«У скрутні часи треба підставляти один одному плече». Як волонтери з Рівненщини допомагають відновити Херсонщину

Навесні 2022 року Кочубеївська громада була першою звільненою з-поміж усіх територій Херсонщини. Тут окупанти протримались всього два тижні, але й за такий короткий час встигли пограбували місцевих жителів – вивозили навіть електрочайники.

Після деокупації обстріл громади продовжився. На початку 2023 року росіяни вдарили з С-300 по сільській раді, коли там працювали люди. Тоді поранення отримала очільниця громади Людмила Костюк. За кілька місяців у лікарні жінка повернулась до роботи, бо треба відбудовувати села. 

На допомогу за проєктом «Пліч-о-пліч» прийшла Рівненщина. Про пережиту окупацію, відбудову під обстрілами та те, як тилова область стала патроном Кочубеївської громади, розповідаємо у ШоТам.

Мародерством окупантів вже нікого не здивуєш

У 2015 році Кочубеївська громада найпершою на півдні стала на шлях децентралізації та обʼєднала 14 населених пунктів у північній частині Херсонщини. Тут встигли модернізувати амбулаторію, відкрити сучасний центр надання адміністративних послуг та готували проєкти з розвитку «зеленого» туризму, та бджільництва. Допоки 10 березня 2022 року сюди не прийшли росіяни. На своєму шляху вони не залишили цілих будинків у Заградівці та Орловому, а у сільській раді у Кочубеї облаштували штаб.  

Людмила Костюк

начальниця Кочубеївської військової адміністрації.

Ми були під окупацією не дуже довго – всього 2 тижні. Але вони нам здались навіть не як 2 роки, а як 20 років. Бо кожен день проживали як останній.

Окупанти з перших днів зайнялись мародерством. Якщо спочатку їхні дії були більш-менш адекватні, то далі вони зовсім не цурались і тягли все підряд: золоті прикраси у жінок, комп’ютери та техніку, забирали навіть електрочайники та килими. Як воно з цим збирались воювати? Не ясно. Не хочеться повторюватись, та чомусь їх дивували унітази у наших хатах.

Місцеві, хто не мав можливості (ред. – не мали авто), уходили вночі пішки через лісосмуги чи перепливали річку. Бо вдень нікого не випускали. Хто як міг, так і йшов. Так за перші дні громаду покинуло близько 60% населення.

Росіяни вдарили ракетою у розпал робочого дня

Окупанти говорили, що проведуть зачистку від нацистів і підуть далі. Шукали АТОвців. На щастя, це їм не вдалось, не встигли. Вже в кінці березня 2022 року ЗСУ звільнили громаду – і це стала перша деокупована територія Херсонської області. 

Очільниця Кочубея змогла повернутись на своє робоче місце. Та навіть після деокупації обстріли не вщухали. 26 січня 2023 року росіяни з зенітно-ракетного комплексу С-300 вдарили у будівлю сільської ради у розпал робочого дня. Один з працівників загинув, 15 отримали поранення, серед постраждалих була і Людмила. 

Всіх їх ушпиталили до лікарні в Кривому Розі, та вже за місяць очільниця громади почала видужувати, і невдовзі повернулась до роботи. «Часу на реабілітацію немає, тому працюємо», – каже вона.

Росіяни влучили у будівлю сільської ради. Один з працівників загинув. Фото: yt.com/ Віталій Коваль

Тилові громади допомагають відновитись деокупованим

Попри обстріли громада активно відбудовується. Влітку 2023 року Херсонщина стала пілотним регіоном для державного проєкту «Пліч-о-пліч», як один з найбільш постраждалих в Україні. 

Це згуртована робота регіонів. Загалом 15 тилових українських областей допомагають відбудуватись 26 громадам Херсонщини, що сильно постраждали від окупації, обстрілів та підриву Каховської ГЕС. Вони долучаються технікою, матеріалами, спеціалістами відповідних спеціальностей, аби якомога швидше повернути життя у постраждалі села. 

«Щоб пришвидшити роботу, громади Рівненщини доставляли матеріали такі як шифер і пластикові вікна. Також нам перерахували субвенцію з обласного бюджету Рівненської ОВА та громад, коштом якої ми закуповуємо тут на місці, щоб зменшити собівартість доставлення», – говорить Людмила Костюк.

Громади Рівненщини допомагають технікою, матеріалами та спеціалістами. Фото: yt.com/ Віталій Коваль

Понад 200 пошкоджених хат ремонтують волонтери

У Кочубеївську громаду також приїхали волонтери. Мешканці Рівненщини допомогли відбудувати майже 90% пошкоджених хат. Пастир Володимир Бричка з села Карпилівка не хотів сидіти склавши руки, тож приїхав працювати: 

«Є поклик і бажання допомагати і у мене, і у всієї команди, що приїхали з різних громад. У скрутні часи треба підставляти один одному плече – це завдання кожного». 

Інший волонтер – Олександр Одемчук, приїхав з міста Дубно. Він впевнений, що саме такі проєкти потрібні країни, бо вони гуртують людей. Над відновленням будинків в селі Орлове працювали 18 мешканців з міста Острог.

Саме такі проєкти гуртують людей – впевнені волонтери. Фото: yt.com/ Віталій Коваль

На черзі відновлення лікарень та шкіл. «Сьогодні ми ставимо в пріоритет відбудову житла. Щоб люди могли в зиму ввійти вже перекритим дахом та цілими вікнами. Та цей проєкт також передбачає також відновлення закладів соціальної сфери», – каже очільниця громади. Людмила мріє, що після перемоги зможуть відбудувати і знищену сільську раду, і додає: 

«Ми вболіваємо за всю Херсонщину і розуміємо, наскільки важко людям жити в умовах окупації. Всім серцем ми вболіваємо, щоб наші воїни найскоріше звільнили всю область і всю країну».

Цей матеріал створено ГО «Криголам» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ICAP Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку. 

Зміст статті не обовʼязково відображає погляди ICAP Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.

У тексті використані зображення з YouTube-каналу «Віталій Коваль» та сторінки на Facebook Людмили Костюк.