Суспільство
Весілля для героя майже “під ключ”. Черкащанка започаткувала унікальний проєкт
Весілля – це не тільки особливий день для пари, але й космічні, а часом непідʼємні витрати. Але наші бійці заслуговують на те, щоб одружуватися безкоштовно, вважає Світлана – засновниця проєкту «Шлюб для героя». Вона обʼєднала фотографів, відеографів, кондитерів, бʼюті-майстрів та інших професіоналів, які не беруть коштів за оплату своїх послуг у день весілля наших героїв. І це, як переконує Світлана, чудовий спосіб висловити персональну подяку нашим захисникам.
Світлана Оліфер
Засновниця проєкту «Шлюб для героя»
Від людини до людини
Організація весіль – це моя стихія. З 2016 року у мене є власна агенція, яка працює з іноземними клієнтами. Я вважаю себе достатньо успішною планувальницею у цій індустрії. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я захотіла допомагати тим, чим умію. Так народилася ідея організовувати весілля для героїв.
На весілля має право кожна людина. Однак наші військові, я вважаю, заслуговують на більше – мати змогу одружитися безкоштовно. Чому? Та навіть однієї причини буде достатньо: вони ризикують своїм життям заради нас. Коли ми, цивільні, донатимо кошти, то робимо це для себе, тому що військові – це наш щит. А щоб зробити щось особливе для них, це має бути персональна допомога: від людини до людини.
Я вирішила, що зроблю все можливе для того, аби одруження були для військових безкоштовними. Хотілося максимально закрити всі питання, які пов’язані з плануванням, координацією й організацією весілля. Я почала шукати людей (фотографів, відеографів, музикантів тощо), які повірять у цю ідею та захочуть долучитися професійно.
З’ясувалося, не всі готові на такі умови, зокрема, ресторани та діджеї. Однак, часом вони роблять знижки для пар, які одружуються в межах проєкту. Водночас нам вдалося зібрали дійсно велику базу інших спеціалістів, які регулярно або одноразово погоджуються безкоштовно попрацювати на таких весіллях.
Весілля майже «під ключ»
Проєкт «Шлюб для героя» спершу поширювався тільки на Черкащину, але вже повноцінно працює по всій Україні. З липня 2022 року ми вже провели 25 заходів, із яких 23 весілля та ще 2 пропозиції руки і серця. У проєкті працюють троє волонтерів: я і ще двоє дівчат.
У межах проєкту власними силами та партнерів ми закриваємо питання фото та відеозйомки весілля, зачіски та макіяжу для нареченої. Також ми друкуємо запрошення, надаємо парам букет і бутоньєрку, весільний торт. У деяких містах є музиканти, які погоджуються працювати безкоштовно. Якщо весілля відбувається у межах до трьох годин їзди від Черкас, ми також привозимо власні декорації та святкову арку.
За що платять молодята? Вони покривають локацію для святкування, якщо це передбачено. Багато пар обмежуються розписом і фотосесією. Якщо вони все ж хочуть святкувати в ресторані, то оплачують їжу та напої. Іноді заклади роблять їм знижки як для військових, коли ми просимо. Також у межах проєкту ми не маємо змоги покрити сукню та костюм для нареченого. Однак це не завжди і потрібно, адже багато хто одружується у військовій формі.
Бійці, які звертаються до нас, цінують нашу роботу. Вони не очікують, що для них можуть стільки всього зробити безкоштовно, просто так. Ми не зустрічали пар, які залишилися незадоволені.
Будемо раді спонсорам і партнерам
Нещодавно у нас з’явився перший хейтер. Дівчина написала в інстаграмі: «Ви вважаєте за потрібне сьогодні збирати кошти на такі весілля?». Ми ж їй пояснили, що гроші ми насправді не збираємо.
На жаль, є витрати, які не покривають наші партнери. Іноді нам потрібно оплатити логістику, квіти, друк запрошень тощо. Ці затрати при будь-якому найменшому весіллі не вкладаються у 100 доларів. Це все ми покриваємо своїми коштами, а також допомагають найближчі друзі.
Нам було би значно легше, якби в нас були спонсори – люди, які можуть зрозуміти те, що військовим потрібна не лише зброя. А ще будемо раді новим партнерам. Якщо ви можете долучитися професійно – зробіть це. Таким чином ви особисто подякуєте військовим за те, що вони роблять.
Денис Соловйов
Військовослужбовець
Отримав серйозне поранення
Я пішов на війну у квітні минулого року, а до цього проходив строкову службу. До вторгнення Росії я працював у сфері обслуговування.
Нині мені 26, і я працюю на складі, адже з лав ЗСУ мене списали. Так сталося, що був мінометний обстріл, і ми з хлопцями поверталися на ротацію. Над нами летів ворожий дрон, і почалася прицільна атака. Осколок прилетів в обличчя. До мене підбіг побратим, і ми разом півтора кілометра йшли «на евакуатор». Відтак я відправився у недільну подорож у реанімацію.
Я отримав другу групу інвалідності довічно. Мабуть, мене б не списали з військової служби, якби я лише втратив око. Однак у мене ще зламані всі кістки носа, щелепа та гайморова пазуха.
Мій янгол поруч зі мною
Знайомство з Катею трапилося влітку минулого року. Я тоді приїхав з «передку» і базувався у мирному місці. Гортав відео у соцмережі і побачив гарну дівчину. Я їй лайкнув відео і написав коментар: «Можна взаємну підписочку?». А вона відповіла: «Організуємо». Потім я знайшов її інстаграм, а там – номер телефону. Ми зідзвонилися. І відтоді ми постійно були на звʼязку. У якийсь момент я зрозумів, що нікуди не хочу її відпускати.
Катя завжди поруч зі мною, навіть у складні моменти. Коли я отримав поранення, вона приїхала до мене в Дніпро, не знаючи, що мене вже перевозять у Київ. Вона просто приїхала, розвернулася і поїхала за мною. Це такий мій янгол охоронець.
Моя пропозиція не була романтичною, бо я тоді не дуже добре почувався. Але хотів, щоб вона завжди була поруч. Це було вдома, я просто сказав: «Виходь за мене», і вона відповіла: «Так».
Такі проєкти – дуже цінні
Проєкт «Шлюб для героя» знайшла Катя, і вона ж була на звʼязку з його координаторами. З їхньою допомогою ми змогли не витрачати кошти на букет, фотографа, оформлення залу. Ми ж натомість платили за ресторан, розпис у РАГСі та вбрання.
Коли ми прийшли на територію ресторану, там стояла табличка «Денис і Катя» та красива квіткова арка. А ще в нас був Пес Патрон, і це було взагалі кайфово. Не справжній, звісно, а аніматор, адже Патрон зараз на службі та займається важливими справами.
На нашому весіллі було, здається, 12 людей. Це був формат сімейного застілля, адже були тільки найрідніші. Ми просто посиділи, всі перезнайомилися, смачно поїли – і розʼїхалися.
Це не було гучним весіллям, бо я не вважаю це доречним під час війни. Але все було чудово – так, як ми і хотіли. Все, що для нас зробив проєкт, це було круто. Кожен момент. Приємно, що люди благодійно роблять такі справи і що за те, що я робив, хтось хоче мені віддячити. Це дуже цінно.
Таміла
Військовослужбовиця
З початком великої війни стала на захист країни
За усе своє життя я встигла змінити чимало професій, але в основному намагаюся пов’язати себе з водінням і транспортом. Я була розлучена, маю донечку 17 років.
На початку повномасштабного вторгнення росії я записалася до лав тероборони. У березні потрапила до «Правого Сектора», де разом із хлопцями здобула трохи бойового досвіду. Там я отримала свій позивний «FOXY» – не тільки через колір волосся, а й тому що постійно ходила з «хвостиком».
Зараз я перебуваю у добровольчому формуванні територіальної громади міста Черкаси. З ними я вже давно. Для мене це як друга велика родина. Ми забезпечуємо порядок і безпеку наших громадян. Зокрема ми разом із поліцією патрулюємо місто, а ще нещодавно проводили вишкіл для студентів.
З гордістю ношу його прізвище
З Тарасом ми познайомилися в інтернеті на початку цього року. Він теж військовий – у 95-тій бригаді розвідки України. З ним усе склалося. Я навіть не очікувала, що ця людина може наскільки мене переконати в тому, що життя триває. Дійсно, все може статися раптово, як і наша з ним зустріч. Ми познайомилися у січні, й у лютому вперше зустрілися.
Коли ми зустрілися вже так, «конкретно», то він запропонував мені стати його дружиною. Тепер я з гордістю ношу його прізвище.
Зараз у нас все добре, продовжуємо жити далі. Кожен із нас займається власною справою: він по своїй службі, я – по своїй. Але це не заважає нам бути разом.
«Шлюб для героя» – особливий проєкт
Взяти участь у проєкті «Шлюб для героя» мені порадила моя посестра, Альона Остапенко. Спершу я не погодилася. Я не хотіла мати ніякого весілля – букет, та й по всьому. Але Альона сказала: «Таміло, все буде добре, спробуй». І я зателефонувала на контакти проєкту. Жодного разу не пошкодувала, що зробила це.
Ми розписалися у черкаському РАГСі 4 серпня. Я вирішила бути не в білій сукні (таке в моєму житті вже було), а у військовій формі. У той день завдяки проєкту мені зробили зачіску та макіяж. Я не одразу себе впізнала, але була дуже задоволена.
На нашому весіллі було приблизно 20 людей (це з побратимами). Ми самостійно оплачували церемонію та каблучки, а все інше організував проєкт, зокрема, букет для мене та смачний торт. Я вважаю, що все минуло класно. Це день, який ми з Тарасом запам’ятаємо.
Я вважаю, що такі проєкти дійсно потрібні. Жити треба зараз, тому що ми не знаємо, чого очікувати від нового дня. Від «цього» ніхто не застрахований. Тому навіть у такий час має бути день, коли можна відкинути всі турботи та просто насолодитися красою навколо. Приємно, що є проєкти, які це розуміють і підтримують.
Суспільство
Дорогою на роботу в Тернополі СММниця Оля кілька разів зустрічала дідуся, який продає саморобні дерев’яні троянди — по 35 гривень за одну.
Попри низьку ціну, торгівля просувалася повільно. Тоді дівчина вирішила розповісти в Threads про квіти, які придбала собі та подружкам. Завдяки її допису троянди з деревини почали замовляти жителі різних міст України.
«Вічні» квіти з Тернопільщини
63-річний Олександр живе в селі Горинка на Тернопільщині, де має худобу та город. Вільний від господарства час чоловік береже для хобі — створює квіти з деревини. Олександр пригадує, що цю техніку освоїв багато років тому для панно, а з часом удосконалив методи обробки матеріалу й почав робити об’ємні троянди в натуральну величину.
Навесні майстер їздить за 50 кілометрів в обласний центр продавати свої вироби. Квиток до Тернополя коштує близько ста гривень, тому таких виїздів небагато. Раніше Олександр продавав квіти по 35 — говорить, що ціну ставив символічну й не рахував собівартість.
Фото користувачки Олени в Threads
Допис про майстра з Торговиці
Оля працює в тернопільській СММ-агенції, де пише сценарії до відео й тексти, що піднімають продажі товарів. Дорогою на роботу дівчина не раз бачила на Торговиці дідуся з виробами, які той згортав і віз додому.
Напередодні 8 березня Оля купила в майстра сім троянд і роздала їх дівчатам на роботі, у той же день написала про це в Threads. Інші користувачі почали поширювати публікацію та просили надіслати квіти «Новою поштою». Наразі під дописом майже 500 коментарів від замовників зі Львова, Києва, Житомира та інших міст України.
«Ці троянди чимось нагадали мені дитинство. У нас вдома теж стояли дерев’яні квіти на підвіконні. Років десять їх ніхто й ніколи не зрушував з місця, тільки мама десь раз на рік бризкала букет лаком для волосся, аби блищав. Я думаю, людям теж відгукнулися ці вироби з дитинства, ну і, звичайно ж, вони захотіли підтримати пана Олександра», — ділиться Оля.
Після такої реакції дівчина попросила контакти майстра, аби замовники дзвонили безпосередньо йому. Чоловік має кнопковий телефон і зізнається, що точно б не займався просуванням своїх виробів в інтернеті. Олександр не виробляє квіти у великих масштабах, бо процес може тривати тижнями.
Хобі не для бізнесу
Створення троянди з деревини — це вимочування фанери, вирізання пелюсток, підготовка стебла, скручування та розфарбовування.
Усе це Олександр робить переважно взимку, коли має менше роботи по господарству. Чоловік не очікував такої кількості коментарів і замовлень з інших міст — для зв’язку він залишив контакт своєї доньки Оксани. Вона розповіла, що з початку березня вже продали близько 60 троянд — а це майже всі запаси, які її батько вирізав протягом пів року.
Пізніше про Олександра також розповіла користувачка тіктоку Олена. Вона допомогла йому відправити партію квітів «Новою поштою». Її відео на момент публікації набрало понад 3,7 млн переглядів.
@olhor.ua Одна моя покупка квітів ручної роботи привела до несподіваної та крутої реклами майстра з виготовлення дерев'яних троянд 🌹
♬ оригінальний звук – OLHOR
«Я ніколи не робив на замовлення, бо знав, що не можу продати більше, ніж виробляю. Донька розповіла мені, що переглядів багато. Це потрібно дякувати Олені та Олі за те, що вони так поставилися», — говорить Олександр.
Люди в коментарях дивувалися, що дерев’яні троянди коштують дешевше за живі квіти, які швидко зів’януть. Попри те, що Олена та потенційні замовники пропонували більші гроші, майстер відмовився піднімати ціну вище ніж 80 гривень за квітку — свій вибір пояснює тим, що не планує перетворювати хобі на бізнес і поки нових замовлень не приймає.
Під час будівництва метро на Виноградар у Києві фахівці зводять перший в Україні дворівневий тунель.
Про це повідомив директор з промислового та підземного будівництва Акім Хохлов в етері телеканалу «Київ 24».
Перебіг будівництва
Будівельники зводять одразу два рівні з відставанням 50 метрів. Наразі фахівці зробили понад 200 метрів тунелю.
Нижній тунель використовуватимуть для потягів від Києва до Виноградаря, верхній — у зворотному напрямку.
Також на ділянці облаштують спеціальні матеріали для звукоізоляції, позаяк тунель проходить у густонаселеному районі. Це рішення дозволить поглинати майже весь шум від потягів, а місцеві жителі не відчуватимуть сильних підземних коливань.
Читайте також: Куди піти в Києві цього тижня: лекції, фестивалі та зустрічі, які шкода пропускати
Метро на Виноградар зсередини.🚝😱Метро на Виноградар зсередини: як працюватиме дворівневий тунель? Роблять одразу два рівні з відставанням у 50 метрів. Нижній тунель буде для потяга від міста до Виноградаря, другий (верхній) — навпаки, пояснює Акім Хохлов, директор з промислового та підземного будівництва. 🔕Хохлов зазначає, що в тунелі встановлюють матеріали для звукоізоляції, які поглинатимуть майже весь шум від потягів. Мешканці навіть не відчуватимуть сильних підземних коливань. Наразі зроблено вже більш як 200 метрів тунелю, додає він.
Опубліковано Телеканал Київ24 Середа, 12 березня 2025 р.
Раніше ми писали, що на будівництві метро у Києві закладають котлован станції «Мостицька» (ФОТО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Autostrada
Суспільство
Проєкт Успенської площі в Дніпрі, який розробила команда архітекторів Дмитра Воліка та Ксенії Донецької, отримав престижну нагороду Urban Design & Architecture Design Awards 2025. Премію організовує один із провідних представників архітектурної преси Architecture Press Release.
Про це повідомив засновник світлотехнічної компанії Expolight Микола Каблука, який працював над втіленням проєкту.
Проєкт площі уперше отримав цю нагороду для України. Для реалізації задуму долучилися компанії АКАМ, Expolight та KOMPAN.
«Успенська площа — один з наших улюбленіших об’єктів у рідному Дніпрі, яким ми дуже пишаємось. Завжди повторюю, що такого рівня благоустрою дійсно немає ні в Нью-Йорку, ні в Лондоні. І тут втілене дійсно супер-топове світло та унікальні рішення, які не робить ніхто у світі, наприклад, світильник з каустичним ефектом на опорі», — написав Микола Каблука.
Читайте також: Пішохідний бульвар у Дніпрі ввійшов до світової збірки найкращих проєктів (ФОТО)
Він зазначив, що структура площі нагадує переплетення ниток, і для розкриття цієї ідеї використали рішення зі світлом. Коли людина заходить на площу, датчики руху активують світло, яке супроводжує її та реагує на кожен крок. Микола Каблука пояснив, що це символізує взаємодію людини з містом та її вплив на простір.
Також проєкт вийшов у фінал ArchDaily 2025 Building of the Year Awards та став одним із п’яти фіналістів.
Нагадаємо, що українська студія здобула премію від ArchDaily за найкращий дизайн крамниці в Одесі (ФОТО).
Фото: Андрій Авдієнко, Євген Савченко та Олег Мельников
