Культура
В Україну повернули стародрук 1758 року, втрачений під час Другої світової війни
15 квітня Міністерство культури та стратегічних комунікацій України передало стародрук «Октоїх» 1758 року до Вінницького обласного краєзнавчого музею. Видання втратили під час Другої світової війни, і його вдалося повернути завдяки взаємодії державних і міжнародних структур.
Про це повідомили в міністерстві.
Як вдалося повернути книгу
Під час Другої світової війни книгу вивезли з закладу, який нині є Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм, до Німеччини. Пізніше вона потрапила до приватної колекції на території Автономної Республіки Крим, а згодом — до власника, що перебував у країні Європейського Союзу.
Власник надав цифрові копії відбитків штампів книги для експертизи. Дослідження підтвердило наявність овального та квадратного штампів Вінницького музею. Відсутність слідів перевірок НКВС 1947 і 1952 років засвідчує втрату видання саме у роки війни.
«Те, що книга “Октоїх” була втрачена під час Другої світової війни та повернена сьогодні — це відновлення історичної справедливості. Стародрук уніатської доби дає унікальні можливості для науковців — істориків, філологів, богословів. Він містить не лише тексти, а й маркери історичного часу, які можна простежити через стиль, мову, шрифт, орнаменти», — зазначив заступник Міністра культури та стратегічних комунікацій Сергій Бєляєв.
Бєляєв зазначив, що процес повернення культурних цінностей відбувається за участі Служби зовнішньої розвідки, Офісу генерального прокурора, Міністерства закордонних справ України та інших державних і міжнародних правоохоронних структур.
Читайте також: Митники передали три старовинні книги львівській бібліотеці (ФОТО)
Довідка про книгу
«Октоїх» або «Осмогласник» — це богослужбова книга, в якій на кожну неділю подали вісім варіантів церковних співів. Видання надрукували старослов’янською мовою в друкарні Почаївської Свято-Успенської лаври у 1758 році. «Октоїх» містить 380 аркушів, які оформили у дві колонки червоним та чорним чорнилом та прикрасили десятьма гравюрами майстра Йосифа Гочемського.
Палітурку книги оформили тисненням із зображенням Божої Матері з немовлям. Передня частина має рослинний орнамент, зворотна — геометричний.
Друкарську справу в Почаєві започаткували у 1616 році. Постійну друкарню створили в 1732 році за підтримки архимандрита Феодосія Лубенецького-Рудницького після надання привілею польським королем Августом II.
Нагадаємо, що у Києво-Печерській лаврі встановили останній відреставрований хрест (ФОТО).
Фото: сайт МКСК
Повнометражна стрічка українського режисера Павла Острікова «Ти — Космос» отримала дві головні нагороди на кінофестивалі Hallucinations Collectives 2025 у французькому Ліоні.
Про це повідомили в Державному агентстві з питань кіно.
Що відомо про фільм
На фестивалі фільм переміг у номінаціях GRAND PRIX та PRIX DU JURY в категорії повнометражного кіно. Hallucinations Collectives щорічно відбувається в Ліоні та присвячений неординарному, експериментальному кіно, що виходить за межі традиційного мейнстриму.
«Ти — Космос» — науково-фантастична трагікомедія про українського далекобійника Андрія, який після вибуху Землі залишається єдиним живим у Всесвіті. Але з ним встановлює зв’язок французька вчена Катрін, і вони вирішують летіти назустріч одне одному.
Головну роль виконав актор і нині військовослужбовець ЗСУ Володимир Кравчук. Робота Максима озвучив Леонід Попадько, який також служить у Силах оборони.
Читайте також: Трьох українок нагородили французьким Орденом мистецтв і літератури
Нагадаємо, що «Ти — Космос» став одним із найкращих фільмів 2024 року за версією British Film Institute. У лютому 2025 року фільм відзначили призом глядацьких симпатій на фестивалі у Франції, а березні стрічка здобула премію на кінофестивалі в Італії.
Фото обкладинки: ютуб-канал ForeFilms
18 квітня у Національному музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків відбулася церемонія вручення французької культурної нагороди — Ордена мистецтв і літератури. Відзнаку вручив надзвичайний і повноважний посол Франції в Україні Гаель Весьєр.
Про це повідомили в «Суспільне Культура».
Хто здобув відзнаку
Почесне звання Chevalier de l’Ordre des Arts et des Lettres (лицар ордена) отримали:
- Галина Григоренко — перша заступниця міністра культури та стратегічних комунікацій;
- Юлія Ваганова — генеральна директорка Музею Ханенків;
- Олена Живкова — заступниця генеральної директорки цього ж музею.
Читайте також: Українська мисткиня стала першою лавреаткою премії Her Art Prize (ФОТО)
У своїй промові посол Франції підкреслив, що нагорода визнає внесок кожної з лавреаток у захист і розвиток української культурної спадщини, особливо в умовах війни.
За його словами, кандидатури трьох українок одностайно підтримали всі французькі інституції, залучені до процесу відбору.
Орден мистецтв і літератури — одна з найвищих культурних відзнак Франції, яку присуджує Міністерство культури за особливі заслуги у сфері мистецтва, літератури та їх популяризації. Він має три ступені: лицар, офіцер і командор.
Нагадаємо, що ілюстрацію українки для The New York Times відзначили престижною нагородою (ФОТО).
Фото обкладинки: сайт «Суспільне Культура», Андрій Цикота
У Михайлівському Золотоверхому монастирі створили цифрову копію середньовічної пірофілітової плити з рельєфом вершника. Цей об’єкт також можна побачити наживо — він зберігається у музейному приміщенні під дзвіницею.
Про це повідомили в ГО «Україна Інкогніта».
Що відомо про артефакт
Плиту датують 10-11 століттями. Археологи виявили її у 1997 році неподалік входу до монастирського льоху — камінь пролежав зображенням донизу і використовувався як звичайне мощення.
Фахівці припускають, що рельєф на плиті зображує чудо святого Євстахія. Сам артефакт виготовили з пірофіліту — місцевого каменю, який використовували київські майстри. У ті часи в місті існувала власна традиція кам’яної різьби, близька до візантійської.
Зацифрування пам’ятки стало частиною зусиль зі збереження і популяризації культурної спадщини. Це дозволить ширшому колу дослідників і відвідувачів ознайомитися з унікальним зразком середньовічного мистецтва.
Читайте також: У Туреччині створили нові українськомовні аудіогіди в музеях світового значення
Сенсаційна знахідка! Пірофілітовий вершник у Михайлівському золотоверхому монастирі. Ми його оцифрували для віртуального музею, але ви можете побачити його наживо у Музеї Михайлівського золотоверхого монастиря (вхід під дзвіницею). Дослідники припускають, що у Х-ХІ століттях, у Києві існувала власна школа каменотесів, яка наслідувала мистецтво візантійського рельєфу. На відміну від візантійців, які різьбили переважно по мармуру, у Києві використовували місцеву породу каменю – пірофіліт. Його родовища розташовувались поблизу Овруча. Перед руйнацією Михайлівського собору у 1936 році із його стін зняли дві пірофілітові плити, на кожній із яких було зображено по два святих вершника: на одній Димитрій та Нестор (плиту вкрала собі росія і вона нині зберігається у Третьяковській галереї), а на іншій Георгій та Феодор (нині у Софії Київській). Направду, то неймовірні речі – тисячолітні скарби українського народу. І ось у 1997 році українські археологи знаходять третю плиту – вона лежала зображенням донизу перед входом у монастирський льох, на глибині 0,5 м. Це було неймовірно – по ній століттями ходили, як по звичайній мостовій плиті. Найвірогідніше на плиті зображено чудо святого Євстахія. Розміри плити – 153х113 см. — І трохи про маркетинг і рекламу. В радянській традиції пірофілітові плити називають шиферними. Тому у описах музею ми бачимо власне шиферну плиту. Наше невеличке опитування показало, що людям не цікавий шифер. Власне фраза "шиферна плита" асоціюється із банальним утилітарним хвилястим покрівельним матеріалом, який повсюдно використовувався в часи срср і пізніше… У перекладі із німецької "шифер" – "сланець". Напевне, "сланцева плита" звучало б цікавіше. А от грецькою цей матеріал називається пірофіліт, і саме цю назву використовують українські геологи. Ми маємо поклади пірофіліту, а не поклади шиферу))) — Чому увага акцентується на плиті, а не на тому, що на ній зображено. Древній митець використовував пірофіліт, так як митець новіших часів, наприклад, полотно, а глядачеві, якраз цікаво те, що зображено на тих полотнах. У грецькій традиції такі зображення називають – пірофілітовий вершник, у радянській – шиферна плита. — Отже маємо і цифрову копію унікального витвору, і оригінал. Приходьте, дивіться – це справжній портал у тисячолітню давнину. Музей підпорядкований заповіднику "Стародавній Київ" ДІАЗ Стародавній Київ КНМЦ Департамент охорони культурної спадщини КМДА
Опубліковано Україна Інкогніта Понеділок, 21 квітня 2025 р.
Нагадаємо, що у центрі Києва під час ремонту дороги виявили трамвайну колію початку 20 століття (ФОТО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка «Україна Інкогніта»
У кожного з нас є його винаходи: чому Apple завдячує своєму прориву українцеві
«Я себе вважаю українцем. Ніяк інше!» — казав Любомир Романків, що більшість життя прожив не...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...
Взяли управління у свої руки. Ці українські громади перетворюють біовідходи на добриво
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища...
Які з цих традицій збереглися дотепер? Фольклористка про давні святкування українського Великодня
Уже в неділю українці святкуватимуть Великдень, до якого ми готуємося кілька днів. Зазвичай до четверга...