В Ужгороді оцифрували одну з найстаріших церков України

Літературна критикиня та книжкова оглядачка Олена Лисенко впевнена: класика може бути захопливою та несподіваною. Тому в цій добірці для ШоТам спробує зруйнувати поширений міф про те, що класична література — це лише складні для сприйняття тексти чи нудні історії, які нас змушували читати у школі.

Ці три романи — шанс подивитися на класику по-новому: як на джерело задоволення та інтелектуальної насолоди від несподіваних сюжетних поворотів і блискучої мови авторів. Ідеї, персонажі та почуття, які можна знайти в цих книжках, резонують з нашою реальністю, тому ці твори і вважають класикою.

«Невеличка драма» Валерʼяна Підмогильного

Це книжка, яку Олена радить літературним неофітам й одразу інтригує — тут відбувається ого-го, яка драма. Адже закоханість, особливо перша — це дуже сильні почуття, що межують з юнацьким максималізмом.

Валерʼян Підмогильний добрий відомий завдяки культовому роману «Місто», проте для багатьох дослідників і читачів «Невеличка драма» — набагато яскравіший і глибший твір, адже він занурюється в людську психологію та досліджує її.

Сюжет розгортається в Києві часів НЕПу (нова економічна політика, впроваджена з 1921 року — прим.ред) в будинку Марти Висоцької. Молода й перспективна дівчина розпочинає карʼєру, сама знімає житло, мріє про нове пальто і палке кохання. До неї в гості заходять двоє залицяльників: радикальний пролетар і поламаний життям романтик. Проте життя головної героїні змінюється, коли разом з романтиком до неї приходить Юрій Славенко — між Мартою та Юрієм починає жевріти щось більше, ніж товариська ввічливість.

Цінність цієї книжки полягає не лише в чудовій любовній історії, а й у вмінні автора працювати з характерами персонажів. Підмогильний — творець інтелектуальних, урбаністичних романів. Його герої не виглядають, як маріонетки чи паперові фігурки — вони повнокровні та самостійні, з великим спектром почуттів. Екзистенційні пошуки Валерʼяна Підмогильного виливаються в глибокі міркування героїв, суперечки й інтелектуальні бесіди.

«Доктор Серафікус» Домонтовича

Роман В. Домонтовича «Доктор Серафікус» може відштовхнути своєю філософською назвою, але сам текст читається легко та приємно.

Домонтович пише про той самий Київ 20-х років минулого століття. Його герой — професор Василь Комаха, який живе своє буденне й не дуже цікаве життя. Він ходить на роботу, спілкується з дівчинкою Ірцею та іноді бачиться з колишнім другом Корвином. Саме Корвин називає професора Серафікусом, натякаючи на його позаземність, відлюдькуватість і дивакуватість.

В один літній день Корвин знайомиться на київському пляжі з Вер Ельснер. Він намагається почати з нею стосунки (Вер одружена) та знайомить з Василем Комахою. Тоді починається найцікавіше: як земна жінка може побудувати стосунки з серафічним чоловіком? Чи довго вони зможуть терпіти одне одного?

Домонтович прибрав кілька фінальних розділів роману та видав першу частину з натяком, що колись буде й друга. Цього, на жаль, не сталося, і роман існував у незавершеному вигляді багато років. У 2024 році «Доктор Серафікус» вийшов повністю — з тими розділами, які обрізав автор. Може він планував змінити фінал? Ми цього ніколи не дізнаємося.

Проте можемо побачити, як В. Домонтович описував романтичні стосунки двох чоловіків. Спойлер — як і будь-які інші стосунки, проте помічати в тексті квір-натяки дуже цікаво.

«Майстер корабля» Юрія Яновського

Коли читаєш цей роман у 21 столітті, здається, що це постмодерністський текст. Наче Яновський — товариш Андруховича, який вирішив позагравати зі своїм читачем у такий особливий спосіб.

Юрій Яновський описує Одесу 1920-х: кінофабрика в розквіті, місто розвивається, і в ньому живуть українські письменники. Завдяки Михайлю Семенку на Одеську кінофабрику приїжджають працювати Олександр Довженко та Юрій Яновський — найкращі друзі, колеги й суперники. Про них автор і пише свій роман, а ще застерігає — мовляв, усі збіги з реальними людьми випадкові.

То-Ма-Кі та Сев насолоджуються молодістю в Одесі, разом створюють кіно, пиячать і ведуть довгі розмови по вечорах. Потім вони зустрічають прекрасну балерину Тайях і намагаються боротися за неї, проте роблять це приховано, адже вони — друзі. А чи саму жінку спитали, з ким вона хоче бути? Може, жоден з чоловіків не стане її обранцем?

Ця боротьба та недовіра один до одного запускає ланцюжок подій, які стаються саме в той час, коли приїжджає іноземна делегація, і саме друзі мають зняти подію та зафіксувати її в історії. Наратор — 70-річний То-Ма-Кі — пригадує цю історію та переказує її читачам, час від часу дозволяючи читачам підглядати в листи, які йому написали сини.

Яновському насамперед ідеться про дружбу й творчість. Він описує симбіоз, із якого народжується кіно. Але чим закінчиться реальна історія письменника? Добре, що його герої цього ще не знають.

Виставку «Кольори Співдружності: Україна-Латвія» відкрили у Сеймі країни. Її створили для того, аби нагадувати про важливість підтримки України під час повномасштабної війни.

Про це повідомили журналісти суспільного мовника Латвії LSM.

Проєкт із дитячими малюнками відкрила спікерка парламенту Дайга Мієриня. Вона сказала, що ця виставка є символічною, адже роботи дітей можуть емоційно показувати, наскільки важливо підтримувати їх та Україну.

Читайте також: У Києві відкриють резиденцію святого Миколая: коли та де вона працюватиме

«Хочу показати, що за всіх часів добро перемагає зло. Це дуже важливе посилання, оскільки всі діти України чекають, коли на нашій землі запанує мир, по небу не літатимуть ворожі ракети, а наші захисники повернуться додому», — написала 11-річна Анастасія Тузенко, яка намалювала одну з робіт.

Нагадаємо, що на Одещині відкрили перше укриття для школи, на яке зібрали через UNITED24 (ФОТО).

Фото: Людмила Пилип 

Премію імені Леся Курбаса присуджують щороку в лютому до його дня народження. Її отримують професійні театральні режисери за розвиток сучасного сценічного мистецтва.

Про це повідомили у пресслужбі Міністерства культури та стратегічних комунікацій.

Як відбиратимуть переможця

Переможець конкурсу зможе отримати 20 000 гривень за театральну постановку, яку вперше представили у 2024 році. Основні критерії відбору:

• художній пошук;
• новаторський характер;
• європейський контекст;
• сценічний експеримент.

Читайте також: У Києві відкриють резиденцію святого Миколая: коли та де вона працюватиме

Хто може надсилати заявки

Пропозиції щодо претендентів мають право подавати:

• театри всіх форм власності;
• творчі спілки;
• громадські об’єднання у сфері театрального мистецтва;
• Національна академія мистецтв України;
• мистецькі заклади вищої освіти.

Подати заявку на здобуття премію можна до 31 грудня 2024 року. Більше інформації про умови участі можна прочитати на сайті Держмистецтв.

Нагадаємо, що в Україні оголосили переможців конкурсу воєнної літератури, серед яких Пузік та Вишебаба.

Фото обкладинки: вебсайт Театру Леся Курбаса