Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Victoria Museum показали, як працює перший приватний музей моди

Опубліковано

Вбрання модників “вікторіанської епохи” колекціонує та демонструє Вікторія Лисенко. 2017 року вона заснувала музей костюма і стилю Victoria Museum

Побували “за лаштунками” приватного музею і розповідаємо: чому робота з експонатами часом переростає в детективну історію, які пригоди доводиться пережити, аби отримати нові артефакти, чому в музеї працюють в білих рукавичках та чи прибуткова це справа.

Вікторія Лисенко

Вікторія Лисенко

засновниця “Victoria Museum”.

Музейної справи Вікторія навчалася в Лондоні у експертки Рене Пфістер, котра викладає в City University та Sotheby’s Institute of Art. 
Аби відкрити власний культурний простір, мисткиня придбала та відреставрувала “царський будинок”, за адресою Бутишев провулок, 23. 
Нещодавно її висунули на звання “Людина року-2019” у номінації “Культурно-мистецький проект року”. Досвідом про відкриття приватного музею Вікторія поділилася у власній книзі “Шлях до Victoria Museum”.

Victoria Museum у цифрах

  • 3 людей працює у постійній команді музею: засновниця Вікторія, адміністраторка Ольга та менеджер залу Ярослав. Аби музей працював, залучають: пожежну та охоронну служби, аудиторські компанії, фахівців, які слідкують за кондиціонуванням, IT-фахівців, бухгалтера, кількох реставраторів, фотографів, експертів, які консультують у різних галузях (ювелірні вироби, віяла, тростини, картини). Над кожним проектом задіюють від 3 до 30 осіб, залежно від періоду.
  • 5 євро коштує найдешевший експонат. Це срібне брязкальце ХІХ століття, з кільцем із слонової кістки. Але річ безцінна. Такі іграшки дарували на перший зуб у заможних родинах. 
  • 7 експонатів було у фонді музею під час першої виставки. За 2,5 роки зібрали вже близько 1000 речей.
  • 65 гривень коштує квиток для школярів та студентів, 130 – для дорослих. Безкоштовний вхід для пільгових груп.
  • 600 відвідувачів всередньому приходять щомісяця до Victoria Museum. 
  • 9000 гривень коштує влаштувати івент в музеї.
“Весь час вчуся читати речі, аби робити правильні експозиції. Музей – це простір, де продумується кожен міліметр”, – каже Вікторія

Чому одяг саме вікторіанської епохи

Раніше в Україні не існувало місця, де можна було б роздивитися вбрання українських модниць, побачити через костюми, аксесуари, світлини власну історію та міську моду. Вирішила, що потрібна експозиція, яка заповнить прогалини.

Ефемерний період 1840-1920х років називаємо “Вікторіанською епохою”. Це дореволюційний час, після якого історія та життя людей круто змінилися.

У музеї часто проходять тематичні виставки, на яких відвідувачам детально розповідають про речі. Нещодавно відбулася виставка “Перли, як елементи декору”

У нашій країні, після двох революцій та двох світових війн, майже не збереглися артефакти того періоду. Тому ми збираємо з різних куточків світу такі речі, щоб відтворити, як могли виглядати містяни і в Києві, і в Харкові, і в Одесі.

Помітила, як люди переоцінюють своє життя, виходячи з музею. Подивившись на всі ці тісні корсети і громіздкі криноліни, які доводилося носити жінкам, починають цінувати сьогоднішню свободу від колишнього диктату моди, з його суворими правилами.

Пошук одягу – лотерея

Не дуже вірю в те, що десь в Україні, у прабабусиних скринях лежать речі, які придатні для музею. Купую експонати на іноземних аукціонах, на блошиних ринках у різних країнах, у дилерів, колекціонерів. Буває, музеї розпродають “дублі” зі своїх фондів.

Іноді це полювання, інколи – щасливий випадок, часом – детективне розслідування. 

У Victoria Museum можна полюбуватися головним атрибутом кокетства – віялами. Крім того, тут зібрана одна чи не з найбільших колекцій в Україні

Унікальний експонат, єдину в Україні весільну сукню від модного будинку Чарльза Уорта, мені подарував мій чоловік. Меморіальну брошку 19-го століття подарувала сім’я Корсакових. 

Нещодавно до відкриття виставки “Аркани жіночої долі”, отримали від Наталії Лисенко, власниці галереї “Боско”, картину 19-століття, на якій зображено жінку в класичному вікторіанському вбранні. Імена дарувальників вказуємо на нашому сайті.

  • Кілька років тому, в Америці, на горищі одного з будинків відшукали скриню. Коли її відкрили, побачили весільну сукню, черевички, світлину нареченої і газетну вирізку. У замітці, надрукованій понад століття тому в нью-йоркській газеті, йшлося про весілля Марти Йокум. Подія відбулася 30 вересня 1913 року. Новий власник будинку вирішив виставити знайдені в скрині речі на аукціон. І це був справжнісінький щасливий випадок для Victoria Museum. Момент, як вдається знайти речі з історією. 
  • Багато дилерів, коли дізнаються, що маю музей, з радістю продають експонати. Розуміють – так речі і картини отримують нове життя.

Найстарішому експонату 200 років

1820-м роком датується найстаріший експонат музею. Це віяло “Слонове мереживо”. Зберігається у фонді музею, побачити можна під час тематичних виставок, або в каталозі. 

Кожен експонат має детальний опис. Також можна замовити екскурсію музеєм чи скористатися послугою “аудіогід” (представлена 4-ма мовами)

Якщо говорити про костюми, в колекції представлені речі з 1840-х до 1920-х років. Найстаріший – парадний мундир гусара, датується 1830 роком. Він трішки випадає з нашої тематики, але пишаємося тим, що він є. Також маємо чоловічий жилет, який датується 1820-30-ми роками.

З костюмами працюють в рукавичках

Зберігати тканини складно. Вони руйнуються під впливом повітря й світла, і просто від часу. Ці сукні ніколи не прали. Іноді їх неакуратно носили, ставили плями, втрачали ґудзики, випадково могли порвати. Вулицями тоді їздили кінні екіпажі, і це не додавало вбранню чистоти. 

Але відвідувачам музею потрібно показувати доладні речі. Звичайно ж, ми звертаємося до реставраторів. Сукні та костюми чистять і підшивають, обробляють спеціальними пластифікаторами. 

Працівник музею переміщається за склом у бахілах, а до експонатів торкається лише в рукавичках

Наших суконь торкаємося виключно в білих рукавичках. Експонати вимагають спеціальних умов зберігання, тому перебувають за склом і в спеціальному мікрокліматичному режимі, щоб і через 50 років наші діти й онуки мали можливість їх побачити. Прагнемо зберегти “портал часу”.

Музей – це більше про благодійність

Це моє меценатство. Вдячна відвідувачам за те, що вони купують квитки. Гроші потрібні на сплату роботи персоналу, на реставрацію, комунальні послуги. Але музей не є прибутковою справою.

Найдорожчим вийшло приміщення і його ремонт. Придбали будівлю у середмісті Києва, неподалік від метро Арсенальна.

Вважаю себе амбасадором приватних музеїв і впевнена, що за наступні 10 років таких побільшає. Сподіваюся, українські колекціонери стануть більш сміливими і відкриватимуть власні музейні простори для своїх колекцій. 

Деякі експонати зберігаються у фонді музею. Аби їх “вполювати”, потрібно слідкувати за оновленнями тематичних виставок на сайті

Вважаю, що навіть якщо маєте $1 тисячу, можна починати власну справу. Сенс є завжди, якщо ви його бачите. І це не визначається сумою – $20 чи $200 тисяч. Якщо у вас є $20 млн – то це, мабуть, буде арт-музей на 1500 кв.м. Чому ні? Треба пробувати. Музей – це чудова ідея! 

У планах – виїзні виставки по містах України. Подали документи на участь у European Museum of the Year Award (EMYA), і маємо намір бути визнаними музеєм року.

Суспільство

Для перекладачів з української започаткували нову премію

Опубліковано

В Україні започаткували нову премію Drahoman Prize на підтримку та відзначення роботи перекладачів, які відкривають українську літературу світові.

Про це пише Укрінформ.

«Drahoman Prize вручатиметься раз на рік за високу перекладацьку майстерність і внесок у промоцію української літератури за кордоном», – зазначив письменник, президент Українського ПЕН Андрій Курков.

Він зауважив, що вже відсьогодні можна подавати заявку на премію Drahoman для перекладачів з української мови, незалежно від того, де вони живуть, на які мови перекладають.

Читайте такожЗапускаєте стартап? Чотири простих запитання, відповіді на які допоможуть проєкту злетіти

Як зазначалося, претендувати на премію зможуть перекладачі незалежно від країни проживання, у доробку яких щонайменше один перекладений і опублікований художній або документальний твір. Книжка, з якою номінується перекладач, має бути опублікована в закордонному видавництві протягом трьох останніх років.

Прийом заявок триватиме від 24 вересня до 30 листопада.

Читайте такожХуді, мило та шкарпетки. Як діти-сироти заробляють прямо в стінах дитбудинків

Нагадаємо, українські науковці отримали Шнобелівську премію за дослідження черв’яків.

Як ми повідомляли раніше, українську реперку номінували на музичну премію Європейського Союзу.

Головне фото: ukrinform.com.

Читати далі

Суспільство

В Одесі на Французькому бульварі розцвіли дерева (ФОТО)

Опубліковано

В Одесі на провулку Каркашадзе на розі з Французьким бульваром розцвіли дерева.

Про це пише Культурометр.

Зазначається, що ніжні білі і рожеві квітки засипали гілки.

Читайте такожКоманда моєї мрії. 6 ефективних порад, як знайти людей для свого бізнесу

На думку екологів, цвітіння викликало незвичайно тепла осінь.

Читайте такожУ Кривому Розі подружжя перетворило пустир на квітучий парк (ВІДЕО)

Нагадаємо, у Києві з’явилися клумби у формі ступні.

Також, у Києві квітнуть улюблені осінні айстри.

Як ми повідомляли раніше, у Києві знайшли рідкісні квіти незвичайного забарвлення.

Усі фото: culturemeter.od.ua.

Читати далі

Суспільство

У Полтаві збудували унікальний 3-поверховий ЦНАП (ФОТО)

Опубліковано

У Полтаві на вулиці Соборності завершили будівництво нового Центру надання адміністративних послуг. Про це повідомляє пресслужба облдержадміністрації.

Зазначається, що почали будувати ЦНАП у Полтаві ще в 2018 році, але через затримки фінансування, зміну підрядної організації та корегування проєкту роботи були зупинені. Відновилося будівництво наприкінці листопада 2019 року.

Унікальний вигляд

Будівля має три поверхи загальною площею 2000 квадратних метрів. Споруда прозора у форматі «open space».

В області полтавському ЦНАПу немає аналогів за зовнішнім виглядом. Проєкт – строге поєднання скла і металу, адаптований під інфраструктурний ансамбль Полтави.

«Зараз розпочинаємо процес введення ЦНАПу в експлуатацію. Це – один із наймасштабніших проєктів національної програми «Велике будівництво» в області. Вже зовсім скоро полтавці зможуть отримати будь-які адміністративні послуги в одному місці», – заявив голова Полтавської облдержадміністрації Олег Синєгубов.

Читайте також: У Полтаві планують будувати транспортний хаб

Що в середині будівлі?

У ЦНАПі працюватимуть близько 90 осіб. На першому поверсі в перспективі будуть рецепція, вестибюль для відвідувачів, зона самообслуговування, фотокабіни, місце для сканування та копіювання документів, приміщення громадського призначення з обслуговування населення (прийняття та реєстрація запитів, видача довідок та документів, надання консультацій), банк.

Локація другого поверху передбачає приміщення громадського призначення з обслуговування, кафе швидкого харчування, зону рекреації, медичний кабінет. На третьому поверсі – кабінети, приміщення персоналу, кімнати для переговорів.

Також будівля буде доступною і безбар’єрною для людей з інвалідністю: це забезпечення пандусами, спрямовуючими тактильними плитками, наліпками на всіх скляних поверхнях, поручнями.

Фото: adm-pl.gov.ua

Читати далі

Суспільство

Вийшов у прокат: художній фільм про Тараса Шевченка покажуть на 145-ти екранах

Опубліковано

Історичний фільм «Тарас. Повернення», який розповідає про заслання Тараса Шевченка у Казахстані, вийшов у прокат. Про це повідомляє zaxid.net.

Автором сценарію та режисером картини є український письменник, актор, сценарист та режисер Олександр Денисенко.

«Тарас Шевченко у фільмі – не герой і не пророк. Тарас Григорович був інтелектуальний чоловік, і мені потрібна була його душа. Я знайшов актора – це Борис Орлов, в очах якого є думка. Борис програє дуже багато речей в собі. Це видно. І мені таке кіно імпонує. Я проти українського плакатного кіно», – розповів про свій фільм та трактування образу Шевченка сценарист та режисер Олександр Денисенко під час пресконференції, присвяченій виходу картини у прокат.

Що відомо про зйомки?

Сценарій до фільму був написаний ще у 2012 році. Тоді проект став переможцем конкурсного відбору Держкіно і 50% фінансування отримав із державного бюджету (загальний бюджет – 44.8 млн грн.) Знімати картину почали лише у 2016 році.

Зйомки відбувались у Одеській області та Казахстані. Наприкінці 2017 року стрічка була повністю готова та представлена у Держкіно. Допрем’єрний показ фільму відбувся у день народження Шевченка у його музеї в Києві. Проте у широкий прокат вона виходить тільки тепер.

Читайте також: Хто поїде на Оскар? Обрали фільм, який представить Україну

Який сюжет?

Події фільму розгортаються 1857 року у Новопетрівській фортеці на Мангистау, Казахстан. Тут відбуває своє заслання Тарас Шевченко (Борис Орлов). Усім відомо, що до закінчення цього терміну лишилися лічені дні. Та й те, що самобутній талант не заслуговує такого відношення, також очевидно. Проте, на жаль, не для всіх. Представники так званої «охранки», агенти царської поліції, намагалися зробити усе, аби повертатися з заслання було вже нікому.

Зазначається, що фільм виходить на 145-ти екранах.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.