Суспільство
«У мене не вірили навіть батьки». Студент з Одеси створює свічки із викинутих пляшок та просуває бізнес у тік-тоці. Як це працює
Як заробити на тому, що інші викидають у смітник, а водночас – допомогти довкіллю? Відповідь знає студент з Одеси Іван Каратєєв. Хлопець перетворює знайдені скляні пляшки на стильні соєві свічки, від яких шаленіють підписники в інстаграмі та тік-тоці.
За час існування бренду Kracandles Івану вдалося відправити на повторне використання сотні пляшок. Утім на цьому хлопець не зупиняється та мріє про масштабування власного виробництва. Свою історію студент розповів команді ШоТам.
Іван Каратєєв
Власник екокрамнички Kracandles – виготовляє соєві свічки з переробленого скла
На мрію довелося заробляти
Ми з батьками давно прийшли до думки, що потрібно піклуватися про Землю: сортуємо пластик, збираємо кришки від пляшок. Коли я їздив до рідних, які мешкають біля Дністровського лиману, то бачив неймовірну кількість сміття, що валяється біля водойми. Ще тоді промайнула думка, що у майбутньому хочеться якось привертати увагу до екологічних проблем.
Я з Одеси, нині навчаюся на інженера програмного забезпечення. На жаль, вже після вступу я зрозумів, що ця спеціальність – не моя. Просто не лежить до неї душа. А от власний бренд якогось товару, що включатиме upcycling, – ось це воно. «То чому ж не піти за мрією?» – подумав я. І – ні, не відкрив свою крамничку. Усе було не так казково.
Торік, коли я лише задумався про започаткування власної справи з екологічним підтекстом, мені було 18, і коштів не було. Я не хотів просити у батьків, бо розумів, що це ризик. Не знав, чи людям «зайде» те, що я вигадав. Тому, як і більшість моїх однолітків, вирішив трохи заробити.
Мої знайомі на той момент працювали в одній із логістичних компаній і покликали до себе. «Чому б ні?» – подумав я і влаштувався. Це було психологічно складно. Відносини з керівником у мене не склалися майже одразу. До мене ставилися як до «робочої сили». Це назавжди відбило в мені бажання працювати «на когось».
Я вкотре переконався, що справді почуватимуся комфортніше, якщо працюватиму «на себе». Але я отримав і чималий досвід, що згодився мені вже під час пакування свічок. Оскільки я працюю з крихким товаром і зовсім не використовую пластик, то вміння правильно пакувати відіграє величезну роль. А цьому мене навчили.
Шукаю пляшки скрізь, де це дозволено
Певний час паралельно з роботою в логістичній компанії я почав пробувати створювати щось своє. Мені дуже подобалися свічки. Я досить швидко навчився їх робити та почав думати, яку користь для суспільства міг би принести своїм бізнесом.
Свічки – це речі, які купують багато людей: у практичних і естетичних цілях. На думку спало поєднати цей напрям із допомогою екології. Так я прийшов до ідеї створювати основу для свічок із переробленого скла. Бренд Kracandles народився 7 жовтня 2022 року. Коли бізнес вийшов на невелику стабільність, я звільнився з роботи.
Скло є матеріалом, що дуже довго розкладається у природі. Це, звісно ж, призводить до серйозних екологічних проблем. Повторне перероблення дозволяє зменшити потребу у виробництві нового скла. Коли ми використовуємо вторсировину, це допомагає зберігати природні ресурси, зокрема пісок, камінь і соду. А ще виробництво скла спричиняє значні викиди парникових газів, а upcycling дозволяє кількість цих викидів зменшити.
Ідея була така: збирати пляшки на природі – там, де вони роками припадають брудом, через що їх не беруть у пунктах приймання скла. Бо в місті є люди, які збирають пляшки, а потім здають. Я не збирався «конкурувати» з безпритульними людьми. Але оскільки на тлі війни діє заборона відвідувати лісосмуги, часом доводиться збирати й на вулицях Одеси. Крім того, шукаю пляшки скрізь, де це дозволено, – як-от біля річок. Погодьтеся, не дуже приємно наступити на скло десь на узбережжі. Тож я роблю так, аби виключити таку можливість для місцевих мешканців.
Всередині пляшки – свій всесвіт
Я почав зі стартового капіталу у 10 тисяч гривень. На той момент для мене це було багато, і така витрата була ризиковою. Придбав основне: віск, гноти і трішки ароматів. Починав справу вже в період повномасштабного вторгнення, і було важко знайти необхідні матеріали. Тому замовляв з-за кордону. Вже зараз купую в Україні, підтримуючи вітчизняний бізнес.
В інтернеті знайшов купу методів, як різати скляні пляшки. Основним завданням було обрати свій підхід, а вже потім відпрацьовувати його на практиці. А практики цієї було дуже (дуже!) багато.
Часто знаходжу дуже брудні пляшки. З першого погляду важко визначити, чи вони цілі та не подряпані. Часто це зʼясовується вже в процесі чистки. Звісно, такі пляшки не підійдуть для свічок. Навряд чи комусь сподобається свічка з купою подряпин.
А ще всередині пляшок часто існує окремий всесвіт. Там жили якісь комахи, які з часом померли та «варились» під сонцем у скляній тарі. І цей «суповий набір» теж потрібно добре вимити. Це займає чимало часу.
Знайшовши пляшку, я приношу її додому, де вона чекає свого часу. Коли зʼявляється натхнення – берусь її перероблювати. Спершу замочую у воді, щоб зняти етикетки. Потім беру роликовий склоріз, за допомогою якого роблю надріз на пляшці по колу, кручу і рівно розрізаю. Вже потім той надріз розколюю, тримаючи пляшку над свічкою.
Відтак відрізану частину пляшки треба відшліфувати. Для цього я використовую звичайний наждачний папір. Я шліфую верхню частину, потім – торці та серединку. Після цього склянку необхідно гарно промити та висушити. А далі вже змішую віск з ароматною олією та заливаю.
Батьки ніби й підтримують, але дратуються
Я живу з батьками у приватному будинку, а тому створюю свічки у нашому підвалі. На самому початку тато з мамою ніби й підтримували мене, але не ставилися до цього серйозно. Та коли мої відео почали «залітати» в тік-тоці, кількість замовлень почала зростати. Настільки, що мені бракувало пляшок. Тож я взявся за ще більш активний пошук. Зрештою якоїсь миті двір нашого будинку наповнився десятками пляшок. Батькам це не дуже сподобалося.
@kracandles людиии я не п‘ю, а лише збираю, чесно ахахаха! #свічки #подарунок ♬ akhmedov_gv – Gasam Akhmedov
Памʼятаю, їздив до родичів на Південний Буг і побачив там пляж. Звісно, захотів пошукати залишені пляшки. Та рідні сказали, що це марна справа, адже й так доглядають за цим місцем. Дарма вони так. Я почистив пляж і назбирав там два величезні пакети пляшок, які сам навіть не міг підняти. Я шукав там, куди ніхто б не додумався заглянути.
А ще я їздив до бабусі у майже закинуте селище під Одесою. Це взагалі була дуже продуктивна поїздка. У згорілому сараї мені пощастило знайти шість радянських пляшок. І зовні вони дуже відрізнялися від сучасних. Зокрема на одній був вибитий колосок, який дуже сподобався шанувальникам мого бренду.
Люди думають, що я здаю знайдені пляшки
Сьогодні це вже перетворилося на якусь звичку. Коли я йду вулицею і бачу смітник, то, сам того не усвідомлюючи, кидаю в нього погляд. Якщо помічаю пляшку – повертаюся і забираю. Для такого випадку у моєму шопері завжди лежить пакетик, куди можна покласти пляшку.
Звісно, суспільство мої дії не сприймає. Коли я лише вчився різати скло, мені потрібно було багато пляшок для практики. Одного разу ми сиділи з друзями, вони щось випивали, і я сказав: «Пляшки не викидайте – я їх усі заберу». Для них це звучало дико. Вони посміялися з мене та відпустили декілька невдалих жартів.
Читайте також: Інжир на підвіконні та плантації на дачі. Як проєкт «Сади Перемоги» мобілізує городні війська України
Навіть зараз, коли забираю пляшку зі смітника, незнайомі люди в цей момент на мене дивляться. Певно, думають, що я піду і здам її десь за гривню. Часом це викликає дискомфорт. Але мене заспокоює думка, що ця пляшка не забруднюватиме довкілля, а натомість перетвориться у щось красиве.
Створюю власний папір…із паперу
Тема екології проходить наскрізно через увесь мій бренд. Окрім, власне, свічок зі скла, я також переробляю папір. На ньому друкую інструкцію з використання свічки та назву аромату. Свічка, особливо з дерев’яним гнітом, потребує дбайливого ставлення. Скажімо, гніт необхідно обламувати перед кожним запалюванням. А ще завжди слід дочекатись, поки свічка розтопиться до країв. Якщо цього не зробити, то наступного разу вона розтопиться лише до попередньої межі. Власне, це я і виклав у рекомендаціях.
Одна з причин, чому я почав робити листівки саме на такому папері, – брак коштів на замовлення поліграфії на етапі заснування бренду. Я почав думати, як розв’язати цю проблему. Десь чув про те, що папір можна переробляти вдома, і подумав, що міг би й сам спробувати. Розповів батькам, та вони були скептичними: «У тебе, може, і вийде зробити той папір, але надрукувати на ньому – ні. У принтер він не залізе». Але у мене все вийшло!
@kracandles інsт з найкращими свічками: kracandles #свічки #переробка #handmadepaper #recycledpaper #recycling ♬ original sound – Lina ✰
Нині я вже можу заплатити за звичайні листівки. Та мене так захопила ця тема, що не планую від неї відмовлятися. До того ж у мене є сестра, яка навчається у школі. Тому вдома постійно є якийсь папір, як-от списані зошити, блокноти. А ще разом із воском та ароматами до мене приїжджають накладні. Увесь цей папір я збираю і переробляю на новий.
У підсумку виходить майже повністю безвідходне виробництво. До речі, мій папір навіть хотіли придбати інші люди, можливо, які мають власні бренди. Однак я поки до цього не готовий.
Як щодо запаху хліба?
Нині з переробленого скла я виготовляю свічки та вази. Для свічок маю не менш як 20 різних ароматів, які постійно змінюються. Серед моїх особистих фаворитів – «Полунично-персикове шампанське», «Свіжоспечений хліб» (реально пахне дріжджами) та «Зелений чай». Популярними також є «Дубовий мох і бурштин» (природний аромат з нотками чоловічого парфуму) та «Морський бриз».
У середньому вази коштують 250-350 гривень, а свічки – від 320 до 420 грн, залежно від розміру та пляшки. Термін горіння маленької свічки – приблизно 27 годин, більшої – 35 годин. Є ще високі свічки, що здатні горіти і понад 40 годин. Замовити все це можна в інстаграмі.
Після війни найперше – у ліс по пляшки
У моїх планах – масштабуватися. Нині я виготовляю приблизно 70 свічок на місяць, а хочеться – бодай 150. Для цього я вже купив нове обладнання, яке допоможе дещо модернізувати процеси. А ще, звісно, мрію про власну майстерню, де я зможу робити все в одному місці, а мої пляшки нікому не заважатимуть.
Свічки – це те, що люди купуватимуть завжди. Я й сам люблю часом запалити свічку, щоб відпочити, порелаксувати. Хоча це важко зробити, адже постійно повертаю фокус уваги на сам товар, дивлюся, чи правильно вона горить та скільки часу. Але я над собою працюю.
Дуже чекаю перемоги та закінчення воєнного стану. Хочеться вільно подорожувати країною і шукати рідкісні пляшки, щоб дарувати їм нове життя. Впевнений, це станеться вже зовсім скоро.
Фото надані героєм
Суспільство
Львівʼянка Єлизавета Адамська здобула перемогу в номінації «Найкращий екокостюм» на Miss Eco International. Завдяки цьому вона вийшла до фіналу престижного міжнародного конкурсу, який відбудеться 19 квітня в єгипетській Александрії.
Про це повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.
Про костюм
Костюм Єлизавети має назву «Пам’ять у пелюстках». Його присвятили темі збереження природи під час війни. Образ символізує 20 рідкісних видів українських рослин, які опинилися під загрозою зникнення внаслідок агресії росії. Усі квіти та ефектні рукави сукні виготовлені з переробленого пластику.
Єлизавета Адамська — активна громадська діячка та учасниця Young European Ambassadors. Вона реалізувала кілька соціальних ініціатив: проєкти на тему екофемінізму, сталого способу життя, а також розробила навчальну екологічну гру для дітей з порушенням зору.
Читайте також: У культовому ресторані українських емігрантів у Нью-Йорку зготували символічні паски (ФОТО)
Довідка про конкурс
Miss Eco International — це міжнародна платформа, що об’єднує представниць з різних країн навколо тем екологічної свідомості та сталого розвитку. Переможниця отримує статус Посланниці доброї волі ООН з питань довкілля. У 2024 році конкурс виграла українка Ангеліна Усанова.
Нагадаємо, що українка Адріана Пущак здобула титул Miss Petite USA Universe 2025.
Фото: фейсбук-сторінка Максима Козицького
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища або спалюють, забруднюючи повітря. Однак їх можна переробляти, зокрема компостувати, що є екологічним і дешевим способом утилізації.
Проєкт «Кращі практики управління біовідходами в малих громадах України» допомагає 63 громадам розробити плани поводження з відходами та перетворити їх на добриво для місцевих парків і садів.
Громади, що взялися за компостування
Керівництво Білогородської громади (Київська область) до дій спонукали самі жителі: чимало людей виносили гілля й траву в яри та лісосмуги, перетворюючи їх на стихійні звалища. Це додавало навантаження комунальникам.
Послуги з подрібнення гілок і збору ялинок полегшили ситуацію, але потрібен був системний підхід. Тепер у планах громади — встановити великі компостери й навчити людей користуватися ними замість того, щоб викидати органіку абикуди.
«Ми рішуче налаштовані впоратися з цією проблемою», — каже завідувачка сектору екології Білогородської сільради Ольга Леонова.
Фото: Білогородська громада
Дехто ж вирішив почати з просвітництва. Наприклад, у Гірській громаді, що теж на Київщині, проводять лекції, тренінги та практичні заняття для учнів шкіл, вихованців дитячих садочків і жителів громади, на яких роз’яснюють переваги екологічних методів управління органічними відходами.
«Хочемо збільшити компостування біовідходів у громаді. Для цього плануємо встановити компостери в школах, соціальних закладах і багатоповерхівках, а також заохочувати жителів до компостування. Організуємо майстер-класи, екозаняття й інформаційні кампанії. Проте для успіху потрібен чіткий план на рівні громади, і спеціалісти вже працюють над його розробкою. Тренінги проєкту допомогли структурувати процес і врахувати важливі нюанси», — розповідає завідувачка сектору екології та охорони природних ресурсів виконкому Гірської сільської ради Олеся Карпенко.
На Одещині про проблему органічних відходів задумались у Красносільській громаді. Вона розташована в передмісті Одеси на березі унікального Куяльницького лиману, тож збереження довкілля тут особливо пріоритетне. Уже зараз комунальні служби централізовано збирають і вивозять опале листя й інші зелені рештки окремо від побутового сміття. Наступний крок — облаштувати повноцінний майданчик для компостування всіх біовідходів.
«Прагнемо не просто створити систему управління біовідходами, а інтегрувати її в екологічну політику громади», — пояснює головна спеціалістка відділу ЖКГ Красносільської сільради Юлія Волочан.
Фото: Красносільська громада
Беруть участь у проєкті й громади, що раніше не мали жодної практики збирання органіки. До прикладу, в Болехівській міській громаді на Івано-Франківщині до цього часу всі відходи возили на полігон в урочище «Криве» — тепер же там планують створити систему роздільного збору, аби зменшити навантаження на сміттєзвалище.
Як проєкт допомагає громадам
Уже цього року в проєкті планують навчальний візит до громад, які вже успішно впровадили роздільний збір відходів, аби перейняти досвід і надихнутися реальними прикладами.
П’ять найвмотивованіших громад-учасниць отримають сучасні компостери: грантові кошти покриють 70% вартості десяти секцій (контейнерів) для компостування в кожній з них, а решту дофінансують місцеві бюджети.
Їх планують встановити переважно біля об’єктів, де накопичується багато органіки: шкіл, лікарень, парків чи ринків. Там жителі зможуть залишати, наприклад, опале листя, харчові рештки або скошену траву, а комунальники контролюватимуть процес компостування.
Першу партію компосту громади використають для власних потреб — щоб підживити ґрунт у парках, скверах, на клумбах, — а наступні, можливо, роздаватимуть людям для приватних господарств.
Перші результати
У соцмережах Білогородської громади з’явилися поради, як облаштувати домашній компостер на подвір’ї. А в Гірській громаді на офіційному сайті регулярно повідомляють про екологічні заходи й закликають всіх охочих долучатися.
Майже 200 громад по всій Україні поширили на своїх сторінках матеріал про шкоду від спалювання органічних залишків «Не пали — компостуй!», який у межах проєкту підготував «Український альянс “Нуль відходів”». Людей поступово готують до змін: пояснюють, чому важливо відокремлювати органіку від іншого сміття, як правильно її складати для компостування, скільки часу та які умови потрібні, щоб отримати готове добриво.
Жителі й самі починають цікавитися: запитують, коли та куди можна буде здати відходи для компостування, пропонують свої ідеї. У деяких громадах вони організувалися на суботники — окремо зібрали торішнє листя, щоб не вивозити на смітник. Усе це — маленькі, але важливі кроки до великої мети.
Фото: Гірська громада
Можливості для всіх: долучайтеся та дійте
Історії цих громад доводять: навіть невелике місто чи село може впровадити європейські практики поводження з відходами. Компостування — це просто й недорого, треба лише згуртованість і план дій.
Якщо ви хочете, щоб і ваша громада перестала відправляти тонни органіки на звалище, варто діяти вже зараз. Для початку можна провести аудит відходів: скільки з них біо- і де їх утворюється найбільше (дворогосподарства, ринок, парк тощо). Далі — обрати доступний варіант компостування: можливо, це будуть індивідуальні компостери для кожного двору або ж один спільний майданчик з контейнерами для цілої вулиці чи кварталу. Важливо залучити людей: пояснити, навчити, показати приклади успіху.
Організатори проєкту готові ділитися напрацюваннями. На фінальному етапі планують створити відео про найкращі практики учасників і провести відкритий вебінар — за анонсами слідкуйте в спільноті Zero Waste Alliance Ukraine. А вже зараз по пораду можна звернутися до експертів ГО «Екологічні новини» ([email protected]), які координують проєкт.
Компостуючи біовідходи, громада вирішує одразу кілька проблем: зменшує навантаження на полігони, поліпшує екологію, економить кошти на вивезення сміття. Натомість отримує цінний ресурс — добриво, яке повертає поживні речовини в ґрунт. Так замість сміття з’являється нове життя.
У Києві почали квітнути тюльпани, зокрема ті, що столиця отримала безоплатно від Нідерландів. Загалом восени 2024 року у місті висадили понад 380 тисяч квітів, з яких Нідерланди передали 116 тисяч.
Про це повідомили в КМДА.
Цьогоріч кияни можуть побачити яскраве різнобарв’я тюльпанів у центрі міста та зелених зонах усіх районів. Загалом висади п’ять сортів квітів: Charade, Verona, Golden Apeldoorn, Powerpoint та Ben Van Zanten.
Де квітнуть тюльпани
Голосіївський район:
- сквер Миру;
- сквер Героїв Маріуполя;
- сквер на вулиці Івана Федорова;
- Голосіївський парк культури та відпочинку імені Максима Рильського;
- Голосіївська площа;
- вулиця Василя Касіяна.
Читайте також: Навколо — вибухи, а вдома — весна: подружжя з Сумщини вирощує тюльпани на другому поверсі будинку
Дарницький район:
- проспект Миколи Бажана;
- сквер імені Олександра Кошиця;
- парк Партизанської слави.
Деснянський район:
- парк «Кіото»;
- парк «Фестивальний»;
- проспект Романа Шухевича;
- сквер імені В’ячеслава Веремія;
- парк з водними об’єктами вздовж проспекту Романа Шухевича;
- Деснянський парк;
- парк «Молодіжний»;
- сквер на площі Анкари;
- вулиця Братиславська;
- транспортна розв’язка біля станції метро «Чернігівська».
Дніпровський район:
- бульвар Верховної Ради;
- Дарницька площа;
- парк «Перемога»;
- транспортна розв’язка біля станції метро «Лівобережна»;
- сквер біля будівлі Дніпровської РДА.
Оболонський район:
- парк відпочинку «Наталка»;
- парк «Пуща-Водиця»;
- парк відпочинку на проспекті Литовському;
- сквер на вулиці Федора Максименка;
- сквер на вулиці Олександра Архипенка;
- сквер на Оболонській площі;
- парк культури та відпочинку навколо озера Йорданське;
- сквер на розі проспекту Оболонського та вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на вулиці Прирічній;
- сквер на вулиці Вишгородській;
- сквер на вулиці Зої Гайдай;
- сквер на перетині вулиці Левка Лук’яненка та вулиці Героїв полку «Азов»;
- транспортна розв’язка на перетині проспектів Степана Бандери та Володимира Івасюка;
- транспортна розв’язка на вулиці Ярослава Івашкевича;
- бульварна зона на вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на проспекті Степана Бандери;
- вулиця Міська.
Читайте також: Київ цвіте! Де погуляти та зробити весняні фото: ботсад імені Гришка
Печерський район:
- Наводницький парк;
- вулиця Банкова;
- бульвар Миколи Міхновського;
- сквер імені Марії Заньковецької.
Подільський район:
- сквер на площі Щекавицькій;
- Куренівський парк;
- сквер № 1 на Контрактовій площі;
- сквер № 2 на Контрактовій площі;
- сквер на вулиці Вишгородська;
- парк «Березовий Гай»;
- вулиця Івана Виговського;
- сквер на проспекті Георгія Гонгадзе;
- сквер імені Кузьми Скрябіна.
Святошинський район:
- сквер на розі вулиць Григоровича-Барського та Симиренка;
- парк «Інтернаціональний»;
- парк «Гамбурзький»;
- парк «Совки»;
- вулиця Зодчих;
- парк імені генерала Потапова;
- сквер імені Михайла Реуцького;
- сквер біля Святошинської РДА на просп. Берестейському;
- вулиця Жмеринська;
- транспортна розв’язка між бульваром Жуля Верна та вулиці Якуба Коласа.
Солом’янський район:
- парк «Відрадний»;
- сквер імені Максима Шаповала;
- сквер біля Солом’янської РДА на проспекті Повітряних Сил.
Шевченківський район:
- Майдан Незалежності;
- поруч із Міністерством закордонних справ України;
- парк «Володимирська гірка»;
- парк імені Тараса Шевченка;
- сквер Анни Київської;
- сквер на вулиці Прорізній;
- парк «Веселка».
Нагадаємо, що у Києві на ВДНГ створюють терапевтичний сад: що в ньому буде.
Фото: Любов Голуб’ятнікова, КМДА
