Вона розрахована на жителів Синельниківської громади: внутрішньо переміщених осіб, родини загиблих героїв, людей з інвалідністю. Вони приїжджають сюди та проводять із тваринами цілий день.

Наші гості також мають змогу отримати онлайн-консультацію з психологом. Останньому легше працювати, тому що частину його роботи вже виконали тварини. Особливо це гарно працює у складних випадках з військовими, коли люди дуже закриті та не готові ділитися своїми переживаннями. Тварини їх «розкривають».

Нам не все одно

Наша ферма – нова, наукова. Ми тут показуємо, що таке гуманне фермерство і добробут тварин. Для нас дуже важливо передавати ці знання. Тому ми проводимо різні майстер-класи, заохочуємо людей переїжджати в село.

«Зелений Гай» пропагує гуманне фермерство. Фото: ШоТам.

Бути фермером в Україні в умовах війни дуже складно, а особливо – бути гуманним фермером. Але люди та тваринки додають нам сил. Які б складнощі сьогодні та завтра не були, я знаю, що ми будемо тут і продовжуватимемо свою діяльність. Діти загиблих героїв, які до нас приїжджають, посміхаються і мріють. І це показник, що все не дарма.

Для мене завжди було дуже дивно, чому українське село занепадає: чому тут меншає домашніх продуктів, чому багато де неохайно. І мені захотілося не бізнесу, а будівництва своєї маленької України. Всю державу ми не змінимо, але можемо стати прикладом. Ми показуватимемо гуманне ставлення до тварин і сортування сміття. Хотілося б стати фермерами, яким не все одно на природу.

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі