Україна планує запустити 4 космічні апарати

В Обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології (ОКЦНН) виконали першу в Ужгороді трансплантацію серця від посмертної донорки.

Про це повідомили на сайті ОКЦНН.

«Щойно наші лікарі констатували смерть мозку 44-річної пацієнтки, а її родичі дали дозвіл на забір органів для трансплантації, ми сконтактували із лікарями Першого територіального медичного об’єднання м. Львова», – йдеться в повідомленні.

Читайте також: Як обернути усі свої вміння на допомогу країні? Дружина ветерана з Волині лікує людей з фронту через коней, етнічний одяг та психологію

Зазначається, що лікарі прибули в ОКЦНН разом із реципієнтом, якому відразу й пересадили серце донорки.

Окрім серця придатними до трансплантації були також печінка та нирки, які відвезли для пересадки до Львова. Забір органів та сама трансплантація тривала близько 6 годин. 

Нагадаємо, київські лікарі вдруге пересадили печінку пацієнту і врятували йому життя – це перший такий успішний досвід українських лікарів.

Крім того, військовому, який був за крок до ампутації, врятували обидві ноги. Після реабілітації він планує повернутися на фронт.

Фото: uzhneuro.com.

У Національному заповіднику «Софія Київська» презентували сучасний переклад Біблії українською мовою з девтероканонічними книгами Українського Біблійного Товариства. Захід відбувся 28 вересня.

Про це повідомили у пресслужбі Міністерства культури та інформаційної політики України.

У представленні кульмінаційної багатолітньої праці перекладачів редакторів, мовознавців, вітчизняних та закордонних вчених-біблеїстів взяли участь глави та настоятелі церков православного, католицького та протестантського спрямування та інші гості.

Зазначається, що така подія – ще одна нагода для вірян висловити вдячність Богові за захист України в умовах повномасштабної агресивної війни, розв’язаної російською федерацією, а також об’єднатись у молитві про захисників, про збереження українського народу та настання миру.

Читайте також: Не дубляжем єдиним, або На що ще варто звернути увагу в законопроєкті №9432

«Моє серце і всі ваші переповнені невимовною радістю. Адже ми чекали цього 25 років, чверть століття. Можливо це і не так довго, але мірою людського життя – це вже ціле покоління. Попередні переклади також не робилися швидко, тому що це фундаментальна праця, яка повинна бути сприйнята всіма церквами, релігійними організаціями. Повинна пройти певна рецепція. Це мав бути справжній переклад, щоб ним користувалися, читали й надихалися», – розповів Блаженніший митрополит Київський і всієї України, настоятель Православної церкви України Епіфаній.

Здійснення сучасного перекладу Біблії українською мовою було одним із основних завдань Українського Біблійного Товариства від моменту його заснування. Всі попередні переклади були здійснені задовго до того і були важко зрозумілі для сучасного покоління.

Українське Біблійне Товариство — міжконфесійна християнська організація, метою якої є переклад, друкування та розповсюдження Біблії українською мовою й мовами нацменшин, що проживають на території України. До складу Товариства входять 21 провідна українська церква православного, католицького та протестантського віросповідання і Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАН України.

Нагадаємо, в Україні презентували рукописну Біблію, яку створили 30 тис. українців.

Також ми повідомляли, що презентували гастрономічну книгу «Україна. Їжа та історія»: доступна онлайн.

Фото: mcip.gov.ua.

Сергій та Альона Тученки з Лисичанська з 2017 розвивають дитячий YouTube-канал «Хмаринка», який зараз дивляться понад 43 тисячі підписників. Подружжя вирішило популяризувати українське в 2014 році, коли росіяни вперше окупували Лисичанськ і вони були змушені переховуватись з одномісячним сином від обстрілів у підвалі. 

Перший мультфільм Тученки створили, коли їх сину Максиму виповнилося три роки і він почав цим цікавитися, а якісного контенту для дітей бракувало. З часом подружжя запустило ще науковий та історичний канал, аби популяризувати науку та наше минуле.

З початком повномасштабної війни сім’я Тученків переїхала до Хмельницького і продовжує розвивати україномовний контент, зокрема створює патріотичні мультики. Для ШоТам Сергій Тученко розповів про мотивацію робити мультики, користь проєкту та мрію про золоту кнопку від YouTube.

Сергій та Альона Тученки

Автори YouTube-каналу «Хмаринка»

Створили перший мультик, коли сину виповнилось три роки

Створювати мультфільми українською мовою нас змотивував син, який народився в 2014 році. Коли йому виповнився місяць, росіяни окупували Лисичанськ вперше і тоді, в холодному в підвалі з немовлям на руках, ми вирішили, що Максим має ідентифікувати себе українцем та виховуватись в українських традиціях. З трьох років він почав цікавитися мультфільмами, але тоді, у 2017 році, пізнавальних українських мультиків на YouTube було обмаль.

Тому ми з дружиною Альоною вирішили спробувати самотужки створити для сина щось простеньке. Вона написала сценарій, я завдяки інтернет-програмам навчився робити анімацію і так ми створили перший мультик про цифри. Синові він дуже сподобався, тому ми поширили це відео на власний канал. Відразу отримали багато схвальних відгуків та коментарів і зрозуміли, що люди хочуть бачити українське, але його мало. Створювати перший мультик було цікаво, адже це було щось нове для нас. За освітою я енергетик, дружина має економічний фах, але нам не було складно працювати над мультиком, бо ми це робили для власної дитини. Звісно, хотіли, аби все вийшло якнайкраще, але не ставили до себе високих вимог. Через рік син вже зацікавився тим, як робити мультики самому.

Тоді ми долучили його до озвучки заставки на канал, а через два роки він вже сам озвучував мультфільми повністю та читав вірші. З часом він захопився космосом, тому ми почали створювати і такий контент залежно від уподобань сина. Він читав та розповідав про планети, а я монтував відео про це. Перед повномасштабною війною у нас на каналі «Хмаринка» було близько 30 тисяч підписників. Тоді ми робили анімацію для українських поетів, які давали нам свої вірші.

У березні виїхали з Лисичанська з однією сумкою 

За кілька років до повномасштабного вторгнення ми познайомилися з Олегом з Хмельницького, який зараз є нашим волонтером та повноцінним членом команди. Його зацікавив наш проєкт, тому Олег запропонував допомогу у створенні і поширенні мультиків. Зокрема, він вкладав власні кошти у розвиток каналу, а також проводив збори серед знайомих.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олег запропонував нам переїхати в Хмельницький. 24 лютого ми виїхали власною машиною з Лисичанська в напрям Лиману. Навколо скрізь були обстріли, виїжджало багато людей, утворилась тиснява з машин. Ми зрозуміли, що під обстрілом зараз уся країна і безпечного місця просто немає, тому вирішили повернутися додому. Певний час жили у підвалі, а на початку березня виїхали до Хмельницького евакуаційним потягом. Довелось втрьох їхати на верхній полиці в потязі, взяли лише одну сумку з найнеобхіднішим, тому про те, аби вивозити обладнання для роботи навіть не було мови.

Кілька тижнів ми жили в новому місті у стані невизначеності, але нас дуже підтримував Олег, який мотивував продовжувати розвивати канал, бо ця тема не втратила своєї актуальності. За кілька тижнів ми все ж відновили роботу та вирішили залучити фрилансерів, волонтерів, сторонніх людей, які теж підтримували цю ідею і хотіли створювати українські мультики. Це нам допомогло зберегти канал та розвивати його надалі. Ми долучаємо волонтерів до роботи і зараз, бо люди професійно цим займаються і виходить більш якісний продукт, ніж ми робили самі. Зараз ми маємо три канали на YouTube над яким постійно працюють десять людей.

Вчителі використовують наші мультики на уроках

До того як YouTube заборонив відгуки під дитячими відео, схвальних коментарів від батьків було багато. А ще більше позитивних відгуків ми отримали від вчителів та вихователів, які використовували наші пізнавальні мультики в навчальному процесі та дякували нам за це. Навіть коли Максим пішов у перший клас у Лисичанську, то на одному з перших уроків діти переглядали мультик про державні символи з нашого каналу. Син прийшов тоді додому і задоволено казав «А ми в школі Хмаринку дивилися!». Потім в школі він розповідав, що разом з нами створює ці мультики на каналі.

Найбільше переглядів збирають саме пізнавальні мультики про фігури, цифри, літери, які дивляться в школі або використовують для навчального процесу. Мені важко виділяти якийсь конкретний мультик, який подобався нам чи підписникам найбільше. Особливо запам’ятався наш мультик про трактора Грома і про цифри, який ми через два роки зробили яскравішим.

З останніх мені та синові дуже подобаються мультики про сучасні події, які ми створили на основі казок сучасних письменників, як от Дари Корній чи Ярини Мацко. Особливо про острів Зміїний, Пташку з Азовсталі чи коника-вогника. Вони допомагають дітям в легкій казковій формі пояснити про те, що зараз відбувається в країні. Мені подобається, коли мультфільм несе якусь цінність, не тільки вчить математики або мови, але й виховує дитину патріотом своєї країни.

На каналах популяризуємо науку та культуру

В серпні два роки тому син вже створював відео про космос на дитячу «Хмаринку», але ми вирішили, що це не дитячий формат. Тоді ми створили канал «Хмаринка Science» і почали туди робити відео про космос та науку загалом взагалі – біологію, медицину, історію. В березні цього року ми створили історичний канал «Хмаринка History» відколи на науковому каналі випустили переклад лекцій Тімоті Снайдера.

Так ми зрозуміли, що історична тема вартує окремого каналу. Ці лекції дозволяють вільно перекладати та поширювати, як і відео від NASA. З іншими професорами – Робертом Сапольскі, Лоуренсом Крауссом чи Сергієм Плохієм ми особисто зв’язувалися та отримали письмовий дозвіл на поширення контенту. Вони це робили безкоштовно, аби підтримати поширення науки в Україні.

На історичному каналі ми акцентуємо увагу на спростуванні радянських міфів та показуємо правдиву історію України. Ми робимо відео про видатних українських постатей та намагаємось донести, що за незалежність нашої держави завжди боролись багато людей, про яких варто знати. На науковому каналі ми робимо переклади лекцій та авторські відео. Наприклад, буде стрім про повернення місії OSIRIS-REx, яку запускали NASA. Ми взаємодіємо з представницею Національної академії наук України, яка коментуватиме цю подію. Хочемо зацікавити насамперед молодь, аби популяризувати наукові знання.

Завдяки YouTube допомагаємо зі зборами для армії

Наш дитячий канал завжди потребував багато витрат. Спершу ми вкладали лише власні гроші, а потім допомагав Олег, часто влаштовував збори коштів на розвиток каналу. Монетизація каналу дуже мала, на науковому та історичному каналах – значно вища, але й витрати на створення контенту також більші.

Власні кошти в ці канали ми вже не вкладаємо, ключову роль відіграють гроші від спонсорів, а також донати наших підписників через Patreon. На своїх каналах ми намагаємось долучатися до різних волонтерських ініціатив, допомагати військовим та організовувати збори. Минулого року збирали кошти на позашляховик для хмельницького 19-го окремого стрілецького батальйону, а на початку цього року передали захисникам пікап з логотипом «Хмаринка Science».

Сподіваємось, що це авто довго їм служитиме та допомагатиме в роботі. Нещодавно на каналах ми збирали на ремонт БПЛА для 110-ї бригади ЗСУ, а ще долучались до збору на БПЛА для спеціального підрозділу «Хорт». Намагаємось регулярно долучатися до спільної справи.

Далі – перемога та золота кнопка!

Зараз є багато дитячого контенту, але більшість – розважальний, який не має пізнавальної мети. Ми ж створюємо мультики, щоб діти розвивалися та дізнавалися щось корисне. Спочатку «Хмаринка» була просто нашим хобі, а зараз це місія та наш внесок у розвиток української культури та інформаційного пізнавального простору.

А ще чудово, що на YouTube зараз набагато більше українського контенту. Ми сподіваємось, що наші канали розвиватимуться, аудиторія прихильників зростатиме і якщо через кілька років хтось обере для себе науковий напрям розвитку, то це буде для нас найбільшою нагородою. Навіть якщо це буде одна людина, то все одно наша робота була недаремна.

Найбільша наша мрія зараз – перемога над ворогом та повернення додому. Хоча в Хмельницькому дуже добре, але ми хочемо назад в Лисичанськ. Щодо розвитку блогу, то колись ми мріяли про срібну кнопку YouTube. Тепер вона в нас є, тому далі мріємо про золоту.