Суспільство
У Києві відкрили новий бібліохаб із сучасним обладнанням (ФОТО)
У Києві перетворили на сучасний хаб бібліотеку «Свічадо» Святошинського району (бульвар Ромена Роллана, 13-В). Тепер читальня має власну айдентику, фірмовий стиль, логотип і якому присвоєно власні кольори – жовтий і сірий, повідомили у РДА.
Як змінилась бібліотека?
Тут виконали капітальний ремонт у внутрішній та зовнішній частинах приміщення, оновили всі меблі й встановили сучасне обладнання – 3D принтер, техніку для людей із порушенням зору, проектор, підвісні мікрофони тощо.
Читайте також: З’явився онлайн-путівник бібліотеками України
Головною відмінністю бібліотеки «Свічадо» від інших оновлених бібліотек є поділ на зони, а також тактильні лінії для слабозорих, які розташовані в усьому приміщенні.
Зазначимо, що проєкт «Сучасний бібліотечний простір – БібліоHUB» розпочато у 2017 році. На сьогодні його учасниками стали 7 районів (Шевченківський, Дніпровський, Святошинський, Деснянський, Подільський, Голосіївський і Дарницький) та 8 бібліотек, які отримали новий фірмовий стиль, сучасний вигляд та інноваційні технології.
Історія читальні
Формування фондів бібліотеки розпочалося 1938 року в невеличкому приміщенні при гуртожитку по вулиці Гарматній. Велику роль у її становленні, зростанні фондів відіграла численна прогресивно налаштована інтелігенція Києва та представники інших верств населення, які безкорисливо допомагали бібліотеці, дарували свої домашні книжкові зібрання. У роки Другої світової війни кияни ховали книги по своїх домівках, неначе дорогоцінний скарб.
У 1969 році, з початком забудови бульвару Ромена Роллана, бібліотека отримує нове приміщення за адресою: бульвар Р. Роллана, 13-В. У 1973 році в результаті централізації у бібліотечній галузі створено Централізовану бібліотечну систему району та визначено бібліотеку Центральною районною бібліотекою Ленінградського району міста Києва. У 1975 році бібліотеці присвоюють звання письменника та критика Віссаріона Бєлінського, з 1994 року вона має сучасну назву – Центральна районна бібліотека Централізованої бібліотечної системи “Свічадо”.
Суспільство
Суспільство
- Києві,
- Харкові,
- Одесі,
- середмістях Львова та Дніпра.
Суспільство
Тридцятирічна мрія, яка нарешті здійснилася
«Коли нам погодилися допомогти, то я ніяк не могла в це повірити. Я була дуже рада, що на наш сільський заклад хтось звернув увагу», — каже Світлана Грош.
«Ми привозили всі необхідні матеріали та закликали людей з села допомагати відновлювати ліцей. Шукали все необхідне, якісну металочерепицю замовляли аж з Дніпра. Дуже вірили, що школу вдасться відновити, бо вона має велике значення для нашого села. Я сам навчався у цих стінах, тому це місце мені дуже дороге», — каже староста села Лихачів Олександр Семенець.
Поєднали минуле з сучасним
«Спершу ніхто не вірив, що можна відновити школу, яка створена за технологією мазанки. Вона була доволі міцна зсередини, хоча існувала з 1927 року. Проте наш проєктний менеджер наполіг, аби ми відновили її саме за старою технологією хати-мазанки. А ще ми спілкувалися з інженерами-будівельниками, які сказали, що глина рівноцінна сучасним утеплюючим матеріалам», — каже Сергій.
Набагато більше, ніж просто будівництво
«Він був щирою та відкритою людиною, кинув Канаду, всі свої гроші привіз сюди, аби допомогти українцям. На його честь на території ліцею тепер росте канадський клен», — розповідає Альона Крицук.
Передумала виходити на пенсію після відновлення ліцею
«За час відбудови ліцею я знайшла багато друзів. Це такі прекрасні люди, які підтримували одне одного в роботі. Молодь вразила мене своєю силою волі та ентузіазмом. Вони лишали свої справи, роботу і кілька місяців плідно працювали для нас», — згадує Світлана Грош.
«Я вже хотіла йти на пенсію цього року, але у вересні ми ще не завершили роботу, тому не могла залишити на когось те, що почала сама. А тепер вже і шкода покидати роботу, адже мені дуже подобається в такому красивому місці», — підсумовує директорка школи.