Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Victoria Museum показали, як працює перший приватний музей моди

Опубліковано

Вбрання модників “вікторіанської епохи” колекціонує та демонструє Вікторія Лисенко. 2017 року вона заснувала музей костюма і стилю Victoria Museum

Побували “за лаштунками” приватного музею і розповідаємо: чому робота з експонатами часом переростає в детективну історію, які пригоди доводиться пережити, аби отримати нові артефакти, чому в музеї працюють в білих рукавичках та чи прибуткова це справа.

Вікторія Лисенко

Вікторія Лисенко

засновниця “Victoria Museum”.

Музейної справи Вікторія навчалася в Лондоні у експертки Рене Пфістер, котра викладає в City University та Sotheby’s Institute of Art. 
Аби відкрити власний культурний простір, мисткиня придбала та відреставрувала “царський будинок”, за адресою Бутишев провулок, 23. 
Нещодавно її висунули на звання “Людина року-2019” у номінації “Культурно-мистецький проект року”. Досвідом про відкриття приватного музею Вікторія поділилася у власній книзі “Шлях до Victoria Museum”.

 

Victoria Museum у цифрах

  • 3 людей працює у постійній команді музею: засновниця Вікторія, адміністраторка Ольга та менеджер залу Ярослав. Аби музей працював, залучають: пожежну та охоронну служби, аудиторські компанії, фахівців, які слідкують за кондиціонуванням, IT-фахівців, бухгалтера, кількох реставраторів, фотографів, експертів, які консультують у різних галузях (ювелірні вироби, віяла, тростини, картини). Над кожним проектом задіюють від 3 до 30 осіб, залежно від періоду.
  • 5 євро коштує найдешевший експонат. Це срібне брязкальце ХІХ століття, з кільцем із слонової кістки. Але річ безцінна. Такі іграшки дарували на перший зуб у заможних родинах. 
  • 7 експонатів було у фонді музею під час першої виставки. За 2,5 роки зібрали вже близько 1000 речей.
  • 65 гривень коштує квиток для школярів та студентів, 130 – для дорослих. Безкоштовний вхід для пільгових груп.
  • 600 відвідувачів всередньому приходять щомісяця до Victoria Museum. 
  • 9000 гривень коштує влаштувати івент в музеї.
“Весь час вчуся читати речі, аби робити правильні експозиції. Музей – це простір, де продумується кожен міліметр”, – каже Вікторія

Чому одяг саме вікторіанської епохи

Раніше в Україні не існувало місця, де можна було б роздивитися вбрання українських модниць, побачити через костюми, аксесуари, світлини власну історію та міську моду. Вирішила, що потрібна експозиція, яка заповнить прогалини.

Ефемерний період 1840-1920х років називаємо “Вікторіанською епохою”. Це дореволюційний час, після якого історія та життя людей круто змінилися.

У музеї часто проходять тематичні виставки, на яких відвідувачам детально розповідають про речі. Нещодавно відбулася виставка “Перли, як елементи декору”

У нашій країні, після двох революцій та двох світових війн, майже не збереглися артефакти того періоду. Тому ми збираємо з різних куточків світу такі речі, щоб відтворити, як могли виглядати містяни і в Києві, і в Харкові, і в Одесі.

Помітила, як люди переоцінюють своє життя, виходячи з музею. Подивившись на всі ці тісні корсети і громіздкі криноліни, які доводилося носити жінкам, починають цінувати сьогоднішню свободу від колишнього диктату моди, з його суворими правилами.

Пошук одягу – лотерея

Не дуже вірю в те, що десь в Україні, у прабабусиних скринях лежать речі, які придатні для музею. Купую експонати на іноземних аукціонах, на блошиних ринках у різних країнах, у дилерів, колекціонерів. Буває, музеї розпродають “дублі” зі своїх фондів.

Іноді це полювання, інколи – щасливий випадок, часом – детективне розслідування. 

У Victoria Museum можна полюбуватися головним атрибутом кокетства – віялами. Крім того, тут зібрана одна чи не з найбільших колекцій в Україні

Унікальний експонат, єдину в Україні весільну сукню від модного будинку Чарльза Уорта, мені подарував мій чоловік. Меморіальну брошку 19-го століття подарувала сім’я Корсакових. 

Нещодавно до відкриття виставки “Аркани жіночої долі”, отримали від Наталії Лисенко, власниці галереї “Боско”, картину 19-століття, на якій зображено жінку в класичному вікторіанському вбранні. Імена дарувальників вказуємо на нашому сайті.

  • Кілька років тому, в Америці, на горищі одного з будинків відшукали скриню. Коли її відкрили, побачили весільну сукню, черевички, світлину нареченої і газетну вирізку. У замітці, надрукованій понад століття тому в нью-йоркській газеті, йшлося про весілля Марти Йокум. Подія відбулася 30 вересня 1913 року. Новий власник будинку вирішив виставити знайдені в скрині речі на аукціон. І це був справжнісінький щасливий випадок для Victoria Museum. Момент, як вдається знайти речі з історією. 
  • Багато дилерів, коли дізнаються, що маю музей, з радістю продають експонати. Розуміють – так речі і картини отримують нове життя.

Найстарішому експонату 200 років

1820-м роком датується найстаріший експонат музею. Це віяло “Слонове мереживо”. Зберігається у фонді музею, побачити можна під час тематичних виставок, або в каталозі. 

Кожен експонат має детальний опис. Також можна замовити екскурсію музеєм чи скористатися послугою “аудіогід” (представлена 4-ма мовами)

Якщо говорити про костюми, в колекції представлені речі з 1840-х до 1920-х років. Найстаріший – парадний мундир гусара, датується 1830 роком. Він трішки випадає з нашої тематики, але пишаємося тим, що він є. Також маємо чоловічий жилет, який датується 1820-30-ми роками.

З костюмами працюють в рукавичках

Зберігати тканини складно. Вони руйнуються під впливом повітря й світла, і просто від часу. Ці сукні ніколи не прали. Іноді їх неакуратно носили, ставили плями, втрачали ґудзики, випадково могли порвати. Вулицями тоді їздили кінні екіпажі, і це не додавало вбранню чистоти. 

Але відвідувачам музею потрібно показувати доладні речі. Звичайно ж, ми звертаємося до реставраторів. Сукні та костюми чистять і підшивають, обробляють спеціальними пластифікаторами. 

Працівник музею переміщається за склом у бахілах, а до експонатів торкається лише в рукавичках

Наших суконь торкаємося виключно в білих рукавичках. Експонати вимагають спеціальних умов зберігання, тому перебувають за склом і в спеціальному мікрокліматичному режимі, щоб і через 50 років наші діти й онуки мали можливість їх побачити. Прагнемо зберегти “портал часу”.

Музей – це більше про благодійність

Це моє меценатство. Вдячна відвідувачам за те, що вони купують квитки. Гроші потрібні на сплату роботи персоналу, на реставрацію, комунальні послуги. Але музей не є прибутковою справою.

Найдорожчим вийшло приміщення і його ремонт. Придбали будівлю у середмісті Києва, неподалік від метро Арсенальна.

Вважаю себе амбасадором приватних музеїв і впевнена, що за наступні 10 років таких побільшає. Сподіваюся, українські колекціонери стануть більш сміливими і відкриватимуть власні музейні простори для своїх колекцій. 

Деякі експонати зберігаються у фонді музею. Аби їх “вполювати”, потрібно слідкувати за оновленнями тематичних виставок на сайті

Вважаю, що навіть якщо маєте $1 тисячу, можна починати власну справу. Сенс є завжди, якщо ви його бачите. І це не визначається сумою – $20 чи $200 тисяч. Якщо у вас є $20 млн – то це, мабуть, буде арт-музей на 1500 кв.м. Чому ні? Треба пробувати. Музей – це чудова ідея! 

У планах – виїзні виставки по містах України. Подали документи на участь у European Museum of the Year Award (EMYA), і маємо намір бути визнаними музеєм року.

Реклама

Суспільство

Оголосили конкурс на здобуття літературної премії імені Григорія Кочура

Опубліковано

Міністерство культури та інформаційної політики України оголошує конкурс на здобуття премії імені Григорія Кочура.

Зазначається, що премія імені Григорія Кочура присуджується щорічно 17 листопада до дня народження Григорія Порфировича Кочура на конкурсних засадах письменникам, перекладачам, сценаристам, драматургам, які є громадянами України, за кращі переклади українською мовою визначних творів світової поезії та вагомі перекладознавчі праці в царині українського художнього перекладу.

Читайте такожЧитати та слухати одночасно. Як українські айтішники створили додаток для аудіокниг Lingart

Грошова винагорода до Премії виплачується розміром 20 тисяч гривень.

 

На здобуття Премії висуваються нові оригінальні твори авторів або колективу авторів, опубліковані (оприлюднені) у завершеному вигляді протягом останніх п’яти років, але не пізніше ніж за півроку до їх висунення на здобуття Премії.

На здобуття Премії не висуваються твори, які вже були відзначені іншими преміями або державними нагородами.

Документи на здобуття Премії подаються до 1 червня 2021 року.

Детальна інформація – за посиланням.

Нагадаємо, у Дніпрі створюють сучасний осередок кобзарства.

Як ми повідомляли раніше, франківець підкорив світ глиняними мініатюрами.

Головне фото: dojo.ua.

Читати далі

Суспільство

Вийшла документальна стрічка про українську ресторанну культуру (ВІДЕО)

Опубліковано

У середу, 20 грудня, відбулася прем’єра четвертого епізоду документального проєкту СПАЛАХ: темою серії стала українська ресторанна культура.

Про це пише БЖ.

Зазначається, що фільм досліджує Україну як важливу точку на гастрономічній карті Європи, розповідає про бум нових закладів і пояснює, чому український сервіс є одним з найкращих у світі.

Читайте також: Читати та слухати одночасно. Як українські айтішники створили додаток для аудіокниг Lingart

 

Як експертів виступили українські ресторатори:

  • Дмитро Борисов (сім’я ресторанів Борисова),
  • Евген Клопотенко (“100 років тому вперед”),
  • Міша Кацурін (Китайський і Тайський Привіти),
  • Дмитро Заходякін (“Хлібний”, Holy Burger) та інші.

Про проєкт

СПАЛАХ – це документальний серіал про нову українську культуру та її сучасних героїв. Кожен епізод розкриває важливу тему: від феномену української поп-музики до стріт-арту і локальних брендів одягу. Проєкт складається з десяти епізодів. Серіал створено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Нагадаємо, стрічка «Номери» Сенцова й Сеітаблаєва вийшла в онлайн-прокат.

Головне фото: bzh.life.

Читати далі

Суспільство

На Полтавщині пілоти літали у складних метеоумовах (ФОТО)

Опубліковано

На Полтавщині вертолітники літали вдень і вночі у складних метеоумовах, пише АрміяІнформ.

За інформацією, завдання чергової льотної зміни, що відбулася в окремій бригаді армійської авіації імені Ігоря Сікорського, передбачали вильоти екіпажів на маршрут за визначеною системою та тренування передових авіаційних навідників. Окрім цього, пілоти виконували перелік вправ на класну кваліфікацію.

Одними з головних чинників, що визначили особливість польотів, стали складні погодні умови, зумовлені низькими температурними показниками та мінливою хмарністю. Тому командуванням частини та групою керівництва польотами безпекова складова була визначена як пріоритетна. При цьому особливу увагу приділили запобіганню обмороженням і застудам особового складу.

Виліт на розвідку погоди й подальше ухвалення рішення на польоти, врахували і можливі подальші зміни метеорологічної ситуації. Але і льотний, і наземний склад примхам зимової негоди протиставив високу фахову виучку та морально-психологічну налаштованість. При цьому молоді льотчики відпрацювали визначені вправи нарівні з досвідченими товаришами.

 

Читайте такожЗбройні Сили використали технологію «Віраж-планшет» для виявлення авіації (ВІДЕО)

Особливе навантаження лягло на плечі інженерно-технічного складу, який у складних погодних умовах забезпечив безаварійну роботу авіаційної техніки та озброєння.

Усі завдання планової таблиці були виконані в повному обсязі також і завдяки чіткій взаємодії усіх ланок наземного забезпечення льотної зміни, що і було підкреслено упродовж післяпольотного розбору командуванням авіаційної бригади.

Читайте такожЯк випробовували гелікоптери з українськими лопатями (ВІДЕО)

Нагадаємо, українські Мі-8 у Конго забезпечили ротацію техніки.

Як ми повідомляли раніше, українські миротворці в Конго провели тренування авіанавідників.

Усі фото: armyinform.com.ua.

Читати далі