Весілля для героя майже “під ключ”. Черкащанка започаткувала унікальний проєкт

Весілля – це не тільки особливий день для пари, але й космічні, а часом непідʼємні витрати. Але наші бійці заслуговують на те, щоб одружуватися безкоштовно, вважає Світлана – засновниця проєкту «Шлюб для героя». Вона обʼєднала фотографів, відеографів, кондитерів, бʼюті-майстрів та інших професіоналів, які не беруть коштів за оплату своїх послуг у день весілля наших героїв. І це, як переконує Світлана, чудовий спосіб висловити персональну подяку нашим захисникам.

Від людини до людини 

Організація весіль – це моя стихія. З 2016 року у мене є власна агенція, яка працює з іноземними клієнтами. Я вважаю себе достатньо успішною планувальницею у цій індустрії. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я захотіла допомагати тим, чим умію. Так народилася ідея організовувати весілля для героїв.

На весілля має право кожна людина. Однак наші військові, я вважаю, заслуговують на більше – мати змогу одружитися безкоштовно. Чому? Та навіть однієї причини буде достатньо: вони ризикують своїм життям заради нас. Коли ми, цивільні, донатимо кошти, то робимо це для себе, тому що військові – це наш щит. А щоб зробити щось особливе для них, це має бути персональна допомога: від людини до людини.

Я вирішила, що зроблю все можливе для того, аби одруження були для військових безкоштовними. Хотілося максимально закрити всі питання, які пов’язані з плануванням, координацією й організацією весілля. Я почала шукати людей (фотографів, відеографів, музикантів тощо), які повірять у цю ідею та захочуть долучитися професійно.

З’ясувалося, не всі готові на такі умови, зокрема, ресторани та діджеї. Однак, часом вони роблять знижки для пар, які одружуються в межах проєкту. Водночас нам вдалося зібрали дійсно велику базу інших спеціалістів, які регулярно або одноразово погоджуються безкоштовно попрацювати на таких весіллях.

Весілля майже «під ключ»

Проєкт «Шлюб для героя» спершу поширювався тільки на Черкащину, але вже повноцінно працює по всій Україні. З липня 2022 року ми вже провели 25 заходів, із яких 23 весілля та ще 2 пропозиції руки і серця. У проєкті працюють троє волонтерів: я і ще двоє дівчат.

У межах проєкту власними силами та партнерів ми закриваємо питання фото та відеозйомки весілля, зачіски та макіяжу для нареченої. Також ми друкуємо запрошення, надаємо парам букет і бутоньєрку, весільний торт. У деяких містах є музиканти, які погоджуються працювати безкоштовно. Якщо весілля відбувається у межах до трьох годин їзди від Черкас, ми також привозимо власні декорації та святкову арку.

За що платять молодята? Вони покривають локацію для святкування, якщо це передбачено. Багато пар обмежуються розписом і фотосесією. Якщо вони все ж хочуть святкувати в ресторані, то оплачують їжу та напої. Іноді заклади роблять їм знижки як для військових, коли ми просимо. Також у межах проєкту ми не маємо змоги покрити сукню та костюм для нареченого. Однак це не завжди і потрібно, адже багато хто одружується у військовій формі.

Бійці, які звертаються до нас, цінують нашу роботу. Вони не очікують, що для них можуть стільки всього зробити безкоштовно, просто так. Ми не зустрічали пар, які залишилися незадоволені.

Будемо раді спонсорам і партнерам

Нещодавно у нас з’явився перший хейтер. Дівчина написала в інстаграмі: «Ви вважаєте за потрібне сьогодні збирати кошти на такі весілля?». Ми ж їй пояснили, що гроші ми насправді не збираємо.

На жаль, є витрати, які не покривають наші партнери. Іноді нам потрібно оплатити логістику, квіти, друк запрошень тощо. Ці затрати при будь-якому найменшому весіллі не вкладаються у 100 доларів. Це все ми покриваємо своїми коштами, а також допомагають найближчі друзі.

Нам було би значно легше, якби в нас були спонсори – люди, які можуть зрозуміти те, що військовим потрібна не лише зброя. А ще будемо раді новим партнерам. Якщо ви можете долучитися професійно – зробіть це. Таким чином ви особисто подякуєте військовим за те, що вони роблять.

Отримав серйозне поранення 

Я пішов на війну у квітні минулого року, а до цього проходив строкову службу. До вторгнення Росії я працював у сфері обслуговування.

Нині мені 26, і я працюю на складі, адже з лав ЗСУ мене списали. Так сталося, що був мінометний обстріл, і ми з хлопцями поверталися на ротацію. Над нами летів ворожий дрон, і почалася прицільна атака. Осколок прилетів в обличчя. До мене підбіг побратим, і ми разом півтора кілометра йшли «на евакуатор». Відтак я відправився у недільну подорож у реанімацію.

Я отримав другу групу інвалідності довічно. Мабуть, мене б не списали з військової служби, якби я лише втратив око. Однак у мене ще зламані всі кістки носа, щелепа та гайморова пазуха.

Мій янгол поруч зі мною

Знайомство з Катею трапилося влітку минулого року. Я тоді приїхав з «передку» і базувався у мирному місці. Гортав відео у соцмережі і побачив гарну дівчину. Я їй лайкнув відео і написав коментар: «Можна взаємну підписочку?». А вона відповіла: «Організуємо». Потім я знайшов її інстаграм, а там – номер телефону. Ми зідзвонилися. І відтоді ми постійно були на звʼязку. У якийсь момент я зрозумів, що нікуди не хочу її відпускати.

Катя завжди поруч зі мною, навіть у складні моменти. Коли я отримав поранення, вона приїхала до мене в Дніпро, не знаючи, що мене вже перевозять у Київ. Вона просто приїхала, розвернулася і поїхала за мною. Це такий мій янгол охоронець.

Моя пропозиція не була романтичною, бо я тоді не дуже добре почувався. Але хотів, щоб вона завжди була поруч. Це було вдома, я просто сказав: «Виходь за мене», і вона відповіла: «Так».

Такі проєкти – дуже цінні

Проєкт «Шлюб для героя» знайшла Катя, і вона ж була на звʼязку з його координаторами. З їхньою допомогою ми змогли не витрачати кошти на букет, фотографа, оформлення залу. Ми ж натомість платили за ресторан, розпис у РАГСі та вбрання.

Коли ми прийшли на територію ресторану, там стояла табличка «Денис і Катя» та красива квіткова арка. А ще в нас був Пес Патрон, і це було взагалі кайфово. Не справжній, звісно, а аніматор, адже Патрон зараз на службі та займається важливими справами.

На нашому весіллі було, здається, 12 людей. Це був формат сімейного застілля, адже були тільки найрідніші. Ми просто посиділи, всі перезнайомилися, смачно поїли – і розʼїхалися.

Це не було гучним весіллям, бо я не вважаю це доречним під час війни. Але все було чудово – так, як ми і хотіли. Все, що для нас зробив проєкт, це було круто. Кожен момент. Приємно, що люди благодійно роблять такі справи і що за те, що я робив, хтось хоче мені віддячити. Це дуже цінно.

З початком великої війни стала на захист країни

За усе своє життя я встигла змінити чимало професій, але в основному намагаюся пов’язати себе з водінням і транспортом. Я була розлучена, маю донечку 17 років.

На початку повномасштабного вторгнення росії я записалася до лав тероборони. У березні потрапила до «Правого Сектора», де разом із хлопцями здобула трохи бойового досвіду. Там я отримала свій позивний «FOXY» – не тільки через колір волосся, а й тому що постійно ходила з «хвостиком».

Зараз я перебуваю у добровольчому формуванні територіальної громади міста Черкаси. З ними я вже давно. Для мене це як друга велика родина. Ми забезпечуємо порядок і безпеку наших громадян. Зокрема ми разом із поліцією патрулюємо місто, а ще нещодавно проводили вишкіл для студентів.

З гордістю ношу його прізвище

З Тарасом ми познайомилися в інтернеті на початку цього року. Він теж військовий – у 95-тій бригаді розвідки України. З ним усе склалося. Я навіть не очікувала, що ця людина може наскільки мене переконати в тому, що життя триває. Дійсно, все може статися раптово, як і наша з ним зустріч. Ми познайомилися у січні, й у лютому вперше зустрілися.

Коли ми зустрілися вже так, «конкретно», то він запропонував мені стати його дружиною. Тепер я з гордістю ношу його прізвище.

Зараз у нас все добре, продовжуємо жити далі. Кожен із нас займається власною справою: він по своїй службі, я – по своїй. Але це не заважає нам бути разом.

«Шлюб для героя» – особливий проєкт

Взяти участь у проєкті «Шлюб для героя» мені порадила моя посестра, Альона Остапенко. Спершу я не погодилася. Я не хотіла мати ніякого весілля – букет, та й по всьому. Але Альона сказала: «Таміло, все буде добре, спробуй». І я зателефонувала на контакти проєкту. Жодного разу не пошкодувала, що зробила це.

Ми розписалися у черкаському РАГСі 4 серпня. Я вирішила бути не в білій сукні (таке в моєму житті вже було), а у військовій формі. У той день завдяки проєкту мені зробили зачіску та макіяж. Я не одразу себе впізнала, але була дуже задоволена.

На нашому весіллі було приблизно 20 людей (це з побратимами). Ми самостійно оплачували церемонію та каблучки, а все інше організував проєкт, зокрема, букет для мене та смачний торт. Я вважаю, що все минуло класно. Це день, який ми з Тарасом запам’ятаємо.

Я вважаю, що такі проєкти дійсно потрібні. Жити треба зараз, тому що ми не знаємо, чого очікувати від нового дня. Від «цього» ніхто не застрахований. Тому навіть у такий час має бути день, коли можна відкинути всі турботи та просто насолодитися красою навколо. Приємно, що є проєкти, які це розуміють і підтримують.