Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

В’ялені помідори з Херсонщини: як українці створюють італійський делікатес

Опубліковано

«Ми не просто в’ялимо помідори, ми граємо з їх смаком», – говорять творці «Українських в’ялених помідорів», які у 2015 році стали єдиними виробниками такого делікатесу в Україні.

За цей продукт чубляться Італія та Греція, а українці тим часом створюють  такі смаки, які в закордонних виробах не зустрінеш. Андрій Бігленко та Дмитро Моцак розповіли про те, чим готові балувати смакові рецептори українців.

 <strong>Андрій Бігленко ” width=”250″/>

Андрій Бігленко

Засновник компанії

Підприємець з Херсонщини. У 2015 році разом зі шкільним другом вирішив виготовляти українські в’ялені помідори. На сьогодні є не лише виробником делікатесу, а й обличчям продукції. Саме він зображений на етикетках «Українських в’ялених помідорів».
За словами Андрія – те, що виробника бачать «в лице» не лякає, а мотивує. І саме він стає гарантією якості свого товару.

Ми були єдиними, хто зайняли цю нішу в Україні

У 2015 році мій шкільний друг спробував за кордоном в’ялені томати, а коли повернувся в Україну, не знайшов такого продукту в наших магазинах. Ми зрозуміли, що це вільна ніша і вирішили самі цим займатися.

Іноземні в’ялені помідори на смак були всі однакові, бо до них додають оцет, стабілізатори, барвники, підсилювачі смаку. Це псує смак. А помідори, коли в’яляться, на смак стають такими, що ні з чим не можна порівняти. Ми подумали, що це може бути нашою фішкою. Навіть ті, хто почав після нас виготовляти такий продукт, не створили подібного. 

Експерименти над помідорами

Спочатку мій товариш спробував зів’ялити томати в себе на кухні. Потім ми вчилися, робили, дивилися, як це роблять італійці.

Читайте також: Заробляти 2000 євро за кілограм: як на Вінниччині вирощують трюфелі

У нас в області було підприємство, в якого ми за збігом обставин викупили в’ялені помідори – десь більше тонни – і доробили їх.

Потім спробували сушити, як це роблять італійці – на сонці. Для того, щоб просушити таку кількість помідорів, потрібно було знайти відповідний майданчик. Я і знайшов – майже біля моря. Але наш клімат для цього не підходить. У італійців він більш сприятливий для такої процедури.

Дві тонни помідорів та крафтове виробництво 

Щоб зробити 1 баночку в’ялених помідорів (300 мл) – потрібно від 1 до 2 кілограмів свіжих. Щоб зробити крафтове виробництво, потрібно 1,5-2 тони в’ялених помідорів на рік, а для цього потрібно переробити десятки тон свіжих томатів. Наша баночка, у якій 275 грам продукту, коштує 100 гривень. 

Смаки та види помідорної магії

Ми вигадали і створюємо п’ять смаків помідорів і три види паштет-соусу із в’яленими помідорами (гострий та лагідний). Наш продукт повністю натуральний, ми не використовуємо жодних стабілізаторів і консервантів, навіть оцет не використовуємо. Тільки помідори, спеції, сіль, часник, олія.

Ми досі єдині, хто пропонує таку лінійку смаків. У нас така кількість спецій, якої достатньо, щоб зробити смак продукту виразнішим. Наприклад, ми виготовляємо «Класичний смак», у який додаємо базилік, орегано, часник і соняшникову та оливкову олії. Також робимо «Пікантний смак», «Оригінальний», «Пекучі помідори» та інші.

Працюємо на результат

Мені подобається в роботі результат. Мені цікаво вирішувати технічні задачі, я вигадую як застосовувати зелені технології у виготовлені помідорів. Радує, коли людям подобаються помідорчики, їх купують.

Дмитро Моцак

Бізнес-партнер

Служив в ЗСУ на Сході у 2014-2015 роках. Після війни вирішив змінити свою юридичну діяльність і почав виготовляти в’ялені томати. Дмитро відповідає за договори, гранти, залучення інвестицій і за поширення продукції.

Як створюються українські делікатеси

Помідор – це той продукт який легко зіпсувати, якщо додати неправильну кількість спецій. Тому у нас все вивірено до грама. А процес сушки вимагає ретельного контролю температурного режиму. Висока або низька температура може все зіпсувати. З помідорами довелося пофантазувати, поексперементувати. Сам процес дегідрації займає не один день. Щоб виготовити одну партію, потрібно багато годин, а часом і кілька днів.

Коли ми починали справу, перш за все потрібно було придбати обладнання, яке дегідрує томати. В це і вкладалися кошти. Щодо самих помідорів, то у Херсонській області з цим проблем немає. Там томати всюди. Ми домовляємося з фермерами.

Співпраця з гігантами

Ми працювали з мережею ресторанів Salateira, Il Molino, Okko. Для деяких з них ми навіть розробили спеціальну рецептуру. Зараз розповсюджуємо через магазини типу «Корисна крамниця», «Лавка традицій», магазини для веганів і вегетаріанців. Домовляємося з «Сільпо», «Ашаном». 

Але для співпраці з такими гігантами ринку, необхідні вільні оборотні кошти, не менш як в півмільйона гривень, потрібні значно більші об’єми виробництва. Ми над цим працюємо. А ще нас точно можна знайти і легко замовити продукцію через Instagram-канал – Ukrtomat та у Facebook

Маленькими кроками до великої мети

Я сам дуже люблю в’ялені помідори. Вони ідеально підходять до піци, стейків, під вино. Як на мене, – це ідеальний продукт до м’яса. В Італії, наприклад, роблять паніні, додають в різні види пасти.

Читайте також: Ковбаса з равликів чи устриці made in UА: 7 українських виробників для справжніх гурманів

Усі наші рецепти ми вигадували самі і методом спроб доводили до ідеалу. Найцікавіше в роботі не результат, а процес, коли помідор, який росте на полі, перетворюється на кінцевий продукт. 

Наразі обов’язки між нами поділені. Андрій відповідає за виготовлення конкретного продукту, а я відповідаю за договірну роботу, гранти, залучення інвестицій і за поширення в мережах різних магазинів. Ми отримуємо задоволення від процесу роботи, і хоч виробництво не таке велике, та дрібними кроками ми досягнемо більшого.

Суспільство

У Києві помітили унікальний кемпер від українського виробника (ФОТО)

Опубліковано

На столичних дорогах помічений цікавий кемпер на базі пікапа Mitsubishi L200. Відмітна його особливість — це житловий модуль українського виробництва, повідомляє Автоцентр.

Модуль має аеродинамічну конструкцію, яка повністю розташовується  в кузові пікапа без особливих додаткових змін. У той же час  кемпер ніяк не заважає їздити автомобілю по пересіченій місцевості.

Для полегшення кузов виконаний повністю зі склопластику методом ручного формування. Товщина монокока 3-7 мм, а в днищі знаходиться плита фанери товщиною 10-15 мм. Житловий модуль закріплений за допомогою чотирьох гвинтових стяжок і рим-болтів.  

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

Корпус має два вікна, вхідні двері і драбинку для доступу на дах. Всього всередині два спальних місця. Одне знаходиться прямо над кабіною водія, а чотири сидіння знизу можна перетворити в ще одне спальне місце.

Крім цього, за окрему плату модуль можуть укомплектувати окремим кухонним блоком з газовою плитою і умивальником. При таких доопрацюваннях всередині встановлюється газовий балон з редуктором. У кемпері є розетки на 12 і 220В.

Всередині також можливе встановлення душової кабіни і біотуалету, холодильника, обігрівача, супутникової антени, а також сонячних батарей на дах. За подібний кемпер доведеться віддати близько 8500 Євро, або ж замовити «голий» корпус за 5000 євро і самостійно його укомплектувати.

Читайте також«Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

Нагадаємо, українська роботизована платформа Camel пройшла випробовування.

Як ми повідомляли раніше, вітчизняний виробник виготовив спецавтомобілі для газових служб.

Усі фото: autocentre.ua.

Читати далі

Суспільство

Українська роботизована платформа Camel пройшла випробовування

Опубліковано

Українська роботизована платформа Camel пройшла практичну частину дослідних випробувань.

Про це повідомив Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки. 

Читайте також«Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

За міжнародним досвідом сучасних воєнних конфліктів, одним з перспективних напрямків ведення бойових дій є залучення різноманітних наземних дистанційно керованих (роботизованих) комплексів. В цьому напрямку, силами ДНДІ ВС ОВТ проводяться роботи з дослідження даного типу техніки яка виробляється вітчизняними компаніями.

Довідка

Платформа являє собою безпілотний наземний апарат, який призначений для участі у проведенні розвідувальних операцій, виявлення та знищення живої сили та легко броньованих цілей противника, супроводження розвідувальних груп, перевезення та доставки військового вантажу на лінію зіткнення (у небезпечні зони). У випадку ведення ворожого вогню, може використовуватися як прикриття для відходу особового складу або евакуації поранених. 

Після проведення практичної частини випробувань, фахівці ДНДІ ВС ОВТ проводять обробку отриманих результатів, які виявлять основні недоліки дослідного зразка для їх усунення. Разом з тим, результати випробувань забезпечать розробку конкретних напрямків вдосконалення нових зразків безпілотних наземних апаратів.

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

Нагадаємо, Київський бронетанковий завод передав армії партію модернізованих БТР-80.

Як ми повідомляли раніше, артилерійський дивізіон ЗСУ провів бойові стрільби.

Усі фото: facebook/Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації ОВТ.

Читати далі

Суспільство

Вітчизняний виробник виготовив спецавтомобілі для газових служб

Опубліковано

Автопарки газових служб України поповнилися новими спецавтомобілями, пише Starter Media.

Зазначається, що авто виготовлена ​​на заводі Техкомплект, що на Київщині. Спецтехніка призначена для транспортування бригад газових служб до місця сервісних або ремонтних робіт. Передбачено, що у вантажному відсіку авто буде спецінструмент.

Читайте також: «Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

Фольксвагени заводської комплектації на виробництві Техкомплект доукомплектовані і переоснащені:

  • Виготовлені силові блоки зі стелажами.
  • Комфортабельні пасажирські відсіки для транспортування бригади з 6 осіб (2 людини в кабіні біля водія, 4 — в салоні).
  • Фарбування і декоративне оформлення згідно з кольорографічною схемою ДСТУ для такого класу спецтехніки.
  • Автомобілі доповнені обов’язковими елементами СГУ (сирена, проблискові маячки, гучномовець).

Силові багажники і сходи для доступу до них.

Крім служб газу, аналогічні автомобілі можуть застосовуватися для служб електро-, теплових мереж, водоканалів, зв’язку.

Читайте такожЯк вінницькі школярі рятують місто від сміття

Нагадаємо, буковинська громада отримала карету швидкої вартістю 2 млн грн.

Як ми повідомляли раніше, в Україні з’являться 60-тонні кар’єрні самоскиди з Китаю.

Усі фото: facebook.com/StarterMediaUA.

Читати далі

Суспільство

«Самі собі фест»: як 370 харків’ян організували собі фестиваль без держави та інвесторів

Опубліковано

Харків — місто культури, мистецтва та творців. Саме тут три роки тому двоє харків’ян почали збирати разом творчих людей. Обрали вони для цього найпрекрасніше — музику. Фест у їхньому барах не міг оминути жоден митець, і ця тусовка щоразу зростала у масштабах.

Аж раптом — карантин, втрата приміщення, відсутність музичної апаратури. Залишилася лише любов до музики та творча спільнота, яка чекала нових зустрічей під драйвову музику. Хлопці не розгубилися і попросили у творців про допомогу. Так 370 людей об’єдналися і самі зробили собі фест — ще крутіший та серйозніший. Його відвідали понад 5 тисяч людей. Вони не зупиняються і вже планують повторити успіх наступного року.

Віталій Собченко,
Віталій Собченко,

Співзасновник фестивалю «Самі собі фест» (SSF)
Працює у сфері дизайну й архітектури, організатор масових заходів

Артем Савченко,
Артем Савченко,

Співзасновник фестивалю «Самі собі фест» (SSF)
Займається цукровим бізнесом та організацією масових заходів

Сусідство з тим, хто «в темі»

Після 10 років роботи у сфері дизайну та архітектури я вирішив зануритися у ресторанний бізнес. У Харкові я відкрив свій винний бар «Loza Strekoza», а за його стіною був коктейльний і танцювальний бар мого найкращого друга — Артема Савченка. Однією з особливостей наших закладів було те, що вони розташовувалися не на прохідній вулиці. Тому нашим завданням було притягти в це місце якомога більше людей.

Ми думали над тим, що нас об’єднує, і прийшли до висновку, що обидва любимо музику. Тому спільно з друзями вирішили зробити маленький камерний фестиваль під назвою Vinyl Fest. Вініл якраз був уособленням нашої такої любові до музики, емоцій та крафтовості. На фестивалі був ярмарок, фотостудія, продавалася кераміка та ювелірка, виступали наші друзі зі спільноти «Культура звуку».

Через те, що грала музика і була приємна атмосфера, люди стали приходити. Це була така локальна хіпстерська тусовка. І ось ми зробили цей фест, й він насправді дуже полюбився городянам. І за два роки ми провели цей фестиваль 11 разів: кожного місяця літа і потім ще взимку в закритому приміщенні.

«Люди — допоможіть»

Після двох років ми вийшли з ресторанного бізнесу через низку особистих причин і були вимушені покинули цю локацію. Але ось ця любов до фестивалю та тих неймовірних емоцій — ми все це так полюбили. І вирішили зробити фестиваль на новому місці — в одному з дворів такого собі міського божевільного «Метасовського». Він постійно малював і писав на стінах різні фрази: «Ленін», «космос» тощо. Ми захотіли зробити там свій Vinyl Fest: все такий же з музикою, ярмарком та духом крафтовості.

Але ми зіткнулися з низкою складнощів. У нас вже не було свого приміщення, води, електрики, туалету, меблів. Бо коли у нас були заклади харчування, ми все це могли використовувати. Але на новому місці, якщо щось і було, то лише занедбане. На купівлю всього потрібні були кошти, а одна з особливостей фестивалю — вхід на нього безкоштовний.

В якийсь момент ми зрозуміли, що не справляємося, і стали просити людей нам допомогти. Ми придумали хештег, під яким просили людей притягнути якісь меблі, кудись сходити, позичити подовжувачі чи електрогенератори.

Викорінюємо «синдром радянщини»

І люди стали нам допомагати, адже в нас уже був приємний шлейф від попередніх фестивалів. Все стало набагато душевніше, тому що до цього були причетні інші люди. Ми також помітили, що ця причетність прибирає оцінювальні судження відвідувачів про фестиваль. Адже якщо ти заплатив за вхід на якийсь фестиваль, то одразу оцінюєш, подобатися він тобі чи ні. А якщо ти взяв участь у його створенні, тоді ти вже частина цього, відповідно, навряд чи будеш говорити про нього погано.

Хоча говорити про повну залученість людей ще зарано. Все фінансування тоді лягло на наші плечі. Та й люди зголошувалися допомагати в організації фестивалю, а ось прибирати територію після нього о третій ночі знесиленими доводилося нам, організаторам. Водночас кожен, хто нам допомагав, фактично став нашим агентом: він особисто запрошував до нас своїх друзів. Таким чином фестиваль тоді відбувся, відвідали його понад тисяча людей. Творчі люди йшли до нас, щоб поринути в цю «вінілову атмосферу», послухати приємну музику, пройтися ярмарком і гарно провести час. 

Ми розуміли, що цього разу організовували фестиваль вже не компанія з десяти друзів, а невеличка спільнота людей. І вже якось сама собою з’явилася назва «Самі собі фест» (SSF), під якою ми хотіли влаштовувати наступні фести у майбутньому.

Залучати людей — це важливо. Тому що наше суспільство — це як пострадянський синдром. У період СРСР зверху завжди була чітка вказівка, що треба робити. Ми ж якраз своїм фестивалем хочемо показати, що немає меж, ми можемо самі робити, що хочемо, і самі вибирати вектор розвитку. Ми маємо право самовиражатися. Самі люди, які були причетні до створення фесту, були натхненні участю в такого роду події. Люди усвідомили, що можна робити величезні й класні штуки, не маючи на старті нічого, крім бажання і віри у свій успіх.

Карантин додав зневіри

У наших фестивалів є одна особливість — вони щороку стають масштабнішими, складнішими й цікавішими. А тут на тобі — 2020 рік, карантин. У сфері архітектури у мене на той період зупинилися замовлення. І довелося вибирати: або сидіти на ізоляції й нічого не робити, або присвятити сили й енергію на створення першого фесту SSF. Звичайно, я обрав друге. Для розуміння, до цього ми з другом самостійно організовували фестивалі у наших закладах, тепер же захотіли зробити фест, повністю створений завдяки зусиллям людей.

У Харкові є архітектурний інститут Metod lab зі студентами, випускниками та людьми з цієї сфери. Ми з компанією Sobchenko architects прийшли до них з ідеєю організувати воркшоп для студентів з проєктування фестивалю і громадського простору на провулку Воробйова. Хлопцям ідея сподобалася. І протягом двох місяців навесні під час першого локдауну в Zoom ночами 20 молодих хлопців разом зі мною проєктували цей фест. У кожного була своя зона відповідальності.

Деякі хлопці не вірили, що фест вдасться провести, адже для цього нам треба було зібрати 120 тисяч гривень на замовлення техніки, музичного обладнання та іншого. Взагалі весь наш фест і ця тусовка засновані на вірі. Завданням нашої команди було випромінювати впевненість, що все вдасться. І це було найскладніше, тому що ніхто з нас до кінця не знав, чи так воно й буде. Ми навіть не були впевнені, чи вдасться зібрати потрібну суму. Це все ж величезна відповідальність. Ми запланували знайти стільки волонтерів, організувати зону фудкорту, ярмарки, майстер-класи, запросити крутих артистів та музикантів. Все в нашій уяві виглядало так масштабно, а грошей на реалізацію зовсім не було. 

«Вирулили» завдяки небайдужим

Цю суму ми почали збирати через краудфандинг на «Спільнокошті». Вирішили так: якщо у нас не вийде знайти кошти й зробити SSF, ми просто повісимо прапорці Vinyl Fest і зробимо його. Це, звичайно, буде набагато простіше, ніж ми собі задумали. Але за тиждень до фесту знайшовся спонсор. Також допомогли небайдужі люди, які, так само як і ми, горять цією справою. І ми таки зробили фестиваль. «Вирулили» все на фінішній прямій.

Одна з причин, чому люди стали включатися в організацію і донатити кошти, — це те, що ми не просто хотіли зібратися і потусити. Нам важливо було залишити після себе артпровулок на Воробйова, де могла б збиратися вся ця творча аудиторія. Тому що є відчуття, що всі трохи розрізнені. Вони роблять якісь цікаві штуки, але локально, у своїх майстернях. Потрібен простір, щоб об’єднувати цих людей. І коли почне цей бульйон варитися, тоді будуть з’являтися нові цікаві та творчі особистості, які несуть культуру. Тому ми запросили художників, і весь цей провулок зафарбували. І тепер там практично як у Берліні. І це не просто графіті, а повноцінні художні роботи.

Цей проєкт дуже цікавий, і ми його самі собі зробили. В цьому і є наше завдання, що ми самі можемо не тільки фестиваль зробити — а будь-що, чого б нам разом хотілося. І якщо у нас вийде щось змінити в Харкові, то далі ця концепція може поширюватися на інші міста країни. Наше завдання в тому, щоб активізувати якомога більше людей робити своє життя свідомішим, чистішим, і самим вибирати вектор свого розвитку.

Імена небайдужих дізналися всі

Коло входу на фестиваль стояв стенд, де був список з 370 людей, які взяли участь у створенні SSF — допомагали фізично або донатили. Там було написано: «Ці люди самі собі зробили фест». Загалом на фест, за нашими підрахунками, прийшли більш як 5 тисяч людей. Переважно — творча молодь, інтелігенція і ті, хто займається мистецтвом. Аудиторія була дуже хороша, атмосфера панувала душевна і приємна. Попри те, що випробувань на шляху до фесту було багато, він все-таки відбувся.

На вході відвідувачів зустрічав волонтер, який вимірював температуру і давав буклет. Там був прописаний лекторій: хто, коли й де виступає, інформація про майстер-класи та поділ сцен зі списком артистів. Коли потрапляєш всередину, одразу бачиш дуже багато мистецтва — триметрові стенди з роботами художників. За 20 метрів звідти розміщувалося дивовижне місце, де музиканти на піаніно грали класичну музику. Далі стояла імпровізована кімната у радянському стилі, де били татуювання. Ще далі — досить довгий ярмарок, де продавали екотовари. Особливу атмосферу створювала сцена, де всі діджеї грали з вінілу.  Під вечір там були живі концерти.  

Я вважаю, що є два Харкова. Один — органічно побудований, історично сформований, а інший — прибудований. І ці два міста не зовсім перетинаються.

І коли ми говоримо про перше місто, то для нього 5 тисяч — це вагома кількість людей. І завдяки тому, що у мене був винний бар, я міг познайомитися з величезною кількістю людей. І майже всю цю аудиторію, яка була у нас на фестивалі, ми знаємо в обличчя. І можна сказати, що прийшли практично всі представники культури, які є в місті.

Читайте також: «Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір

Ми трохи хвилювалися, що будемо проводити фестиваль під час пандемії. По-перше, через те, що він може не відбутися. По-друге, що ми беремо відповідальність, збираючи величезну кількість людей. Але водночас ми бачили, що різні фестивалі пройшли у Києві та Одесі. І тим більше ми його проводили просто неба, на свіжому повітрі — це не закритий простір. У нас величезного скупчення людей не було, може хіба що трохи ввечері, коли відвідувачі танцювали. Але у нас були дотримані всі запобіжні заходи: на вході всім міряли температуру, скрізь були антисептики.

Черговий SSF — не за горами

Зараз ми збираємо кошти на творчий простір — розробили проєкт створення лавки, яка вміщує пів сотні людей. Ми б хотіли, щоб в самому центрі — на провулку Воробйова — збиралася творча молодь і всі, хто були на фесті. І щоб далі відбувалася вся ця тусовка, а котел творчості продовжував варитися. Тому що в Харкові не так багато місць, де можуть збиратися такі люди — їх буквально кілька. Після лавки ще хочемо побудувати дитячий майданчик: на місці одного занедбаного хотіли б зробити новий і сучасний з екодерева.

Щодо фестивалю, наступний «Самі собі фест» плануємо на 2021 рік. Він настільки масштабний, що часто його проводити складно, бо він — енерговитратний. Для нас найкрутіше, що може бути — це якщо армія людей, які відвідують фест, задонатять по 50 гривень. Це буде єдність заради великої мети. І ми сподіваємося, у нас вийде до цього прийти. Бо наразі багато людей не співвідносять себе з цим дійством. Часто думають, що організатори впораються й без них. Ми, звичайно, могли зробити платний вхід, але це зовсім інша емоція.

Також було б супер, якби до нас за цей час приєдналися ще більше людей, охочих допомагати в організації SSF. Цей фестиваль був крутим тільки через те, що включалися люди. Чим більше людей ми будемо мати, тим масштабніші речі зможемо робити. Це складно, але воно окупається. Ти бачиш очі задоволених людей і розумієш, що це варте того. І це єднання створює здорове суспільство. Коли ми творимо щось разом, з’являється цінність. Ми хочемо навчити людей цінувати те, що їх оточує.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.