Українська стрічка «Із зав’язаними очима» вийде в прокат у форматі для незрячих людей

Працівники митниці затримали три раритетні видання під час спроби їхнього незаконного вивезення за кордон. Книги передали до фондів Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника.

Про це повідомили у Державній митній службі.

Які книги отримала бібліотека

1. Требник (1812–1816 роки) — це стародрук, у якому зібрали канони, молитви та рукописні маргіналії. Як вказують представники митниці, ці твори надають книзі особливої історико-культурної ваги.
2. Sermons on the following subjects, viz. The second edition (Джеймс Фостер, Лондон, 1733 рік). Книга стала другим прижиттєвим виданням проповідей відомого англійського баптистського священника.
3. Hitchcock’s New and Complete Analysis of the Holy Bible (Розвелл Гічкок, Нью-Йорк, 1873 рік). У виданні аналізують Святе Письмо Старого і Нового Завітів з ілюстраціями, що мають мистецьке та духовне значення.

Читайте також: Українські розробники створюють AI-застосунок, що «дарує голос» дітям із порушеннями мовлення

Нагадаємо, що у Ризі відкрилася перша «Українська книгарня».

Також ми писали, що у Львові відновили історичну сецесійну браму (ФОТО).

Фото: сайт Державної митної служби

Відділення на 30 ліжкомісць працюватиме у Городенківській багатопрофільній лікарні, що на Івано-Франківщині.

Про це повідомила голова Івано-Франківської ОВА Світлана Онищук.

У закладі надаватимуть послуги з фізичної та психологічної реабілітації, а також ерготерапії. Над відновленням пацієнтів у відділенні працюватимуть 26 фахівців мультидисциплінарної команди.

У приміщеннях спеціалісти провели капітальні ремонти та встановили необхідне медичне обладнання. Роботи проводили за власні кошти медзакладу та за підтримки міського й обласного бюджетів, Міністерства охорони здоров’я й благодійників.

Читайте також: Українські розробники створюють AI-застосунок, що «дарує голос» дітям із порушеннями мовлення

«Розширення мережі реабілітаційних закладів важливе на сьогодні завдання. Адже постійно зростає кількість людей, які потребують таких послуг»‚ — написала Світлана Онищук.

Нагадаємо, що в Україні військовому вперше встановили стимулятор спинного мозку для боротьби з болем.

Фото обкладинки ілюстративне: Unsplash

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Інші матеріали спецпроєкту

У селі Кремидівка Доброславської громади, що на Одещині, майже рік тому відкрився «DobroHub: простір щасливих людей». Це стало можливим завдяки перемозі в грантовому конкурсі та неабиякому бажанню жителів створити таке місце. Тут проводять тренінги, майстер-класи, позакласні уроки, а з дітьми працює логопед і тренер з йоги.

ШоТам дізнався в голови громади, як вдалося отримати грант й створити це місце, в в кураторки DobroHub — чому діти тепер обожнюють цей простір.

Людмила Прокопечко

голова Доброславської селищної територіальної громади

Наша громада здобула найбільше грантових перемог в області

Ідея створення хабу виникла давно, адже жителі села потребували такого простору. До того ж, ми розуміли — потрібно, аби молодь залишалася в громаді. На жаль, раніше вони майже не спілкувалися між собою та не відвідували заходів, тому ми почали діяти, зокрема, провели опитування серед жителів. Вони навіть твори писали про те, що хочуть бачити у своєму селі.  

Далі ми почали шукати на всіх платформах молодіжні гранти. Коли знайшли потрібний конкурс, одразу подалися — це була перша заявка саме на створення хабу. Підготовка була серйозна: треба було пройти відбір, підготувати якісну презентацію та захистити її, пояснити, чому саме ми маємо відкрити хаб. І це дало результат — у конкурсі було 10 переможців, і ми стали одними з них. На створення та підтримку роботи хабу нам надали 1 мільйон гривень.

Також Проєкт USAID «ГОВЕРЛА», громадою-партнеркою якого ми є, допоміг нам з підготовкою потрібних документів, створенням плану розвитку та збором необхідної інформації. Та фахівці Проєкту сприяють не тільки у втіленні ініціатив для молоді. Наприклад, з початком повномасштабної війни завдяки співпраці з USAID «ГОВЕРЛА» в нашу громаду закупили критично необхідні речі: спецтехніку, обладнання для рятувальників, генератори тощо. 

До цієї заявки ми часто подавалися на різні соціальні гранти й перемагали, тому я точно знаю, що все можливо. Я постійно відстежую платформи, де анонсують фінансову підтримку, і не втрачаю можливості подати заявку. На сьогодні Доброславська громада виграла найбільше грантів серед громад Одеської області (а можливо, і по Україні) та залучила найбільше міжнародної допомоги.

Тепер у громаді вже є три такі хаби в різних селах, кожен з яких існує завдяки грантовим коштам і є по-своєму унікальним. На цьому я спинятися не планую — у нас на меті створити такий простір в усіх селах. Кожен виграний грант і реалізований проєкт дає поштовх до нової роботи й упевненості у своїх силах. Звісно, інколи ми отримуємо й відмови у фінансуванні — це трохи розчаровує, але не критично, адже завжди з’являються нові можливості.

Простір працює завдяки благодійникам

До моменту створення хабу ми відвідували багато різних зустрічей і навчання, до нас приїздили ментори та проводили тренінги. Потім ми долучили молодь — вони самі пропонували, що хочуть бачити в хабі, малювали свої ідеї.

Майже протягом року простір існував за грантові кошти. Ми запрошували різних фахівців для проведення занять, щоб зрозуміти, що більше зацікавить дітей і матиме попит.  

Зараз уже «простір щасливих людей», як ми його називаємо, живе коштом благодійників — партнерів і фондів. Спочатку я дуже переживала, що все тепер ляже на наш бюджет, але помилилася. Багато хто з людей, які приїздять провести тренінги чи майстер-класи, роблять це безкоштовно. Також вчителі села тут часто проводять уроки, а батьки можуть долучатися та вчити своїх умінь. Навіть діти організовують заходи — наприклад, один хлопчик, який дуже любить фотографію, постійно робить фотосесії, а інший — гітарист — навчає всіх охочих.

Діти самі вирішують, чим зайнятися. До речі, простір став місцем не лише для дітей — сюди також приходять дорослі, щоб просто відпочити, випити каву чи почитати.

90% успіху залежить від бажання 

Я часто бачу, як голови інших громад опускають руки й кажуть, що щось зробити нереально. Та всі знають, що для нас немає слова «неможливо», особливо в тому, що стосується молоді, адже це майбутнє нашої громади. Тому треба постійно думати над тим, як допомогти їм знайти себе тут. Адже, як не крути, діти зараз набагато кращі за нас — вони розумніші, сміливіші.

У мене завжди питають: «Як вам вдається все реалізовувати?». Шлях до успіху не такий складний. Думаю, 90% залежить від бажання. Людина, яка працює в громаді, має хотіти зробити життя жителів комфортним, якісним і змістовним. Другий секрет — це не боятися мріяти. Усім, хто до мене приходить, я кажу, що немає божевільних ідей і мрій — все реально втілити в життя.

Ірина Матяр

кураторка молодіжного простору DobroHub

До побудови DobroHub приєдналися майже всі жителі

У нашому селі навіть майданчика не було, де діти могли б цікаво проводити час. Хоча тут живуть приблизно 2 500 людей, і серед них — десь 400 осіб до 18 років.

Коли створюєш таке місце, обов’язково треба максимально долучати людей, адже в них часто виникають ідеї, до яких місцева влада може й не дійти. 

Приміщення було доволі старе (воно межує з сільрадою), тож роботи вистачало. До облаштування долучалися всі — і староста села, і вчителі зі школи, і діти з батьками. Кожен робив, що вмів. Сільрада також допомагала й виділяла деякі кошти. Цей процес дуже об’єднав усіх, адже жителі розуміли, що це буде їхнє місце, — навіть логотип вибирали шляхом голосування, адже багато варіантів запропонували.

Простір займає два поверхи та складається з чотирьох окремих кімнат. Спільна кімната найбільша — там проводять покази фільмів, є м’які пуфи, багато настільних ігор. Вчителі тут часто проводять позакласні уроки, щоб зробити навчання цікавішим.

Є окремо комп’ютерний клас із ноутбуками та постійним доступом до інтернету. Кожен охочий може будь-коли завітати сюди, щоб щось завантажити чи зробити уроки. Також є кав’ярня-книгарня, яка, до речі, врятувала книги зі старого приміщення сільської бібліотеки, адже в ньому була дуже висока вологість. Зараз діти можуть прийти до хабу, щоб почитати за горнятком чаю чи взяти книжку улюбленого автора додому. 

У студії для творчої роботи професійні художниці постійно проводять усілякі майстер-класи.  До речі, в просторі є навіть ліфт для мам з колясками та людей з інвалідністю, а для безперебійної роботи вже придбали й генератор.

У просторі все безкоштовно 

Наш хаб став улюбленим місцем у селі для святкування дитячих свят. Добре пам’ятаю, як в нас проводили перший день народження, коли дітки зібралися в цих ковпачках, був аніматор з мильними бульбашками — це був дуже яскравий і милий захід.

Сюди постійно приїздить психолог і проводить тренінги. Також раз на тиждень з дітьми працює логопед — це ми організували за запитом батьків. Окремо проходять заняття з йоги та стретчингу — декілька разів на тиждень приїздить тренер з міста. Часто запрошуємо письменників, а ще раз на тиждень у нас відбувається заняття з ІТ.

Усі запрошені фахівці залюбки їздять до нас безкоштовно, та ми допомагаємо їм з транспортом. Усе в просторі безплатне, навіть кава-чай, доступ до комп’ютерного класу тощо. Єдине, що зараз платні заняття з йоги — раніше їх оплачували з гранту. 

До нас ходять переважно школярі та студенти, але плануємо залучити й старше покоління, створивши школу активного довголіття. Хочемо зробити на території тренажери, розширити майданчик дитячий, лавки поставити, альтанку — зробити такий собі мініпарк. 

Якщо дитина не прийшла додому зі школи, батьки знають, що вона в хабі

Здається, що таким простором мають опікуватися багато людей, але по суті нас двоє — я та адміністратор. Мені дуже подобається, як DobroHub працює зараз — там постійно багато людей, і вони завжди шукають, що ще цікавого організувати.

Найважливіше в хабі те, що він відкритий до людей — можна прийти коли завгодно. Тут максимально по-домашньому, і це видно по тому, як діти зі школи чи садка не йдуть додому, а біжать у наш простір подивитися мультик або просто погратися. Батьки точно знають, якщо дитина не прийшла вчасно додому, то вона в нас. Діти вже вважають хаб своїм — хоч поруч розташована сільська рада, наче серйозна установа, але ніхто не соромиться бавитися там.

З часу відкриття можна сказати, що відвідуваність зросла. Спочатку була невелика обережність у людей, а зараз вже всі сприймають простір як частину села. 

Ми до речі, змінили графік роботи: на початку був чіткий час, у який простір працював, але треба було врахувати й навчання, і роботу хабу на вихідних. Таке місце взагалі не повинне працювати з 8 до 17 — воно повинно бути гнучке. Тепер будь-хто може звернутися до адміністратора з проханням відкрити хаб раніше, продовжити його роботу тощо — це ж не школа, яка має розклад дзвінків. 

Я переконана, що це простір спільнотворення, де всі все роблять разом, як єдина родина.