Суспільство
«Дім зруйнувало повністю, а собаки дивом вціліли». Як волонтерка з Одещини рятує тварин від війни (відео)
Христина Драгомaрецька з Подільська на Одещині від початку повномасштабної війни допомагає тваринам у власному притулку «Місце під сонцем». Вже півтора року вона їздить на прифронтові території, евакуйовує тварин, стерилізує їх та лікує, а також забезпечує їжею.
Допомогу через притулок Христини отримали вже понад 500 тварин, майже половині з них керівниця знайшла нових господарів. Христина розповіла ШоТам, як з дитинства підгодовувала тварин, а тепер має мрію: зробити так, щоб собаки жили як люди.
Облаштувала житло для перших собак на власному балконі
Кілька років тому я завершила навчання в університеті та працювала за спеціальністю – архітекторкою. Все було чудово, в мене все виходило і дуже подобалось. Але з дитинства я мріяла допомагати тваринам, проте батьки не дозволяли приводити додому собак, бо в нас були власні. Часто після школи я підгодовувала собак, вони йшли за мною додому, але залишались просто за воротами на вулиці.
Коли я стала студенткою, то переїхала з Подільська в Одесу. Тоді я була не готова взяти у квартиру собаку, адже часто була в роз’їздах. Якось знайшла в інтернеті оголошення про пошук охочих взяти цуценят на перетримку. Його написала в себе в соціальних мережах Людмила Мельниченко – волонтерка з Одеси, яка допомагає тваринам. Це сталося якраз восени, коли вже було холодно і мені стало дуже школа цих тварин. В Одесі я жила на першому поверсі, мала великий балкон, тому могла місце виділити для собаки. Після першого пса я брала на перетримку цуценят знову, а Людмила шукала для них нові родини. Вранці, коли йшла на роботу, то годувала собак, а пізно ввечері, коли поверталась, то прибирала та доглядала за ними. Отак почалась моя історія постійної допомоги тваринам.
Христина допомагає тваринам ще зі студентських років. Фото з архіву героїні.
У нас війна, а я смажу млинці
Перед повномасштабним вторгненням я познайомилась з дівчиною, яка хотіла створити свій притулок. Спочатку ми працювали над притулком разом, а потім наші шляхи розділились, і я займалася власним притулком в Подільську. Крім того, напередодні повномасштабної війни я звільнилась з основної роботи і шукала нову. Саме на 24 лютого в мене було призначено кілька співбесід.
Я прокинулась вранці від гучного звуку і подумала, що вибухнула якась машина, але не звернула на це особливої уваги та заснула знову. Потім подзвонила подруга та попросила забрати її з дочкою, бо вибухи було чутно по всьому місту. Я подзвонила татові, який тоді був в Одесі, а також близьким друзям і запропонувала евакуюватись до рідного Подільська.
Далі пригадую, що через кілька днів у нас було сімейне свято. Я смажила на кухні млинці й думала про те, яка абсурдна ця ситуація – у нас війна, а я смажу млинці. Наступного дня я спробувала записатись в місцеву тероборону, але мені відмовили через відсутність навичок. Тоді я зателефонувала Людмилі та вирішила далі допомагати тваринам. На той момент в притулку було понад 30 тварин.
Коли деокупували Київщину, ми поїхали рятувати тварин
Над назвою притулку думали кілька людей. Я хотіла назвати його «Кіт-пес», але мені дуже сподобалась ідея колеги назватись «Місце під сонцем». Вважаю, що тварини теж мають право на щастя. Дуже боляче, коли чую від людей, що собаки їм заважають – ця планета створена не тільки для людей, але й для тварин.
Забирали тварин з Київщини одразу після деокупації. Фото з архіву героїні.
Як тільки-но наші війська деокупували Київщину, ми поїхали рятувати тварин. Мали там знайомих волонтерів і приїхали в той час, коли ще не запускали місцеве населення. Ми забирали тварин, возили в притулок, годували їх та лікували. А ще знайшли волонтерський склад в Перемишлі, який виділяв гуманітарну допомогу.
Волонтер Джон зі складу виділив нам багато корму для тварин, але просив про звіти, тому ми знімали багато відео. Коли він поширював їх, то люди приносили йому все більше корму та необхідних речей. А ще в перші місяці вторгнення від обстрілів постраждала квартира Людмили, тому ми забрали звідти собак та прилаштовували їх іноземцям, серед яких було багато охочих допомогти.
Авіабомба знищила будинок вщент, а дві собаки на подвір’ї вижили
Від початку створення через притулок пройшли понад 500 тварин, з яких понад двом сотням я особисто знайшла родини. Деяких собак я брала на перетримку, а інші волонтери шукали охочих їх забрати. Зараз я переважно вивожу тварин з зони бойових дій чи прифронтових територій, перетримую їх в притулку, стерилізую та годую, за потреби лікую, а інші шукають для них сім’ї.
Сотні песиків з районів бойових дій в притулку чекають на свою сім’ю. Фото з архіву героїні.
Є така програма «Доступна стерилізація», зараз ми реалізовуємо в ній ще один напрям – для тварин, які опинились на вулиці. Ми з командою їздимо прифронтовими містами, я ловлю собак, а лікарі їх стерилізують. Нещодавно я повернулась з Оріхова Запорізької області, звідки ми вивезли 25 собак в притулок і ще 30 віддали волонтерам до Києва.
Буває, що ми заходимо у двір, а собака вже померла на ланцюгу.
Є волонтери, які їздять в зони бойових дій та годують тварин, що залишились без нагляду. В Оріхові дуже багато будинків розбомбили і є багато бродячих собак, які залишились без господарів. Місцеві розповіли мені історію про те, як авіабомба влучила в приватний будинок, на подвір’ї якого були прив’язані дві собаки. Дім зруйнувало повністю, а собаки дивом вціліли. Їх забрали волонтери та надали всю необхідну допомогу.
Зараз в притулку близько сотні собак з прифронтових територій
Я стресостійка, але бачити відірвані лапи тварин чи їхні важкі хвороби вже буває дуже складно. Зараз більше тварин намагаємось прилаштувати в нові родини відразу, бо в притулку мало місця. Зараз тут є майже сотня собак. Нових господарів для собак шукаємо через соцмережі. Багато охочих з-за кордону, зараз готуємо 20 тваринок для перевезення туди.
Найчастіше люди забирають цуценят, а ще жаліють собак, які втратили кінцівки. Наприклад, в нас була собака з прифронту, якій довелось ампутувати лапку. Ми так і назвали цю собаку – Лапа, її забрала сім’я з Нідерландів. Деякі собаки в притулку вже рік, але я сподіваюсь, що вони дочекаються своїх господарів.
Найчастіше люди беруть цуценят, але є собачки, яких не забирають вже рік. Фото з архіву героїні.
У нас є собаки з Миколаївської області, а ще є королівський пітон, якого залишили люди, що виїжджали. Ще маємо собак з Херсонщини, Донбасу, Харківщини, куди ми їздили на стерилізацію. Обов’язково після цих поїздок я забирала когось в притулок. Вважаю, що стерилізація зараз потрібна тваринам, щоб цуценята, які народяться, не вмирали на прифронтових територіях від обстрілів, голоду та холоду.
Моя освіта допомагає робити притулок кращим
Часто доводиться саме під обстрілами бігати та рятувати тварин, але мені завжди було шкода слабшого, тому я не можу цього не робити. Я маю сильний характер, тому не можу змовчати, коли бачу, як ображають слабшого серед людей чи тварин. З дитинства я мріяла про притулок, але не думала, що все буде саме так. Я прив’язана до нього, постійно думаю, де знайти корм та кошти для оплати праці співробітника, який доглядає за тваринами.
А ще я думаю про те, щоб покращити умови для тварин в притулку, аби їм тут було комфортніше.
Хочу, щоб собаки жили не як собаки, а як люди.
Мрію зробити теплу підлогу для них, просторі вольєри, гарну територію. Не хочу, щоб собаки сиділи на ланцюгах біля будок, але деякі мусять поки жити так. Мені знадобилась моя освіта, адже коли маю час, то облаштовую притулок – створюю будиночки для собак, можу провести каналізацію чи зробити розчин для шпаклювання стін.
У майбутньому я хочу, аби притулок відвідували люди. Поки не запрошую відвідувачів, бо ще не навела тут порядок, але коли це зроблю, то буду рада бачити тих, хто захоче допомагати тваринам чи прихистити їх в себе. Люди, які приходитимуть до нас, не мають шкодувати собак. Краще думати про те, чи зможуть вони створити гарні умови для песика, якого забирають, аби тварина не опинилася на вулиці знову.
11-річний Єнс із Данії зібрав понад 34 тисячі данських крон для дітей з України, які втратили свої домівки. Хлопчик виготовляє власні вироби з бісеру та продає їх.
Про це повідомила міністерка економіки України Юлія Свириденко.
Єнс виготовляє синьо-жовтих великодніх курчат із бісеру. Торік хлопчик зібрав 28 тисяч крон. За 2025 рік він уже встиг зібрати шість тисяч крон, а благодійна організація KOLO Nordic подвоїла цю суму до 12 тисяч крон.
Очільниця міністерства написала про бажання Єнса допомогти українським дітям:
«Хлопчик побачив у новинах, як багато дітей в Україні втратили свої домівки, і сказав мамі: “Що ми можемо зробити?”. Мама відповіла: “Творити добро!”. У свої 11 він показує світові, що щедрість духу не має віку».
Читайте також: Анджеліна Джолі підтримала 14-річну дівчину, яка постраждала від атаки росіян (ФОТО)
Також завдяки міністру підприємництва Данії Мортену Бьодскову, який організував зустріч із Єнсом та його батьками, Юлія Свириденко мала змогу подякувати хлопчику за його роботу.
Нагадаємо, що Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО).
Фото: фейсбук-сторінка Юлії Свириденко
Американська акторка Анджеліна Джолі поспілкувалася з 14-річною Поліною, яка дістала тяжкі поранення внаслідок російського удару по Харківщині. Акторка також передала Поліні записку зі словами підтримки.
Про це повідомили в UNITED24.
Поліна отримала тяжкі поранення в лютому 2025 року в Ізюмі. Зараз дівчина проходить лікування в дитячій лікарні «Охматдит». Найбільша мрія дівчини — знову ходити. Їй допомагають у цьому українські лікарі.
Також дівчина розповіла психологам, що вона дуже хотіла б зустрітися з Анджеліною. До втілення цієї мрії Поліни долучилися в UNITED24. Американська акторка поспілкувалася з Поліною онлайн. Разом із цим дівчина отримала від Анджеліни Джолі записку зі словами підтримки та побажаннями залишатися сильною.
Читайте також: «Ви надихнули весь світ!»: Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО)
Нагадаємо, що принц Вільям зустрівся з українськими дітьми у школі в Естонії.
Фото обкладинки: Harald Krichel
«Нова пошта» 26 березня нагородила українських волонтерів, благодійні фонди та громадські організації відзнакою «Варті». Її отримали 12 переможців голосування серед українців. Також компанія визначила 21 організацію, що найбільше доклалися до підтримки українців через гуманітарні відправлення.
Про це повідомили в «Новій пошті».
Хто здобув відзнаку «Варті»
До голосування за переможців долучилися понад 55 тисяч українців. Загалом відзнаку отримали 12 людей та організацій, які працюють у різних сферах.
77-річний Григорій Янченко переміг у номінації «Найстарший волонтер», також відомий як Дядя Гриша. Під час окупації Херсона він вирушав у людні місця з прапором України на кріслі колісному та з увімкненим гімном. Зараз він живе у Запоріжжі, але рідко буває вдома — подорожує містами України, збираючи кошти для військових. Відзнаку Дяді Гриші вручили у Кропивницькому під час чергового збору.
Наймолодшими волонтерками стали 6-річна Олександра та 4-річна Кіра з Харкова. Саша вже отримувала нагороду «Варті» рік тому. Тоді організатори підготували для неї сюрприз — вона побачила батька-військового, якого ненадовго відпустили зі служби. Через місяць чоловік загинув на фронті. Попри втрату, дівчинка разом із подругою продовжує допомагати ЗСУ, вона збирає кошти на маскувальні сітки, турнікети та автівки. Вона отримала відзнаку у річницю загибелі батька.
За технологічність у волонтерстві відзнаку отримав Сергій Стерненко — автор безперервного збору «Русоріз». Стерненко також регулярно демонструє, як FPV-дрони працюють на передовій.
За креативний підхід нагородили блогера з Миколаєва Юрія Степанця, який нині мешкає в Одесі. Він є найвідомішим в Україні коміком на кріслі колісному та ініціатором «неходових зборів» для військових. Волонтер часто наголошує: не всі можуть воювати в ЗСУ, але кожен, попри втому й втрати, здатен бути для ЗСУ на своєму місці.
Читайте також: Волонтеру Фумінорі Цучіко зареєстрували місце проживання в Харкові
За евакуацію нагородили Катерину Андреєву, яка разом із військовими рятує поранених захисників із прикордоння Сумщини та Курщини. Вона також вивозить мирних жителів і покинутих тварин з-під обстрілів. Свою відзнаку Катерина присвятила батькові, який віддав життя за Україну. За медичну допомогу військовим українці висловили вдячність парамедикам з «Госпітальєрів», які врятували тисячі життів, а за підтримку жінок — руху VETERANKA.
Разом із цим відзнаку отримали:
- всеукраїнська благодійна організація Ukrainian Food Foundation за підтримку ВПО;
- Олександр Мізерій за культурний розвиток. Він є лідером гурту «Смерека» з Вінниччини та волонтером, який вже відіграв понад 350 благодійних концертів і зібрав понад 4 мільйони гривень для ЗСУ;
- Андрій Бурахович за допомогу армії своїми руками. Андрій — механік, який майже цілодобово ремонтує автівки для фронту і вже відремонтував понад дві тисячі машин;
- благодійний фонд «Діти героїв» за психологічну допомогу понад 12 тисячам дітей, які через війну втратили одного або обох батьків;
- Анастасія Слюсар — лідерка фонду, який допомагає дітям, зокрема на прифронтових територіях.
«Попри втому, труднощі й втрати, волонтери продовжують рухатися далі — підтримують тих, хто цього потребує, і знаходять нові способи допомагати. Це про людяність, небайдужість і неймовірну силу. Вони працюють не заради відзнак, а просто тому, що не можуть інакше. Ми дякуємо кожному й кожній та завжди будемо поруч», — розповіла співзасновниця «Нової пошти» Інна Поперешнюк.
Переможці за обсягами гуманітарних вантажів
Організатори відзначили 21 організацію та фонд, що найактивніше користувалися послугами «Гуманітарної Нової пошти». Переможців обирали за найбільшими показниками кількості та ваги відправлень, категорії допомоги та її системність. «Нова пошта» відзначила:
- благодійні фонди «На Хвилі» та «Рій» («Допомога армії»);
- благодійні фонди «Медицина Херсонщини» та «Лелека-Україна» («Медична допомога»);
- благодійні організації «Українські сестри та кідфрендлі» та «Співдружність України» («Допомога дітям»);
- громадську організацію «Покликані жити» та благодійний фонд «Летс Хелп» («Допомога людям старшого віку»);
- благодійні організації «З теплом у серці» та «Європейські традиції доброчинності» («Допомога людям з інвалідністю»);
- «Бахмутське товариство захисту тварин “ЛАДА”» та благодійний фонд «Разом добра сила» («Допомога тваринам»);
- громадські організації «Добробат» та «Б50» («Відновлення житла та добробуту»).
- благодійна організація «Громадянин» та громадська організація «Джуніорс» («Спорт та реабілітація»);
- благодійний фонд «Щаслива лапа» («Лідер серед вантажних перевезень);
- міжнародний благодійний фонд «Небайдужі» та громадська організація «Свідомі кияни» («Найбільша кількість відправлень гуманітарного вантажу»).
Разом із цим у номінації «Навігатор допомоги» перемогли Юлія Кудрик й Оксана Миколюк за активне консультування й онлайн-супровід щодо перевезення гуманітарних вантажів.
Як вручали нагороди
Відзнаку вручали місцеві активісти, блогери, лідери думок, представники «Нової пошти», а також люди, які раніше отримували допомогу від волонтерів-переможців.
Про відзнаку «Варті»
«Варті» — це щорічна відзнака для волонтерів від «Нової пошти», яку заснували у 2022 році. Її започаткували для того, щоби підкреслити внесок українських волонтерів і благодійників.
Нагадаємо, «Нова пошта» розробила сервіс для ефективнішої доставки посилок.
Раніше ми писали, що UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії.
Фото: «Нова пошта»
